Справа № 420/32566/25
13 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування при призначенні з 30.05.2025 року судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання періоду роботи ОСОБА_1 з 01.11.1993 року по 17.07.1995 року на посаді судового виконавця Білгород-Дністровського міського суду Одеської області, з 03.04.1996 року по 30.01.1999 року на посаді старшого судового виконавця Білгород-Дністровського міського суду Одеської області, з 01.02.1999 року по 09.01.2002 року на посаді заступника начальника Білгород-Дністровського управління юстиції - начальника відділу державної виконавчої служби у загальній кількості 7 років 5 місяців 24 дні та з 12.08.1991 року по 03.11.1991 року на посаді секретаря суду Білгород-Дністровського міського суду Одеської області, з 04.11.1991 року по 31.10.1993 року на посаді секретаря судового засідання Білгород Дністровського міського суду Одеської області, з 18.07.1995 року по 02.04.1996 року на посаді помічника голови Білгород-Дністровського міського суду Одеської області у загальній кількості повних 3 роки до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 01.11.1993 року по 17.07.1995 року на посаді судового виконавця Білгород-Дністровського міського суду Одеської області, з 03.04.1996 року по 30.01.1999 року на посаді старшого судового виконавця Білгород-Дністровського міського суду Одеської області, з 01.02.1999 року по 09.01.2002 року на посаді заступника начальника Білгород-Дністровського управління юстиції - начальника відділу державної виконавчої служби у загальній кількості 7 років 5 місяців 24 дні та з 12.08.1991 року по 03.11.1991 року на посаді секретаря суду Білгород-Дністровського міського суду Одеської області, з 04.11.1991 року по 31.10.1993 року на посаді секретаря судового засідання Білгород Дністровського міського суду Одеської області, з 18.07.1995 року по 02.04.1996 року на посаді помічника голови Білгород-Дністровського міського суду Одеської області у загальній кількості повних 3 роки до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді для обчислення з 30.05.2025 року щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 з 30.05.2025 року щомісячного грошового утримання виходячи із розрахунку 76% суддівської винагороди.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Центральне об'єднане управління ПФУ в м. Одесі) №155250035752 від 18.07.2025 року призначено позивачу довічне грошове утримання з 30.05.2025 року. Відповідачем визначено довічне грошове утримання позивача з розрахунку 56% від заробітку.
Визначаючи наведений загальний процент розрахунку довічного грошового утримання від заробітку, відповідач врахував стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді 23 роки 1 місяць 22 дні.
Однак, відповідачем протиправно не враховано до стажу роботи позивача на посаді судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання період роботи позивача з 01.11.1993 року по 17.07.1995 року на посаді судового виконавця Білгород-Дністровського міського суду Одеської області, з 03.04.1996 року по 30.01.1999 року на посаді старшого судового виконавця Білгород-Дністровського міського суду Одеської області, з 01.02.1999 року по 09.01.2002 року на посаді заступника начальника Білгород-Дністровського управління юстиції - начальника відділу державної виконавчої служби у загальній кількості 7 років 5 місяців 24 дні та з 12.08.1991 року по 03.11.1991 року на посаді секретаря суду Білгород-Дністровського міського суду Одеської області, з 04.11.1991 року по 31.10.1993 року секретаря судового засідання Білгород-Дністровського міського суду Одеської області, з 18.07.1995 року по 02.04.1996 року на посаді помічника голови Білгород-Дністровського міського суду Одеської області у загальній кількості повних 3 роки.
Частиною першою статті 7 Закону №2862-XII (в редакції на день призначення ОСОБА_1 суддею) було передбачено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону №2862-XII (у вказаній редакції), до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Таким чином, наведена норма абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону №2862-ХІІ встановлює розширене розуміння категорій посад, час роботи на яких підлягає зарахуванню до суддівського стажу, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, що не було враховано пенсійним органом при призначенні щомісячного грошового утримання позивача.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 25.09.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
08.10.2025 року за вхід.№ЕС/105453/25 надійшов відзив на позов, в якому наголошено на необґрунтованості вимог позивача, оскільки відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Тобто, розмір суддівської винагороди судді обчислюється, виходячи зі стажу роботи на посаді судді.
Головним управлінням, при призначенні довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 враховано стаж роботи позивача безпосередньо на посаді судді (з 10.12.2001-29.05.2025).
Враховуючи вищевикладене, відповідач діяв в порядку передбаченому законодавством, обґрунтовано, а тому підстави для задоволення позовних вимог позивача - відсутні.
Указом Президента України від 10.12.2001 року №1205/2001 ОСОБА_1 призначена строком на п'ять років на посаду судді Білгород-Дністровського міського суду Одеської області.
Указом Президента України від 23.03.2004 року ОСОБА_1 переведена на посаду судді новоутвореного Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.
Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2007 року №751-V ОСОБА_1 обрана суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області безстроково.
Постановою Верховної Ради України від 30 жовтня 2008 року №626-VI ОСОБА_1 обрана суддею Одеського апеляційного адміністративного суду.
Указом Президента України від 29 грудня 2017 року №455/2017 «Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах» ліквідовано Одеський апеляційний адміністративний суд та утворено П'ятий апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Миколаївську, Одеську та Херсонську області, з місцезнаходженням у місті Одесі.
Указом Президента України від 28 вересня 2018 року №296/2018 суддю Одеського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 з 01 жовтня 2018 року переведено на посаду судді П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 29.05.2025 року №1147/0/15-25 ОСОБА_1 звільнено з посади судді П'ятого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Рішенням визначено: «… За результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді ОСОБА_1 у відставку, а саме: актів про призначення, обрання на посаду судді, копій трудової книжки, диплома, довідки про роботу на посаді судді, встановлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягають зарахуванню:
стаж роботи на посаді судді (з дати призначення судді на посаду по дату ухвалення рішення про звільнення) - 23 роки 5 місяців 19 днів;
стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом і надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки.
Загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає їй право на звільнення у відставку, становить 26 років 5 місяців 19 днів…».
Наказом П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025 року №43-ос/с відраховано зі штату суду суддю ОСОБА_1 29 травня 2025 року у зв'язку із звільненням з посади судді цього суду у відставку.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Центральне об'єднане управління ПФУ в м. Одесі) №155250035752 від 18.07.2025 року призначено позивачу довічне грошове утримання з 30.05.2025 року.
Відповідачем визначено довічне грошове утримання позивача з розрахунку 56% від заробітку.
Визначаючи наведений загальний процент розрахунку довічного грошового утримання від заробітку, відповідач врахував стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді 23 роки 1 місяць 22 дні.
За приписами п.14 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються: судоустрій, судочинство, статус суддів.
Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки, за положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким законом є Закон України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII), згідно ч.1 ст.142 якого судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Частиною 2 ст. 142 Закону №1402-VIII встановлено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
При цьому згідно ч.2 ст.137 Закону №1402-VIII, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Згідно абз. 4 п.34 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Отже, системний аналіз наведених норм доводить, що положення ст.137 та абз.4 п.34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» свідчить, що з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесені змінидост.137 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суддям додатково до стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі №9901/808/18 (провадження №11-1481заі18), в якій, зокрема, зазначено, що ч.2 ст.137 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18 також зазначила, що внесені до ст.137 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» зміни дозволяють зараховувати стаж(досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення особи на посаду судді.
Вказаний висновок суду додатково підтверджується спільним листом голови Вищої ради правосуддя, в.о. голови Верховного Суду, голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в.о. голови Ради суддів України, голови Державної судової адміністрації та ректора Національної школи суддів України від 05.11.2018 №41783/0/9-18, №2664/0/2-18, №01-6757/18, №9рс-1112/18, №1-22433/18, №02/3878.
Позивача призначено на посаду судді 10.12.2001 року згідно Указу Президента України №1205/2001. В цей період часу у відповідній редакції (станом на 05.07.2001 року) діяв Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-XII (далі Закон №2862-XII).
Згідно із частиною четвертою статті 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року №4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно ч.1 ст.7 Закону №2862-XII на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Отже, наведене свідчить про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, трьох років роботи за юридичною спеціальністю.
Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Така правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі №308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі №243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі №428/4671/17, від 01 жовтня 2018 року у справі №541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі №140/263/17, від 23 жовтня 2018 року у справі №686/10100/15-а.
Тобто, обрахунок стажу, здійснений ВРП, який є незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, є важливим аспектом, який в подальшому застосовується, зокрема, для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру відповідним компетентним органом.
До такого висновку дійшов і Верховний Суд у рішенні від 06.11.2024 у справі №990/230/24.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 07.11.2023 року у справі №520/475/19, від 28.08.2023 року у справі №360/6255/21, від 23.08.2023 року у справі №380/17897/21 та інших.
Як встановлено судом, Вищою радою правосуддя здійснено розрахунок стажу позивача станом 29.05.2025 - 26 років 05 місяців 19 днів.
Відповідач, обчисливши стаж роботи на посаді судді позивача у спірному рішенні, фактично заперечив відповідні висновки Вищої ради правосуддя, на що не мав необхідних повноважень.
У даній справі відповідачем допущено порушення вимог діючого законодавства, відповідач вийшов за межі наявних повноважень під час визначення стажу роботи на посаді судді позивача, що призвело як до невірного визначення такого стажу, так і до невірного визначення щодо позивача розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставки.
В ході судового розгляду цієї справи судом, на підставі рішення ВРП від 29.05.2025 №1147/0/15-25, встановлено, що позивач має стаж роботи на посаді судді 26 років 05 місяців 19 днів.
Згідно ч. 3 ст.142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
З урахуванням наведеної норми Закону та встановлених обставин у справі, позивач має право на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у 62 відсотки.
З урахуванням встановлених обставин, зважаючи на наявність рішення пенсійного органу №155250035752 від 18.07.2025, яким визначено довічне грошове утримання позивача з розрахунку 56% від заробітку та враховано стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді 23 роки 1 місяць 22 дні, суд дійшов висновку про вихід за межі позовних вимог та скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області в цій частині.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
З урахуванням встановленого, відповідач не має жодного іншого правомірного варіанту поведінки, окрім визначення сумарного стажу роботи позивача на посаді судді як 26 років 05 місяців 19 днів, який складається з:
- стаж роботи на посаді судді 23 роки 05 місяців 19 днів (56%);
- стаж роботи за юридичною спеціальністю, як стаж (досвід роботи) вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді: 3 роки (6%);
Також, відповідач не має жодного іншого правомірного варіанту поведінки, окрім встановлення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 62%.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову в цій частині та наявність підстав для скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області №155250035752 від 18.07.2025 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: стаж (досвід) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді - 3 роки та прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 30.05.2025 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 62% суддівської винагороди.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 968,96 грн. судових витрат, сплачених згідно квитанції №7002-8215-6564-3085 від 23.09.2025 року.
Керуючись ст.ст.2-12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155250035752 від 18.07.2025 в частині визначення періоду роботи на посаді судді ОСОБА_1 на рівні 23 років 01 місяць 22 дні та в частині нарахування ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 56% суддівської винагороди.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: стаж (досвід) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді - 3 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 30.05.2025 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 62% суддівської винагороди.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати і виплатити ОСОБА_1 з 30.05.2025 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 62% суддівської винагороди, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 20987385).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385, електронна пошта: upr@od.pfu.gov.ua)
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА