Справа № 420/13276/25
12 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді - Бойко О.Я.,
розглянувши у письмовому загальному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командувача військово-морських сил Збройних сил України, третя особа, військова частина НОМЕР_1 , про визнання протиправним та скасування наказу вирішив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
І. Суть спору:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, ОСОБА_1 , до відповідача, Командувача військово-морських сил Збройних сил України, третя особа, військова частина НОМЕР_1 , у якій позивач просить суд:
1.Визнати протиправним та скасувати п.18 Наказу №252 від 03.04.2025 Командувача військово-морських сил Збройних сил України, яким майора ОСОБА_1 , призначено на посаду заступника командира батальйону з озброєння танкового батальйону Військової частини НОМЕР_1 .
2.Зобов'язати Командувача військово-морських сил Збройних сил України поновити ОСОБА_1 , на посаді начальника служби наземних систем озброєння логістики цієї військової частини НОМЕР_1 .
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція позивача
Позивач вважає, що наказ про його звільнення з посади начальника служби наземних систем озброєння логістики військової частини та призначення на нижчу посаду є необґрунтованим, знижує рівень займаної ним посади без правових підстав, є зловживанням владними повноваженнями відповідачем у кадровій політиці.
Зокрема позивач стверджує, що відповідач порушив порядок переміщення військовослужбовців, здійснив призначення на нижчу посаду без його згоди. Переміщення позивача на нижчу посаду є необґрунтованим - як з боку службової необхідності, так і з точки зору відповідності займаним посадам. Законні підстави для його призначення на нижчу посаду, позивач вважає, відсутні.
Позивач посилався на релевантні, на його думку, правові висновки Верховного Суду.
(б) Позиція відповідача
Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов в якому заперечував проти позовних вимог, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування своїх заперечень зазначав, що через введення в Україні правового режиму воєнного стану Збройні Сили України переведені на організацію і штати воєнного часу. У воєнний час переміщення військовослужбовців відбувається у відповідності до спеціальних норм , які діють на час воєнного стану та передбачають можливість переміщувати військовослужбовця без отримання його згоди на нижчу посаду відповідним керівником з метою доукомплектування Збройних Сил України.
Позивач був переведений відповідно до спеціальної норми - пункту 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, який діє тимчасово, на період особливого періоду (воєнного стану), та передбачає можливість переміщення військовослужбовця без отримання його згоди на нижчу посаду відповідними керівниками з метою доукомплектування Збройних Сил України
(в) Пояснення третьої особи
Представник третьої особи подав до суду свої письмові пояснення, в яких заперечував проти задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своєї позиції зазначав, що виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями , визначеними законами, передбачають можливість переміщувати військовослужбовця без отримання його згоди на нижчу посаду відповідним керівником з метою доукомплектування Збройних Сил України.
Також представник третьої особи зауважував, що вибір командира на яку посаду та в який підрозділ призначати військовослужбовця - це дискреційні повноваження командира. При цьому він посилався на практику Верховного Суду у справі №400/1744/24.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
19.05.2025 суд ухвалив відкрити загальне позовне провадження.
15.07.2025 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.
07.10.2025 на судове засідання сторони не прибули. З урахуванням заяви про розгляд справи за відсутності представника позивача та на підставі ч.9 ст.205 КАС України суд ухвалив продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.
IV. Обставини, встановлені судом
Позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач уклав контракт в 2019 році, який діє на сьогоднішній день.
Позивач перебував на посаді начальника служби наземних систем озброєння логістики Військової частини НОМЕР_1 .
03 квітня 2025 року спірним наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України №252 позивач звільнений з посади начальника служби наземних систем озброєння логістики цієї військової частини та призначений на нижчу посаду - заступником командира батальйону з озброєння танкового батальйону Військової частини НОМЕР_1 .
В обгрунтуванні прийняття оскаржуваного наказу є посилання на п.82 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
V. Джерела права та висновки суду.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.
Зміст даних спірних правовідносин становить вирішення питання чи було правомірним переміщення позивача на нижчу посаду.
Головний довід позивача полягає у незгоді з призначенням його на нижчу посади без згоди та за відсутністю підстав, перелічених у пп.3 п.82 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 (далі - Положення).
Відповідно до частин 1, 4, 14 ст.2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до п.12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Питання призначення військовослужбовців на посади врегульоване пунктом 82 Положення № 1153/2008, відповідно до якого призначення військовослужбовців на посади здійснюється, зокрема:
1) на вищі посади - у порядку просування по службі;
2) на рівнозначні посади;
3) на нижчі посади.
Відповідно до приписів п. 82 Положення № 1153/2008 військовослужбовець може бути призначений на нижчу посаду лише у випадках, перелічених у пп. 3 п. 82 Положення, до них відносяться: - у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;
- за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
- з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування;
- за віком або сімейними обставинами - на особисте прохання;
- у зв'язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності - у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;
- у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення - відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України;
- у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску,
- за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;
- вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов'язків на займаних посадах та за відсутності рівнозначних посад;
- за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені первинні військові звання офіцерського, сержантського і старшинського складу) на нижчу на один ступінь посаду на підставі рішення посадової особи відповідно до номенклатури посад.
Відповідно до пп.6 п.82 Положення, призначення військовослужбовців на посади здійснюється у зв'язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану.
Особливості проходження військової служби в особливий період врегульовано пунктами 251-263 Положення.
Згідно з абз. другим пунктом 257 Положення, для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.
Пунктом 85 Положення визначено, що просування по службі військовослужбовців здійснюється за рейтинговим принципом та за умови перебування військовослужбовців у резерві або на конкурсній основі на посади науково-педагогічних (наукових) працівників. Порядок формування та використання резерву, а також порядок призначення осіб офіцерського складу на посади науковопедагогічних (наукових) працівників визначаються Міністерством оборони України.
Відповідно до пункту 87 Положення особи офіцерського складу, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у порядку просування по службі можуть бути переміщені на вищу посаду, якщо вони вислужили встановлені Міністерством оборони України строки перебування на попередній посаді.
Доукомплектування Збройних Сил України в особливий період проводиться за рахунок призову військовозобов'язаних, громадян призовного віку чоловічої статі, резервістів, прийому громадян на військову службу за контрактом, а також за рахунок просування військовослужбовців по службі та призначення військовослужбовців на рівнозначні і нижчі посади.
Таким чином, з аналізу вказаних вище норм права випливає, що в особливий період для доукомплектування Збройних сил України при просуванні військовослужбовця дозволяється не дотримуватись рейтингу та строків перебування на попередній посаді, а пониження військовослужбовця здійснюється без його згоди, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Порядку.
Водночас, відповідно до абзацу 3 пункту 112 Положення, зазначене в абзаці 1 цього пункту переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків, як неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військоволікарської комісій.
Відповідно до пункту 112 Положення, військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення (у разі проведення заміни у військових частинах (підрозділах), які виконують завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в районах проведення антитерористичних операцій).
Звертаючись до фактів цієї справи, на позивача не поширюються вимоги пункту 112 Положення, про що він не заперечує. Військова частина НОМЕР_1 , в межах якої здійснено призначення позивача, в повному складі виконує бойові завдання в районі виконання бойових завдань. Видання спірного наказу відбулося за пропозиціями командира військової частини НОМЕР_2 , які було викладено у Плані переміщення осіб офіцерського складу 30 корпусу морської піхоти ВМС ЗС України від 12.03.2025 № 724/304/2886. Позивача призначено на посаду в тій самій частині, в тій самій місцевості, де і раніше він проходив службу, за посадою відповідно до своєї військово-облікової спеціальності, з урахуванням кваліфікації, досвіду та з урахуванням доцільності використання на службі в умовах воєнного стану та виконання бойових завдань в складі оперативно-тактичного угруповання військ. Отже, комплектування посад відповідно до штату воєнного часу має ціллю забезпечення бойової готовності військової частини та належного виконання заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану.
Таким чином, суд робить висновок, що під час дії особливого періоду, у тому числі воєнного стану на території України, командири (начальники) керуючись абзацом 2 пункту 257 Положення, мають право без згоди військовослужбовців призначати їх на нижчі посади, за винятком випадків, визначених пунктом 112 Положення.
Суд не залишає поза увагою посилання сторони захисту на рішення Верховного Суду , що стосуються наказів про зміну посади без згоди військовослужбовця або підстав, визначених законом. Суд погоджується, що призначення військовослужбовця на нижчу посаду повинно відбуватися за наявності підстав встановлених п.82 Положення та за його згодою. Однак, вважає, що ситуація, в якій перебуває Україна внаслідок масштабної агресії з боку Російської Федерації, не дає можливості вважати висновки Верховного Суду, які стосувалися подій в обстановці мирного часу, беззастережно застосовними до питання, яке вирішує суд у цій справі. Водночас суд вважає застосовними правові висновки Верховного Суду у справі №400/174/24 про те, що у воєнний час переміщення військовослужбовця відбувається у відповідності до спеціальної норми - п.257 Положення, встановлений якою порядок діє тимчасово на період воєнного стану та передбачає можливість переведення без згоди військовослужбовця на нижчу посаду з метою доукомплектування Збройних Сил України.
Також суд погоджується з аргументами відповідача, що у випадку призначення військовослужбовця на посаду на підставі підпункту 6 пункту 82 та пункту 257 Положення, вибір командиром (начальником) на яку посаду та в який підрозділ призначати військовослужбовця є його дискреційними повноваженнями. Відтак - суд робить висновок про відмову у задоволенні позовних вимог.
VI. Судові витрати
З урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позовних вимог, суд не здійснює розподіл судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Оксана БОЙКО
.