Справа № 420/34262/25
13 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 09 жовтня 2025 року надійшов позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за належне, проте, неотримане речове майно за період з 26.11.2020 по 02.07.2025 за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025 року;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно протягом служби з 26.11.2020 по 02.07.2025 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025 року.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ОСОБА_1 ( надалі - Позивач) проходила службу в Головному управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області з 26.11.2020 по 02.07.2025 (надалі - Відповідач), що підтверджено відповідачем у листі від 12.09.2025 та вбачається з копії наказу. Позивач звернувся до відповідача через адвоката з питання, що стосується грошової компенсації вартості речового майна, яке не отримав за час проходження служби. У відповідь отримано лист від 12.09.2025 року про те, що зазначене нічим не передбачено. Зазначеним обумовлена потреба позивача у судовому захисті, позаяк поставлене на вирішення питання фактично залишилось невирішеним.
Позивач вказує, що за нормами Постанови КМУ 14 лютого 2018 р. № 81 у періоді з 26.11.2020 по 02.07.2025, позивачу загалом належні наступні види речового майна, враховуючи що вона, маючи на час звільнення спеціальне звання сержант служби цивільного захисту, відноситься до молодшого начальницького складу (п.15 ПКМУ від 11.07.2013 року № 593),а саме за нормою № 3 у відповідній кількості від прослуженого часу спірного періоду та строків носіння: кашкет 1 шт. на 6 років, кепі літнє повсякденне робоче 2 шт. на 2 роки, шапка зимова 1 шт. на 3 роки, шапка-феска 1 шт. на 2 роки, куртка зимова 1 шт. на 5 років, светр 1 шт. на 3 роки, кітель 1 шт. на 4 роки, штани 2 шт. на 4 роки, сорочка 2 шт. на 4 роки, краватка 2 шт. на 4 роки, напівкомбінезон зимовий повсякденний робочий 1 шт. на 4 роки, куртка зимова повсякденна робоча 1 шт. на 3 роки, костюм літній повсякденний робочий 2 шт. на 2 роки, напівчоботи хромові утеплені 1 пара на 4 роки, напівчеревики хромові 1 пара на 3 роки, черевики літні повсякденні робочі 1 пара на 2 роки, черевики зимові повсякденні робочі 1 пара на 3 роки, фуфайка з коміром 1 шт. на 1 рік, фуфайка 3 шт. на 1 рік, білизна тепла 1 комплект. на 2 роки, шкарпетки бавовняні 2 пари. на 1 рік, ремінь шкіряний 1 шт. на 5 років, пасок для штанів 1 шт. на 7 років. Документ сформований в системі «Електронний суд» 09.10.2025 4 Відповідачем не надано доказів того, що у позовному періоді з 26.11.2020 по 02.07.2025 позивач реально отримав всі вказані предмети обмундирування у належній кількості від строку носіння, оскільки випискою з картки обліку речового майна вбачається що позивачу видано лише черевики літні повсякденні робочі - 2 пари у 2021 та 2024 роках, костюм літній повсякденний робочій - 2 шт. у 2021 та 2024 роках, фуфайка - 2 шт. у 2023 році, шапка - феска - 1 шт. у 2023 році, кепі літнє повсякденне робоче - 1 шт. у 2023 році, шкарпетки - 2 пари у 2023 році, сорочка з довгим рукавом - 1 шт. у 2023 році, куртка зимова повсякденна робоча - 1 шт. у 2024 році, черевики зимові повсякденні робочі - 1 шт. у 2024 році, шапка зимова - 1 шт. у 2025 році. Відтак, враховуючи, що приписи нині чинної ПКМУ 14 лютого 2018 р. № 81 на відміну від ПКМУ від 23 серпня 2005 р. № 795, яка втратила чинність 02.03.2018, не містять в собі заборони на компенсування вартості належного, але не отриманого речового майна, зважаючи, що ПКМУ 14 лютого 2018 р. № 81 не унормовано питання отримання названої компенсації, застосовуючи аналогію закону в світлі розповсюдження на спірні правовідносини приписів ПКМУ від 16.03.2016 № 178, позивач має право на вказану грошову компенсацію.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Відповідач заперечує проти позовної заяви, вимог та обставин, не визнає їх в повному обсязі, просить у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись, зокрема на те, що законодавством, яке регулює проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту, та порядком забезпечення осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту форменим одягом не визначено право таких осіб на отримання грошової компенсації замість предметів речового майна, та, відповідно, не встановлено обов'язку органів та підрозділів цивільного захисту здійснювати виплату такої компенсації, тоді як підстави для виплати такої компенсації з урахуванням приписів постанови КМУ № 178 відсутні, оскільки позивач не підпадає під дію означеної постанови.
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
31 жовтня 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов (вхід. № 115312/25).
Станом на 13 листопада 025 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
ОСОБА_1 у спірний період з 26.11.2020 року по 02.07.2025 року проходила службу цивільного захисту у 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 38302660) у подальшому змінено найменування на 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області, звідки наказом 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області від 02.07.2025 року № 102 НК-60 позивача звільнено зі служби цивільного захисту виключено з кадрів ДСНС України та знято з усіх видів забезпечення.
Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся через адвоката до відповідача з питання грошової компенсації вартості речового майна, яке не отримав за час проходження служби, проте листом від 12.09.2025 року їй було відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно протягом служби з огляду на те, що така компенсація нічим не передбачена.
Перевіряючи правомірність дій щодо відмови у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно, суд виходить з такого.
Джерела права та висновки суду
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів від 16.12.2015 року № 1052 «Про затвердження Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій» унормовано, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - центральні органи виконавчої влади), органів державної влади, що не входять до системи центральних органів виконавчої влади (далі - інші органи державної влади), Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, встановлює права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (далі - суб'єкти господарювання), а також інших юридичних осіб.
За приписами ст.93 Кодексу цивільного захисту України фінансування заходів у сфері цивільного захисту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів суб'єктів господарювання, інших не заборонених законодавством джерел.
Частиною 1 статті 101 Кодексу цивільного захисту України унормовано, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Разом з тим, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, що передбачено ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII.
Стаття 111 Кодексу цивільного захисту України передбачає, що особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту забезпечуються форменим одягом і відповідними знаками розрізнення за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються центральному органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, іншому центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.
У державних аварійно-рятувальних службах форменим одягом забезпечуються основні працівники за рахунок коштів, передбачених на утримання таких державних аварійно-рятувальних служб, за нормами та зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні приписи установлені й п.25 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593 (далі - Положення №593), яким передбачено, що особи рядового і начальницького складу забезпечуються форменим та спеціальним одягом, знаками розрізнення, спорядженням і засобами індивідуального захисту.
До 02.03.2018 року питання забезпечення форменим одягом та іншим речовим майном старшого начальницького складу було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 року №795 «Про затвердження опису та зразків форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту і норм забезпечення форменим одягом»(далі - Постанова № 795).
Зокрема, п.2 Постанови №795 було передбачено, що особам рядового та начальницького складу, звільненим після закінчення строку контракту, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту, недоотриманий на момент звільнення формений одяг не видається і грошова компенсація не нараховується.
Водночас, вказана Постанова № 795 втратила чинність 02.03.2018 року.
Таким чином, права позивача на відшкодування вартості недоотриманого форменого одягу до 02.03.2018 не були порушені, оскільки позивач впродовж дії вказаної вище постанови не звільнявся.
На виконання ст.111 Кодексу цивільного захисту України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 14.02.2018 року №81, якою затверджено, зокрема, Норми забезпечення форменим одягом осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.
Водночас, слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України №81 від 14.02.2018 року також не передбачено виплату особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту ДСНС України грошової компенсації за недоотриманий на момент звільнення формений одяг.
Таким чином, законодавством, яке регулює проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту, та порядком забезпечення осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту форменим одягом не встановлено обов'язку органів та підрозділів цивільного захисту здійснювати виплату таким особам компенсації за недоотриманий на момент звільнення формений одяг.
Позивач просить застосувати аналогію закону з посиланням на ч. 6 ст. 7 КАС України, якою визначено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Разом з тим, діючим законодавством щодо проходження служби цивільного захисту України не передбачено компенсації за неотриманий формений одяг на відміну законодавства щодо проходження військової служби.
З зазначених підстав, суд не бере до уваги посилання позивача на норми, що регулюють проходження іншого виду служби, а саме: військової служби, зокрема на ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою передбачено, що порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України, а також на постанову Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, яка стосується порядку виплати військовослужбовцями Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Крім того, посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.03.2020 у справі №815/5826/16, від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18 та від 14.11.2018 у справі №809/1488/16, від 28.01.2021 по справі №520/1190/2020, суд не приймає до уваги, оскільки ці висновки стосуються військовослужбовців, тоді як у цій справі спірні правовідносини виникли щодо осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, правове регулювання яких є відмінним.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідач, не здійснивши позивачу при звільненні компенсацію за неотриманий формений одяг, не порушував норми законодавства.
Згідно з ч. 1ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст .78 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд дійшов висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність відмови позивачу у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за неотриманий формений одяг.
З зазначених вище підстав, позивач не має права на нарахування та виплату грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивачу у задоволенні позовних вимогах відмовлено, судові витрати, що підлягають відшкодуванню відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (вул. Прохорівська, 6, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 38643633).
Суддя С.О. Cтефанов
.