12 листопада 2025 рокусправа № 380/16818/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (80341, Львівська область, Шептицький район, с. Купичволя, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (02094, м. Київ, вул. Якова Гніздовського, 5, ЄДРПОУ 33145904) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, у якій просить суд:
- визнати протиправними дії Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту щодо повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання для їх уточнення;
- зобов'язати Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту взяти до розгляду заяву та пакет документів ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням 25% втрати працездатності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ( далі - позивач) ОСОБА_1 (далі - Позивач), встановлено 25 % втрати працездатності у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААА № 027809 від 22.05.2024. Позивач звернувся до військової частини НОМЕР_2 із заявою та необхідним пакетом документів про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013. Листом Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 27.06.2025 № 518/5465 повідомила про повернення документів на доопрацювання з мотивів невідповідності формулювань причинного зв'язку поранення вимогам Положення про військово-лікарську експертизу, а також відсутності підтвердження про відсутність токсичного сп'яніння чи навмисного спричинення шкоди. Позивач вважає таке рішення Комісії Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту протиправним, відтак звернувся із цим позовом до суду.
Ухвалою судді від 19 серпня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту ( далі - відповідач ) подала до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . 04.03.2025 він звернувся до командира частини із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленою МСЕК 25% частковою втратою працездатності внаслідок поранення, відповідно до Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975. 20.03.2025 командиром частини НОМЕР_2 подання про призначення вказаної допомоги скеровано до Адміністрації Держспецтрансслужби. Проте протоколом Комісії від 28.05.2025 № 737 документи повернуто на доопрацювання за пунктом 23 Порядку № 975 у зв'язку з невідповідністю формулювання причинного зв'язку поранення вимогам наказу МОУ № 402 та відсутністю даних про те, що поранення не є наслідком дій заявника у стані токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння шкоди. Листом від 27.06.2025 № 518/5465 ці зауваження повторно направлено до військової частини. Відповідач зазначає про те, що Порядок № 975 містить вичерпний перелік документів, що підлягають поданню для призначення допомоги, зокрема документ про причини та обставини поранення, який має підтверджувати, що поранення не є наслідком дій у стані сп'яніння або навмисного спричинення шкоди (правова позиція Верховного Суду у справах № 265/7930/16-а від 05.10.2018, № 822/220/18 від 10.04.2019 та інших). Неподання такого документа не покладає на уповноважений орган обов'язку його витребовувати. Враховуючи відсутність у поданих матеріалах належного підтвердження обставин поранення та наявні розбіжності у висновках МСЕК і ВЛК, Комісія обґрунтовано повернула документи на доопрацювання згідно з пунктом 23 Порядку № 975. Обмеження, визначені ст. 16-4 Закону № 2011-XII, потребують перевірки, а тому подання повного пакета документів є обов'язковою умовою для призначення допомоги. Відтак, підстав для визнання дій Адміністрації Держспецтрансслужби протиправними немає.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 .
Відповідно до Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) молодший сержант призваний по мобілізації ОСОБА_1 10.09.2023 одержав Мінно-вибухова травму, вогнепальне осколкове сліпе поранення верхньої третини лівого стегна та гомілки. Вказані поранення отримав при безпосередній участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_3 , поблизу АДРЕСА_1 внаслідок обстрілу зі ствольної артилерії, танків та мінометів отримав поранення. Перебував в засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет). У стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння не перебував.
04.03.2025 позивач у подав заяву командиру військової частини НОМЕР_2 Державної спеціальної служби транспорту із проханням виплатити відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 № 975 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням 25 % часткової втрати працездатності внаслідок поранення.
20.03.2025 командиром військової частини НОМЕР_2 складено та направлено до Адміністрації Держспецтрансслужби подання про призначення виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 25 % часткової втрати працездатності внаслідок поранення пов'язаного із захистом Батьківщини.
Протоколом від 28.05.2025 № 737 комісією Адміністрації Держспецтрансслужби з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія) Позивачу було повернуто документи на призначення та виплату одноразової грошової допомоги на доопрацювання відповідно до пункту 23 Порядку № 975.
Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України листом № 518/5465 від 27.06.2025 повідомила позивача, що за результатами розгляду документів щодо виплати одноразової грошової допомоги молодшому сержанту ОСОБА_1 , якому рішенням МСЕК встановлено 25% втрати професійної працездатності, Комісією Адміністрації (протокол № 737 від 28.05.2025) прийнято рішення повернути подані документи на доопрацювання. Підставою для такого рішення стало невідповідність формулювань причинного зв'язку поранення вимогам “Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України», затвердженого наказом МОУ № 402 від 14.08.2008, а також відсутність підтвердження, що поранення не пов'язане з діями у стані сп'яніння чи навмисним завданням собі ушкоджень, відповідно до п. 23 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.
Позивач вважаючи, що відповідач протиправно повернув документи для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 25% втрати працездатності на доопрацювання для їх уточнення, відтак звернувся до суду з цим позовом.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України від 25.02.1993 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За приписами статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII).
Згідно з пунктом 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;
7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через один рік після звільнення її з військової служби;
8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов'язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;
9) отримання військовозобов'язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов'язків служби у військовому резерві.
Згідно з частиною 2 статті 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Відповідно до пункту 2 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ).
Так, на виконання Закону № 2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 (далі - Порядок №975 у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата огляду, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 4 Порядку №975 визначено, одноразова грошова допомога призначається у разі:
7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через один рік після звільнення її з військової служби;
8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов'язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;
9) отримання військовозобов'язаним, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов'язків служби у військовому резерві.
Відповідно до пункту 21 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний, резервіст або особа, звільнена з військової служби, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, подають уповноваженому органу у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
постанови відповідної військово-лікарської, медичної (військово-лікарської) комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), якій призначається та виплачується одноразова грошова допомога, з даними про прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, або довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені), копія військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства);
документа, виданого контролюючим органом, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку або запис у паспорті, - копію паспорта громадянина України у формі книжечки, в якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, чи паспорта у формі картки із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків в електронному безконтактному носії).
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги, військовослужбовець, військовозобов'язаний, резервіст або особа, звільнена з військової служби, якому (якій) виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначених в абзацах другому - восьмому цього пункту, та копію відповідного рішення суду, засвідченого у встановленому порядку.
Відповідно до матеріалів справи суд встановив про те, що 20 березня 2025 року командиром військової частини НОМЕР_2 було складено та направлено до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту подання про призначення виплати одноразової грошової допомоги позивачу.
Суд наголошує, що розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання
Водночас, протоколом № 737 від 28 травня 2025 року Комісією Адміністрації Держспецтрансслужби з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, документи ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання відповідно до пункту 23 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року. Як вбачається з листа Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту № 518/5465 від 27 червня 2025 року, підставою для повернення документів стало невідповідність формулювань причинного зв'язку поранення вимогам “Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року, а також відсутність підтвердження, що поранення не є наслідком дій у стані сп'яніння або навмисного заподіяння собі ушкоджень.
Щодо аргументу позивача про те, що подані на розгляд документи не містять інформації, що поранення військовослужбовця не є наслідком вчинення ним дій у стані токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, суд зазначає наступне.
Спеціальним нормативним-правовим актом, що регулює проведення військово-лікарської експертизи є Положенням про військово-лікарську експертизу у Збройних силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 і зареєстроване у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 зі змінами та доповненнями (далі - Положення №402).
Відповідно до п.1.1. розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Пунктом 1.3 розділу І Положення №402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є зокрема визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях :
а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України або в період перебування в місцях несвободи, у разі встановлення факту позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв'язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України.
б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини в період громадянської та Другої світової воєн» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби у складі діючої армії і флоту у роки громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни.
Постанови ВЛК у формулюваннях, визначених підпунктами «a» та «б» не приймаються, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком:
вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).
Тобто Пункт 21.5 Положення № 402 встановлює вичерпний перелік формулювань, у яких військово-лікарські комісії (ВЛК) приймають постанови про причинний зв'язок поранень, травм, контузій чи каліцтв із виконанням військового обов'язку.
Основним формулюванням є: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» застосовується, якщо поранення отримане під час безпосередньої участі у бойових діях, заходах із забезпечення оборони та національної безпеки України, або у період перебування в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України. Таке формулювання є підтвердженням, що травма настала під час виконання військових завдань, пов'язаних із захистом держави. Разом з тим, зазначене формулювання не може бути застосоване, якщо встановлено, що поранення є наслідком: вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення; дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень чи самогубства (крім випадку доведення до самогубства, встановленого судом).
Отже, сама наявність у постанові ВЛК формулювання «пов'язане із захистом Батьківщини» свідчить про відсутність вищезазначених ознак.
Таким чином, зазначення у довідці від ВЛК від01.03.2024 №1850 формулювання «поранення пов'язане із захистом Батьківщини» вже свідчить про відсутність обставин, передбачених підпунктом «б» пункту 21.5 Положення № 402, і не потребує додаткового підтвердження у довідці про обставини травми.
Щодо аргументу відповідача про те, що у зв'язку із невідповідністю причини інвалідності (захворювання), які зазначені в довідці МСЕК серія 12 ААА № 025809, вимогам Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 та довідці військово-лікарської комісії від 01.03.2024 № 1850, суд зазначає таке.
Суд погоджується з аргументами позивача та вказує, що відповідальність за правильність ведення, облік і заповнення медичних документів покладається на уповноважені органи та осіб, які здійснюють їх оформлення. Недотримання формальних вимог заповнення довідки не може позбавляти особу, якій встановлено ступінь втрати працездатності або інвалідність, конституційного права на соціальний захист та призначення одноразової грошової допомоги. Довідка МСЕК серії 12 ААА № 025809 містить відтиск печатки та підпис лікаря, що підтверджує факт втрати працездатності та причинний зв'язок із військовою службою. Законодавством України не передбачено обов'язку особи контролювати правильність заповнення медичних документів, тому будь-які формальні помилки чи невідповідності не можуть слугувати підставою для відмови у призначенні одноразової допомоги.
Отже, висновок МСЕК є належним доказом встановленого ступеня втрати працездатності та причинного зв'язку, а доводи відповідача про невідповідність формулювання не впливають на правомірність призначення соціальної виплати.
Відтак, з урахуванням вищенаведеного у відповідача були відсутні належні правові підстави для повернення на доопрацювання заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 25% втрати працездатності.
Суд наголошує, що відповідач не прийняв рішення по суті призначення та виплати одноразової грошової допомоги, а повернув документи на доопрацювання.
Отже, під час судового розгляду справи відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належними та достовірними засобами доказування правомірність вказаних дій, а тому такі є протиправними.
За таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача розглянути заяву та додані до неї документи про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 25% втрати працездатності, з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (80341, Львівська область, Шептицький район, с. Купичволя, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (02094, м. Київ, вул. Якова Гніздовського, 5, ЄДРПОУ 33145904) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту щодо повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання для їх уточнення.
Зобов'язати Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту розглянути заяву ОСОБА_1 з долученими до неї документами про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням 25% втрати працездатності.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович