13 листопада 2025 рокусправа № 380/10099/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: вул. Андрія Саєнка, 10, м. Фастів, Київська область, 08500; код ЄДРПОУ 22933548), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 05.03.2025 №133650009985 про відмову в призначенні пенсій за віком ОСОБА_1 ;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.10.1980 по 19.05.1981, з 16.10.1981 по 30.04.1982, з 25.10.1984 по 04.05.1985, з 23.10.1985 по 25.12.1985, з 26.12.1985 по 21.04.1986, з 18.06.1986 по 10.05.1987, з 11.05.1987 по 15.08.1988, з 15.08.1988 по 10.11.1991, з 11.11.1991 по 03.01.1992, з 10.01.1992 по 09.02.1998 та з 01.09.2000 по 01.10.2001 (згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 ) та призначити з 25.02.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі заявою про призначення пенсії за віком та необхідними документами. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 05.03.2025 №133650009985 йому відмовлено у призначенні пенсії за віком, з огляду на те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи на території Республіки Казахстан, оскільки між Україною та Республікою Казахстан відсутні будь-які угоди в галузі пенсійного забезпечення, крім того на титульному аркуші трудової книжки від 19.05.1981 НОМЕР_3 відсутня печатка.
Позивач вказує, що його страховий стаж підтверджується трудовою книжкою, при цьому він не несе відповідальності за її оформлення, а тому вважає таке рішення пенсійного органу протиправним та просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що пенсійний вік, визначений частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років.
Повідомляє, що вік заявника 61 рік. Необхідний страховий стаж, визначений частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років. Страховий стаж позивача становить 20 років 24 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи за трудовою книжкою від 19.05.1981 НОМЕР_3 , оскільки на титульному аркуші відсутня печатка; періоди роботи в Республіці Казахстан з 16.10.1981 по 30.04.1982, з 25.10.1984 по 04.05.1985, з 23.10.1985 по 21.04.1986, з 18.06.1986 по 15.08.1988, з 15.08.1988 по 10.11.1991, з 11.11.1991 по 31.12.1991, оскільки відсутнє повідомлення про неотримання пенсії в Республіці Казахстан; періоди роботи в Республіці Казахстан з 01.01.1992 по 03.01.1992, з 10.01.1992 по 09.02.1998 та з 01.09.2000 по 01.10.2001, оскільки між Україною та Республікою Казахстан відсутні будь-які угоди щодо пенсійного забезпечення; період отримання допомоги по безробіттю з 04.03.2002 по 28.11.2002, оскільки в записах трудової книжки відсутня дата наказу про призначення допомоги; період тримання матеріальної допомоги по безробіттю з 14.04.2003 по 10.10.2003, оскільки відсутня інформація, що матеріальна допомога виплачувалася в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, як передбачено ч.1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Для зарахування періодів отримання допомоги по безробіттю необхідно надати уточнюючу довідку з центра зайнятості.
Отже, керуючись викладеним, вважає, що призначити пенсію позивачу немає правових підстав, оскільки не набутий страховий стаж, визначений частиною 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується копією його паспорта.
Згідно з записами трудової книжки НОМЕР_3 від 19.05.1981 позивач в межах спірного періоду працював:
- з 01.10.1980 по 19.05.1981 - кочегар на час опалюваного сезону в Карагандинському МПМК-4 треста «Казавтотранстрой» (Казахстан);
- з 16.10.1981 по 30.04.1982 - кочегар на час опалюваного сезону в СПМК 16 Іртишканалстрой;
- з 25.10.1984 по 04.05.1985 - кочегар 4-го розряду на час опалюваного сезону Автоколони 2576 (Казахстан);
- з 23.10.1985 по 25.12.1985 - кочегар 4-го розряду на час опалюваного сезону Автоколони 2576 (Казахстан);
- з 26.12.1985 по 21.04.1986 - кочегар 5-го розряду на час опалюваного сезону Автоколони 2576 (Казахстан);
- з 18.06.1986 по 10.05.1987 - муляр 3 розряду спеціалізованого автотранспортного підприємства Карагандинського грузового автотранспортного управління (Казахстан);
- з 11.05.1987 по 15.08.1988 - водій 3 класу спеціалізованого автотранспортного підприємства Карагандинського грузового автотранспортного управління (Казахстан);
- з 15.08.1988 по 10.11.1991 - водій 3 класу АТП-2 АТО «Агропромтранс» (Казахстан);
- з 11.11.1991 по 03.01.1992 - інженер по постачанню Кооператив «НТЛ» (Казахстан);
- з 10.01.1992 по 09.02.1998 - водій-експедитор на підприємстві «КОНАС» (Казахстан);
- з 01.09.2000 по 01.10.2001 - менеджер на приватному підприємстві «Компас» (Україна).
Позивач, у віці 61 рік, 25.02.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі заявою про призначення пенсії.
Вказана заява відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 05.03.2025 №133650009985 відмовлено позивачу в призначенні пенсії. Рішення про відмову в призначенні пенсії обґрунтоване тим, що страховий стаж позивача становить 20 років 24 дні, при необхідному 30 років. При цьому, до страхового стажу позивача не зараховано:
- період роботи за трудовою книжкою від 19.05.1981 НОМЕР_4 , оскільки на титульному аркуші відсутня печатка;
- періоди роботи в Республіці Казахстан з 01.01.1992 по 03.01.1992, з 10.01.1992 по 09.02.1998 та з 01.09.2000 по 01.10.2001, оскільки між Україною та Республікою Казахстан відсутні будь-які угоди щодо пенсійного забезпечення;
- період отримання матеріальної допомоги по безробіттю за довідкою №1306,2-229/25 з 14.04.2003 по 10.10.2003, оскільки відсутня інформація, що матеріальна допомога виплачувалася в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, як передбачено ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Повідомлено, що для зарахування періодів роботи за трудовою книжкою від 19.05.1981 НОМЕР_4 , необхідно надати уточнюючі довідки про період роботи, видані підприємствами, на яких працював заявник, на підставі первинних документів за час виконання роботи або підтвердити належність трудової книжки заявника у судовому порядку.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи даний спір суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року№1058-IV (далі - Закон 1058 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Згідно з ст. 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що спірними є періоди роботи позивача з 01.10.1980 по 19.05.1981, з 16.10.1981 по 30.04.1982, з 25.10.1984 по 04.05.1985, з 23.10.1985 по 25.12.1985, з 26.12.1985 по 21.04.1986, з 18.06.1986 по 10.05.1987, з 11.05.1987 по 15.08.1988, з 15.08.1988 по 10.11.1991, з 11.11.1991 по 03.01.1992, з 10.01.1992 по 09.02.1998 та з 01.09.2000 по 01.10.2001.
Як вже йшлося вище, згідно з записами трудової книжки НОМЕР_3 від 19.05.1981 позивач в межах спірного періоду працював:
- з 01.10.1980 по 19.05.1981 - кочегар на час опалюваного сезону в Карагандинському МПМК-4 треста «Казавтотранстрой» (Казахстан);
- з 16.10.1981 по 30.04.1982 - кочегар на час опалюваного сезону в СПМК 16 Іртишканалстрой;
- з 25.10.1984 по 04.05.1985 - кочегар 4-го розряду на час опалюваного сезону Автоколони 2576 (Казахстан);
- з 23.10.1985 по 25.12.1985 - кочегар 4-го розряду на час опалюваного сезону Автоколони 2576 (Казахстан);
- з 26.12.1985 по 21.04.1986 - кочегар 5-го розряду на час опалюваного сезону Автоколони 2576 (Казахстан);
- з 18.06.1986 по 10.05.1987 - муляр 3 розряду спеціалізованого автотранспортного підприємства Карагандинського грузового автотранспортного управління (Казахстан);
- з 11.05.1987 по 15.08.1988 - водій 3 класу спеціалізованого автотранспортного підприємства Карагандинського грузового автотранспортного управління (Казахстан);
- з 15.08.1988 по 10.11.1991 - водій 3 класу АТП-2 АТО «Агропромтранс» (Казахстан);
- з 11.11.1991 по 03.01.1992 - інженер по постачанню Кооператив «НТЛ» (Казахстан);
- з 10.01.1992 по 09.02.1998 - водій-експедитор на підприємстві «КОНАС» (Казахстан);
- з 01.09.2000 по 01.10.2001 - менеджер на приватному підприємстві «Компас» (Україна).
На час первинного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162, пунктом 2.3 якої установлено, що всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), проте не пізніше тижневого терміну, а при звільненні у день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням таких періодів.
Правова позиція про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17, а також від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказано правова позиція також підтримана Верховним Судом в постанові від 04.07.2023 у справі №580/4012/19.
Так, судом не встановлено недостовірності записів про роботу позивача у спірні періоди та трудової книжки НОМЕР_3 від 19.05.1981 в цілому, а тому її потрібно розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Отже, відсутність печатки на титульному аркуші трудової книжки не може бути підставою неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при обчисленні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.
Щодо доводів відповідача про те, що між Україною та Республікою Казахстан відсутні будь-які угоди щодо пенсійного забезпечення, суд зазначає таке.
Згідно з ст. 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Згідно зі ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно з ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Відповідно до статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (яка була чинною в періоди роботи позивача), яка підписана Україною 13.03.1992, передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу. Статтею 3 Угоди також передбачено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 29 листопада 2022 р. №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення».
Україна вжила заходів щодо денонсації Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 лише в листопаді 2022, і вказана угода припинила свою дію для України 19 червня 2023 року. Тобто в періоди роботи позивача з на території Казахстану не було введено заборон на працевлаштування (в спірному випадку за сферою роботи позивача) її громадян на території Казахстану, а також визнавала для пенсійного забезпечення в Україні трудовий стаж та заробіток за вказані періоди роботи, здобуті на території Казахстану.
Відтак, відповідач безпідставно не зарахував спірні періоди роботи позивача з 01.10.1980 по 19.05.1981, з 16.10.1981 по 30.04.1982, з 25.10.1984 по 04.05.1985, з 23.10.1985 по 25.12.1985, з 26.12.1985 по 21.04.1986, з 18.06.1986 по 10.05.1987, з 11.05.1987 по 15.08.1988, з 15.08.1988 по 10.11.1991, з 11.11.1991 по 03.01.1992, з 10.01.1992 по 09.02.1998 та з 01.09.2000 по 01.10.2001, у зв'язку з тим, що між Україною та Республікою Казахстан відсутні будь-які угоди щодо пенсійного забезпечення.
Відповідні висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 28.01.2025 у справі №620/3530/22, а також від 30.10.2025 у справі №300/6020/23.
Більше того, судом встановлено, що у період з 01.09.2000 по 01.10.2001 позивач працював на території України менеджером на приватному підприємстві «Компас», тому вищезгадана відмова відповідача є очевидно необґрунтованою.
Твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про не надання позивачем разом із заявою про призначення пенсії доказів неотримання пенсії в Республіці Казахстан суд відхиляє, оскільки такі не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Більше того, у випадку виникнення сумнівів щодо наявності чи відсутності певних фактів, достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.
Однак, відповідач таким правом не скористався, заходи щодо отримання інформації про не отримання позивачем пенсії в інших державах Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області не вживалися, протилежного матеріали справи не містять, тоді як вказаний обов'язок не може перекладатися на особу.
Відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві або архівній установі, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у неї права на пенсійне забезпечення. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі № 242/1484/17.
Також подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22.10.2018 у справі №235/2357/17, від 09.08.2019 у справі №229/954/17, від 31.10.2019 у справі №711/10426/16-а, від 18.03.2020 у справі №243/6299/17, від 08.04.2020 №428/4816/17.
За таких обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 05.03.2025 №133650009985 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини справи, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Отже, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву позивача від 25.02.2025 про призначення пенсії, зарахувавши при цьому до його страхового стажу періоди роботи з 01.10.1980 по 19.05.1981, з 16.10.1981 по 30.04.1982, з 25.10.1984 по 04.05.1985, з 23.10.1985 по 25.12.1985, з 26.12.1985 по 21.04.1986, з 18.06.1986 по 10.05.1987, з 11.05.1987 по 15.08.1988, з 15.08.1988 по 10.11.1991, з 11.11.1991 по 03.01.1992, з 10.01.1992 по 09.02.1998 та з 01.09.2000 по 01.10.2001 згідно з записами його трудової книжки серії НОМЕР_2 від 19.05.1981.
Суд також дійшов висновку, що дії зобов'язального характеру повинне здійснити саме Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, як територіальний орган ПФУ, який у порядку екстериторіальності розглядав заяву позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.
При цьому, враховуючи також той факт, що спірне рішення скасовується судом та суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, і на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде саме зобов'язання відповідача повторно розглянути його заяву з врахуванням наведених обставин, тому позовні вимоги в частині призначення позивачу пенсії задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.
Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 05.03.2025 №133650009985 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: вул. Андрія Саєнка, 10, м. Фастів, Київська область, 08500; код ЄДРПОУ 22933548) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 25.02.2025 про призначення пенсії, зарахувавши при цьому до його страхового стажу періоди роботи з 01.10.1980 по 19.05.1981, з 16.10.1981 по 30.04.1982, з 25.10.1984 по 04.05.1985, з 23.10.1985 по 25.12.1985, з 26.12.1985 по 21.04.1986, з 18.06.1986 по 10.05.1987, з 11.05.1987 по 15.08.1988, з 15.08.1988 по 10.11.1991, з 11.11.1991 по 03.01.1992, з 10.01.1992 по 09.02.1998 та з 01.09.2000 по 01.10.2001 згідно з записами його трудової книжки серії НОМЕР_2 від 19.05.1981.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: вул. Андрія Саєнка, 10, м. Фастів, Київська область, 08500; код ЄДРПОУ 22933548) сплачений судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна