Справа № 500/95/25
13 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місцепроживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місце знаходження: 84121, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3; тимчасова адреса: 49008, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 106) про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду 06.01.2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місцепроживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місце знаходження: 84121, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3; тимчасова адреса: 49008, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 106) про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 09 січня 2025 року адміністративну справу №500/95/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії передано на розгляд за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
Матеріали адміністративної справи надійшли до канцелярії Одеського окружного адміністративного суду 03.02.2025 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 03.02.2025 року, справу розподілено судді Юхтенко Л.Р.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до провадження та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення(виклику) учасників справи у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
Позивач в позовній заяві просить:
- Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за вислугу років № 191950027776 від 21.11.2024 року;
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_2 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи з 30.07.2004 року по 18.05.2010 року та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення закону України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», Закону України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», починаючи з 20 листопада 2024 року.
На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що позивачка є внутрішньо переміщеною особою та у зв'язку російською агресією перемістилась із смт. Чаплинка Каховського району Херсонській області, котре є тимчасово окупованою територією, до м. Тернопіль.
З останнього місця роботи - ТОВ «Вітексфарм», яке здійснювало господарську діяльність з реалізації ліків на вказаній території, яка на сьогодні є тимчасово окупованою, позивач звільнилася, проте у зв'язку із наведеними обставинами зробити відповідний запис про її звільнення у трудовій книжці ОСОБА_1 не є можливим. Обставина звільнення Позивачки підтверджується відомостями про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, та не заперечується відповідачем.
14.11.2024 року Позивачка звернулася до Головного управління ПФУ в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за вислугу роківвідповідно до п. «е» ст. 55 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2-1 розділу XV прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,надавши всі необхідні документи.
Подана Позивачкою заява відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням ПФУ в Донецькій області.
Розглянувши заяву Позивачки, Головним управлінням ПФУ в Донецькій області прийнято рішення №191950027776 від 21.11.2024 про відмову в призначені пенсії за вислугу років у зв'язку із відсутністю необхідного стажу за вислугу років.
Про прийняте рішення Позивачку повідомлено листом Головного управління ПФУ в Тернопільській області від 25.11.2024 року №1900-0214-8/57001.
На думку позивача та його представника, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на те, що правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст. 2 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Згідно з ст. 51 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» за вислугу років встановлюються окремими категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Положеннями ст. 52 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Пунктом «е» ст. 55 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення»(в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
За змістом ст. 62 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №191950027776 від 21.11.2024 вбачається, що до страхового стажу роботи позивачка зараховано всі періоди роботи позивача та страховий стаж позивача становить 32 роки 10 місяців 07 днів.
Також з даного рішення відповідача вбачається, що до стажу позивача, який дає право на вислугу років зараховано 19 років 10 місяців 07 днів та не зараховано період роботи згідно трудової книжки від 12.09.1992 НОМЕР_2 з 30.07.2004 по 18.05.2010 в приватному підприємстві «Мрія» - оскільки відсутні відомості щодо акредитації аптечного (фармацевтичного) закладу передбаченого в Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 28.10.2022 №385.
Також, представник позивача зазначає, що період роботи позивача на посаді фармацевта у ПП «Мрія» з 30.07.2004 року по 18.05.2010 року підлягає зарахуванню до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років.
Натомість, не зарахування відповідачем період роботи позивача на посаді фармацевта у ПП «Мрія» з 30.07.2004 року по 18.05.2010 року, до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, не відповідає наведеним вище положеннях закону та суперечить їм.
При цьому, з урахуванням періоду роботи позивача на посаді фармацевта у ПП «Мрія» з 30.07.2004 року по 18.05.2010 року - 5 років 9 місяців 20 днів, стаж роботи позивача, який дає право на пенсію за вислугу років, станом на 10.10.2017 року складає 25 років 7 місяців 27 днів, тобто перевищує 25 років, а тому на момент звернення із заявою про призначення пенсії 20.11.2024 року позивач мала право на пенсію за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинний до внесення змін Законом №213-VIII, Законом №911-XIII.
До суду 06 лютого 2025 року від Головного управління ПФУ в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого представник проти заявлених позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, з огляду на таке.
Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зверталась14.11.2024 до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою та доданими до неї документами на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961 спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За результатами опрацювання заяви про призначення пенсії винесено рішення про відмову від 21.11.2024 №191950027776 в призначені пенсії за вислугу років.
Щодо позовних вимог, представник відповідача зазначає, що відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років.
Статтею 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров?я» визначено заклади, які забезпечують безпосередньо охорону здоров?я. Вказаною статтею визначено, що заклади охорони здоров?я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців. Необхідною умовою створення закладів охорони здоров?я є їх державна реєстрація та акредитація, порядок якої визначається актами законодавства України.
Відповідно до пункту 1 Порядку державної акредитації закладу охорони здоров?я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 765 (з подальшими змінами), державна акредитація закладу охорони здоров?я - це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров?я, наявність в ньому умов надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності.
Згідно з п.2 вказаного Порядку (зі змінами, внесеними згідно з Постановою КМ Nє 921 від 11.11.2015) акредитації підлягають всі заклади охорони здоров?я (далі - заклади) незалежно від форми власності, крім аптечних, акредитація яких може здійснюватися на добровільних засадах. Акредитація проводиться один раз на три роки, перша акредитація закладу проводиться не пізніше ніж через два роки від початку здійснення діяльності.
Таким чином, приватне підприємство, товариство з обмеженою відповідальністю офіційно набуває статусу закладу охорони здоров?я на підставі акредитації.
Зважаючи на викладені обставини, з огляду на виключний перелік посад, а також вимоги щодо акредитації закладів охорони здоров?я, то не підлягають зарахуванню до спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років періоди роботи: з 30.07.2004 по 18.05.2010 на посаді фармацевта в ПП «Мрія» (заклад не має акредитації та не є аптекою, аптечним кіоском, аптечним магазином, контрольно-аналітичною лабораторією.
Стосовно наявності ліцензії на здійснення діяльності як аптечного закладу (аптеки) ПП «Мрія» або як закладу охорони здоров?я, тощо, позивачем взагалі не надані будь-які документи згідно з Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", тому вказаний період за цих обставин не може бути зарахованим до відповідного стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років.
Через канцелярію суду 07 лютого 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до змісту якої, представник наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
До суду 12 лютого 2025 року від відповідача надійшла заява про неможливість надання копії пенсійної справи позивача, оскільки пенсійна справа після опрацювання заяви позивача повернута до Головного управління ПФУ в Тернопільській області.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 .
Судом встановлено, що після досягнення 51 річного віку, позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Тернопільській області із заявою встановленого зразка з метою призначення пенсії за вислугу років.
Судом встановлено, що за принципом екстериторіальності, подані позивачем документи були розглянуті Головним управлінням ПФУ в Донецькій області та прийнято рішення № 191950027776 від 21.11.2024 року про відмову у призначенні пенсії.
На обґрунтування відмови у призначенні пенсії в оскаржуваному рішенні зазначено, що:
Згідно з наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж заявниці становить 32 роки 10 місяців 07 днів, стаж за вислугу років станом на 11.10.2017 року роботи становить 19 років 10 місяців 07 днів.
До страхового стажу роботи зараховані всі періоди роботи.
До стажу, який дає право на вислугу років не зараховано період роботи згідно трудової книжки від 12.03.1992 НОМЕР_4 з 30.07.2004 по 18.05.2010 в ПП «Мрія» - оскільки відсутні відомості щодо акредитації аптечного (фармацевтичного) закладу, передбаченого в Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 № 385.
Також, судом встановлено, що позивачка має трудову книжку серії НОМЕР_5 , з якої вбачається, що спеціальність позивача -фармацевт, та працював на таких роботах, зокрема:
- запис № 5: 30.07.2004 року -зарахувати на посаду фармацевта в ПП «Мрія», на підставі наказу №4 від 30.07.2004;
- запис №6: 18.05.2010 року - Звільнена за згодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП.
Позивач не погодившись із прийнятим рішенням про відмову у призначенні пенсії вислугу років, звернувся до суду із цим позовом.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Положеннями ст. 7 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Відповідно до п. 2-1 розділу ХУ Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до Закону України від 03.11.2017 № 2148-УІІ право на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають працівники охорони здоров'я при наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначає Кабінет Міністрів України, станом на 01.04.2015 року не менше 25 років, станом на 01.01.2016 року не менше 25 років 6 місяців та станом на 11.10.2017 року не менше 26 років 6 місяців.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637), у відповідності п.1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 2 Порядку №637 у разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Таким чином, аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Відповідно до п. 16ХУ Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, зокрема:працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.
Повертаючись до обставин у цій справі, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що позивач працювала фармацевтом.
Відповідно до Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і помад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 до них відносяться аптеки, аптечнімагазини, аптечні кіоски, фармацевти,асистентифармацентів
(незалежно від найменування посад), лаборанти.
Таким чином за займаною посадою позивач має право на пенсію за вислугу років як працівник охорони здоров'я.
Суд встановив, що відповідно до оскаржуваного рішення, до стажу, який дає право на вислугу років позивачу не зараховано період роботи згідно трудової книжки від 12.03.1992 НОМЕР_4 з 30.07.2004 по 18.05.2010 в ПП «Мрія» - оскільки відсутні відомості щодо акредитації аптечного (фармацевтичного) закладу, передбаченого в Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 № 385.
Так, відповідно до п. 3 Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 № 385 до закладів охорони здоров'я відносяться фармацевтичні (аптечні) заклади:Аптека, Аптечна база (склад), База (склад) медичної техніки, База спеціального медичного постачання (центральна, республіканська, обласна), Контрольно-аналітична лабораторія, Лабораторія з аналізу якості лікарських засобів, Магазин (медичної техніки, медичної оптики).
Згідно з п. 2наказу Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 № 385, керівникам органів і закладів охорони здоров'я:привести у відповідність до цього наказу мережу та назви закладів охорони здоров'я;привести у відповідність до переліків назви лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою, унести відповідні зміни до штатних розписів.
Таким чином, суд доходить висновку, що саме на керівників закладів охорони здоров'я було покладено обов'язок щодо приведення у відповідність до цього наказу мережу та назви закладів охорони здоров'я.
Відповідно до ч. 5 ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я заклади охорони здоров'я можуть добровільно проходити акредитацію в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Не підлягають обов'язковій акредитації аптечні заклади. Акредитація аптечних закладів може здійснюватися на добровільних засадах.
Постановою Кабінету Міністрів України 15 липня 1997 р. № 765 затверджено Порядок акредитації закладу охорони здоров'я.
Згідно з п. 1 вказаного Порядку, акредитація закладу охорони здоров'я (далі - акредитація) - це офіційне визнання наявності у закладі охорони здоров'я умов для якісного, своєчасного, певного рівня медичного обслуговування населення, дотримання ним стандартів у сфері охорони здоров'я, відповідності медичних (фармацевтичних) працівників єдиним кваліфікаційним вимогам.
Заклади охорони здоров'я (далі - заклади) незалежно від форми власності, в тому числі аптечні, можуть добровільно проходити акредитацію (п. 2 цього Порядку).
Відповідно до п. 6 цього Порядку для проходження акредитації заклад подає заяву про проведення акредитації (додаток 1) та документи згідно з переліком обов'язкових документів, що додаються до заяви про проведення акредитації (додаток 2).
Сукупний аналіз наведених положень Порядку доводять, що акредитація аптечних закладів є добровільною та ініціювання проведення акредитації покладається на відповідний заклад.
Відповідачем відмовлено позивачу у зарахуванні до стажу, який дає право на вислугу років з підстав відсутності акредитації закладу - ПП «Мрія», в якому позивач працювала фармацевтом.
Разом з цим, сукупний аналіз наведених вище норм права доводить, що акредитація аптечних закладів є добровільною процедурою та може бути ініційована виключно відповідним закладом, а відтак, наявність/відсутність акредитації аптечного закладу не може ставитись у залежність до зарахування періоду роботи до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, та її відсутність не може бути підставою для відмови у зарахуванні до стажу, який надає право на пенсію за вислугу років.
З наведених підстав судом відхиляються доводи відповідача щодо відсутності акредитації ПП «Мрія» як аптечного закладу як відмова у зарахуванні до стажу позивача, який дає право на вислугу років період роботи в ПП «Мрія».
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України, який, в свою чергу постановою від 12.08.1993 №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній (далі - Порядок), яким передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
При цьому згідно п.20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що коли йдеться про підтвердження роботи, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.
Так, судом встановлено, що з трудової книжки позивача серії НОМЕР_6 , вбачається, що спеціальність позивача - фармацевт, та працював на таких роботах, зокрема: записи № 5, 6: з 30.07.2004 року позивачка була прийнята на роботу фармацевтом в ПП «Мрія» де пропрацювала до 18.05.2010 р.
Таким чином, з урахуванням наведеного, періоди роботи позивача на посаді фармацевта з 30.07.2004 року по 18.05.2010 року, підлягають зарахуванню до трудового стажу, що дає право на пенсію за вислугою років.
Таким чином, суд погоджується з доводами представника позивача та зазначає, що відповідачем безпідставно не враховано періоди роботи позивача з 30.07.2004 року по 18.05.2010 рокув ПП «Мрія» до страхового стажу, що дає право на пенсію за вислугою років.
Враховуючи вищевикладені та встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги - визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за вислугу років № 191950027776 від 21.11.2024 року, є правомірними та належать задоволенню.
З урахуванням того, що суд дійшов висновку про помилковість дій відповідача щодо неврахування періоду роботи з 30.07.2004 року по 18.05.2010 року до стажу позивача, який дає право на пенсію за вислугу років, суд доходить висновку, що позовні вимоги зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи з 30.07.2004 року по 18.05.2010 року, також є правомірними та належать задоволенню.
Щодо позовних вимог - зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення закону України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», Закону України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», починаючи з 20 листопада 2024 року, суд зазначає таке.
Як зазначалось вище, відповідно до п. 16 ХУ Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до Закону України від 03.11.2017 № 2148-УІІ право на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають працівники охорони здоров'я при наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначає Кабінет Міністрів України, станом на 01.04.2015 року не менше 25 років, станом на 01.01.2016 року не менше 25 років 6 місяців та станом на 11.10.2017 року не менше 26 років 6 місяців.
З урахуванням періоду роботи позивача на посаді фармацевта у ПП «Мрія» з 30.07.2004 року по 18.05.2010 року - 5 років 9 місяців 20 днів, стаж роботи позивача, який дає право на пенсію за вислугу років, станом на 01.01.2016 року складає 25 років 7 місяців 27 днів, тобто перевищує 25 років, а тому на момент звернення із заявою про призначення пенсії 20.11.2024 року позивач мала право на пенсію за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинний до внесення змін Законом №213-VIII, Законом №911-XIII.
Тому, суд доходить висновку, що вказані позовні вимоги також є правомірними та належать задоволенню.
Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугою років, суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано зазначений період роботи позивача до страхового та до стажу за вислугу років, який дає право на призначення пенсії, в зв'язку з чим позовні вимоги належать задоволенню повністю.
Згідно з приписів ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладені встановлені судом обставини, норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, оцінюючи спірні дії та рішення відповідача, суд дійшов висновку, що вони не відповідають ознакам, передбаченим у ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема, вони вчиненні не у спосіб, передбачені законом та є необґрунтованими, а тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи що позов задоволено повністю, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місцепроживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місце знаходження: 84121, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3; тимчасова адреса: 49008, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 106) про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місце знаходження: 84121, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3; тимчасова адреса: 49008, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 106)№191950027776 від 21.11.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місцепроживання: АДРЕСА_2 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місце знаходження: 84121, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3; тимчасова адреса: 49008, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 106) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місцепроживання: АДРЕСА_2 )період роботи з 30.07.2004 року по 18.05.2010 року в приватному підприємстві «Мрія» на підставі записів у трудовій книжці від 12.03.1992 НОМЕР_4 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місце знаходження: 84121, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3; тимчасова адреса: 49008, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 106) призначити та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місцепроживання: АДРЕСА_2 )пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення закону України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», Закону України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», починаючи з 20 листопада 2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місце знаходження: 84121, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3; тимчасова адреса: 49008, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 106) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місцепроживання: АДРЕСА_2 )судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень20 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко