Справа № 420/15068/25
(додаткове)
13 листопада 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовною заявою Приватного підприємства "ГЕЛІОС-ВАН" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 р. позовні вимоги Приватного підприємства "ГЕЛІОС-ВАН" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задоволено: визнано протиправним та скасувати рішення Одеської митниці від 24.04.2025 р. № UA500500/2025/000204/2 про коригування митної вартості товарів.
30.10.2025 р. від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на залучення перекладача у розмірі 875 грн. та на правничу допомогу у розмірі 20700 грн.
Ухвалою від 03.11.2025 р. заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду та запропоновано відповідачу до 06.11.2025 р. надати до суду свої міркування з приводу поданої заяви про ухвалення додаткового рішення.
04.11.2025 р. відповідач надав до суду заперечення на заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення. Зокрема, зазначив, шо сума витрат позивача із залученням перекладача, пов'язана із приведенням позовної заяви та доданих до неї письмових доказів у відповідність до вимог КАС України, тобто переклад документів замовлений позивачем до відкриття провадження у справі, тому понесені позивачем витрати безпосередньо не були пов'язані з розглядом цієї справи. Крім того, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 20700 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Оскільки справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, то і заяву про ухвалення додаткового рішення суд розглядає в письмовому провадженні.
При вирішення даної заяви суд виходить з наступних приписів законодавства.
Щодо стягнення витрат на залучення перекладача, суд зазначає наступне.
Стаття 10 Конституції України визначає, що державною мовою в Україні є українська мова.
Відповідно до ст.15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами. Частинами першою, другою статті 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. З огляду на зазначені норми, всі докази повинні бути надані суду державною мовою.
Суд зауважує, що витрати, пов'язані з перекладом документів, відносяться до судових витрат та відповідно до п.5 ч.3 ст.132 КАС України є витратами, пов'язаними із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відтак, твердження відповідача про те, що витрати, пов'язані з перекладом документів, не мають бути віднесені до витрат, які передбачені п.5 ч.3 ст.132 КАС України, оскільки зазначена норма стосується витрат, пов'язаних із залученням перекладачів, тобто вчиненням судом дій, направлених на забезпечення послуг перекладача у судових засіданнях та не розповсюджується на випадки використання послуг перекладача у позасудовому порядку, є помилковими з наведених вище підстав.
Верховний Суд в постанові від 31.03.2020 р. за результатом розгляду справи №160/7049/19 зазначив: "…Склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з'ясувати, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо…".
Суд зазначає, що всі вище перелічені документи, про переклад яких зазначає позивач, долучені до матеріалів справи разом з позовною заявою.
З матеріалів справи також слідує, що вказані витрати безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи, оскільки спір стосується дослідження та оцінки документів, які надавались позивачем митному органу під час митного оформлення товарів на підтвердження митної вартості товарів, у тому числі, які складені іноземною мовою.
Так, позивачем надано рахунок на оплату ФОП ОСОБА_1 від 09.05.2025 р. № 63 й Акт прийому-передачі від 09.05.2025 р. № 63 про надання послуг перекладу документу з французької на українську мову на загальну вартість 875 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що надані позивачем документи на підтвердження понесених витрат із послуг перекладу стосуються здійсненого офіційного перекладу документів щодо предмету спору в даній справі, викладених іноземною мовою.
На підставі наведеного, суд зазначає, що позивачем доведено обґрунтованість таких витрат та їх пов'язаність з цією справою, а тому відхиляє заперечення відповідача щодо їх стягнення. Крім того, заявлений розмір витрат на оплату послуг з перекладу - 875 грн. є співмірним із складністю справи та виконаними перекладачем роботами, обсягом наданих ним послуг.
Виходячи з наведеного, з урахування критеріїв пропорційності суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача та стягнення з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на оплату послуг перекладача у розмірі 875 грн.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Разом з тим, відповідно до ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).
Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Шевченком Максимом Володимировичем, укладено договір про надання правової/правничої допомоги від 09.05.2025 р. № 1/0905-ю/25, за п.1.1. якого Адвокат приймає доручення Клієнта на представництво, захист прав і законних інтересів ПП "ГЕЛІОС - ВАН" з питання звернення до суду в якості позивача у справі про оскарження рішення Державної митної служби України.
Згідно п.1.9. цього Договору, за правову допомогу, передбачену в пункті 1.1. Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду в розмірі 22770 грн. Першу частину винагороди в розмірі 20 700 гривень Клієнт сплачує Адвокату не пізніше 10 банківських днів після підписання цього Договору. Другу частину винагороди в розмірі 2070 гривень Клієнт сплачує Адвокату не пізніше 10 банківських днів після прийняття рішення судом апеляційної інстанції у справі та розблокування грошових коштів сплачених в якості фінансових гарантій на митному рахунку Клієнта.
На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 20700 грн., позивачем надано Акт приймання-передачі наданої правової/правничої допомоги № 1 до Договору про надання правової/правничої допомоги 1/0905-ю/25 від 09.05.2025 р. від 27.10.2025 р., за яким адвокатом надано роботи, що передбачені договором про надання правової допомоги, а саме: ознайомлення з документами наданими Клієнтом для підготовки правової позиції щодо звернення до суду із позовом; підготовка та подача позову до суду; підготовка та подача до суду заперечення на відзив; супровід справи в суді. Відповідно до положень укладеного між сторонами договору (п.1.9) сторони погодили фіксовану суму вартості наданих послуг (гонорару) які адвокат отримав в розмірі 20700 грн. шляхом переказу грошей на банківський рахунок. Також долучено платіжну квитанцію від 24.05.2025 р. № 589.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що визначений представником позивача розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику учасників справи. Крім того, дана адміністративна справа є справою незначної складності, текст позовної заяви фактично є шаблонним, а її складення не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів.
Виходячи з наведеного, з урахування критеріїв пропорційності суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 252, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Одеської митниці (65078, м.Одеса, вул.Лип Івана та Юрія, 21А, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "ГЕЛІОС-ВАН" (68001, Одеська область, Одеський район, м.Чорноморськ, вул.Шевченка, буд.7-А, офіс 44, код ЄДРПОУ 37439444) судові витрати на оплату послуг перекладача у розмірі 875 (вісімсот сімдесят п'ять) грн.
Стягнути з Одеської митниці (65078, м.Одеса, вул.Лип Івана та Юрія, 21А, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "ГЕЛІОС-ВАН" (68001, Одеська область, Одеський район, м.Чорноморськ, вул.Шевченка, буд.7-А, офіс 44, код ЄДРПОУ 37439444) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко