13 листопада 2025 р. № 400/5708/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2007 року по 31.12.2012 року відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ, Закону України від «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року №2017-ІІІ та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати й виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2007 року до 31.12.2012 року з врахуванням 01.06.2003 (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року №2017-ІІІ та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, включно з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу згідно пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період з 31.01.2005 по 30.04.2025 рік вона проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 30.04.2025 вона звернулася до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом, у якому просила здійснити нарахування та виплату їй індексації грошового забезпечення з 01.04.2007 року по 31.12.2012 року з врахуванням 01.06.2003 року (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для грошових доходів населення для проведення індексації грошового забезпечення. Відповіді на рапорт позивачка не отримала. Позивач вважає дії відповідача щодо відмови нарахувати і виплатити індексацію протиправними. Як на правову підставу позову позивач посилається на Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Просить позов задовольнити.
Ухвалою від 06.06.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі, визначив, що розгляд справи буде відбуватись у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановив строки для подання сторонами заяв по суті.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, яким він проти позову заперечив з огляду на те, що жодного обґрунтування порушення відповідачем встановленого порядку нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2007 року по 31.12.2012 року позивачем не вказано, як і не зазначено у чому саме полягає протиправна бездіяльність військової частини НОМЕР_1 . У позовній заяві Позивач взагалі не досліджує механізм нарахування індексації грошового забезпечення, визначений Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 в редакції до 15.12.2015 року, але безпідставно зазначає, що індексація грошового забезпечення Позивача за період з 01.04.2007 року по 31.12.2012 року повинна нараховуватись з врахуванням обчислення індексу споживчих цін (базовий місяць) для грошових доходів населення наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2003 року. Також, відповідач зазначає, що до 15.12.2015 року при визначенні базового місяця для нарахування індексації в спірних правовідносинах впливали зміни розмірів всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, в тому числі щомісячної премії тощо. Відповідач звернув увагу, що відповідно до п. 8.1.4 Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 625 від 28.10.2006 року (далі за текстом наказ №625) виплата грошового забезпечення військовослужбовцям здійснювалась за роздавальними відомостями. Індексація грошового забезпечення входить до складу щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та відповідно до п. 8.1.5 наказу №625 виплата здійснювалась одночасно з виплатою грошового забезпечення. Таким чином у формі №13 окрема графа щодо виплати індексації грошового забезпечення не визначалась. Лише з прийняттям наказу Міністерства оборони України № 44 від 14.02.2020 року “Про внесення змін до Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України» виокремлюється окрема графа “Індексація доходів військовослужбовців». Всі роздавальні відомості для виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення підшиваються у меморіальний ордер № 5 (Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій). Відповідно до ст. 1001 б Переліку документів, що утворюються в діяльності Міністерства оборони України та Збройних Сил України із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 17.06.2013 року №404 меморіальні ордери за умови завершення аудиту фінансово-господарської діяльності зберігаються 3 роки. Після закінчення даного терміну справи знищуються згідно встановленого порядку, якщо справи обревізовані підрозділами внутрішнього аудиту ЗСУ. Акт знищення справ зберігається у військовій частині НОМЕР_1 протягом 10 років, а потім також знищується. Посилаючись на акти №350/174/308/28/пс від 20.03.2017 року, № 656 від 01.06.2018 року, № 725 від 04.06.2019 року відповідач стверджує, що меморіальні ордери №5/1, 5/2 з 2004 року по 2015 рік було знищено. Відтак, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористалася.
Справу розглянуто в письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Витягом з послужного списку підтверджується, що з 31.01.2005 позивач проходила службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.04.2025 №105 позивач з 30.04.2025 виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
30.04.2025 позивач звернулася до Відповідача з рапортом щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, яким просила здійснити нарахування та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2007 по 31.12.2012 із врахуванням 01.06.2003 (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.
Відповідно до акту №350/174/308/28/пс від 20.03.2017 року “Про виділення для знищення документів, що не підлягають зберіганню» меморіальні ордери №5/1, 5/2 з 2004 року по 2013 року було знищено.
В акті зазначено, що експертна комісія зробила відбір службових документів для знищення як таких, що не мають культурної цінності та втратили практичне значення і підлягають знищенню.
Вважаючи, що відповідачем порушено її права на отримання належної індексації у період з 01.04.2007 по 31.12.2012, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частинами другою та третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, оплата праці (грошове забезпечення).
Частиною шостою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Статтею 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» врегульовано, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, складовою частиною грошового забезпечення та підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078).
Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується оплата праці (грошове забезпечення).
9 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України видав постанову №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - «Постанова №1013»).
Цією постановою були внесені зміни до Порядку №1078 та, зокрема, змінено редакцію пункту 10-2, згідно з яким змінилися правила індексації оплати праці (грошового забезпечення) для працівників.
Внаслідок цих змін Порядок №1078 у редакції, що застосовується з 01 грудня 2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.
Для проведення індексації з 01 грудня 2015 року замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.
На відміну від правил визначення "базового місяця" (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), "місяцем підвищення доходу" є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
Термін "підвищення тарифних ставок (окладів)" для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв'язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
Отже, за новим правилом обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
На підставі пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Із системного тлумачення пункту 5 Порядку №1078 у редакції з 01 грудня 2015 року, висновується, що місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.
Отож, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Застосовуючи ці приписи до обставин справи, суд звертає увагу, що спірний період з 01.04.2007 по 31.12.2012 мав місце до внесення Постановою № 1013 суттєвих змін до Порядку № 1078.
При цьому, Постанова №1013 не містить вказівок про те, що її положення застосовуються до правовідносин щодо нарахування індексації за період до набрання нею чинності.
Такі висновки суду відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17, від 19 червня 2019 року у справі № 825/1987/17.
Так, порядок проведення індексації грошових доходів населення у редакції, яка застосовувалася до 1 грудня 2015 року, містив поняття «базовий місяць».
Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати).
Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.
Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 1 грудня 2015 року, передбачав, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Абзац 3 пункт 10-1 Порядку № 1078 у тій же редакції визначав, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.
Крім того, пункт 10-2 Порядку № 1078 у редакції до 01.12.2015 передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Відтак, до 1 грудня 2015 року новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.
На ці особливості попереднього правового регулювання Верховний Суд уже звертав увагу у пункті 45 постанови від 19 травня 2022 року у справі № 200/3859/21.
Так, Верховний Суд зазначив, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Крім того, Верховний Суд зауважив, що порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення:
- до 01.12.2015 був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати;
- після 01.12.2015 є місяць збільшення тарифної ставки (окладу).
Верховний Суд у постановах від 19.05.2022 у справі №200/3859/21 та від 26.01.2022 у справі №400/1118/21 зауважив, що з аналізу пункту 10-2 Порядку №1078 слідує, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).
Повертаючись до обставин справи і оцінюючи з огляду на ці приписи позовну вимогу про нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2007 по 31.12.2012 із застосуванням базового місяця - 01.06.2003 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до витягу з послужного списку позивач зарахована до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 31.01.2005.
Відповідно до абз. 3 п. 10-1 Порядку № 1078, в редакції, яка була чинною до грудня 2015 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу, а не з моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Разом з тим, матеріали справи спростовують, що позивача прийнято на посаду в червні 2003 року, відтак, визначення цього місяця як базового є безпідставним.
В подальшому базовими місяцями мали бути місяці збільшення заробітної плати. Тобто, до 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснювалось індивідуально для кожного працівника в залежності від дати прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок.
Суд зауважує, в матеріалах справи відсутні відомості щодо всіх складових грошового забезпечення позивача, виплачених у спірний період.
Водночас, довідкою галузевого державного архіву Міноборони України від 15.05.2025 № 179/1/5150 підтверджується, що грошове забезпечення позивача не було постійним і зазнало суттєвих змін у березні 2005 року, квітні 2005 року, липні 2005 року, січні 2007 року, травні 2007 року.
В подальшому схеми посадових окладів визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Указана постанова була чинною з 1 січня 2008 року до 1 березня 2018 року.
Відповідно до довідки Галузевого державного архіву Міноборони України від 15.05.2025 № 179/1/5150 грошове забезпечення позивача змінювалося в бік зростання в лютому 2008 року, червні 2010 року, 2009 року, в грудні 2010 року, в липні 2011 року, лютому 2012 року.
У позовній заяві позивач стверджує, що відповідач протиправно не нараховував і не виплачував їй індексацію грошового забезпечення з 01.04.2007 по 31.12.2012 та зобов'язаний вчинити такі дії із застосуванням 01.06.2003 у якості початкового місяця.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, починаючи з березня 2005 року і до грудня 2012 року грошове забезпечення позивача неодноразово збільшувалося за рахунок різних постійних складових (посадового окладу, надбавок за тривалість безперервної служби, за особливі умови служби, премій).
З урахуванням правил визначення базового місяця, які діяли до 1 грудня 2015 року, та з огляду на фактичні обставини цієї справи, суд зазначає, що червень 2003 року не може застосовуватися у якості базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.04.2007 до 31.12.2012.
Суд встановив, що меморіальні ордери №5/1, 5/2 з 01.01.2004 року по 31.12.2015 рік, які містили інформацію щодо фактичного нарахування і виплати позивачу індексації було знищено відповідно до наказу МОУ №404 17.06.2013 року. Зазначене підтверджується актом №350/174/308/28/пс від 20.03.2017 року.
Суд звертає увагу, що відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що учасник судового процесу - суб'єкт владних повноважень повинен доводити правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності виключно в адміністративних справах про їх оскарження. Водночас, інший учасник судового процесу не позбавлений обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги чи заперечення. Тобто обов'язок доказування в адміністративному процесі не покладено виключно на суб'єкта владних повноважень, а розподілений в залежності від вимог та заперечень.
У даному випадку обов'язок доказування правомірності оспорюваних дій належить відповідачу, в той час як позивач зобов'язаний підтвердити належними та допустимими доказами обставини, які стали підставою для звернення до суду з позовом щодо оскарження таких дій.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19 визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень, довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт нарахування не в повному обсязі позивачу індексації за період з 01.04.2007 до 31.12.2012. За відсутності таких даних у суду немає підстав для сумніву щодо правильності застосування базового місяця при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період, оскільки до 01.12.2015 базовий місяць визначався окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь якої її постійної складової.
При цьому, суд повторює, що позивач помилково вважає, що індексація грошового забезпечення за період з 01.04.2007 по 31.12.2012 повинна бути обрахована виходячи з базового місяця - червня 2003 року.
Тож позовні вимоги є безпідставними через неможливість застосування червня 2003 року базовим місяцям для проведення індексації грошового забезпечення в спірний період, а тому задоволенню не підлягають.
В зв'язку з відмовою у позові розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України за результатами судового розгляду справи не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) залишити без задоволення.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко