13 листопада 2025 рокусправа № 380/13079/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул. Бульварно-Кудрявська,16 код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві № о/р 913090169475 від 03.06.2025 про відмову у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1 як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано, у розмірі, передбаченому пунктом «г» статі 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, із розрахунку 50% від мінімальної пенсій за віком;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення пенсії у розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком встановленої на відповідний календарний бюджетний рік згідно з пунктом «г» статі 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 26.05.2025, із врахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач протиправно не визнає його статусу репресованої особи, якого в подальшому було реабілітовано, вважаючи його лише членом сім'ї реабілітованої особи, а також його права на підвищення до пенсії відповідно до п. «г» ч.1 ст.77 Закону №1788-ХІІ в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Просить позов задвольнити.
Відповідач 1, Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України до суду не надав.
Відповідач 2, Головне управління Пенсійного фонду України України у Львівській області, подав відзив на позовну заяву, у якій протипозову заперечив з тих підстав, що позивачу вже призначена надбавка до пенсії як члену сім'ї репресованиї особи. Просить су позові відмовити.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Суд встановив таке.
ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою від 26.05.2025 щодо встановлення надбавки до пенсії.
Разом із заявою про встановлення надбавки позивач надав довідку від 16.10.1991 №3/3-27753 Управління внутрішніх справ Івано-Франківської області про реабілітацію членів сім'ї ОСОБА_2 , серед яких зазначено ОСОБА_1 1944 р.н. та посвідчення Серія НОМЕР_2 від 05.12.2023, виданого Управлінням соціального захисту ДГП ЛМД на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв репресій тоталітарного комуністичного режиму 1917-1991 років".
За принципом екстериторіальності розгляду заяв, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення від 03.06.2025 № 913090169475 про відмову ОСОБА_1 у встановленні надбавки до пенсії по заяві від 26.05.2025 № 3621 з тих підстав, що позивач таку надбавку має як член сім'ї реабілітованих.
Вважаючи рішення відповідача 1 таким, що порушує право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 № 962-XII (далі - Закон № 962-XII, в редакції від 31.12.2009, чинній на час набуття позивачем статусу реабілітованого) реабілітованими особами належить вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.
Стаття 3 Закону № 962-XII у вказаній редакції містила положення, згідно з якими належить реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.
Відповідно до статті 6 Закону № 962-XII у наведеній редакції реабілітованим, які мають право на передбачені цим Законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Видача цього посвідчення проводиться за місцем проживання виконавчими комітетами відповідних місцевих Рад народних депутатів.
Пунктом 2.13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління ПФУ від 07.07.2014 №13-1) визначено, що за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Відповідно до пункту г) статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІІ репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії підвищуються на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Частиною четвертою цієї статті визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» (далі - Постанова №654) установлено, що з 01.09.2008 громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
Відповідно до пункту 6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
05.05.2018 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 13.03.2018 №2325-VIII (далі - Закон №2325-VIII), яким внесені зміни, зокрема, у Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Так, серед іншого:
- змінена назва Закону - «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
- викладено в новій редакції статті 1, 3, внесені зміни до статті 6 Закону № 962-ХІІ, Закон доповнено статтями 11 - 14.
Відповідно до статті 12 Закону № 962-ХІІ реабілітованими визнаються особи: 1) які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; 2) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; 3) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; 4) які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред'явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; 5) стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
Стаття 13 Закону № 962-ХІІ передбачає, що потерпілими від репресій визнаються:
1) чоловік або дружина репресованої особи, який/яка на момент здійснення репресії перебували у шлюбі з репресованою особою;
2) діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року № 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена;
3) інші особи, які на момент здійснення репресії спільно проживали, були пов'язані спільним побутом з репресованою особою або перебували на утриманні репресованої особи.
Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1-1 Закону №962-XII репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; члени сім'ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім'єю і були пов'язані спільним побутом; заслання - це примусове переміщення особи з місця її проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення. Пунктом 5 частини першої статті 2 Закону №962-XII заслання визначене однією із форм репресій.
Відповідно до частини 8, 9 статті 6 Закону № 962-ХІІ реабілітованим, які мають право на передбачені цим Законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Видача цього посвідчення проводиться за місцем проживання виконавчими органами відповідних сільських, селищних, міських рад, у тому числі обраними об'єднаними територіальними громадами.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 19 травня 2021 р. № 535 затверджений зразок посвідчення реабілітованої особи.
Відповідно до пункту 2 Постанови № 535 установлено, що посвідчення реабілітованого, видане до набрання чинності цією постановою за зразком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 24 червня 1991 р. № 48 «Про заходи щодо реалізації Закону Української РСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (ЗП УРСР, 1991 р., № 6, ст. 51), є дійсним протягом строку його дії.
Відповідно до пункту 2.6 Порядку № 22-1 при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються документи про визнання заявника реабілітованим або членом його сім'ї, якого було примусово переселено (для підвищення пенсії згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»)
Пунктом 2.13 Порядку № 22-1 за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається посвідчення реабілітованого. Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 962-XII, у редакції, чинній від 05.05.2018, реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
Статтею 58 Закону № 1788-ХІІІ визначено, що громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.
Суд встановив, що позивач отримує до пенсії надбавку членам сімей реабілітованих Пост. № 654 п.4.2.
Разом з тим, як видно з довідки від 16.10.1991 №3/3-27753 Управління внутрішніх справ Івано-Франківської області про реабілітацію членів сім'ї ОСОБА_2 , серед яких зазначено ОСОБА_1 1944 р.н. був виселений на спецпоселення з конфіскацією майна зі села Рошняте Перегинського району Станіславської області в Заларинський район Іркутської області разом з своїми батьками, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та іншими родичами ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зі спецпоселення всі члени сім'ї ОСОБА_3 були звільнені 01.07.1958.
Таким чином, у розумінні статті 1-1 Закону №962-XII позивач є репресованою особою, оскільки на день виселення на спецпоселення разом із ОСОБА_3 , він був неповнолітнім.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи свідчать про необхідність нарахування та виплати позивачу надбавки до пенсії як репресованій особі з розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За таких обставин рішення відповідача-1 щодо відмови виплачувати позивачу надбавку до пенсії у розмірі, визначеному пунктом «г» статті 77 Закону № 1788-ХІІІ є протиправним. Відтак, позивач має право на перерахунок та виплату надбавки до пенсії у зазначеному розмірі з 01.06.2025.
Позивач зазначив у позовній заяві відповідача ГУ ПФ України у Львівській області, однак позовних вимог до цього відповідача не заявляв. З огляду на це, відсутні підстави для висновку про задоволення чи відмову у позові до цього відповідача.
Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення позову повністю.
Отже, до стягнення з відповідача 1 за рахунок бюджетних асигнувань, на користь позивача , підлягають судові витрати з оплати судового збору на загальну суму 2422,40грн.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул. Бульварно-Кудрявська,16 код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві № о/р НОМЕР_3 від 03.06.2025 Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату надбавки до пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.06.2025, із врахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул. Бульварно-Кудрявська,16 код ЄДРПОУ 42098368) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2422(дві тисячі чотириста двадцять два) грн 40коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 13.11.2025.
Суддя Лунь З.І.