Іменем України
13 листопада 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/466/25
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Захарової О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення суми грошової виплати,
03 березня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , разової грошової виплати до Дня Незалежності за 2024 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, передбаченому статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на мою користь недоплачену суму разової грошової виплати до Дня Незалежності за 2024 рік у розмірі 10805,00 гривень, з урахуванням попередньо виплаченої суми.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є учасником бойових дій.
Станом на день звернення до суду, позивач проходить військову службу.
28.08.2024 на рахунок позивач отримав разову грошову виплату до Дня Незалежності за 2024 рік у розмірі 1000,00 грн.
Ці кошти перераховані військовою частиною НОМЕР_1 з небюджетного рахунку на підставі заявки, поданої військовою частиною НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 05.03.2025 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 05.03.2025 зупинено провадження в адміністративній справі № 360/466/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення суми грошової виплати до набрання чинності рішенням Верховного Суду від 05.03.2024 у зразковій справі № 440/14216/23.
Ухвалою суду від 09.10.2025 поновлено провадження у справі.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне.
Законом України від 20.03.2023 № 2983-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» (далі Закон № 2983) ч. 5 ст. 14 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі Закон № 3551) викладено в такій редакції: Щороку до Дня Незалежності України учасникам війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Отже, законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової допомоги, передбаченої Законом № 3551.
Надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в п 2 та п 3 ст. 116 Конституції України.
Верховний Суд в постанові від 07.02.2019 у справі № 750/6379/16-а зазначив, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який розробляє проект закону про Державний бюджет України на наступний рік і подає його до Верховної Ради України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, звітує перед Верховною Радою України про його виконання (ч. 2 ст. 96, ч. 1 ст. 97, ч. 1 ст. 113, п. 6 ст. 116 Основного Закону України). Ефективне здійснення Кабінетом Міністрів України цих повноважень є основою для вжиття ним заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, проведення політики у сфері соціального захисту, фінансової та податкової політики (п. 2 та п 3 ст. 116 Конституції України).
Таким чином, державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України № 20-рп/2011, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні Великода проти України» від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, а передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Верховний Суд в постанові від 29.09.2020 у справі № 263/14242/17 вказав, що аналіз ч. 2 ст. 19 Конституції України дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Частина 5 статті 14 Закону № 3551 в редакції Закону № 2983 є чинною, а відтак підлягає обов'язковому застосуванню. Розмір виплат грошової виплати встановлюється Кабінетом Міністрів України кожного року в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний календарний рік.
Порядок здійснення виплати разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «;Про жертви нацистських переслідувань», затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2023 № 1396 «Деякі питання соціального захисту осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, ветеранів війни та осіб, що працюють в спеціальних умовах» (далі - Постанова № 1396).
Постановою № 1396 встановлено Порядок використання коштів державного бюджету для виплати особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною або за роботу в спеціальних умовах (далі - Порядок).
Розмір виплат у 2024 році визначено постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 № 369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", у 2024 році» (далі - постанова № 369).
З метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінет Міністрів України постановив: установити, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24.08.2024 у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.
Згідно електронної бази даних пенсіонерів силових структур Луганської області ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та не є отримувачем будь-якої пенсії (тобто не є пенсіонером).
Пунктом 2 Постанови № 1396 встановлено, що інформація про осіб (за категоріями), які мають право на отримання разової грошової виплати до Дня Незалежності України і не перебувають на обліку в Пенсійному фонді України, подається Пенсійному фонду України до 1 серпня поточного року Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури, Головним управлінням Національної гвардії, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро, Державною податковою службою, Державною митною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Державним бюро розслідувань, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Службою судової охорони, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Офісом Генерального прокурора, Державною судовою адміністрацією, Державною спеціальною службою транспорту, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями.
У разі неможливості подання Пенсійному фонду України вищезазначеними силовими структурами визначеної інформації до 1 серпня поточного року таку інформацію може бути подано до 1 жовтня поточного року. Враховуючи зазначене, учаснику бойових дій, який проходить службу в військовій частині та не є пенсіонером, нарахування та виплату грошової допомоги здійснює військова частина за місцем служби.
Для отримання у 2024 році фінансування нарахованої грошової допомоги силові структури подавали заяви зі знеособленими даними (зазначається лише тип осіб за категоріями отримувачів допомоги, їх чисельність та розмір виплати 3 на одну особу), на підставі яких Пенсійним фондом України перераховувалися кошти на небюджетні рахунки цих структур. За даними інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України військовою частиною № НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 18.07.2024 (надійшло поштою 22.07.2024 вхід. № 3297/8) та 31.07.2024 (отримано на ел. пошту 01.08.2024 за вхід. № 3483/8) було подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області заяви для отримання фінансування, до яких включено нараховані суми разової грошової виплати до Дня Незалежності України, у тому числі на ім'я позивача. Після здійснення фінансування зазначена заява набула статусу “Оплачено».
Інформація, яка підтверджує нарахування суми грошової виплати та її виплату військовою частиною № НОМЕР_1 , у відповідача відсутня.
На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , має статус учасника бойових дій, що підтверджується відомостями з паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, посвідченням серії НОМЕР_4 від 30.04.2015.
Довідкою військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2025 № 08/1223 підтверджено, що позивач проходить військову службу з 15.11.2001 по теперішній час у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) Державної прикордонної служби України.
Листом від 18.07.2024 № 08/9007-24 військова частина НОМЕР_1 направила до ГУПФУ в Луганській області відповідно до постанови КМУ від 02.04.2024 № 369 список військовослужбовців на виплату разової щорічної грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «;Про жертви нацистських переслідувань». Під номером 1966 значиться ОСОБА_1 , розмір допомоги 1000 грн.
У позовні заяві позивач зазначив, що 28.08.2024 на свій рахунок отримав разову грошову виплату до Дня Незалежності за 2024 рік у розмірі 1000,00 грн, на підтвердження чого надано скріншот з застосунку.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни (стаття 4 Закону № 3551-XII).
Статтею 12 Закону № 3551-XII встановлені пільги учасникам бойових дій.
Частиною п'ятою статті 12 Закону № 3551-XII передбачено виплату учасникам бойових дій щорічної разової грошової допомоги.
Така грошова допомога була запроваджена ще з 01 січня 1999 року шляхом внесення змін до Закону № 3551-ХІІ Законом від 25.12.1998 № 367-XIV та доповненням статті 12 частиною четвертою наступного змісту:
«Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.».
У подальшому ця норма зазнавала неодноразових змін та була предметом судових розглядів як у судах загальної юрисдикції, так і Конституційному Суді України.
Законом України № 2983-IX, який набрав чинності 15 квітня 2023 року, частину п'яту статті 12 Закону № 3551-XII, викладено в такій редакції:
«Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
На виконання вищенаведених норм Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 27.12.2023 № 1396, якою затверджено Порядок здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «;Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Порядок № 1396).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 1396 цей Порядок визначає механізм надання ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «;Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога).
Пунктом 2 Порядку № 1396 встановлено, що до осіб, які мають право на грошову допомогу (далі - отримувач грошової допомоги), належать:
учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та колишні неповнолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також діти, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 1396 грошова допомога виплачується до 24 серпня щороку в розмірах, визначених законодавством.
З метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 02.04.2024 № 369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році» (далі - Постанова № 369).
Постановою № 369 установлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 р. у таких розмірах, зокрема: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.
Так, у ситуації позивача, який є учасником бойових дій, внаслідок внесених Законом № 2983-IX змін до частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-XII, прийняття Постанови № 369 та передачі повноважень з визначення розміру допомоги Кабінету Міністрів України, щорічну разову грошову допомогу в розмірі п'яти мінімальних пенсій по віку замінено на щорічну разову грошову допомогу в розмірі 1000,00 грн.
Вирішуючи цей спір, судом відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України враховані правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у зразковій справі № 440/14216/23.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2025 року у зразковій справі № 440/12216/23 дійшла висновку, що приурочення зазначеної виплати до іншої дати з мотивів проведення декомунізації, про що чітко викладено в пояснювальній записці, не змінює і не може змінювати її природи саме як грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни, оскільки мета виплати такої соціальної допомоги не змінилася - надання матеріальної підтримки особам з інвалідністю внаслідок війни, вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві.
Оскільки фрагмент цієї статті «у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України» не є новелою у механізмі правового регулювання застосування згаданої виплати для ветеранів війни, тому є підстави для висновку, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України не є зміненою (за умовами та підставами виплати) щорічною разовою грошовою допомогою до 5 травня. Такий правовий результат досягнуто шляхом безпосереднього внесення змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ, а не через внесення змін у бюджетне законодавство та надання відповідних повноважень Кабінету Міністрів України з метою подальшого ухвалення ним рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій.
За правовою природою грошову виплату до Дня Незалежності України не можна вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни, оскільки вона, хоча і відрізняється за назвою, порядком визначення розміру виплати, втім по суті є щорічною разовою грошовою допомогою певним суб'єктам - особам з інвалідністю внаслідок війни, а приурочення її виплати до іншої дати і зміна порядку визначення її розміру не змінюють її природи саме як одного з видів соціальної допомоги - періодичної, одноразової виплати (допомоги) за рахунок бюджетних коштів певному колу осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2025 року у зразковій справі № 440/12216/23 також зазначила, що Верховна Рада України під час формування соціальної політики держави відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України у законах самостійно визначає, зокрема, основи соціального захисту, та може збільшувати, зменшувати або перерозподіляти соціальні виплати й допомогу з урахуванням принципів пропорційності та соціальної справедливості.
Тимчасове обмеження окремих соціальних пільг (допомог) особам, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність та набули статусу ветеранів війни, а також членам їх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону № 389-VIII, може відбуватися за умови внесення змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць.
Також Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зауважила, що передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-XII щорічна разова грошова виплата не є основним грошовим забезпеченням, а є додатковою соціальною пільгою (виплатою), яка має разовий характер, є щорічною та поширюється на певне коло осіб. Зазначена разова грошова виплата не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у пунктах 1-4 частини першої статті 46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на існуючі фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.
Передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни є видом державної допомоги в загальній системі соціального захисту населення. Така виплата має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави в цій сфері. Оскільки нарахування разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни встановлено законом і конкретно не визначено в Конституції України як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46, тому Верховна Рада України має певну свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку надання цього виду державної допомоги.
Верховна Рада України може встановлювати, модернізувати або поновлювати зазначений вид державної допомоги, змінювати її розмір, механізми її нарахування та надання, оскільки така допомога не закріплена в Конституції України, а визначається у законах відповідно до соціальної політики держави.
Невід'ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов'язок виконання соціальної політики держави у цій сфері. Одним з таких органів є Кабінет Міністрів України, який згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» забезпечує проведення державної соціальної політики.
Як зазначалося Великою Палатою Верховного Суду, шляхом прийняття закону Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Зміни в правовому регулюванні відбулися в умовах повномасштабного вторгнення, і делегування цих повноважень органу виконавчої влади забезпечує потрібну у цей період гнучкість, беручи до уваги надмірний фінансовий тягар на державу, який виник у зв'язку з необхідністю відсічі зовнішній агресії.
Політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги на підставі наданого йому Верховною Радою України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові визначила, що Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах своїх повноважень внесла зміни до спеціального Закону № 3551-ХІІ, законодавчо врегулювавши порядок надання щорічної разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила статті 13 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983- ІХ як спеціального закону.
У цій справі предметом позову є виплата грошової допомоги учаснику бойових дій, а не особі з інвалідністю внаслідок війни.
Водночас, правова природа таких виплат та порядок їх нарахування є ідентичними, що свідчить про необхідність врахування при розгляді цієї справи висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у зразковій справі № 440/14216/23.
Враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у зразковій справі № 440/14216/23, суд висновує, що відповідач, здійснивши фінансування грошової виплати до Дня Незалежності України позивачу, правомірно застосував правила частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983-ІХ, тобто діяв відповідно до приписів статті 19 Конституції України.
Вказаний правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 28 травня 2025 року у справі № 600/1257/24-а.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не допущено порушення права позивача на отримання грошової допомоги до Дня незалежності України за 2024 рік в належному розмірі, а твердження позивача про протилежне та зазначене у позовній заяві обґрунтування, відхиляються судом як безпідставні, зважаючи на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14 травня 2025 року у зразковій справі № 440/14216/23.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та в їх задоволенні слід відмовити.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивачка відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (адреса реєстрації: Луганська область, м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, 9) про визнання протиправною бездіяльність, стягнення суми грошової виплати, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова