11 листопада 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/3065/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: ГУ ДПС у Кіровоградській області, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ГУ ДПС у Кіровоградській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення:
1) за період з 01.01.2022 по 31.12.2022
- від 24.07.2024 №0607270-2408-1121- НОМЕР_1 в розмірі 8200,14 грн.
- від 24.07.2024 №0607271-2408-1121-UA35040330000014430 в розмірі 25967,11 грн.
2) за період з 01.01.2023 по 31.12.2023
- від 24.07.2024 №0607266-2408-1121-UA35040330000014430 в розмірі26766,1 грн.
- від 24.07.2024 №0607267-2408-1121-UA35040330000014430 в розмірі 5120,45 грн.
Ухвалою суду від 20.05.2025 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін .
Відповідач проти позову заперечив з підстав, що викладені в письмовому відзиві та письмових поясненнях, які долучені до матеріалів справи (т.2, а.с.124-125).
Від позивача надійшла відповідь на відзив (т.2, а.с.139-141).
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, ОСОБА_1 з 23.04.1997 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з такими видами економічної діяльності: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.45 розведення овець і кіз; 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві; 10.71 виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. Здійснює діяльність за адресою: 28630, Кіровоградська обл., Устинівський р-н, село Криничне (т.1 а.с. 23-26).
Згідно відомостей з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №301372880 від 18.05.2022 на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 24.02.2021 серії КД 161210222775 Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області та договору співвласників про зміну часток у праві спільної часткової власності №219 від 03.03.2021, посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Цариченко Н.В., позивач 03.03.2021 набув у спільну часткову власність 6/25 комплексу нежитлових будівель загальною площею 10513 кв.м., до якого входять наступні будівлі: вагова літ. “Ан» та навіс літ. “а» загальною площею 134,6 кв.м., навіс літ. “Б» загальною площею 1478,2 кв.м., навіс літ. “В» загальною площею 5482,7 кв.м., їдальня літ. “Г» загальною площею 121,2 кв.м., майстерня літ. “Д» та прибудова літ. “д» загальною площею 387,7 кв.м., навіс літ “Е» загальною площею 2397,0 кв.м., прибудова літ. “Ж» загальною площею 30,2 кв.м., склад літ. “Л» з відкритою терасою літ. “Л1» та котельнею літ. “л» загальною площею 238,2 кв.м., склад літ. “М» загальною площею 61,7 кв.м., навіс літ. “М1», погріб літ. “м», погріб літ “м1», гараж літ. “Н» загальною площею 60,8 кв.м., будинок механізатора літ. “Р» загальною площею 120,7 кв.м., вбиральня літ. “О», вбиральня літ. “П», колодязь літ “К», ЗАВ-40 літ. “З», огорожа літ. “№1,4», ворота літ. “№2, 3», площадка для зберігання с/г техніки літ. “ 1», замощення літ. “ 11» за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 27-29).
05.03.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу 19/25 частки комплексу будівель, за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Цариченко Н.В, згідно якого позивач прийняв у власність 19/25 часток комплексу будівель, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 35-37).
Отже, з 05.03.2021 ОСОБА_1 став єдиним власником таких об'єктів нерухомого майна, який призначений для зберігання та ремонту сільськогосподарської техніки, зберігання та очищення зерна, харчування робітників, зважування вантажів, що підтверджується Висновками про технічний стан будівель (споруд), виготовлених відкритим акціонерним товариством "Проектно-вишукувальний інститут "Кіровоградагропроект".
11.07.2011 між Устинівською районною державною адміністрацією та позивачем укладено договір оренди землі строком на 49 років, згідно якого орендарю передано в користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Криничненської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області загальною площею 4,73 га, у тому числі під господарськими будівлями та дворами - 4,73 га. У пункті 3 вказаного договору зазначено, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: нежилі будівлі, які є власністю орендаря згідно свідоцтва про право власності на власність від 17.06.2009 №12/85 (т.1 а.с. 71-73).
Головне управління ДПС у Кіровоградській області 24.07.2024 року прийняло податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 визначено суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме:
№0607270-2408-UА350403300000014430 у розмірі 8200,14 грн.
№0607271-2408-UА350403300000014430 у розмірі 25967,11 грн.
№0607267-2408-UА350403300000014430 у розмірі 8452,45 грн.
№0607266-2408-UА350403300000014430 у розмірі 26766,10 грн.
Позивач вважає вищезазначені рішення протиправними, тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.
Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Згідно зі статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Згідно з підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості. До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
За змістом пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Відповідно до підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Верховний Суд у постановах від 22.04.2020 у справі №540/2206/19, від 21.10.2020 у справі №806/2686/18, від 17.02.2021 у справі №820/3707/17 зазначав, що правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Отже, застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у абз. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов'язкових умов: 1) віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства; 2) власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 3) вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.
У ПК України поняття сільськогосподарський товаровиробник вживається в такому значенні - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (підпункт 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 №2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
Наведені вище поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.
Таке правозастосування також ґрунтується на висновках Верховного Суду, наведених у згаданій вище постанові від 21.05.2024 у справі №600/5153/23.
Також, у постанові від 04.03.2021 у справі №500/2782/18 Верховний Суд вказав, що з метою вирішення питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пунктом "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, суди мали встановити, чи наділений він статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права, та встановити факт використання позивачем спірної нежитлової будівлі як об'єкта сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 23.04.1997 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з основним видом економічної діяльності: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
До суду на підтвердження того, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником останнім надано копії договорів поставки сільськогосподарської продукції; видаткових накладних; рахунків на оплату поставленої продукції; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №425297814 від 04.05.2025, якою підтверджується перебування у його власності та користуванні значної кількості земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; копії податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2012 - 2024, згідно яких позивач отримував дохід від здійснення господарської діяльності по КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (т.1 а.с. 82-250, т.2,а.с.1-97).
Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач займається виробництвом сільськогосподарської продукції, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Для ведення господарської діяльності використовує майно, що належить йому на праві власності чи користування. Відтак, є сільськогосподарським товаровиробником для цілей застосування пільги у вигляді звільнення від оподаткування.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до вказаного Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 установлено, що органом уповноваженим на ведення класифікатора, визначено Державне підприємство "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві".
Як встановлено з матеріалів справи, позивач набув у власність комплекс нежитлових будівель загальною площею 10513 кв.м., до якого входять наступні будівлі: вагова літ. “Ан» та навіс літ. “а» загальною площею 134,6 кв.м., навіс літ. “Б» загальною площею 1478,2 кв.м., навіс літ. “В» загальною площею 5482,7 кв.м., їдальня літ. “Г» загальною площею 121,2 кв.м., майстерня літ. “Д» та прибудова літ. “д» загальною площею 387,7 кв.м., навіс літ “Е» загальною площею 2397,0 кв.м., прибудова літ. “Ж» загальною площею 30,2 кв.м., склад літ. “Л» з відкритою терасою літ. “Л1» та котельнею літ. “л» загальною площею 238,2 кв.м., склад літ. “М» загальною площею 61,7 кв.м., навіс літ. “М1», погріб літ. “м», погріб літ “м1», гараж літ. “Н» загальною площею 60,8 кв.м., будинок механізатора літ. “Р» загальною площею 120,7 кв.м., вбиральня літ. “О», вбиральня літ. “П», колодязь літ “К», ЗАВ-40 літ. “З», огорожа літ. “№1,4», ворота літ. “№2, 3», площадка для зберігання с/г техніки літ. “ 1», замощення літ. “ 11» за адресою: Кіровоградська обл., Устинівський р-н, село Садки, вулиця Миру, будинок 26.
У документах, що підтверджують право власності позивача на об'єкти нерухомості, відсутні дані щодо віднесення будівель до класу 1271 “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» або будь-якого іншого класу відповідно до ДК 018-2000.
Водночас у матеріалах справи наявні Висновки про технічний стан будівель (споруд), виготовлених Відкритим акціонерним товариством "Проектно-вишукувальний інститут "Кіровоградагропроект", якими встановлено, що належні на праві власності позивача будівлі призначені для зберігання та ремонту сільськогосподарської техніки, зберігання та очищення зерна, харчування робітників, зважування грузів.
Комплекс будівель розташований на орендованій позивачем згідно договору оренди землі від 11.07.2011 земельній ділянці сільськогосподарського призначення загальною площею 4,73 га, у тому числі під господарськими будівлями та дворами - 4,73 га.
З урахуванням вказаних обставин суд погоджується з доводами позивача, що належні йому на праві власності будівлі за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", використовуються ним у межах власної господарської діяльності для виробництва сільськогосподарської продукції згідно функціонального призначення.
Суд зазначає, що норми податкового законодавства не покладають на платника податку обов'язок отримувати експертні висновки щодо правильності класифікації наявних у власності особи об'єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000.
Поряд з цим, відповідач в межах спірних правовідносин не довів, що будівлі нерухомості, які належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення.
Здійснюючи нарахування податку, податковий орган самостійно не отримав інформацію щодо класифікації будівель від компетентної установи, не запропонував позивачу надати докази того, що він є виробником сільськогосподарської продукції, а комплекс будівель призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, що вказує на не дотримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 8 частини другої статті 2 КАС України при прийнятті рішень.
Крім цього, відповідачем на долучено до матеріалів справі доказів, які спростовують факт безпосереднього використання позивачем вищезазначеного об'єкта нерухомості у сільськогосподарській діяльності, чи передачу позивачем її в оренду, лізинг чи позичку.
Отже, вказана нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень абзацу "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Суд звертає увагу на те, що обов'язок доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень положеннями частини другої статті 77 КАС України покладається на відповідача.
Водночас в межах спірних правовідносин податковий орган не довів, що комплекс будівель, які належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення та не використовувались ним для виробництва сільськогосподарської продукції, що вказує на не дотримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 8 частини другої статті 2 КАС України при прийнятті рішень.
Аналогічна правова позиція, у справі за подібних правовідносин, викладена Верховним Судом у постановах від 04.02.2025 у справі №140/33208/23, від 09.05.2023 у справі №380/10802/22.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Стосовно висновку контролюючого органу про відсутність доказів використання приміщень позивачем у власній господарській діяльності через неподання ним повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП, суд відзначає, що у разі неподання або несвоєчасного подання платником податків інформації, податкової звітності інших документів, підпунктом 19-1.1.34 пункту 19-1.1 статті 19 ПК України, передбачено право контролюючого органу визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Водночас неподання або несвоєчасне подання позивачем повідомлення за формою №20-ОПП не свідчить про те, що у зазначених об'єктах нерухомості позивач не здійснює сільськогосподарську діяльність або про їх невикористання позивачем в своїй діяльності.
Таким чином, позивач має право на пільги, передбачені що підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, що зумовлює протиправність нарахування йому спірного податкового зобов'язання, тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).
Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача надано: копію ордеру на надання правничої допомоги серія ВА №1103744; копію договору про надання професійної правничої допомоги від 05.01.2025 (далі - Договір); копію Додаткової угоди від 25.06.2025 до вказаного Договору; копію квитанції до прибуткового касового ордера №136 від 25.06.2025.
Згідно із пунктом 1.1 Договору Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання в інтересах Клієнта надавати йому професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а Клієнт зобов'язується сплатити грошову винагороду (гонорар) Адвокатському об'єднанню за надання професійної правничої допомоги, а також фактичні витрати пов'язані з виконанням цього договору
У пункті 4 Договору сторонами узгоджено, розмір, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) та порядок сплати гонорару визначаються додатковою угодою.
Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 6.1. Договору).
Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди до Договору розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги в Кіровоградському окружному адміністративному суді у справі №340/3065/25 складається з робіт по складанню позовної заяви, відповіддю на відзив та заяви вартістю 5000,00 грн. та 1000,00 грн.
Сума витрат 6000,00 грн. була сплачена позивачем Адвокатському об'єднанню “Усатенко і Усатенко» 25.06.2025, що підтверджується Квитанцією до прибуткового касового ордера №136.
Суд звертає увагу на те, що справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, тобто без участі адвоката в судових засіданнях. При цьому, підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, а розмір витрат позивача, пов'язаних з правничою допомогою, не є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
Водночас, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Підсумовуючи викладене, суд вважає документально підтвердженим і співмірним розмір витрат на правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 73- 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області:
- від 24.07.2024 №0607270-2408-1121-UA35040330000014430 в розмірі 8200,14 грн.
- від 24.07.2024 №0607271-2408-1121-UA35040330000014430 в розмірі 25967,11 грн.
- від 24.07.2024 №0607266-2408-1121-UA35040330000014430 в розмірі 26766,1 грн.
- від 24.07.2024 №0607267-2408-1121-UA35040330000014430 в розмірі 5120,45 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. та на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО