Справа № 420/30140/25
12 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом приватного підприємства «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «АЛЬФА-ГРАНТ» (Французький бульвар, буд. 22, корп. 3, приміщ. 8Н, м. Одеса, 65015, код ЄДРПОУ 36344509) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «АЛЬФА-ГРАНТ» до Одеської митниці, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000103/1 від 18.08.2025 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2025/000254 від 18.08.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з метою митного оформлення товарів, які ввозились на митну територію України, позивачем було подано до відповідача митну декларацію №25UA500110007444U3 від 17.08.2025 року, а також документи, що відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України. Проте, відповідачем винесено Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000103/1 від 18.08.2025 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2025/000254 від 18.08.2025 року, які, на думку позивача є необґрунтованими та протиправними, винесеними з порушенням норм чинного законодавства.
Щодо обґрунтування прийнятого рішення, а саме щодо невідповідності документів, що підтверджують оплату, позивач вказує, що він оплатив поставлений товар за інвойсами в повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями №311 від 30.04.2025 та №330 від 17.06.2025. Позивачем під час розмитнення були надані до митного органу інвойси, платіжна інструкція про оплату товару, контракт та оборотно-сальдова відомість, яка була надана позивачем додатково на вимогу відповідача. Також позивач зазначає, що законодавство не ставить в залежність факт оплати товару на митну вартість товару. Умови оплати та їх виконання стосуються лише господарських взаємовідносин між сторонами контракту.
Щодо підтвердження витрат на транспортування позивач зазначив, що згідно умов поставки, витрати по навантаженню товару на борт судна включаються до ціни товару і входять у обов'язки продавця товару, а міжнародне морське перевезення було виконано експедитором відповідно до договору транспортного експедирування №1305/25/02 від 13.05.2025, про що митному органу було надано підтверджуючі документи.
Щодо забезпечення декларантом перекладу документів українською мовою для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів - декларантом на запит відповідача було надано належним чином засвідчений переклад митної декларації країни відправлення.
Щодо вимоги відповідача надати йому додаткові документи - більшість документів, які було запропоновано надати позивачу митним органом, вже були надані разом з поданою митною декларацію, що свідчить про формальний підхід відповідача до виконання митних формальностей, бажання створити штучні перепони позивачу в його господарській діяльності. Також відповідачем не зазначено які саме виявлені розбіжності призвели до неможливості перевірити правильність визначення митної вартості товарів.
Щодо застосування другорядного методу при визначенні митної вартості - в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч. 2 ст. 55 МК України.
Ухвалою судді від 08.09.2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами а також витребувано з Одеської митниці належним чином засвідчені копії документів, які були підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості №UA500110/2025/000103/1 від 18.08.2025 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2025/000254 від 18.08.2025 року.
24.09.2025 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) 25UA500110007444U3 від 16.08.2025 року відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ПП «Виробничо-комерційна фірма «АЛЬФА-ГРАНТ».
Оскільки надані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
Декларантом надіслано лист від 18.08.2025, в якому він повідомив , що подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде та не спростував розбіжності щодо визначеної митної вартості.
Як зазначив митний орган, вказані вище розбіжності усунені не були.
На думку митниці, у відношенні товарів можливо застосувати резервний метод.
На переконання відповідача, у рішенні про коригування митної вартості № UA500110/2025/000103/1 від 18.08.2025року наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
24.09.2025 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
26.08.2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої позивач зазначає, що він не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві та з правовою оцінкою обставин викладених в ньому, та обґрунтовуючи свою позицію фактично дублює мотиви наведені в позовній заяві.
Ухвалою суду від 02.10.2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справи за позовом Приватного підприємства «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «АЛЬФА-ГРАНТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.
03.10.2025 року до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого митниця не погоджується з аргументами, викладеними позивачем з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Інших заяв по суті під час розгляду справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
У ході здійснення господарської діяльності Позивача між ПП «ВКФ «АЛЬФА-ГРАНТ» (Покупець) та «ISOPLUS INTERNATIONAL LIMITED» (Продавець) 10.03.2025 року було укладено зовнішньоекономічний договір № 10/03-1, відповідно до предмету якого Продавець погодився продати, а Покупець погодився купити товар: Сітка скловолокна, виготовлена на заводі ISOPLUS INTERNATIONAL LIMITED y Китаї. Кожне відвантаження буде регламентуватися по проформі-інвойсу на кожну партію товару.
Відповідно до п. 3. даного контракту тип товару, деталі упаковки, ціна тощо будуть визначені за попереднім рахунком. Контрактна валюта - долар США (код валюти 840). В вартість входить: вартість тари, упаковки та маркування.
Відповідно до п. 4. Контракту за цим договором товари поставляються окремими партіями з проформи-інвойсу (відповідно до ІНКОТЕРМС-2010, умови Доставки FOB). Порт відвантаження - порт Китаю.
Відповідно до п. 7. Контракту порядок оплати визначається в інвойсі. Оплата проводиться банківським переказом на рахунок Продавця після отримання Покупцем проформи-рахунку продавця. Платіжне доручення буде надіслано Покупцем Продавцю. Кожна сторона оплачує банківську комісію, що виникла у своїй країні.
На виконання умов Контракту виставлено Рахунок-проформу № 2025AVC03 від 28.04.2025 року та Інвойс № 2025AVC03 від 02.06.2025 року, якими сторони узгодили номенклатуру, кількість та ціну Товару. Так, загальна вартість товару становить 22142,00 дол. США.
З метою митного оформлення імпортованого товару 16.08.2025 року декларантом позивача до Одеської митниці подано митну декларацію № 25UA500110007444U3 на: Прозорі тканини завширшки більш як 30 см зі скловолокна, переплетення типу Лено (механічно зв'язаний текстиль), цивільного використання вбудівництві, в рулонах шириною 1м: - FIBERGLASS MESH (WALLMASTER STANDART) розміром 1х50м, розмір комірки 5х5мм, цільністю 160г/кв.м +-15% - 800 рулонів; - FIBERGLASS MESH (WALLMASTER PREMIUM) розміром 1х50м, розмір комірки 4х4мм, цільністю 165г/кв.м +-3% - 1800 рулонів; - FIBERGLASS MESH (WALLMASTER PREMIUM ELASTIC) розміром 1х50м, розмір комірки 4х4мм, цільністю 165 г/кв.м +-3% - 200 рулонів; Не є товаром військового призначення та подвійного використання. Торгова марка - нема даних. Виробник: ISOPLUS INTERNATIONAL LIMITED. Країна виробництва - Китай. Див «електронний інвойс». Місць 1400 5L мішок. 3.1/MRKU3346449/221/1».
Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:
Пакувальний лист (Packing list) №2025AVС03 від 02.06.2025;
Рахунок-проформа (Proforma invoice) №2025AVC03 від 28.04.2025;
Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №2025AVC03 від 02.06.2025;
Коносамент (Bill of lading) №WMSS25054434 від 07.06.2025;
Навантажувальний документ (Bordereau) №00009410 від 15.08.2025;
Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №25C700120098/00386 від 12.06.2025;
Статус особи, яка подає митну декларацію №2;
Банківський платіжний документ, що стосується товару №330 від 17.06.2025;
Банківський платіжний документ, що стосується товару SWIFT від 01.05.2025;
Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Довідка №1508/01 від 15.08.2025;
Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівліпродажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №10/03-1 від 10.03.2025;
Договір про надання послуг митного брокера №1/23-25 від 23.04.2025;
Договір (контракт) про перевезення №11305/25/02 від 13.05.2025;
Акт зважування №166 745 від 15.08.2025;
Техніч. опис від 02.06.2025;
Копія митної декларації країни відправлення №021720250000148997 від 04.06.2025.
За результатом аналізу наданих декларантом документів митного оформлення митним органом встановлено наступні розбіжності та невідповідності:
1) Згідно пункту 7 зовнішньоекономічного договору від 10.03.2025 №10/03-1 порядок оплати визначається в інвойсі та оплата проводиться банківським переказом на рахунок продавця після отримання покупцем проформи-рахунку продавця. Відповідно до умов оплати згідно наданих документів, у проформі-інвойс від 28.04.2025 № 2025AVC03 та інвойсі від 02.06.2025 №2025AVC03 зазначено, що передоплата 80%, а решта суми виплачується після навантаження. Згідно проформи-інвойсу від 28.04.2025 № 2025AVC03 та інвойсу від 02.06.2025 №2025AVC03 загальна сума вартості поставленого товару становить 22142,0 дол. США. Згідно наданого платіжного документа від 01.05.2025 SWIFT сума передоплати становить 21350,80 дол. США, яка не відповідає умовам 80% проформи-інвойсу від 28.04.2025 № 2025AVC03 та інвойсу від 02.06.2025 №2025AVC03. Копія SWIFT від 01.05.2025 не може бути взяті до уваги в якості банківського платіжного документа, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують факт оплати, оскільки згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216. Згідно наданого платіжного документа від 17.06.2025 № 330 сума оплати становить 8621,82 дол. США, яка не відповідає умовам 20% проформи-інвойсу від 28.04.2025 № 2025AVC03 та інвойсу від 02.06.2025 №2025AVC03. Загальна сума передоплати згідно наданих до митного оформлення платіжних документів від 01.05.2025 SWIFT та 17.06.2025 № 330 становить 25304,20 дол. США, (що набагато більше фактурної вартості товару), а згідно проформи-інвойсу від 28.04.2025 № 2025AVC03 та інвойсу від 02.06.2025 №2025AVC03-17713,6 дол. США., що викликає сумніви щодо дійсності заявленої митної вартості та не дає можливості ідентифікувати товар. Також у платіжному документі від 17.06.2025 № 330 в розділі «призначення платежу» вказаний інвойс від 02.06.2025 № 2025AVC04, який стосується іншої партії товару;
2) У поданих до Митниці документах продавця відсутня інформація про надання будь-яких знижок на товари, що не дає можливості упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товарів грунтується на дійсній вартості, а тому не може бути визнана митним органом.
3) Поставка оцінюваного товару заявлена на комерційних умовах поставки FOB XINGANG. На вказаних умовах поставки FOB покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов'язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс). На вказаних умовах поставки до обов'язків продавця належить витрати, пов'язані з навантаженням товару на борт судно. Також слід відмітити, що з огляду на маршрут транспортування товару (порт XINGANG (Китай) - порт Саїд (Єгипет) - Чорноморськ) при умовах поставки FOB XINGANG, експедитор повинен надавати послуги з розвантаження, перевантаження та обробки товару в порту XINGANG, y зв'язку з заміною судна ALS KRONOS 5238 на судно HARRISON та перевалку контейнера MRKU3346449. Однак, відомості про вартість витрат таких послуг, які є складовими митної вартості, не включені у графу 21 декларації митної вартості до ЕМД від 16.08.2025 № 25UA500110007444U3 та відсутні у поданих документах. При цьому у наданих до митних оформлень морських коносаментах зазначено фразу «Freight collect», яка вказує на те, що вартість фрахту підлягає сплаті вантажоодержувачем по прибуттю вантажу в порт призначення. У наданих до митного оформлення документах відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг. Довідка про транспортні витрати від 07.08.2025 № Довідка №0708/01, що підтверджує транспортні витрати, не може вважатися належним документом, оскільки він не є первинним документом у розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
4) До митного оформлення не надано переклад митної декларації країни відправлення від 04.06.2025 № 021720250000148997.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, враховуючи зазначене, декларантом не вірно проведено обчислення митної вартості товару. Відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта було зобов'язано протягом 10 календарних днів спростувати розбіжності та надати (за наявності) такі додаткові документи 1) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 4) специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) переклад копії митної декларації країни відправлення; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також було повідомлено декларанту вимоги п. б ст. 53 Митного кодексу України, де зазначено, що декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Строк подання документів 10 днів.
Відповідно до ч.4 ст. 57 МКУ було проведено консультацію між декларантом і митним органом з метою визначення основи митної вартості шляхом обміну електронними повідомленнями.
Декларантом надіслано лист від 18.08.2025, в якому він повідомив, що подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде та не спростував розбіжності щодо визначеної митної вартості.
В оскаржуваному рішення митний орган зазначив, що відповідно до частини 6 статті 54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів у разі відсутності у наданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч.5,6,7 частини десятої ст.58 МКУ). Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару, відмови декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно ч. 2. ст. 58 МКУ, ч.6 ст. 54 МКУ. В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59,60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62,63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості наданої виробником товарів. Відповідно до п. 1 статті 64 МКУ у разі якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) - резервним методом. 3 метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим. Митну вартість товару №1 за ЕМД від 16.08.2025 25UA50011000744403 скориговано за другорядним методом визначення митної вартості - резервний метод відповідно до статті 64 Кодексу. Визначена мінімальна митна вартість оцінюваного товару грунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товару, випущеного у вільний обіг у найближчий до митного оформлення час за резервним методом за ЕМД від 18.07.2025 № 25UA500500022921 U1 на рівні 2,06 дол. США/кг. При цьому до уваги брались наступні критерії: заявлений код товару 7019660000 згідно УКТЗЕД, країну походження - Китай, виробник - ISOPLUS INTERNATIONAL LIMITED, опис товару Прозорі тканини завширшки більш як 30 см зі скловолокна вагою нетто 22264 кг.
Таким чином, 18.08.2025 року Одеська митниця Держмитслужби прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000103/1, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 18.08.2025 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2025/000254.
Вважаючи протиправним та необґрунтованим Рішення про коригування митної вартості та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).
Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи містять розбіжності.
Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.
Так, стосовно платіжних документів митниця в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначає, що згідно наданого платіжного документа від 17.06.2025 № 330 сума оплати становить 8621,82 дол. США, яка не відповідає умовам 20% проформи-інвойсу від 28.04.2025 № 2025AVC03 та інвойсу від 02.06.2025 №2025AVC03. Загальна сума передоплати згідно наданих до митного оформлення платіжних документів від 01.05.2025 SWIFT та 17.06.2025 № 330 становить 25304,20 дол. США, (що набагато більше фактурної вартості товару), а згідно проформи-інвойсу від 28.04.2025 № 2025AVC03 та інвойсу від 02.06.2025 №2025AVC03-17713,6 дол. США., що викликає сумніви щодо дійсності заявленої митної вартості та не дає можливості ідентифікувати товар.
Як вже було встановлено судом, відповідно до п. 7. Контракту порядок оплати визначається в інвойсі. Оплата проводиться банківським переказом на рахунок Продавця після отримання Покупцем проформи-рахунку продавця. Платіжне доручення буде надіслано Покупцем Продавцю. Кожна сторона оплачує банківську комісію, що виникла у своїй країні.
У рахунку-проформі № 2025AVC03 від 28.04.2025 року та Інвойсі № 2025AVC03 від 02.06.2025 року сторони погодили і зафіксували умови оплати за товар. Так, відповідно до зазначених документів порядок оплати наступний: 80% передоплата, 20% після завантаження.
Згідно до п.70 платіжної інструкції № 311 від 30.04.2025 року, яка була надана до митного оформлення, було сплачено кошти за двома рахунками: здійснено остаточну оплату згідно проформи-інвойсу №2025AVC02 від 23.04.2025 (що не має відношення до даного розмитнення) та здійснено передоплату в розмірі 80% згідно проформи-інвойсу №2025AVC03 від 28.04.2025.
Згідно до п.70 платіжної інструкції № 330 від 17.06.2025 року, яка була надана до митного оформлення, було сплачено кошти за двома рахунками: в розмірі 20% згідно інвойсу №2025AVC03 від 02.06.2025; в розмірі 20% згідно інвойсу №2025AVC04 від 02.06.2025 (що не має відношення до даного розмитнення).
Отже, позивачем виконано погоджені сторонами умови оплати та дотримано вимоги пункту 7 Контракту, рахунку-проформи № 2025AVC03 від 28.04.2025 року та Інвойсу № 2025AVC03 від 02.06.2025 року.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.04.2018 року по справі № 815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Щодо зауважень митного органу стосовно платіжного документа від 17.06.2025 № 330 в розділі «призначення платежу» якого вказаний інвойс від 02.06.2025 № 2025AVC04, який стосується іншої партії товару, відповідачем не конкретизовано, яким чином дана обставина може впливати на визначення митної вартості товару.
Таким чином, суд не приймає до уваги зазначені Митним органом підстави для коригування митної вартості.
Щодо доводів відповідача стосовно відсутності можливості упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товарів ґрунтується на дійсній вартості, у зв'язку з відсутністю у поданих документах інформації про надання будь-яких знижок на товари, суд зазначає, що митний орган не надав жодних достовірних та належних доказів на підтвердження того, що заявлена митна вартість товару не відповідає звичайній ціні.
Щодо підтвердження транспортних витрат, суд зазначає про таке.
Поставка задекларованого до митного оформлення товару здійснювалась на умовах FOB.
Умови поставки FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) термін Інкотермс, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом. Продавець за умовами поставки FOB зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту, переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. Ціна FОВ (FОВ ргісе) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
За таких обставин, умови FOB (FREE ON BOARD) відповідно до правил «Інкотермс», включають до обов'язків покупця укладення договору перевезення товару від названого порту відвантаження за власний рахунок. Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження. Після завантаження товару на борт, ризик втрати чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають (наприклад, розвантаження та митне оформлення в порту призначення), переходять від продавця до покупця.
13.05.2025 року між позивачем та ТОВ «Клевер Тім» укралено договір транспортного експедирування №1305/25/02, відповідно до умов якого експедитор взяв на себе зобов'язання за винагороду організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування і організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів морським і наземним транспортом, а також, надати інші послуги, необхідні для доставки вантажів.
Судом встановлено, що позивачем для підтвердження витрат на транспортування при митному оформленні товару було надано довідка про транспортні витрати №1508/01 від 15.08.2025 року, в якій визначено вартість послуг міжнародного перевезення в розмірі 223772,38 грн.
Вказана довідка містить реквізити найменування експедитора, номер коносаменту, та в достатній мірі підтверджує транспортні витрати за маршрутом порт XINGANG (Китай) - порт Саїд (Єгипет) - Чорноморськ.
Суд зауважує, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14 дійшов правового висновку, що, оскільки МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Щодо фрази фразу «Freight collect» - умови оплати «prepaid» чи «colleсt» визначають лише місце, де продавцем буде оплачено фрахт, чи в порту відправки (prepaid), чи в порту призначення (colleсt), та ця обставина не впливає на митну вартість товару.
Також суд враховує, що транспортно-експедиторські послуги оплачені після оформлення митної декларації а товар, що підтверджується платіжною інструкцією про оплату за перевезення №931 від 29.08.2025, яка надана позивачем до суду.
На підставі викладеного, суд вважає, що коригування митної вартості товару з підстав не надання документів, що підтверджують вартість перевезення, є необґрунтованим, не відповідає п.6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та умовам поставки, визначеними сторонами зовнішньоекономічного контракту.
Щодо твердження, що до митного оформлення не надано переклад митної декларації країни відправлення від 04.06.2025 № 021720250000148997, суд зазначає, що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Також, митним органом не обґрунтовано, яким чином даний недолік може вплинути на визначення митної вартості товару, дані обставини не є такими, що впливають на числові значення складових митної вартості товарів, а тому не можуть слугувати підставою для коригування митної вартості товарів.
Таким чином, суд не приймає до уваги зазначені Митним органом підстави для коригування.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ПП «ВКФ «АЛЬФА-ГРАНТ» митної вартості товару судом не встановлено.
Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.
При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.
Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
На підставі викладеного, суд вважає що у відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача.
Суд зазначає, що дії Одеської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ПП «ВКФ «АЛЬФА-ГРАНТ», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються знайшли своє вираження у прийнятті рішення про коригування митної вартості №UA500110/2025/000103/1 від 18.08.2025 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2025/000254 від 18.08.2025 року.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000103/1 від 18.08.2025 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2025/000254 від 18.08.2025 року, у зв'язку з чим вони належать до скасування.
Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача в даному випадку є належним та достатнім.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за звернення до суду з даним адміністративним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 6631,52 грн.
У зв'язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 6631,52 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов приватного підприємства «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «АЛЬФА-ГРАНТ» (Французький бульвар, буд. 22, корп. 3, приміщ. 8Н, м. Одеса, 65015, код ЄДРПОУ 36344509) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000103/1 від 18.08.2025 року
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2025/000254 від 18.08.2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь приватного підприємства «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «АЛЬФА-ГРАНТ» (Французький бульвар, буд. 22, корп. 3, приміщ. 8Н, м. Одеса, 65015, код ЄДРПОУ 36344509) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6631,52 грн. (шість тисяч шістсот тридцять одна гривня 52 коп.).
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук