13 листопада 2025 року № 320/17106/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доКиївського обласного центру зайнятості
провизнання протиправним рішення (дії), зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Києво-Святошинського районного центру зайнятості (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення (дію) відповідача про припинення реєстрації позивача як безробітної;
- зобов'язати відповідача поновити реєстрацію позивача як безробітної з дня її припинення;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу виплату допомоги по безробіттю з дня протиправного припинення реєстрації як безробітної до дня ухвалення рішення суду у даній справі (в межах передбаченого Законом максимального строку загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 р. (суддя Харченко С.В.) позовна заява була залишена без руху через незрозумілий предмет оскарження (дія чи рішення), позивачці був наданий десятиденний строк для усунення недоліків позову.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 р. (суддя Харченко С.В.) відкрито провадження у справі, зобов'язано відповідача надіслати на адресу суду належним чином засвідчені копії матеріалів особової справи ОСОБА_1 , вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2024 № 411/0/15-24 звільнено ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2024 адміністративна справа № 320/17106/21 розподілена судді Колесніковій І.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 р. прийнято до провадження адміністративну справу, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 р. витребувано у Києво-Святошинського районного центру зайнятості належним чином засвідчені копії матеріалів особової справи ОСОБА_1 як безробітної, включно з усіма документами щодо статусу, підстав і дати припинення реєстрації, а також доказами ознайомлення з відповідними рішеннями.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 р. змінено відповідача у справі - Києво-Святошинський районний центр зайнятості (вул. Київська, 26, с. Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08131, ідентифікаційний код 22201199) на його правонаступника - Київський обласний центр зайнятості (вул. Будівельників, 5а, м. Київ, 02100, ідентифікаційний код 03491085).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 р. витребувано у Київського обласного центру зайнятості (далі - також відповідач) належним чином засвідчену копію наказу Києво-Святошинського районного центру зайнятості № НТ 211022 від 22.10.2021, яким було припинено реєстрацію позивачки як безробітної. Новому відповідачу запропоновано упродовж п'ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, та документами, що підтверджують надіслання (надання) копії відзиву і доданих до нього доказів позивачці.
Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення позивачкою вимог пункту 28 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 р. № 792, та абзацу другого пункту 4 розділу IV Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 6 квітня 2020 р. № 624, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Також відповідачем була надана суду копія Витягу із наказів Києво-Святошинського районного центру зайнятості про прийняті рішення по ОСОБА_1 (ПК № 106421021200014).
18 жовтня 2025 р. через Електронний кабінет ЄСІТС «Електронний суд» позивачка подала відповідь на відзив, у якій зазначила, що невідвідування нею центру зайнятості 28 вересня 2021 р. було зумовлене поважною причиною - захворюванням на коронавірусну хворобу, а факт свого наміру перебувати у статусі безробітної вона підтвердила телефонним зв'язком із працівниками Києво-Святошинського районного центру зайнятості 1 жовтня 2021 р., при цьому в аргументації відповідача вбачає надмірний формалізм і вважає її такою, що не враховує реальний контекст дії норм права в умовах пандемії.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Наказом Києво-Святошинського районного центру зайнятості від 15 лютого 2021 р. № НТ210215, відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення», ОСОБА_1 було надано статус безробітної з 12 лютого 2021 р. Цим же наказом первинного відповідача, відповідно до частин другої та четвертої статті 22 і частини третьої статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», з 12 лютого 2021 р. позивачці було призначено допомогу по безробіттю протягом 360 к.д.
Відповідно до відомостей, що містяться у таблиці «Відвідування центру зайнятості / філії центру зайнятості ОСОБА_1 » (додаток 1 до Персональної картки № 106421021200014), останнє фактичне відвідування позивачкою кар'єрного радника Києво-Святошинського районного центру зайнятості відбулося 6 вересня 2021 р. о 14:45, під час якого було прийнято рішення про призначення дати наступного відвідування центру зайнятості - 28 вересня 2021 р.
Наказом Києво-Святошинського районного центру зайнятості від 29 вересня 2021 р. № НТ210929, у зв'язку з недотриманням рекомендацій щодо сприяння у працевлаштуванні, а саме: невідвідування безробітним без поважних причин центру зайнятості, в якому він зареєстрований, у визначений і погоджений з ним день та час (з дня невідвідування) - з 28.09.2021 по 12.10.2021 позивачці було скорочено виплату допомоги по безробіттю.
За результатами дослідження медичної лабораторії «Healthy Lab» № 22243067 від 30.09.2021 у ОСОБА_3 виявлено позитивний результат на «Коронавірус (РНК SARS-CoV-2, метод rRT-PCR, якісне визначення)».
Згідно наданого позивачкою скріншоту журналу вихідних телефонних дзвінків, за телефонним номером « 0459855072» зафіксовано два вихідні дзвінки - 22 вересня 2021 р. о 15:16 та 1 жовтня 2021 р. о 15:18, при цьому належність цього номера телефону Києво-Святошинському районному центру зайнятості підтверджується відомостями, відображеними на бланку листа первинного відповідача.
Довідкою від 25 жовтня 2021 р. лікаря амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 2 КНП «Вишнівська міська лікарня» ОСОБА_4 підтверджено, що ОСОБА_1 , 12.09.1971, перебувала під медичним наглядом сімейного лікаря з 29.09.2021 по 25.10.2021 (із посиланням на результат дослідження медичної лабораторії «Healthy Lab» № 22243067).
Наказом Києво-Святошинського районного центру зайнятості від 22 жовтня 2021 р. № НТ211022, у зв'язку з невідвідуванням безробітним ДСЗ без поважних причин 30 к.д. і більше, відповідно до пункту 13 частини першої статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та підпункту 2 пункту 1 розділу V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 6 квітня 2020 р. № 624, позивачці було припинено виплату допомоги по безробіттю. Цим же наказом первинного відповідача, у зв'язку з невідвідуванням без поважних причин центру зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування, а у період карантину - з дати останнього фактичного підтвердження безробітним наміру перебувати у статусі безробітного, відповідно до абзацу другого підпункту 2 пункту 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792, відносно позивачки припинена реєстрація як безробітної.
26 жовтня 2021 р. позивачка звернулася до директора Києво-Святошинського районного центру зайнятості із заявою, у якій повідомила про її перебування на самоізоляції та лікуванні від COVID-19 у період з 29 вересня по 25 жовтня 2021 р., підтверджене результатами лабораторного дослідження № 22243067 від 30.09.2021, про інформування районного центру зайнятості телефоном 01.10.2021 про факт перебування на самоізоляції, про особисте звернення до працівника районного центру зайнятості 26.10.2021, а також про відмову посадової особи долучити медичну довідку до її особової справи, у зв'язку з чим просила долучити зазначений документ, передати справу іншому працівнику та повідомити про дату наступного відвідування центру зайнятості.
Листом Києво-Святошинського районного центру зайнятості від 17 листопада 2021 р. № 761/01/01-14 позивачку повідомлено, що її звернення від 26.10.2021 щодо поважності причин невідвідування кар'єрного радника розглянуто. Разом з тим, первинний відповідач зауважив, що надана позивачкою довідка медичного закладу про перебування під наглядом сімейного лікаря з 29.09.2021 по 25.10.2021 не підтверджує неможливості відвідування нею центру зайнятості 28.09.2021, через що до неї було застосовано санкції у вигляді відкладення виплати допомоги. Крім того, Києво-Святошинський районний центр зайнятості зазначив, що відповідно до абзацу 2 пункту 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792, припинення реєстрації безробітного застосовується у разі невідвідування центру зайнятості протягом 30 робочих днів, а враховуючи, що останньою датою відвідування позивачки є 06.09.2021, їй припинено реєстрацію як безробітної.
Вважаючи рішення Києво-Святошинського районного центру зайнятості щодо припинення реєстрації як безробітної та припинення виплати допомоги по безробіттю протиправними, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За регламентацією частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 р. № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI).
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р. № 1533-III, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 1533-III).
Процедуру реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, філією центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласного, Київського та Севастопольського міського центру зайнятості, а також міським, районним, міськрайонним центром зайнятості державної служби зайнятості у період спірних правовідносин визначав Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 р. № 792 (далі - Порядок № 792).
Процедуру, умови надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, механізм обчислення регіональними та базовими центрами зайнятості, а також філіями регіональних центрів зайнятості державної служби зайнятості страхового стажу у період спірних правовідносин визначав Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 06 квітня 2020 р. № 624 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 червня 2020 р. за № 537/34820 (далі - Порядок № 624).
З метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р., Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», згідно з якою з 12 березня 2020 р. на всій території України було встановлено карантин.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, спірні правовідносини відбувалися у період дії карантину.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону № 5067-VI зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи.
За регламентацією пункту 2 частини першої статті 43 Закону № 5067-VI статусу зареєстрованого безробітного може набути особа з інвалідністю, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю».
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 44 Закону № 5067-VI (в редакції станом на день виникнення спірних відносин) зареєстровані безробітні зобов'язані відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів (крім періоду дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб).
В силу пункту 7 частини першої статті 45 Закону № 5067-VI (в редакції станом на день виникнення спірних відносин), реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі невідвідування без поважних причин територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (крім періоду дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб). Наявність поважних причин підтверджується відповідними документами.
Відповідно до абзацу 2 пункту 30 Порядку № 792 (в редакції станом на день виникнення спірних відносин) центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного у разі невідвідування зареєстрованим безробітним без поважних причин центру зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування, а у період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, - з дати останнього фактичного підтвердження безробітним наміру перебувати у статусі безробітного будь-якими засобами комунікації (крім тих, що беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, проходять професійне навчання за направленням центру зайнятості, зайняті працею, пов'язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів) (реєстрація припиняється з наступного дня після останнього фактичного відвідування центру зайнятості або останнього фактичного підтвердження безробітним наміру перебувати у статусі безробітного в центрі зайнятості будь-якими засобами комунікації. Рішення про припинення реєстрації безробітного у такому випадку приймається на 31 робочий день).
Згідно з абзацом першим частини першої статті 22 Закону №1533-III (в редакції станом на день виникнення спірних відносин) право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За регламентацією частини четвертої статті 22 Закону №1533-III (в редакції станом на день виникнення спірних відносин) загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», - 180 календарних днів.
Виходячи з наведених законодавчих норм, вбачається, що у період дії карантину (у т.ч. станом на 28 вересня 2021 р.) обов'язок персонального відвідування безробітним центру зайнятості було замінено на обов'язок фактичного підтвердження наміру перебувати у статусі безробітного будь-якими засобами комунікації.
Позивачка стверджує, що 01 жовтня 2021 р. вона телефонувала до первинного відповідача, повідомивши його про неможливість відвідування центру зайнятості через хворобу, що підтверджується скріншотом журналу вихідних телефонних дзвінків.
Судом також установлено та сторонами не заперечується, що у день запланованого відвідування - 28 вересня 2021 р. - позивачка не з'явилася до Києво-Святошинського районного центру зайнятості й не надала доказів наявності комунікації з відповідачем у цей день, пояснивши це погіршенням стану здоров'я. Наступне її фактичне відвідування центру зайнятості відбулося 26 жовтня 2021 р., коли позивачці усно повідомили про припинення реєстрації як безробітної.
Разом із тим із 29 вересня до 25 жовтня 2021 р. позивачка перебувала під медичним наглядом сімейного лікаря та на самоізоляції, а 30 вересня 2021 р. у неї був підтверджений позитивний результат на COVID-19.
Оскільки 28 вересня 2021 р. (запланований день відвідування) не входить до періоду самоізоляції, Києво-Святошинський районний центр зайнятості видав наказ від 22 жовтня 2021 р. № НТ211022, яким виплату допомоги по безробіттю та реєстрацію як безробітної позивачці припинено.
Надаючи оцінку правомірності оскарженому рішенню щодо припинення реєстрації позивачки як безробітної з припиненням виплати допомоги по безробіттю, суд виходить із того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для видання наказу Києво-Святошинського районного центру зайнятості від 22 жовтня 2021 р. № НТ211022 було визначено невідвідування позивачкою центру зайнятості без поважних причин протягом 30 календарних днів - як підставу для припинення виплати допомоги по безробіттю, та протягом 30 робочих днів з дати призначеного відвідування - як підставу для припинення її реєстрації як безробітної.
Водночас судом установлено, що з 29 вересня 2021 р. по 25 жовтня 2021 р. позивачка перебувала під медичним наглядом сімейного лікаря та на самоізоляції у зв'язку з виявленням у неї 30 вересня 2021 р. коронавірусної хвороби COVID-19, що підтверджується відповідними медичними документами. На наступний день після закінчення періоду самоізоляції, 26 жовтня 2021 р., позивачка особисто відвідала районний центр зайнятості. Тобто навіть у разі визнання причини пропуску запланованого відвідування 28 вересня 2021 р. неповажною, сам по собі один день невідвідування не утворює передбаченої законом підстави для припинення виплати допомоги по безробіттю та припинення реєстрації як безробітної.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 4 розділу IV Порядку № 624, а також абзацу третього пункту 28 Порядку № 792, поважними причинами невідвідування центру зайнятості визнаються, зокрема, хвороба безробітного, відвідування закладів охорони здоров'я та інші обставини, що об'єктивно унеможливлюють відвідування, які підтверджені відповідними документами.
З огляду на документально підтверджений факт хвороби позивачки у зазначений період, суд дійшов висновку, що у Києво-Святошинського районного центру зайнятості були відсутні правові підстави вважати її невідвідування без поважних причин протягом 30-денного безперервного періоду. Період захворювання на коронавірус та перебування на самоізоляції не може включатися до цього строку. Крім того, відповідач не надав доказів того, що перед прийняттям оскаржуваного рішення позивачку було належним чином повідомлено про можливість припинення її реєстрації як безробітної або що їй надавали можливість подати пояснення та документи для підтвердження поважності причин.
Отже, видаючи оскаржуваний наказ, відповідач діяв без повного з'ясування усіх обставин справи, недобросовісно, без дотримання принципів розсудливості та пропорційності, а також з порушенням права позивачки на участь у процесі прийняття рішення, що свідчить про невідповідність оскарженого рішення критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що в наказі Києво-Святошинського районного центру зайнятості від 22 жовтня 2021 р. № НТ211022 наявні ознаки протиправності, а відповідач не надав належних і допустимих доказів правомірності свого рішення. Отже, позовна вимога про визнання протиправним рішення відповідача про припинення реєстрації позивачки як безробітної є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Частиною другою статті 9 КАС України регламентовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Зважаючи на встановлені обставини справи та те, що відновлення порушеного права позивачки на поновлення реєстрації як безробітної та виплату допомоги по безробіттю є неможливим без скасування індивідуального акта відповідача, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог і задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування наказу Києво-Святошинського районного центру зайнятості від 22 жовтня 2021 р. № НТ211022.
Оскільки інші позовні вимоги позивачки - про зобов'язання поновити її реєстрацію як безробітної з дня припинення та здійснити виплату допомоги по безробіттю з дня протиправного припинення реєстрації до дня ухвалення рішення суду (в межах максимального строку загальної тривалості виплати, передбаченого законом) - є похідними від вимоги про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, ці вимоги також підлягають задоволенню.
Разом із тим суд зазначає, що з 29 жовтня 2022 р. умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю суттєво змінилися на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування служби зайнятості, соціального страхування на випадок безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення, у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці» від 21 вересня 2022 р. № 2622-IX.
Зокрема, у чинній редакції частини другої статті 22 Закону № 1533-III передбачено, що тривалість виплати допомоги по безробіттю протягом 360 календарних днів установлюється лише особам, які мають понад 30 років страхового стажу. Водночас на момент виникнення спірних правовідносин діяла норма, за якою загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю становила не більше 360 календарних днів протягом двох років.
Наказом Києво-Святошинського районного центру зайнятості від 15 лютого 2021 р. № НТ210215 позивачці було призначено допомогу по безробіттю строком на 360 календарних днів, починаючи з 12 лютого 2021 р. Таким чином, загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю позивачці становила 360 календарних днів (з 12.02.2021 по 06.02.2022), а період невиплаченої ОСОБА_1 допомоги у зв'язку з виданням протиправного наказу відповідача склав 153 календарні дні (з 07.09.2021 по 06.02.2022).
За регламентацією частини четвертої статті 4 КАС України закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Отже, поновлення порушених прав позивачки з відновлення її реєстрації як безробітної, а також умови і порядок відновлення виплат допомоги по безробіттю мають відбуватися у відповідності до норм законодавчих актів, які були чинними на день виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з позовом до суду позивачка була звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір». Отже, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивачки відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Києво-Святошинського районного центру зайнятості від 22 жовтня 2021 р. № НТ211022.
Зобов'язати Київський обласний центр зайнятості поновити реєстрацію ОСОБА_1 в якості безробітної з дня її припинення (з 07.09.2021).
Зобов'язати Київський обласний центр зайнятості (ідентифікаційний код 03491085) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) допомогу по безробіттю за період з 07 вересня 2021 р. по 06 лютого 2022 р. (включно).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.