Справа № 420/33960/25
13 листопада 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України, за участю третіх осіб Державне некомерційне підприємство "Басейнова стоматологічна поліклініка Міністерства охорони здоров'я України", Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Сонячний" (м. Одеса) Міністерства охорони здоров'я України" про визнання протиправним та скасування наказу,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду передуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України, за участю третіх осіб Державне некомерційне підприємство "Басейнова стоматологічна поліклініка Міністерства охорони здоров'я України", Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Сонячний" (м. Одеса) Міністерства охорони здоров'я України", в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства охорони здоров'я України №1209 від 31.07.2025 року про реорганізацію державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій Сонячний (м. Одеса) Міністерства охорони здоров'я України» (вулиця Фонтанська дорога, будинок 159, місто Одеса, Одеська область, 65038, код згідно з ЄДРПОУ 01982079) шляхом його приєднання до державного некомерційного підприємства «Басейнова стоматологічна поліклініка Міністерства охорони здоров'я України» (вулиця Торгова, будинок 1-Б, місто Одеса, 65082, код згідно з ЄДРПОУ 02775165).
Ухвалою суду від 14.10.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
11.11.2025 представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову в якій позивач просить забезпечити позов з урахуванням уточненої заяви про забезпечення позову, шляхом:
- зупинення дії Наказу Міністерства охорони здоров'я України №1209 від 31.07.2025 року про реорганізацію державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій Сонячний (м. Одеса) Міністерства охорони здоров'я України» шляхом його приєднання до державного некомерційного підприємства «Басейнова стоматологічна поліклініка Міністерства охорони здоров'я України» до набрання законної сили рішенням у даній справі;
- поновлення повноважень директора державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій Сонячний (м. Одеса) Міністерства охорони здоров'я України» Торбинського Олега Віталійовича щодо здійснення управління господарською діяльністю закладу, зокрема, в частині права першого підпису фінансових та інших документів закладу;
- встановлення заборони Міністерству охорони здоров'я України вчиняти будь які дії, у тому числі щодо зміни директора та спрямовані на проведення реорганізації державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій Сонячний (м. Одеса) Міністерства охорони здоров'я України»;
- встановлення заборони Міністерству охорони здоров'я України приймати будь-які акти, спрямовані на проведення реорганізації Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Сонячний» (м. Одеса) Міністерства охорони здоров'я України» до набрання законної сили рішенням у даній справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що подання адміністративного позову не зупиняє дію оскаржуваного Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 1209 від 31.07.2025 року, тоді, як Позивач вбачає очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам на захист яких поданий адміністративний позов до ухвалення рішення в адміністративній справі, оскільки Відповідач проводить процедуру щодо проведення реорганізації на виконання Наказу № 1209 від 31.07.2025, що суперечить приписам чинного законодавства. Так, уповноважений представник ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Сонячний» (м. Одеса) направляв на адресу голови Комісії з реорганізації Адубецькому Ю. лист від 10.09.2025 (вхід. № 181) запрошення на збори трудового колективу для проведення консультацій щодо причин прийняття рішення про реорганізацію. 17.09.2025 отримано відповідь № 111/01-13 (о10:02 год.) в якому голова Комісії з реорганізації Адубецький Ю. повідомив, що не вбачає потреби у прийнятті участі в зборах трудового колективу, які заплановані на 17.09.2025, так як вся інформація донесена до працівників Закладу у повному обсязі. Вказане свідчить, про порушення пп. 6 п. 5 Наказу МОЗ України №1209 від 31.07.2025 року та приписів ст. 28 Закону № 2073-ІХ головлю Комісії з реорганізації Адубецький Ю.
Крім того, представником позивача зазначено, що Розпорядженням КМУ від 18.11.2020 р. № 1463-р затверджений план заходів щодо реалізації Державної стратегії розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню на 2020-2023 роки. Однак, МОЗ приймаючи Наказ № 1209 від 31.07.2025 вчиняє дії по реорганізації ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій Сонячний (м. Одеса), як протитуберкульозного закладу, без дотримання плану заходів визначених Розпорядженням КМУ від 18.11.2020 № 1463-р, що передбачає злиття всіх протитуберкульозних закладів відповідного регіону в єдиний в регіоні протитуберкульозний заклад, що має статус регіонального фтизіопульмонологічного медичного центру.
Також представник позивача зауважує, що ДЗ "ССС "Сонячний" (м.Одеса) МОЗ України" виконує оборонну функцію, на підставі Наказу № 12 дск/11дск від 24.03.2025 р. «Про встановлення військово-квартирної повинності» та окремого доручення Командування сил логістики ЗСУ № 370/2/1685 від 30.03.2022. ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій Сонячний (м. Одеса) МОЗ України» надає квартирно - експлуатаційному відділу м. Одеси можливість на спільне безоплатне користування нерухомим майном-комплексом будівель ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій Сонячний (м. Одеса) МОЗ України». Так, майно санаторію використовується для потреб оборони держави і перебуває у законному користуванні Збройних Сил України. Водночас, персонал закладу залучений до забезпечення діяльності військових підрозділів, що підтверджує суспільно значущу роль установи в умовах воєнного стану. Це підтверджується листами командира військової частини НОМЕР_1 від 11 липня 2025 року №2131/2079 та від 26 вересня 2025 року №2131/2955, де зазначено, що приміщення санаторію використовуються у службових цілях, а доступ сторонніх осіб, зокрема членів інвентаризаційної комісії, обмежено через режимні вимоги.
Крім того, санаторій "Сонячний" виконує й важливу медико-соціальну функцію, забезпечуючи лікування пацієнтів із туберкульозом. Його діяльність є складовою реалізації державних стратегічних документів, зокрема розпорядження Кабінету Міністрів України №1415-р від 27 листопада 2019 року та №564-р від 18 червня 2024 року, а також наказів МОЗ щодо стандартів медичної допомоги при туберкульозі. Таким чином, реорганізація чи скорочення закладу суперечить державній політиці у сфері охорони здоров'я та боротьби із соціально небезпечними хворобами.
Разом з тим, працівникам не було запропоновано перелік вакантних посад, як цього вимагає частина друга статті 40 КЗпП України. В повідомленні від 29 серпня 2025 року прямо зазначено, що вакантні посади відсутні, а в листі №341 від 17 вересня 2025 року зазначено, що реорганізація не передбачає працевлаштування працівників. Пропозиції щодо переведення на іншу роботу, навіть в інші установи системи МОЗ, не були надані кожному працівнику персонально, що суперечить обов'язку роботодавця забезпечити збереження трудових прав працівників. Така бездіяльність є порушенням не лише статей 36? і 40 КЗпП України, а й положень Директиви 2001/23/ЄС, яка передбачає автоматичне продовження трудових відносин із правонаступником під час передачі підприємства чи його частини.
Позивач акцентує увагу суду на тому, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у даному випадку має метою збереження існуючого становища до закінчення розгляду справи по суті, при цьому, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у визначений судом спосіб відповідає предмету адміністративного позову та не тягне фактичне Документ сформований в системі «Електронний суд» 11.11.2025 24 вирішення спору по суті.
Фактичні обставини, що мають місце у ситуації з ДЗ «ССС «Сонячний» МОЗ України на думку позивача, свідчать про реальну і безпосередню загрозу припинення діяльності установи до завершення судового розгляду. Реалізація наказу МОЗ України №1209 призведе до повної втрати правосуб'єктності державного закладу, передачі майна, трудових ресурсів, фінансових документів, а також втрати права користування земельними ділянками, будівлями та обладнанням, що належать санаторію. Наслідком цього стане не лише втрата робочих місць працівників, а й неможливість забезпечення права громадян на отримання санаторно-курортних послуг за профілем лікування, який не є тотожним діяльності «Басейнової стоматологічної поліклініки». Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову фактично унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, оскільки після припинення юридичної особи відновлення її діяльності стане юридично та фактично неможливим
Суд розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Таким чином, суд розглядає заяву у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 2 статті150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно із частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті КАС України).
Суд зазначає, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
З аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Відтак, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18 та від 13.07.2023 у справі № 640/16003/22.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі № 580/244/23.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного, оцінюючи доводи та аргументи заявника, суд зауважує, що вони не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.
Аналіз доводів у заяві про забезпечення позову дає підстави вважати, що твердження заявника ґрунтуються на незгоді з Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 1209 від 31.07.2025 про реорганізацію державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій Сонячний (м. Одеса) Міністерства охорони здоров'я України» шляхом його приєднання до державного некомерційного підприємства «Басейнова стоматологічна поліклініка Міністерства охорони здоров'я України», які заявником оцінюються негативно: знищення спеціалізованого санаторію, знищення матеріально технічної бази, що передбачена для проведення спеціалізованих видів діяльності спрямованих на запобігання поширення захворювання на туберкульоз, залишення фахових спеціалістів без роботи; позбавлення комплексного лікування з максимальним використанням кліматичних факторів та природних лікувальних ресурсів регіону.
Водночас, як убачається з матеріалів справи, оцінка реальності таких наслідків, так само як і правомірності або протиправності дій відповідача, потребує детального дослідження доказів, пояснень сторін та встановлення обставин по суті спору.
З цього приводу судом першої інстанції обґрунтовано враховано правову позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 16.05.2019 у справі №826/14303/18, від 12.02.2020 у справі №640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19, де зазначено: очевидні ознаки протиправності повинні існувати поза обґрунтованим сумнівом, а суд, який застосовує забезпечення позову, має бути переконаний, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями частини 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача, а вжиття заходів забезпечення позову є єдиним дієвим способом запобігання істотним негативним наслідкам.
Проте, на цьому етапі провадження у справі таких очевидних ознак не встановлено.
Питання правомірності оскаржуваного рішення міської ради, законності процедури реорганізації та її наслідків для позивача є предметом розгляду справи по суті, і не можуть бути попередньо вирішені в рамках заяви про забезпечення позову, оскільки це фактично означало б наперед сформовану судом позицію по суті спору.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Фактично, необхідність забезпечення позову шляхом зупинення дії Наказу Міністерства охорони здоров'я України №1209 від 31.07.2025 року про реорганізацію державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій Сонячний (м. Одеса) Міністерства охорони здоров'я України» шляхом його приєднання до державного некомерційного підприємства «Басейнова стоматологічна поліклініка Міністерства охорони здоров'я України», правомірність якого визначено предметом оскарження у цій справі, а також шляхом встановлення заборони Міністерству охорони здоров'я України вчиняти будь які дії, у тому числі щодо зміни директора та спрямовані на проведення реорганізації державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій Сонячний (м. Одеса) Міністерства охорони здоров'я України» та встановлення заборони Міністерству охорони здоров'я України приймати будь-які акти, спрямовані на проведення реорганізації Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Сонячний» (м. Одеса) Міністерства охорони здоров'я України» до набрання законної сили рішенням у даній справі, мотивована негативними наслідками, які можуть настати в майбутньому у випадку реалізації Наказу Міністерства охорони здоров'я України, зокрема, через скорочення та вивільнення працівників державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій Сонячний (м. Одеса) Міністерства охорони здоров'я України», а також неможливості забезпечення права громадян на отримання санаторно-курортних послуг за профілем лікування.
Наразі, застосування заходів забезпечення позову, про які просить позивач, не спрямовані на захист його прав, а натомість впливають на права необмеженого кола осіб, які мають те чи інше відношення до закладу, який реорганізовується.
Таким чином, позивачем у заяві про забезпечення позову не підтверджено існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам та свободам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також не наведено достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, таке базується на його припущеннях.
А тому, у контексті наведеного слід відмітити, що забезпечення позову шляхом вказаним позивачем у поданій заяві, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Щодо вимоги позивача забезпечити позов шляхом поновлення повноважень директора державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій Сонячний (м. Одеса) Міністерства охорони здоров'я України» ОСОБА_2 щодо здійснення управління господарською діяльністю закладу, зокрема, в частині права першого підпису фінансових та інших документів закладу, то суд зауважує, що частиною 1 статті 151 КАС України не передбачено такого заходу забезпечення позову як поновлення повноважень.
Враховуючи вищевикладене, а також загальну мету інституту забезпечення позову - охорону прав заявника від реальної та доведеної загрози, суд дійшов висновку, що у даній справі відсутні підстави та умови, які б виправдовували застосування такого попереднього захисту, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 156, 248, 294, 295 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України, за участю третіх осіб Державне некомерційне підприємство "Басейнова стоматологічна поліклініка Міністерства охорони здоров'я України", Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Сонячний" (м. Одеса) Міністерства охорони здоров'я України" про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статті 293, 295 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.