про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
12 листопада 2025 рокусправа № 380/22110/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кедик М.В., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Данилишина Володимира Івановича про державну реєстрацію прав та обтяжень від 12.02.2013 за ТОВ «Старий Лицар» ЛТД на приміщення загальною площею 877,4 кв. м за адресою проспект Чорновола, 67, м. Львів (з відкриття розділу), індексний номер: 353874 від 13.02.2013, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 8548546101.
Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви у тому числі з'ясовує, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених вказаним Кодексом.
Згідно з статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Відповідно до статті 2 частини 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом із тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 826/23586/15.
Відповідно до статті 19 частини 1 абзацу 1 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб'єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
Предметом позову в даній справі є рішення державного реєстратора Данилишина Володимира Івановича про державну реєстрацію прав та обтяжень від 12.02.2013 за ТОВ «Старий Лицар» ЛТД на приміщення загальною площею 877,4 кв. м за адресою проспект Чорновола, 67, м. Львів (з відкриття розділу), індексний номер: 353874 від 13.02.2013, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 8548546101.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд зауважує, що обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що Державний реєстратор Данилишин Володимир Іванович під час проведення державної реєстрації прав (що виникли у ТОВ «Старий Лицар»), в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року знехтував вимогами п. 3 ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому зареєстрував право власності за ТОВ «Старий Лицар» на приміщення загальною площею 877,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, проспект Чорновола, 67А. Більша частина таких приміщень (за виключенням 32.0 кв.м) належить іншим співвласникам, в тому числі ОСОБА_1 , що підтверджується відповідними реєстраціями права власності на придбані приміщення за адресою; м. Львів, проспект Чорновола.67А.
ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу придбала ряд нежитлових ізольованих приміщень (магазинів) міні-ринку № 54, № 13, № 52, №№ 53-1, 53-2, № 51, № 29 площею: 14.6 кв.м, 32,1 кв.м, 14.7 кв.м, 14.5 кв.м, 14.7 кв, 12.4 кв.м, що підтверджується відповідною реєстрацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційними номера майна: 15310273, 2418305, 4128461, 721210, 4165505, 2244329.
Отже, причиною, яка зумовила звернення позивача до суду є порушення її права власності на приміщення в цілісному майновому комплексі міні-ринку, внаслідок прийняття відповідачем оскарженого рішення.
Іншими словами, спір у цій справі випливає не із сфери публічно-правових відносин, а полягає у захисті приватного (речового) права позивача на такі приміщення, тобто стосується приватно-правових відносин.
Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності юридичних фактів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір.
Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому такі спори мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
Зазначена правова позиція відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 02.10.2019 у справі № 814/2030/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.
З огляду на наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, та за суб'єктним складом та предметом спору має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до статті 170 частини 1 пункту 1 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, зокрема, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене, у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, слід відмовити.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що зазначений спір відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір'сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 170, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
ухвалив:
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.
2. Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 1211,20 грн згідно з квитанції від 31.10.2025 № 74589240.
3. Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
4. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кедик М.В.