Справа № 420/37928/25
12 листопада 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Єфіменко К.С., розглянувши у письмовому провадженні ч.1 ст.154 КАС України заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про забезпечення позову до подачі позовної заяви,-
До Одеського окружного адміністративного суду за вх №118790/25 надійшла заява ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій заявник просить суд:
застосувати заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті № ОПШ052628 від 19.08.2025 у межах виконавчого провадження № 99511411 від 04.11.2025 року.
В обґрунтування вказаної заяви позивач вказує, що 06 листопада 2025 року за відомостями відкритого реєстру «Автоматизована система виконавчого провадження» ФОП ОСОБА_1 стало відомо про відкриття 04.11.2025 року державним виконавцем Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гайдученко Владиславом Олександровичем виконавчого провадження № 79511411 про примусове виконання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 052628 від 19.08.2025 року Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті.
ФОП ОСОБА_1 не погоджується із зазначеною постановою та має намір її оскаржити в судовому порядку. Предметом такого розгляду буде питання неправомірності винесення Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ052628 від 19.08.2025 року та її скасування.
Заявник вважає, що відкриття виконавчого провадження з виконання вищевказаної постанови Державної служби України з безпеки на транспорті №ОПШ05628 від 19.08.2025 року, зумовлює примусове виконання такої постанови та тягне за собою інші наслідки, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", включаючи стягнення не лише суми штрафу, якає спірною, а й витрат виконавчого провадження, а також накладення арешту на майно Позивача.
Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні наслідки для Позивача у вигляді додаткових фінансових витрат, а також, Позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для поновлення порушеного права на розпорядження належним йому майном.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За таких обставин і правових підстав, суд розглядає заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Згідно із вимогами ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
В силу приписів ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до вимог ч.2 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд зазначає, що заходи забезпечення позову повинні обиратися з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.
Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
Крім того, суд бере до уваги, що згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Отже, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, серед іншого, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Аналізуючи приписи викладених вище норм законодавства, суд зазначає, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Суд також вказує на те, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Суд звертає увагу на ту обставину, що предметом розгляду в адміністративній справі має бути правомірність постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті № ОПШ052628 від 19.08.2025.
Позивач в заяві про забезпечення позову просить суд зупинити дію індивідуального акта постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті № ОПШ052628 від 19.08.2025 у межах виконавчого провадження № 99511411 від 04.11.2025 року.
У той же час, на підтвердження наявності обставин, що свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав товариства без вжиття заходів забезпечення позову.
Також суд вважає за необхідне зауважити, що наслідки від незабезпечення даного позову жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав або інтересів.
Водночас, у разі задоволення позову позивач може звернутися за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства, зокрема, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.
Сама ж протиправність рішення може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів.
При цьому, суд зазначає, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Крім того, безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Однак, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18 від 10.04.2019 у справі №826/16509/18, від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19 та від 29.01.2020 у справі № 280/4367/19.
Також щодо "очевидності" ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.
Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Суд виходить з того, що наявність протиправності оскаржуваних позивачем рішення, дій та бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Тобто, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак рішення, дій та бездіяльності відповідача що оскаржуються у даній справі. Крім того, встановлення ознак протиправності такого рішення, дій та бездіяльності, враховуючи предмет позову, є фактично вирішенням адміністративного спору до розгляду справи по суті, що суперечить основним засадам і принципам адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2020 у справі № 800/521/17 (провадження 11-114заі18) звернула увагу, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №640/10883/22.
За таких обставин і правових підстав, суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення майбутнього позову є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 151, 154, 241, 243, 256 КАС України, -
У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про забезпечення позову до подачі позовної заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня отримання ухвали в порядку, визначеному п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С.Єфіменко