13 листопада 2025 року Київ справа №826/12617/16
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
у серпні 2016 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до ДПС в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.
Просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 02.06.016 №1612-1305.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.06.2016 №1612-1305.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2023 замінено відповідача - Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Державної фіскальної служби у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ ВП: 44116011).
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Державної фіскальної служби у м. Києві задоволено частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 скасовано, а справу № 826/12617/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ця справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та після відповідної її реєстрації в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, автоматизованою системою документообігу суду було визначено суддю Харченко С.В.
Згідно із частиною першою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею, повинна бути розглянута цим самим суддею, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.
У силу вимог частини дев'ятої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи з підстав, зазначених у ньому.
Внаслідок автоматизованого розподілу матеріали справи були передані для розгляду судді Скрипці І.М.
Ухвалою суду від 01.04.2024 справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Від відповідача витребувано детальний розрахунок земельного податку (помісячно), нарахованого оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 02.06.2016 № 1612-1305, а також письмові пояснення щодо спірних відносин.
Витребувані докази від відповідача до суду не надійшли.
Від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
Ухвалою суду від 18.07.2024 витребувано від Головного управління ДПС у м. Києві:
- детальний розрахунок земельного податку (помісячно), нарахованого оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 02.06.2016 № 1612-1305, а також письмові пояснення щодо спірних відносин;
- усі документи та матеріали, на підставі яких розраховано суму спірного податку;
- пояснення із доказами щодо правильності застосування величин при розрахунку спірного податку.
28.08.2024 від відповідача до суду надійшли витребувані докази.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведений відповідачем розрахунок суми податкового зобов'язання зі сплати земельного податку за 2016 рік згідно оскаржуваного рішення не може вважатися обґрунтованим. Зазначив, що згідно податкового повідомлення-рішення від 02.06.2016 №1612-1305 позивачу нараховано земельний податок у сумі 714 477,68 грн як власнику нежитлових будівель та споруд загальною площею 2344,6 кв.м. по вул. Семена Скляренка, 1а у м. Києві. Звернув увагу, що відповідачем не враховано, що відповідно до договору купівлі-продажу від 29.07.2016 позивач не є власником вказаних будівель із вказаної дати, з 29.07.2016 власником цих будівель є ТОВ «Аквія». Крім того, у проведеному розрахунку відповідачем помилково враховано узагальнюючий локальний коефіцієнт місцезнаходження земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони 1,15, а не правильний у 1,03.
До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого у задоволенні позову просили відмовити. Зазначали, що згідно податкового повідомлення-рішення від 02.06.016 №1612-1305 позивачу правомірно нараховано земельний податок у сумі 714 477,68 грн як власнику нежитлових будівель та споруд загальною площею 2344,6 кв.м. по АДРЕСА_1 .
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Як видно із реєстраційного посвідчення від 04.08.2009 №005502, позивач був власником нежитлових будівель та споруд загальною площею 2344,6 кв. м. по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2009 №2412.
Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.06.2016 №1612-1305, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік у загальному розмірі 714 477,68 грн.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 29.07.2016 позивач не є власником вказаних будівель лише з вказаної дати, з 29.07.2016 власником цих будівель є ТОВ «Аквія». Це підтверджується наявною у матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №65098955 від 04.08.2016.
Позивач вважає протиправним назване податкове повідомлення-рішення від 02.06.2016 №1612-1305, а тому звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.
За приписами статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За нормами статті 206 Земельного кодексу України (ЗК України у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України № 2755-VI (ПК України) визначено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
У підпункті 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Згідно із підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За положеннями пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України).
Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).
Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 126 ЗК України).
Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються положеннями статей 120 ЗК України та 377 Цивільного кодексу України (ЦК України).
Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
За правилами пункту 286.1 статі 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Так, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За положеннями пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Суд враховує, що право власності позивача на нежитлові будівлі та споруди загальною площею 2344,6 кв. м. по вул. Семена Скляренка, 1а у м. Києві припинилось 29.07.2016, тобто після складання оскаржуваного рішення та після закінчення граничного строку, встановленого для надсилання позивачу відповідного податкового повідомлення-рішення.
Разом з цим, суд вважає, що вказана обставина, навіть у разі несвоєчасного повідомлення або неповідомлення позивачем про припинення права власності на вказаний об'єкт, не може зумовлювати безпідставне нарахування позивачу податкового зобов'язання зі сплати земельного податку за такий об'єкт з липня 2016 року включно.
Отже податкове повідомлення-рішення від 02.06.016 №1612-1305 є протиправним у частині нарахування позивачу податкового зобов'язання зі сплати земельного податку за період з липня 2016 року по грудень 2016 року включно.
Крім того, відповідач наводить наступний розрахунок податкового зобов'язання: 5351 кв.м.* 864,94 грн./кв.м. * 2,5 * 1,15 * 1,249 * 1,433 * 3% = 714 477, 68 грн, де, зокрема, 1,15 - узагальнюючий локальний коефіцієнт місцезнаходження земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони.
Однак, застосований узагальнюючий коефіцієнт є неправильним, оскільки складається з добутку максимальних показників локальних коефіцієнтів місцезнаходження земельної ділянки, визначених Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (таблиця 1.7), затвердженого наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 №18/15/21/11, а саме: 1) у зоні магістралей підвищеного містоформуючого значення - 1,20; 2) у санітарно-захисній зоні - 0,96 (1,20*0,96 = 1,15), які також були затверджені (визначені для застосування) Додатком 4 до рішення Київської міської ради від 26.07.2007 № 43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення».
Проте, вказане рішення разом з затвердженими коефіцієнтами втратило чинність на підставі рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва», яким, зокрема, затверджено наступні локальні коефіцієнти місцезнаходження земельної ділянки (додаток №3), а саме: 1) у зоні магістралей підвищеного містоформуючого значення - 1,11; 2) у санітарно-захисній зоні - 0,93.
Таким чином, узагальнюючий локальний коефіцієнт місцезнаходження земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони становить 1,03 (1,11*0,93 = 1,03), а не 1,15.
Отже, враховуючи правильні період нарахування та узагальнюючий локальний коефіцієнт, сума податкового зобов'язання позивача як власника у 2016 році нежитлових будівель та споруд загальною площею 2344,6 кв. м. по вул. Семена Скляренка, 1а у м. Києві, має складати 319 961,74 грн (5351 кв.м.* 864,94 грн./кв.м. * 2,5 * 1,03 * 1,249 * 1,433 * 3% / 12 * 6).
З урахуванням наведеного, суд констатує наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2016 №1612-1305 у частині нарахування ОСОБА_1 податкового зобов'язання зі сплати земельного податку за 2016 рік у сумі 394 515,94 грн (714 477,68 грн - 319 961,74 грн).
В іншій частині податкове повідомлення-рішення від 02.06.2016 №1612-1305 є правомірним, що, виходячи до всього і з пояснень позивача, ним також не заперечується.
За змістом частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як видно із квитанції від 09.08.2016, за подання цього позову на загальну суму 714 477,68 грн позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6 896 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог про скасування оскаржуваного рішення у частині нарахування позивачу податкового зобов'язання на загальну суму 394 515,94 грн, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на 3 807,79 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Державної фіскальної служби у м. Києві від 02.06.2016 №1612-1305 у частині нарахування ОСОБА_1 податкового зобов'язання зі сплати земельного податку за 2016 рік у сумі 394 515,94 (триста дев'яносто чотири тисячі п'ятсот п'ятнадцять гривень 94 копійки) грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) судовий збір у розмірі 3 807,79 грн (три тисячі вісімсот сім гривень 79 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.