про залишення позовної заяви без руху
12 листопада 2025 року м. Київ № 320/49796/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та відшкодування майнової та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Державної казначейської служби України, у якому просив суд:
- визнати протиправними дії службових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, які при перерахунку та виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії на підставі рішення судді Миколаївського окружного адміністративного суду Ярощука В.Г. від 31.01.2025 року в адміністративній справі №400/12034/24 і довідки Головного управління ДФС у Миколаївській області №106 від 06.11.2024 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року, діяли не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та зобов?язати утриматися від вчинення певних дій шляхом здійснення нового перерахунку та виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії;
- відшкодувати за рахунок коштів Державного бюджету майнову шкоду у розмірі 159 066,99 грн. та моральну шкоду у розмірі 1 600 000,00 грн., завданої службовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, які при перерахунку та виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії на підставі рішення судді Миколаївського окружного адміністративного суду Ярощука В.Г. від 31.01.2025 року в адміністративній справі №400/12034/24 і довідки Головного управління ДФС у Миколаївській області №106 від 06.11.2024 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року, діяли не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чим порушили право ОСОБА_1 на «ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження» (ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
Згідно з частиною другою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи судового захисту свого права, свободи чи інтересу, які повинні формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову. Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв'язку із змістом позовних вимог (з предметом позову). Виклад обставин підстав позову необхідний для визначення тотожності позову та визначення предмета доказування в спорі між сторонами.
При цьому, правову категорію «зміст позовних вимог» слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає постановити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги позивача. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло.
Суд звертає увагу, що зі змісту позовної заяви слідує Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 в адміністративній справі №400/12034/24 проведено перерахунок пенсії на підставі довідки Головного управління ДФС у Миколаївській області №106 від 06.11.2024 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року, та після проведеного перерахунку індексація пенсії становить 1500,00 грн. Отже, позивач фактично не погоджується із визначенням розміру індексації базового ОСНП 2025 у розмірі 1500,00 грн. та застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області пункту 10 постанови КМУ від 24.02.2023 №168.
При цьому, суд констатує, що застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області пункту 10 постанови КМУ від 24.02.2023 №168 не було предметом судового розгляду в межах адміністративної справи №400/12034/24.
Так, частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що поняття «дії» передбачає певні активні вчинки, а «бездіяльність» - пасивну поведінку суб'єкта владних повноважень, невчинення будь-яких дій ані правомірних, ані протиправних.
Крім того, позивачем в якості відповідача зазначено Державну казначейську службу України, проте, в прохальній частині позовної заяви позовні вимоги до вказаного відповідача не звернуті.
Відтак, позов не відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви слід уточнити позовні вимоги, в тому числі уточнити склад учасників справи.
Більше того, перший абзац прохальної частини (перший пункт) звернутий щодо виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду.
З даного приводу, суд звертає увагу на наступне.
Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі №522/10140/17 підкреслив, що зазначені правові норми КАС України, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Оскільки позовні вимоги спрямовані на виконання іншого судового рішення в адміністративній справі №400/12034/24. Тобто, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання вищевказаного рішення, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, а тому позивачу необхідно уточнити позовні вимоги, з урахуванням вказаних вище висновків Верховного Суду.
Тому, позивачу необхідно уточнити коло відповідачів, а також позовні вимоги у даній справі шляхом надання позовної заяви у новій редакції, враховуючи вимоги частини першої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, у силу положень пункту 2 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються, зокрема, місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Разом із тим, у силу вимог статті 25 цього Кодексу, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів стосовно конкретної фізичної особи, вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Із вступної частини позову вбачається, що адресою місця проживання позивача є: АДРЕСА_1 . Проте, доказів на підтвердження місця реєстрації не надано.
Окрім цього, суд звертає увагу, що в силу вимог пункту 3 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються: зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд констатує, що позивачем у позовній заяві не дотримано вимог вказаної статті, позаяк не наведено обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди у розмірі 1 600 000,00 грн, яку позивач просить стягнути з Державного бюджету; не зазначено та не надано доказів, що підтверджують обставини, якими обґрунтовується вимога, на підтвердження розміру заподіяної шкоди.
Частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.
Приписами частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду заяви немайнового характеру фізичною особою судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 гривні.
Зі змісту адміністративного позову слідує, що позивач просить, у тому числі, стягнути на його користь матеріальну шкоду у розмірі 159 066,99 грн. та моральну шкоду у розмірі 1 600 000,00 грн.
За приписами частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною третьою статтті 23 Цивільного Кодексу України, моральна шкода відшкодовується грошима, іншим майном або в інший спосіб.
Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.
Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. За позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 просить відшкодувати завдану йому матеріальну та моральну шкоду грошима, отже така вимога має майновий характер.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 15 140 грн за вимогу про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позивач обґрунтовує підстави для звільнення від сплати судового збору з покликанням на пункт 11 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір», згідно якого такий не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Частиною п'ятою статті 21 Кодексу адміністративного судочиства України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового врегулювання вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується.
Відтак позивач не є особою, яка звільнений від сплати судового збору в розумінні пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2024 у справі №990/311/24.
Наведені обставини вказують на невідповідність на невідповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви (у кількості, відповідно до учасників справи), зокрема із визначенням належних відповідачів по справі;
- доказів на підтвердження реєстрації в установленому законом порядку за адресою, вказаною у позові або за іншою адресою шляхом подання засвідченої у передбачений законом спосіб ксерокопії паспорта громадянина України у тому числі й з відомостями про реєстрацію місця проживання;
- оригіналу документа про сплату 15 140 грн. судового збору.
Керуючись статтями 44, 45,122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Шевченко А.В.