про залишення позову без розгляду
13 листопада 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/6044/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд в особі судді Дегтярьової С.В. розглянув в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Представник позивача звернулася з позовом до суду, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про держаний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України «Про держаний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифи коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про держаний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України «Про держаний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифи коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначив наступне.
21.03.2025 винесена постанова Верховного Суду по справі №460/21394/23, якою визначено, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Окрім того, вказано, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Ухвалою суду від 05.09.2025 позовна заява залишалась без руху, встановлювався строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням підстав пропуску строку звернення до суду та надання відповідних доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку.
Позивач на виконання вимог ухвали подав заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій вказав, що при виключенні його з 11.01.2024 із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 він не отримав письмового повідомлення про розміри виплаченого грошового забезпечення, як воно обраховувалося, а також щодо грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, інших щомісячних основних та додаткових виплат з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року, інформації про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022, 01 січня 2023 року за останньою займаною посадою, з обов'язковим зазначенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, інформацію щодо тарифного розряду, згідно з яким розраховується посадовий оклад заявника з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року.
ОСОБА_1 повідомив суду, що не мав підстав для сумнівів у добросовісності відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення. Лише після отримання відповіді на адвокатський запит позивачу фактично стало відомо про порушення свого права. У витягу з наказу про звільнення, грошовому атестаті або будь-яких інших документах, з якими було ознайомлено позивача при звільненні, не передбачено діючим законодавством зазначення інформації стосовно прожиткового мінімуму за яким розраховується грошове забезпечення військовослужбовця.
Так, він зазначає, що був направлений адвокатський запит до військової частини НОМЕР_2 з приводу проведених на його користь грошових виплат, у відповідь на який, відповідач повідомив, що при нарахуванні грошового забезпечення, та інших виплат ОСОБА_1 були застосовані норми, що визначені постановою КМ України від 30 серпня 2017 року №704 (зі змінами) «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб», у тому числі для визначення прожиткового мінімуму для розрахунку грошового забезпечення за період з 27.02.2022 по 12.05.2023.
Ухвалою від 15.09.2025 суд відкрив провадження у справі та, оцінюючи доводи, наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду, визнав за необхідне вирішити дане питання за результатами розгляду.
Цією ж ухвалою суд зобов'язав позивача навести обґрунтовані причини пропуску строків звернення до суду (а.с.26).
Позивач вимог ухвали не виконав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 16.07.2025 звертався до суду з позовними вимогами про нарахування та виплату вищевказаного грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року.
Ухвалою від 04.08.2025 в провадженні справи №340/4900/25 позовну заяву в частині позовних вимог з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року, тобто тих які зараз розглядаються у даному провадженні, повернуто ОСОБА_1 .
В ухвалі від 04.08.2025 в провадженні справи №340/4900/25 суд вказав, що позивач не навів обґрунтованих підстав дня поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року (включно). Крім того вказав, що позивачу ще у січні 2024 року було видано його грошовий атестат, тому навіть з дати отримання грошового атестату позивачем пропущений тримісячний строк у понад 1 рік.
Суд бере до уваги той факт, що позивач не пояснив суду того, чому він після отримання грошового атестату від 12.01.2024 року вих.71/ФС (а.с.10) та копії наказу про звільнення від 11.01.2024 №11, в якому детально розписані всі нараховані виплати позивачеві (а.с.11), не звернувся до суду протягом трьох місяців з позовними вимогами, що є предметом розгляду даного провадження.
Також позивач не пояснив чому, зважаючи на його пояснення про відсутність сумнівів у добросовісності відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення під час звільнення, він скористався послугами адвоката та здійснив все-таки запит з приводу розмірів нарахувань та виплат.
Натомість позивач пояснив, що для звернення до суду йому була необхідна достовірна та документально підтверджена інформація про обсяг і характер виплачених йому сум, яка у нього була відсутня.
Тому, позивач просив суд поновити строк оскільки на спірні правовідносини строки звернення до суду не застосовуються, так як охоплюють період з 19 липня 2022 року до 19 травня 2023 року.
Обґрунтування позову по суті
Позивач вказав, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
Позивач стверджує, що відповідач протиправно не нараховував та не виплачував йому грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, грошову допомогу на оздоровлення, допомогу для вирішення соціально-побутових потреб, компенсації за невикористані відпустки, одноразову допомогу при звільненні, розмір яких визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 в період з 19 липня 2022 року до 20 травня 2023 року.
Щодо пропуску строків звернення до суду
Відповідно до частини 1 ст.233 КЗпП України (у редакції чинній після 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Судом встановлено, що грошові виплати, про які веде мову позивач, повинні були бути нараховані та виплачені йому з 19.07.2022, тобто після набрання чинності вказаних змін, а тому позовні вимоги про нарахування та виплату таких коштів належало заявити до суду у тримісячний строк.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Позивач наголошує, що саме дата одержання письмового повідомлення про суми, нараховані і виплачені йому при звільненні є датою його обізнаності про порушення прав, що є предметом спору у цій справі.
Надаючи оцінку аргументам позивача та доказам, що знаходяться в матеріалах справи, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Установлення законом строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Велика Палата Верховного Суду констатувала, що до вимог про стягнення заробітку за період з 19 липня 2022 року застосовується частина перша статті 233 КЗпП України, у редакції, що діє з 19 липня 2022 року, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Звільнення військовослужбовця відбувається за наказом по особовому складу, в якому вказано, які саме виплати та в якому розмірі такій особі нараховано, які грошові виплати роботодавець військовослужбовцю не нарахував.
Суд звертає увагу на те, що позивач надав до матеріалів справи копію наказу про звільнення від 11.01.2024 №11 з детальною інформацією про нараховані виплати, а також копію грошового атестату (а.с.10-11).
Предметом спору у цій справі є перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця при звільненні за період з 19.07.2022 по 20.05.2023.
Верховний Суд у своїй постанові погодився із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
У цій справі це відбулося шляхом обізнаності зі змістом наказу про звільнення з описом необхідних нарахувань та виплат, грошовим атестатом, а також отриманими фактично виплатами.
Доказом того, що у позивача не виникли питання з приводу недоплати грошового забезпечення свідчить відсутність будь-яких його намагань з'ясувати обсяг нарахованих та виплачених при звільненні коштів у періоді з 19.07.2022 по 20.05.2023.
Позивач повідомляє, що лише 09.04.2025 він звернувся до військової частини НОМЕР_2 , в тому числі, і з метою отримання інформації про розмір грошового забезпечення що нараховувався за весь період служби та про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні в розумінні ст.116 КЗпП України.
Однак тієї детальної інформації про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, про які ОСОБА_1 веде мову в заяві про поновлення строку, військовою частиною НОМЕР_2 надано не було.
Суд критично оцінює позицію ОСОБА_1 з приводу того, що саме дата одержання на його запит від роботодавця письмового повідомлення про суми, нараховані і виплачені йому при звільненні є датою його обізнаності про порушення прав, що є предметом спору у цій справі, оскільки такого повідомлення він все-таки не отримав, але зверненню до суду з цим позовом такі обставини йому не перешкодили: незважаючи на відсутність повідомлення роботодавця, ОСОБА_1 01.09.2025 звернувся з цим позовом, сформувавши та виклавши позовні вимоги у встановленому порядку чітко, за періодами в розрізі видів грошового забезпечення та обґрунтуванням невідповідності отриманих сум по кожному виду виплат, встановленим законом розмірам.
Суд вважає, що позивач повинен був дотриматись вимог, визначених законом та подати позов у тримісячний строк, визначений ст.233 КЗпПУ, однак, він цього не зробив.
Перевіряючи наявність підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом, суд вказує наступне.
Суд бере до уваги той факт, що жодної причини поважності пропуску строку звернення до суду позивач не навів. Не повідомив він також і будь-яких обставин, що перешкодили йому реалізувати своє право в цій частині.
Більш того, у статті 234 КЗпП України визначено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Судом встановлено, що позивач звільнений 11.01.2024. Тобто з моменту звільнення пройшло більше півтора року.
Згідно пп.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З огляду на викладене, суд вважає наявними підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, залишити без розгляду.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА