13 листопада 2025 р. № 400/4668/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Краматорський р-н, Донецька обл, 84122, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008 ,
провизнання протиправним та скасування рішення від 09.04.2025 №948090118386, зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 1), та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 2) в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 948090118386 від 09.04.2025 р. «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з 02 квітня 2025 року здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до пункту 12 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України « Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-ХІІ та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3733-ХІІ та здійснити нарахування пенсії у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках: про складові заробітної плати та про інші складові заробітної плати, у зв'язку із чим провести перерахунок і виплату її пенсії з 02 квітня 2025 року, з урахуванням вже виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.04.2025 р. позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, з заявою про переведення з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2005 № 889-ХІІ. До заяви було додано документи про стаж та довідки про складові заробітної плати. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а саме - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі по тексту - «Відповідач-1»).
Рішенням № 948090118386 від 09.04.2025р. «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачці відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця, з чим вона не згодна, та звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою суду від 09.05.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи призначено без виклику сторін.
Відповідач ГУ ПФУ в Миколаївській області проти задоволення позовних вимог заперечив.В обґрунтування заперечень зазначено,що основним критерієм, за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії згідно зі статтею 37 Закону № 3723-ХІІ, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу державного службовця. За результатами розгляду заяви позивача про переведення на пенсію державного службовця встановлено, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 03.07.1981 року остання призначена на посаду секретаря Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області та склала присягу посадової особи місцевого самоврядування. Період роботи в Інгульській селищній раді Баштанського району Миколаївської області віднесена до категорії посадових осіб місцевого самоврядування, а не до відповідної категорії посад держаної служби. Період роботи в органах місцевого самоврядування з 03.07.1981 року не може бути зарахований до стажу державної служби. Оскільки відповідачем рішення про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону № 889 не приймалось, то й вимога позивача про таке переведення з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця є передчасною. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.04.2025 є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог позивача.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало відзив на позовну заяву, вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зазначиши ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивачка звернулась із заявою від 02.04.2025 № 1253, а саме про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України»Про державну службу» від 10.12.2015 № 889 VIII. Звернення було опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов Управління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.За результатом розгляду заяви позивача від 02.04.2025 № 1253, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову від 11.04.2025 №907590123551.Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби визначають норми Закону України «Про державну службу». Наразі є чинним Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, проте зберігають чинність деякі положення ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, які застосовується до осіб, вказаних у п. 10 та п. 12 розд. XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.
Відповідно до приписів частини першої статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Отже, згідно із Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ право на пенсію державного службовця мали особи, які:- досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;- мали стаж державної служби не менш як 10 років та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
З 01.05.2016 набрав чинності Закон № 889-VIII.
Після 01.05.2016 пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст. 90 Закону № 889-VІІІ здійснюється за Законом № 1058-IV.
Водночас, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ. Так, за приписами пункту 10 розділу ХІ Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ і актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на вказану дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби, незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але у порядку, який визначено для осіб, що мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Статтею 25 Закону №3723-ХІІ визначені категорії посад державних службовців. Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» за займаною посадою відповідного рангу.
Статтею 6 Закон № 889-VIII від 10.12.2015 року визначені категорії посад державної служби. Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, є встановлення за займаною посаду відповідного рангу державного службовця.
З 04.07.2001 набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування», згідно з яким керівні працівники і спеціалісти місцевих рад набули статусу посадових осіб органів місцевого самоврядування.
За результатами розгляду матеріалів електронної пенсійної справи Головним управлінням встановлено, що позивачка з 03.07.1981 призначена на посаду секретаря Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області та склала присягу посадової особи місцевого самоврядування. Відповідно посади за період роботи в Інгульській сільській раді Баштанського району Миколаївської області віднесені до категорії посадових осіб місцевого самоврядування, а не до відповідної категорії посад державної служби.
Отже, період роботи в органах місцевого самоврядування з 03.07.1981 не може бути зарахований до стажу державної служби, позивач просить суд зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області врахувати довідки про складові заробітної плати для обчислення пенсії державним службовцям № 58, № 59 від 02.04.2025 видані Інгульською селищною радою.
Головне управління зазначає, що ключовим правовим питанням у цій справі, щодо якого фактично виник спір, є порушене на думку позивача право на перерахунок пенсії, а саме, переведення з пенсії за ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на ЗУ «Про державну службу». З огляду на зазначене, питання щодо врахування довідок про складові заробітної плати є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок (переведення) з пенсії за ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на ЗУ «Про державну службу». Тому позовні вимоги в частині зобов'язання врахувати довідки про складові заробітної плати, є передчасними оскільки, питання про здійснення перерахунку (переведення) з одного виду пенсії на інший, ще не вирішено, просить в задоволенні позову відмовити.
Суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
02.04.2025 р. позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, з заявою про переведення з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2005 № 889-ХІІ. До заяви було додано документи про стаж та довідки про складові заробітної плати. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а саме - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням № 948090118386 від 09.04.2025 р. «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачці відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця.
Позивач, не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в переведенні на пенсію за віком відповідно до п.12 р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-ХІІ, ст. 37 Закону України "Про державну службу", звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-XI).
01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ (далі - Закон №889-VIII), який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.
Відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пунктом 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37 цього Закону, яка застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
За приписами пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби було визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), згідно з пунктом 2 якого до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону №2493-III, а також на інших посадах,незазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Порядок №283 втратив чинність у зв'язку із затвердженням 25.03.2016 постановою Кабінету Міністрів України №229 нового Порядку обчислення стажу державної служби.
Відповідно до пункту 4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III.
Статтею 14 Закону №2493-IIІ передбачено, що в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад,
перша категорія - посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови;
друга категорія - посади Сімферопольського міського голови, міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради;
третя категорія - посади перших заступників та заступників міських голів (міст - обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст - обласних центрів), голів районних, районних у містах рад;
керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад;
четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад;
п'ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост;
шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад;
сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.
У пункті 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III.
Отже час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III, входить до стажу державної служби. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі №735/939/17.
Відповідно до частин 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної службинеменш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які маютьнеменш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, до 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) право на пенсію державного службовцямали особи, які:
1) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
2) мали стаж державної службинеменш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які малинеменш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 1 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону №889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV. При цьому законодавством визначено певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Пунктом 10 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають неменш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №889-VIII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №889-VIII у порядку, визначеному для осіб, які мають неменш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом маютьнеменш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №889-VIII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які маютьнеменш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за умови: у порядку, визначеному для осіб, які маютьнеменш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18та у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №687/545/17.
Підставою відмови у переведенні позивача на пенсію за нормами Закону № 3723 XII є недостатній стаж державної служби, який полягає в незарахуванні трудового стажу позивача на посадах в органах місцевого самоврядування, оскільки, на думку Відповідача, ці посади не відносяться до категорій посад визначених Законом № 3723 XII.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України - стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII.
Статтею 46 Закону № 889-VII визначені особливості стажу державної служби, а саме - у частині 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 (далі - Постанова № 229, Порядок № 229) стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII.
Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби було визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283).
Згідно із пунктом 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Порядок № 283 втратив чинність у зв'язку із затвердженням 25.03.2016 року Постановою № 229 нового Порядку № 229.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 229 до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493-III) встановлено, що до шостої категорії посад в органах місцевого самоврядування відносяться посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.
Таким чином, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493-III, входить до стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 року по справі № 735/939/17.
Згідно з Додатком до Порядку № 283 визначено Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби. До вказаного переліку входять в тому числі і виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи; військкомати.
Відповідно до записів трудової книжки серія НОМЕР_1 , розпочатої 15.08.1978 р., Позивач має наступні періоди роботи на посадах, прирівняних до посад у статусі державного службовця:03.07.1981 р. була обрана секретарем Інгульської сільської ради народних депутатів (запис № 4).29.06.1982 р. обрана секретарем виконкому Інгульської сільської Ради народних депутатів (запис № 5).06.03.1985 р. обрана секретарем виконкому Інгульської сільської Ради народних депутатів (запис № 6).01.07.1987 р. обрана секретарем виконкому Інгульської сільської Ради народних депутатів (запис № 7).17.03.1990 р. обрана секретарем виконкому Інгульської сільської Ради народних депутатів (запис № 8).25.07.1994 р. обрана секретарем виконкому Інгульської сільської Ради народних депутатів (запис № 9).14.04.1998 р. обрана секретарем Інгульської сільської Ради(запис № 12)..06.04.2002 р. обрана секретарем Інгульської сільської Ради (запис № 15).13.04.2006 р. обрана секретарем Інгульської сільської Ради (запис № 17).17.11.2010 р. обрана секретарем Інгульської сільської Ради(запис № 19).12.11.2015 р. обрана секретарем Інгульської сільської Ради (запис № 20).
Лише 03.12.2020 р. її безперервний трудовий стаж на посаді секретаря Інгульської сільської ради був припинений на підставі пп. 4 п. 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення території та адміністративних центрів територіальних громад» від 16.04.2020 р. № 562-ІХ (та склав 39 років 5 місяців 2 дні). Із записів трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що з 03.07.1981 р. по 03.12.2020 р. позивач займала посаду секретаря в Інгульській сільській раді (записи №№ 4, 5, 6, 7, 8, 9, 12, 15,17, 19, 20); 16.05.1994 прийняла присягу державного службовця (запис №10 від 22.04.1994 р.) та з 26.04.1994 їй присвоєний 11 ранг державного службовця (запис №11); 21.08.2001 позивачу присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування (запис №14); 24.02.2005 - присвоєно 10 ранг 5 категорії державного службовця (запис №16); 04.03.2008 р. - присвоєно 9 ранг 5 категорії посадових осіб місцевого самоврядування (запис №18); 03.12.2020 р. Позивач була звільнена із займаної посади (запис №21).
За період роботи, починаючи з 03.07.1981 р. по дату набрання чинності новим Законом України «Про державну службу» (по 30.04.2016 р.), її страховий стаж на посаді, що мала статус державного службовця, становив 34 роки 9 місяців 29 днів. Отже, стаж роботи на посаді секретаря Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області у період з 03.07.1981 р. по 30.04.2016 р. зараховується до стажу державної служби, у зв'язку із чим рішення відповідача-1 про відмову у переведенні на пенсію, відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправним. Станом на час звернення до пенсійного органу із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» позивач досягла пенсійного віку, та мала необхідний страховий стаж роботи та стаж державної служби, тому набула право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723- XII па підставі п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VII.
З урахуванням того, що періоди з 03.07.1981 р. по 03.12.2020 р. на посаді секретаря в Інгульській сільській раді Баштанського району Миколаївської області підлягають зарахуванню до стажу державної служби позивача, враховуючи, що станом на 01.05.2016 року, позивач працювала на посаді, робота на якій зараховується до державної служби, вона має право на призначення пенсії за віком відповідно до Законів №№3723-ХІІ, №889-VIII. Отже, рішення рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 948090118386 від 09.04.2025 р. є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 3, 5 статті 45 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Згідно з пунктом 31 Порядку № 622 державні службовці, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.
Пунктом 4 Порядку №622 передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Статтями 1, 2 Закону України від 24.03.1993 № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Структура заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до статті 41 Закону № 1058-IV до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
З системного аналізу зазначених норм вбачається, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, має враховуватися при обчисленні розміру пенсії, оскільки як перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, а саме, за наведених обставин - стаття 41 Закону № 1058-IV.
Таким чином, позивач має право на обчислення пенсії державного службовця із врахуванням заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом рішення Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року по зразковій справі №822/524/18 належним способом захисту прав позивача у таких типових справах є зобов'язання пенсійного органу призначити та здійснити нарахування і виплату пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у відповідній довідці.
Так як єдиною підставою для відмови в призначенні пенсії згідно вказаного Закону було відсутність необхідного стажу державної служби, але як вбачається з аргументів, викладених у позові, такий стаж у позивача є, то ефективним способом захисту порушених прав стане зобов'язання відповідача-2 за заявою від 02.04.2025 року здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до пункту 12 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889- ХІІ та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3733-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у відповідній довідці про доходи, у зв'язку із чим провести перерахунок і виплату пенсії з 2 квітня 2025 року, з урахуванням вже виплачених
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.
Верховний Суд у постанові від 27.01.2023 у справі № 340/4184/21 виклав правовий висновок, згідно із яким для належного захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця відповідно достатті 37 Закону № 3723-ХІІу розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках. Європейський суд з прав людини, вказує, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України», заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі», заява №30210/96, п. 158) (рішення від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України», заява №20390/07, п. 29). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату без повторного звернення в суд.
Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Частиною четвертоюстатті 245 КАС Українивизначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначенізаконом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
З огляду на викладене, права позивача підлягають судовому захисту шляхом зобов'язання відповідача з 02 квітня 2025 року здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до пункту 12 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-ХІІ та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3733-ХІІ та здійснити нарахування пенсії у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках: про складові заробітної плати та про інші складові заробітної плати, у зв'язку із чим провести перерахунок і виплату пенсії з 02.04.2025 року.
Разом з цим, суд зазначає, що в спірному випадку заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та за результатом її розгляду прийнято рішення за № 948090118386 від 09.04.2025.
Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у цьому спорі є органом, що призначає пенсію.
В свою чергу, відповідно до пункту 4.10 зазначеного Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Тобто, в даному випадку повноваження щодо призначення позивачу пенсії були делеговані Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області, проте обов'язок виплати пенсії, у випадку її призначення залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу вимог ч.ч. 1, 2ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішуєпитання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачему справі, або якщовідповідачему справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було ГУ ПФУ в Донецькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 968,96 грн.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122 код ЄДРПОУ 13486010, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159 ) про визнання протиправним та скасування рішення від 09.04.2025 №948090118386, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 948090118386 від 09.04.2025 р. «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з 02.04.2025 року здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до пункту 12 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-ХІІ та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3733-ХІІ та здійснити нарахування пенсії у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках: про складові заробітної плати та про інші складові заробітної плати, у зв'язку із чим провести перерахунок і виплату її пенсії з 02 квітня 2025 року, з урахуванням вже виплачених сум.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122 код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 968,96 грн.
5. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення
Суддя А.В. Величко