Справа № 420/5028/25
12 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хлімоненкова М.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Військової академії (м.Одеса) про відстрочення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року у справі №420/5028/25,
У лютому 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової академії (м.Одеса), у якому позивачка просила суд:
-Визнати протиправними дії Військової академії (м. Одеса) щодо обмеження розміру виплаченої ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби 25 відсотками місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
-Зобов'язати Військову академію (м. Одеса) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням раніше виплачених сум, а також із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. № 44;
-Визнати протиправними дії Військової академії (м. Одеса) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у період з 01.01.2020р. по 20.06.2022р. включно грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), одноразових додаткових видів грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
-Зобов'язати Військову академію (м. Одеса) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення (у тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії у відсотковому значенні, що виплачені при проходженні служби) за період з 01.01.2020р. по 20.06.2022р. включно, одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби), які були виплачені у вказаному періоді, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020р., на 01.01.2021р. та на 01.01.2022р., на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. № 704, та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум, а також із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. № 44.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової академії (м. Одеса) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у період з 01.01.2020 по 20.06.2022 включно грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), одноразових додаткових видів грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року; зобов'язано Військову академію (м. Одеса) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (у тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії у відсотковому значенні, що виплачені при проходженні служби) за період з 01.01.2020 по 20.06.2022, одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби), які були виплачені у вказаному періоді, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021 та на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. № 704, та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум, а також із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. № 44; У задоволенні решти вимог відмовлено.
22.10.2025 від Військової академії (м.Одеса), за підписом представника, до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява, у якій просить про відстрочення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 у даній справі №420/5028/25 на 120 днів, з моменту винесення ухвали суду.
В обґрунтування заяви вказує, що у відповідності до п. 3.2, 5.5 Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, представництва інтересів у судах і виконання рішень судів у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 30.12.2016 року №744, Військовою академією було направлено до вищого штабу клопотання на виконання вказаного рішення суду, з метою перевірки вжиття всіх заходів, а також виділення коштів, відповідно розрахунку доданого до клопотання. Станом на день подання вказаного клопотання, виділені кошти на рахунку академії відсутні, що призводить до неможливості виконання вказаного рішення станом на зараз.
Загалом доводи представника заявника зводяться до того, що через чинники, що не залежать від Військової академії (м.Одеса), зокрема відсутність своєчасного фінансування виплати за рішенням суду нарахованих позивачу на виконання судового рішення у даній справі коштів, виникли обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення суду.
Звертає увагу, що у відповідності до п. 3.2, 5.5 Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, представництва інтересів у судах і виконання рішень судів у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 30.12.2016 року №744, Військовою академією було направлено до вищого штабу клопотання на виконання вказаного рішення суду, з метою перевірки вжиття всіх заходів, а також виділення коштів, відповідно розрахунку доданого до клопотання. Станом на день подання вказаного клопотання, виділені кошти на рахунку академії відсутні, що призводить до неможливості виконання вказаного рішення станом на зараз.
Також, представник заявника вказує, що не потребує доказів, факт, що у даний час держава Україна знаходиться у стані відбиття повномасштабної військової агресії з боку рф, та як наслідок знаходиться у дуже скрутному фінансовому стані, згідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX , який продовжений та триває до теперішнього часу, не можна ігнорувати цей факт. Через те, що Військова академія є розпорядником коштів третього рівня та фінансується забезпечувальним фінансовим органом, яким є Сухопутні війська Збройних Сил України, та у жовтні 2025 року Військовою академією направлено клопотання до Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України на отримання письмової згоди на виконання вказаного рішення суду, а також відповідні заявки на виділення коштів. Але станом на момент подання заяви про відстрочення виконання рішення суду, академія досі не отримала відповіді від Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України на вищевказане клопотання, а також отримання коштів не відбулось.
Представники сторін в судове засідання, призначене щодо розгляду вказаної вище заяви на 11.11.2025 о 14:00 год. не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду.
Позивач про причини неприбуття не повідомив.
Від представника заявника 11.11.2025 через електронний суд надійшла заява про розгляд справи без участі.
Відповідно до викладеного, суд вирішив продовжити розгляд заяви в порядку письмового провадження.
У відповідності до ч.2 ст.378 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Вирішуючи вказану заяву по суті, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 та 3ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
В силу вимог ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Частинами 1, 3, 4, 5 статті 378 КАС України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
Наведені норми не містять конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлюють критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Враховуючи наведене, суд, вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, зобов'язаний встановити та перевірити наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або обставин, що роблять його виконання неможливим, врахувати ступінь вини відповідача (у цьому випадку заявника), стихійне лихо, інші надзвичайні події.
Пленум Верховного Суду України в пункті 10 Постанови «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» №14 від 26.12.2003 зазначив, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Таким чином, відстрочення виконання судового рішення передбачає наявність дійсних та реальних обставин, що об'єктивно унеможливлюють, або створюють значні перешкоди у виконанні рішення суду.
Тобто, підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
З огляду на доводи заявника суд зазначає, що для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною, яка перешкоджає своєчасному виконанню рішення суду може бути недостатність коштів.
При цьому, оцінюючи доводи заяви про відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але і його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30.01.2020 у справі № 819/150/17).
Разом з цим, у спірному випадку заявник не надав до суду жодного письмового доказів, на підтвердження вказаних ним у заяві обставин, які на його думку вимагають відстрочення виконання рішення суду, зокрема щодо направлено до вищого штабу клопотання на виконання вказаного рішення суду, з метою перевірки вжиття всіх заходів, а також виділення коштів, відповідно розрахунку доданого до клопотання
Зазначеного розрахунку заявник до клопотання не додав. Не надав доказів здійснення перерахунку грошового забезпечення позивачки відповідно до судового рішення та відсутності у Військової академії (м.Одеса) коштів для виконання рішення суду у даній справі в частині здійснення виплати нарахованих на виконання цього рішення суду сум.
Отже, станом на даний час заявник не довів, що ним безпосередньо було вчинено усіх можливих, залежних від нього та достатніх дій для забезпечення виконання рішення суду у даній справі (здійснено відповідні нарахування та вчинено дії, направлені на виплату нарахованих сум на виконання рішення суду) та не доведено дійсних обґрунтованих обставин, які перешкоджають своєчасному або роблять неможливим виконання рішення суду по даній справі.
Окремо, суд в контексті оцінки доводів заявника щодо відсутності в нього коштів для виконання рішення суду зазначає, що Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ Кечко проти України (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та Ромашов проти України (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
При розгляді заяв або клопотань щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
При цьому, як вже вказувалось вище, заявником не надано до суду безумовних доказів на підтвердження обставин, що заважають виконати рішення суду, зокрема і які підтверджують його незадовільний майновий стан.
Керуючись ст.14, 241, 243, 248, 256, 378 КАС України, суд,
У задоволенні заяви Військової академії (м.Одеса) про відстрочення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року у справі №420/5028/25 відмовити.
Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 294-297 КАС України до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА