з питань залишення позову без розгляду
13 листопада 2025 рокусправа № 380/11088/25
Львівський окружний адміністративний суд Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) з вимогами:
- визнати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000 гривень передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» - протиправним та скасувати;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву позивачки щодо призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000 гривень передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» відносно ОСОБА_1 , з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі за №600/548/23 від 17.07.2024 та з врахуванням висновку Центральної військово-лікарської комісії ДПСУ №139 від 15.03.2024, яким встановлено причинний зв'язок смерті військовослужбовця із захистом Батьківщини;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити одноразову грошову допомоги в розмірі 15000000 гривень передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» відносно ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 06.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі. Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.
24.06.2025 за вх.№52141 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
24.06.2025 за вх.№52154 від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Зазначив, що листом від 11.05.2024 позивачку було повідомлено про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з огляду на те, що причиною смерті військовослужбовця стало захворювання пов'язане з захистом Батьківщини. Майже через рік позивач знову звернулась із заявою щодо виплати такої допомоги. В свою чергу з позовом звернулась в червні 2025 року з пропуском шестимісячного строку звернення до суду. Просить позов залишити без розгляду.
Ухвалою суду від 07.07.2025 залишено позовну заяву без руху, надано позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
17.07.2025 за вх.№58708 від позивачки надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та поновлення строку звернення до адміністративного суду. Зазначила, що неодноразово зверталась до відповідача із заявами про призначення та виплати одноразової грошової допомоги як мати загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 . Кожного разу отримувала відмови, проте мала надію на можливість врегулювання спору без звернення до суду. Окремо зазначила, що нею було здійснено звернення до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою про вирішення питання виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови КМУ №168 від 28.02.2022. Вважає, що нею були вжиті всі належні заходи досудового врегулювання спору, зокрема звернення як до підпорядкованого органу ( НОМЕР_3 прикордонного загону), так і до центрального органу ДПС, однак виплата одноразової грошової допомоги здійснена не була, що і зумовило звернення до суду. Просить поновити строк звернення до суду, оскільки позивачкою вживались дії щодо досудового врегулювання спору, шляхом подання звернень до компетентного органу, спір виник із триваючого правовідношення, що підтверджується неодноразовими відмовами, з останньою відповіддю від 20.04.2025, порушення строку було вимушеним та обґрунтованим розумним очікуванням на добровільне вирішення питання органом влади.
Ухвалою суду від 21.07.2025 продовжено розгляд справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 08.09.2025 витребувано у відповідача додаткові докази.
Ухвалою від 08.09.2025 строк розгляду продовжено на шістдесят днів з метою отримання додаткових доказів.
11.09.2025 за вх.№ 73030 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.
При вирішенні питання щодо строку звернення до суду, суд виходить з такого.
За приписами статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Частиною 1статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частини 1, 4 статті 121 КАС України).
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
Суд враховує Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Водночас, процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95).
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Таким чином, право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
Суд враховує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Основного Закону).
Відтак, одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
З огляду на вищезазначене, суд також вважає за необхідне зазначити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладені обставини, з метою недопущення порушення процесуальних прав позивача та створення перешкод для доступу до правосуддя, суддя дійшла висновку про наявність правових підстав для визнання поважними причин пропуску строку для подання позовної заяви та поновлення такого строку.
На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з огляду на поважність причин пропуску такого.
З огляду на вказане, у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 121-123, 240, 248, 256, 294, КАС України, суд, -
Клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду задовольнити. Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити пропущений строк звернення до суду.
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення проти неї можуть бути викладені в апеляційній чи касаційній скарзі на рішення суду прийняте за результатами розгляду адміністративної справи.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна