12 листопада 2025 року № 640/14662/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А.Б., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Конкурсної комісії Мінприроди від 26.07.2019 в частині визнання переможцем конкурсу на посаду директора Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що, будучи учасником конкурсу, вбачає наявність під час його проведення порушень, які, на його думку, є підставою для скасування рішення конкурсної комісії. Позивач звертав увагу, що відповідно до статті 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що управління національними природними парками здійснюється їх спеціальними адміністраціями, яких очолюють керівники, що мають екологічну, біологічну або географічну освіту. Проте, як вказував позивач, ОСОБА_2 не має профільної освіти для зайняття посади керівника (директора парку) спеціальної адміністрації національного парку, як того вимагає частина 1 статті 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
За таких обставин, на думку позивача, є всі підстави вважати, що ОСОБА_2 подав документи, що не відповідають встановленим вимогам.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання ти викликом учасників справи.
Відповідач у поданому до Окружного адміністративного суду міста Києва відзиві від 12.09.2019 за № 9.1/11/169-19 просив відмовити у задоволенні позову з огляду на безпідставність позовних вимог та дотримання відповідачем вимог, встановлених для проведення конкурсу на посаду директора Нижньодністровського національного природного парку.
Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2019 також залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 .
Третя особа, ОСОБА_2 , переможець вищезгаданого конкурсу, у своїх поясненнях просив відмовити у задоволенні позову, звертаючи увагу на помилковість, на його думку, тверджень позивача. Звертає увагу, що звернувся до Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації щодо розкриття питання в контексті вимог статті 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України». У відповіді департаменту від 15.10.2019 № К-228/07/52-05 зазначено, що кваліфікація, яка здобута ОСОБА_2 на базі державного вищого навчального закладу «Херсонський державний аграрний університет», відповідає зазначеній у статті 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
Третя особа звертає увагу на диспозицію частини першої статті 12 вищезгаданого Закону та вважає, що законодавець зробив три узагальнюючі акценти щодо наявності освіти у керівника НПП, сам же термін «освіта» не міститься у Законі України «Про освіту», натомість фабула зазначеного Закону передбачає, що освіта є основною інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, їх успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об'єднаного спільними цінностями і культурою, та держави.
Третя особа також зазначає, що позивач посилається на нечинний нормативно-правовий акт, що на думку третьої особи є недоречним, оскільки відповідач під час конкурсу керувався виключно чинними нормативними актами. Так, на момент проведення конкурсу діяла постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти» від 29.04.2015 № 266.
Третя особа звертає увагу, що частина перша статті 12 «Про природно-заповідний фонд України» не розділяє таких понять як «фахова предвища освіта» та «вища освіта», також норма не містить посилання щодо обов'язку керівника мати певну спеціальність чи в певній галузі знань, у тому числі освітню кваліфікацію. А відтак, на думку третьої особи, диспозиція вказаної норми містить узагальнюючу вимогу щодо необхідності мати ключові навики, які здобуті за різними спеціальностями, що включають в себе вивчення вказаних наук. Так, зазначає третя особа, наприклад, галузь знань - 09 «Біологія» містить в собі освітній рівень 2212.2. «генетик». Виходячи з аналогії доводів позивача, особа, яка здобула спеціалізацію «генетик» має право очолити посаду директора НПП. Крім того, у поясненнях зазначається, що постанова № 266 містить кваліфікацію «галузь знань». Так, спеціальність «водні ресурси» віднесені до такої галузі знань як «аграрні науки та продовольство». Спорідненість галузей, як то було в постанові № 507, постанова № 266 не передбачає.
Третя особа також зауважує, що легальне визначення «Водні біоресурси (водні біологічні ресурси)» наведено у Законі України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» - це сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. Відповідно до Конвенції про охорону біологічного різноманіття від 1992 року «біологічні ресурси» включають генетичні ресурси, організми або їх частини, популяції або будь-які інші біотичні компоненти екосистем, які мають фактичну або потенційну користь або цінність для людства.
Третя особа акцентує увагу на тому факті, що здобуття спеціальності «Водні біоресурси» включає в себе такі об'єкти професійної діяльності як: біологічні системи різного рівня організації; процеси їх життєдіяльності та еволюції; біологічні, біоінженері, біомедичні, природно-охоронні технології; біологічна експертиза та моніторинг; оцінка та відновлення територіальних ресурсів.
Щодо профілю роботи спеціалістів, які здобули спеціальність «Водні біоресурси», то, як зазначає третя особа, слід додати такі основні акценти, це: контроль за якістю вирощування об'єктів аквакультури, параметрів середи та технологічними процесами; аналіз стану та динаміки об'єктів діяльності з використанням необхідних методів та засобів аналізу; розробка планів, програм, методики проведення досліджень, прогноз стану водойм та їх продуктивності, а також проведення рибогосподарської та екологічної експертизи.
З огляду на наведене, третя особа вважає, що позовні вимоги не містять в собі правового підґрунтя стосовно порушених ним умов конкурсу.
Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2019 вирішено враховувати надалі у процесуальних документах та при розгляді справи факт перейменування відповідача Міністерства екології та природних ресурсів (код ЄДР: 37552996) на Міністерство енергетики та захисту довкілля України (код ЄДР той самий: 37552996) та зазначати надалі у процесуальних документах його найменування - Міністерство енергетики та захисту довкілля України.
16.10.2019 відповідачем подано до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 15.10.2019 № 5/1-11/10957-19 про визнання адміністративного позову, яка підписана міністром. У заяві про визнання позову зазначається, що підстави для визнання позову це упередженість та непрозорість дій та рішень Комісії щодо проведення конкурсу. Зауважено, що принцип транспарентності суспільства є сучасною ознакою діяльності усіх гілок влади, яка визначає рівень цивілізованості й демократизму відносин між владою і громадянським суспільством, що відповідає проголошеній в Конституції України побудови правової держави. Зазначається також у заяві про визнання позову, що у Статуті Організації Об'єднаних Націй, Гельсінському Заключному акті та наступних документах ОБСЄ зафіксовані загальні зобов'язання, принципи та інструменти, якими державам-учасницям слід керуватися і користуватися в їх зусиллях по затвердженню належного управління та підвищення транспарентності.
Міністерство зазначає також, що надходження позовів такого характеру свідчить про неналежний рівень реалізації вказаного принципу та як наслідок недовіри громадян до державних інституцій.
Відтак, з урахуванням наведеного Міністерством визнається даний позов.
При цьому, на вимогу суду відповідачем 06.11.2019 надано додаткові пояснення № 9.1/11/277 щодо підстав та обставин, які зумовлювали визнання позову.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним з моменту прийняття та скасовано рішення Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, оформлене протоколом № 9 від 26.07.2019 в частині визнання переможцем конкурсу на посаду директора Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_2 .
Суди першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи судові рішення, виходили з того, зокрема, що напрямок підготовки ОСОБА_2 у ВНЗ не відповідає вимогам, встановленим статтею 12 зазначеного Закону, що, у свою чергу, свідчить про протиправність визнання позивача переможцем та, відповідно, про протиправність оскаржуваного рішення.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій у даній адміністративній справі, ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, із врахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 у справі №640/14662/19 та відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.
Постановою Верховного Суду від 09.11.2023 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 року у справі №640/14662/19 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09.11.2023, у касаційній скарзі скаржник піднімає питання неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, та зазначає, що у Нижньодністровського національного природнього парку відсутній статус спеціальної адміністрації, а відтак, судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору необхідно було керуватись частиною 4 статті 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», де зазначено що управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації, здійснюється підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають ці території та об'єкти, а відтак на директора Нижньодністровського НПП не розповсюджуються вимоги щодо освіти, передбачені статтею 12 Закону. Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України), Верховний Суд не може ні погодитись, ні відхилили дані доводи ОСОБА_2 .
У контексті наведеного, Верховний Суд вважає, що для того, щоб дійти правильного висновку, чи застосовуються вимоги щодо освіти, передбачені статтею 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до Кротова С.А., як директора Нижньодністровського НПП, справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції для дослідження статусу Нижньодністровського національного природнього парку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 справу №640/14662/19 прийнято до свого провадження суддею Діскою А.Б. та зобов'язано Міністерство енергетики та захисту довкілля України надати інформацію щодо наявності у Нижньодністровського національного природного парку статусу спеціальної адміністрації з відповідними підтверджуючими доказами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 зобов'язано Міністерство енергетики та захисту довкілля України надати інформацію щодо наявності у Нижньодністровського національного природного парку статусу спеціальної адміністрації з відповідними підтверджуючими доказами.
Представником Міністерства енергетики України подано до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що Нижньодністровський національний природний парк не належить до сфери управління Міністерства енергетики України. У 2020 році Міністерство енергетики України передало, а Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України прийняло судові справи, зокрема №640/14662/19, а тому відповідач не може надати підтверджуючі докази щодо спеціального статусу Нижньодністровського національного природного парку.
Крім того, представником Міністерства енергетики України було подано до суду клопотання про заміну відповідача у справі на Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 клопотання Міністерства енергетики України про заміну відповідача у справі задоволено. Замінено відповідача у справі - Міністерство енергетики та захисту довкілля України на правонаступника - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (МІНДОВКІЛЛЯ). Зобов'язано Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України надати суду інформацію щодо наявності у Нижньодністровського національного природного парку статусу спеціальної адміністрації з відповідними підтверджуючими доказами.
До Київського окружного адміністративного суду від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України надійшли пояснення у справі, відповідно до яких останнє вказує про те, що структура Нижньодністровського національного природного парку відповідає вимогам до складу спеціальної адміністрації. Відповідач вказує, що положення частини п'ятої статті 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки законодавством чітко визначено, що управління національними природними парками здійснюється виключно їх спеціальними адміністраціями, без можливості передання таких повноважень іншим підприємствам, установам чи організаціям. Юридична особа Нижньодністровського національного природного парку є спеціальною адміністрацією об'єкта природно-заповідного фонду, утвореною Указом Президента України від 13.11.2008 № 1033.
Відповідач вказує, що відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Разом із тим, рішення Конкурсної комісії Мінприроди від 26.07.2019 щодо визнання ОСОБА_2 переможцем конкурсу вичерпало свою дію через фактичне виконання - призначення його на посаду директора Нижньодністровського національного природного парку. Додатково, наказом Міндовкілля від 26.08.2024 № 476-Ос ОСОБА_2 було звільнено з цієї посади.
Ухвалою від 11.11.2025 замінено відповідача Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України на правонаступника - Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Наказом Мінприроди від 23.04.2019 № 151 «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Мінприроди» оголошено, у тому числі, конкурс на зайняття посади директора Нижньодністровського національного природного парку.
Інформація про проведення конкурсу та вимоги до претендентів оприлюднена 23.04.2019 на сайті Міністерства. Документи на конкурс приймалися по 07.05.2019 включно.
Зокрема, ОСОБА_2 подано диплом бакалавра 2007 року про отримання базової вищої освіти за напрямом підготовки «Водні біоресурси» із здобуттям кваліфікації бакалавра фахівця з іхтіології та рибництва. Крім того, надано диплом спеціаліста 2008 року про отримання повної вищої освіти за спеціальністю "Водні біоресурси" із здобуттям кваліфікації професіонала з іхтіології та рибництва.
Відповідно до протоколу засідання Комісії № 7 від 29.05.2019 розглянуто питання про допуск або не допуск претендентів до подальшого конкурсного відбору, зокрема, на посаду директора Нижньодністровського національного природного парку, з якого вбачається, що документи відносно керівництва вищезгаданого НПП подано такими особами:
ОСОБА_3 - 1956 р.н., спеціальність біологія, кваліфікація біолог, вчитель біології та хімії Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, 2007 рік, науковий ступінь кандидата біологічних наук зі спеціальності біологія; стаж роботи за професіями керівника - понад 3 роки;
ОСОБА_1 - 1967 р.н., спеціальність зоологія, кваліфікація спеціаліст біолого-зоолог, викладач біології та хімії, Київський університет імені тараса Шевченка, 1999 рік, науковий ступінь кандидата біологічних наук зі спеціальності екологія; стаж роботи за професіями керівника - понад 3 роки;
ОСОБА_4 - 1974 р.н., Державний вищий навчальний заклад «Херсонський державний аграрний університет», 2014 рік, спеціальність «Водні біоресурси», кваліфікація професіонал з іхтіології та рибництва; стаж роботи за професіями керівника - понад 3 роки;
ОСОБА_5 - 1974 р.н., Одеський державний економічний університет, 2001 рік, спеціальність «Фінанси», кваліфікація економіст, державний вищий навчальний заклад «Херсонський державний аграрний університет», 2017, магістр спеціальність «Водні біоресурси», кваліфікація дослідник з водних біоресурсів та аквакультури; Національний університет біоресурсів і природокористування України, 2017 рік, спеціальність «лісове господарство», кваліфікація спеціаліст лісового господарства; стаж роботи за професіями керівника - понад 3 роки;
ОСОБА_6 - 1979 р.н., Державний вищий навчальний заклад «Херсонський державний аграрний університет», 2008 рік , спеціальність «Водні біоресурси», кваліфікація професіонала з іхтіології та рибництва; стаж роботи за професіями керівника - понад 3 роки.
Серед вказаних осіб допущено до участі у конкурсі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Відповідно до протоколу конкурсної комісії № 8 від 06.08.2019, зокрема, ОСОБА_2 надав 100% правильних відповідей, ОСОБА_1 - 100% правильних відповідей. Крім того, проведено розв'язання ситуаційних завдань.
Відповідно до протоколу комісії № 9 від 26.07.2019 визначено, що визначення результатів розв'язання ситуаційних завдань здійснювалось кожним членом комісії індивідуально та було внесено до зведеної відомості середніх балів. Претенденти, зокрема, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , отримали середній бал більше одного та допущені до наступного етапу конкурсного відбору.
За результатами проведених співбесід визначено переможцем конкурсу ОСОБА_2 , голосування «за» - 6, «проти» - 0, «утримались» - 1. Відносно ОСОБА_1 голоси розподілилися: «за» -1, «проти» - 0, «утримались» - 6. Відносно ОСОБА_3 : «за» - 0, «проти» - 6, «утримались» - 1.
Беручи до уваги висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 09.11.2023, суд у межах цієї справи надає оцінку доводам щодо застосування вимог до освіти, передбачених статтею 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», стосовно ОСОБА_2 як директора Нижньодністровського НПП, оскільки справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для дослідження статусу Нижньодністровського національного природного парку.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», управління національними природними парками здійснюється їх спеціальними адміністраціями, яких очолюють керівники, що мають екологічну, біологічну або географічну освіту.
Спірні відносини регулюються Законом України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 № 2456-XII (далі також - Закон № 2456-XII), який визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів.
Відповідно до статті 11 Закону № 2456-XII (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Відповідно до статті 12 Закону № 2456-XII управління природними заповідниками, біосферними заповідниками, національними природними парками, ботанічними садами, дендрологічними та зоологічними парками загальнодержавного значення, а також регіональними ландшафтними парками здійснюється їх спеціальними адміністраціями.
Спеціальні адміністрації очолюють керівники, які мають екологічну, біологічну або географічну освіту та які призначаються за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а на території Автономної Республіки Крим - також з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Вимоги щодо освіти керівника внесені Законом України від 07.02.2017 № 1832-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі».
Зважаючи на виноски Верховного Суду, з метою дослідження статусу Нижньодністровського національного природного парку судом витребувано у відповідача ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 інформацію щодо наявності у Нижньодністровського національного природного парку статусу спеціальної адміністрації з відповідними підтверджуючими доказами.
Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України надало до суду пояснення, в яких зазначило, що структура Нижньодністровського національного природного парку відповідає вимогам до складу спеціальної адміністрації. Відповідач вказує, що положення частини п'ятої статті 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки законодавством чітко визначено, що управління національними природними парками здійснюється виключно їх спеціальними адміністраціями, без можливості передання таких повноважень іншим підприємствам, установам чи організаціям. Юридична особа Нижньодністровського національного природного парку є спеціальною адміністрацією об'єкта природно-заповідного фонду, утвореною Указом Президента України від 13.11.2008 № 1033.
Відтак, з наданих відповідачем документів убачається, що Нижньодністровський національний природний парк створений Указом Президента України від 13.11.2008 №1033/2008 «Про створення Нижньодністровського національного природного парку», з метою збереження, відтворення та раціонального використання типових та унікальних природних комплексів пониззя річки Дністра, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення, відповідно до статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», є юридичною особою публічного права, має затверджений статут та виконує функції охорони і відтворення природних комплексів, що свідчить про його статус спеціальної адміністрації у розумінні статті 12 Закону № 2456-XII.
Статут Парку, затверджений наказом Міндовкілля, прямо передбачає, що адміністрація Парку здійснює управління природоохоронною установою, що відповідає визначенню «спеціальної адміністрації» у розумінні статті 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
З огляду на це суд вважає, що на директора Парку поширюються вимоги щодо наявності екологічної, біологічної або географічної освіти.
Як установлено, ОСОБА_2 має освіту за спеціальністю «Водні біоресурси», та кваліфікацію професіонала з іхтіології та рибництва.
Водночас, на час навчання третьої особи та закінчення ВНЗ діяли правила, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.1997 № 507, якою було затверджено напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями.
Зазначеною постановою було передбачено напрямок підготовки 1303 «Водні біоресурси» (спеціальність «Водні біоресурси») у сфері «Сільське господарство, лісівництво і рибництво».
У той же час, зазначений у постанові Перелік містив напрямки підготовки, як: 0704 «Біологія», 0705 «Географія», 0708 «Екологія» у сфері «Природничі науки».
При цьому, за напрямом 0704 «Біологія» споріднені спеціальності:
Мікробіологія та вірусологія - 6.070400 7.070401 8.070401
Біологія* - 6.070400 7.070402 8.070402
Біохімія** - 6.070400 7.070403 8.070403
Біофізика** - 6.070400 7.070404 8.070404
Зоологія* - 6.070400 7.070405 8.070405
Ботаніка* - 6.070400 7.070406 8.070406
Генетика - 6.070400 7.070407 8.070407
Фізіологія - 6.070400 7.070408 8.070408.
За напрямком 0705 «Географія» споріднені спеціальності:
Географія* - 6.070500 7.070501 8.070501
Економічна і соціальна географія - 6.070500 7.070502 8.070502.
За напрямком 0708 «Екологія» споріднені спеціальності:
Екологія та охорона навколишнього середовища* - 6.070800 7.070801 8.070801
Експлуатація апаратури контролю 5.070802 - - - навколишнього природного середовища
Прикладна екологія (за галузями) 5.070803 - - -
Водночас, за напрямком підготовки 1303 «Водні біоресурси» споріднені спеціальності:
Водні біоресурси 5.130205 6.130300 7.130301 8.130301
Експлуатація техніки промислового рибальства і аквакультури 5.130303
При цьому, напрямок підготовки 1303 «Водні біоресурси» не містить посилання на зноску («зірочку»), яке (зноска) розшифрована наприкінці переліку як така, що визначає спеціальності, що відносяться одночасно до споріднених напрямів.
Відтак, напрямок підготовки 1303 «Водні біоресурси» у сфері «Сільське господарство, лісівництво і рибництво» не може вважатися спорідненим напрямком підготовки таких напрямків як 0704 «Біологія», 0705 «Географія», 0708 «Екологія» у сфері «Природничі науки» та не може вважатися напрямком підготовки, який може заміщувати вимоги до освіти, визначені у статті 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
Таким чином, освіта ОСОБА_2 не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», що, у свою чергу, свідчить про те, що рішення Конкурсної комісії Мінприроди від 26.07.2019 в частині визнання переможцем конкурсу на посаду директора Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_2 прийняте з порушенням законодавства.
Суд також враховує, що на момент нового розгляду справи ОСОБА_2 вже звільнений із посади директора Нижньодністровського національного природного парку на підставі наказу Міністерства від 26.08.2024 №476-Ос, а отже, правові наслідки оскаржуваного рішення фактично припинилися.
Доводи ОСОБА_2 , викладені у його поясненнях під час нового розгляду, про нібито помилкове застосування положень статті 12 Закону, суд оцінює як необґрунтовані, вони не спростовують встановлених у справі обставин і не впливають на правову оцінку спірних правовідносин.
Щодо листа Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації від 15.10.2019 № К-228/07/52-05 суд зазначає таке.
Посилання ОСОБА_2 на зазначений лист не може бути прийнято судом як належний доказ відповідності його освіти вимогам статті 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», оскільки вказаний документ не є актом індивідуальної дії, який встановлює юридичні факти, і має лише інформаційно-консультативний характер.
Департамент освіти і науки не наділений повноваженнями щодо офіційного тлумачення положень спеціальних законів чи визначення відповідності здобутої освіти професійним вимогам, установленим для посад державних природоохоронних установ.
Таким чином, зазначений лист не може свідчити про правомірність рішення конкурсної комісії, а лише відображає суб'єктивне тлумачення норм закону органом, який не має компетенції у сфері кадрового забезпечення природо-заповідного фонду.
Щодо тлумачення положень частини першої статті 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» суд звертає увагу на таке.
Аргументи ОСОБА_2 про нібито відсутність у статті 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» прямої вимоги щодо галузі знань, спеціальності або рівня освіти суд вважає безпідставними. Частина перша статті 12 Закону 2456-XII чітко встановлює, що керівники установ природно-заповідного фонду повинні мати вищу освіту відповідного природничого спрямування, що законом прямо відмежовується від інших напрямів підготовки.
Отже, тлумачення третьої особи, що ця вимога є лише «узагальнюючою» й допускає будь-яку спеціальність, яка містить природничі елементи, суперечить меті та системному змісту закону.
Суд також зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 № 266, якою затверджено перелік галузей знань і спеціальностей врегульовано питання освітньої класифікації, а не кваліфікаційні вимоги до посад у сфері природо-заповідного фонду.
Положення ж статті 12 Закону «Про природно-заповідний фонд України» мають вищу юридичну силу і є спеціальною нормою, яка підлягає пріоритетному застосуванню у відносинах, пов'язаних із призначенням керівників національних природних парків.
Отже, посилання на загальний освітній перелік не може звільняти від обов'язку дотримуватися спеціальної вимоги щодо наявності певної освіти.
Водночас, твердження про спорідненість спеціальності «Водні біоресурси» з біологічними науками є оціночним і не підтверджене належними та достатніми доказами у розумінні статей 73, 76 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 № 266, зазначена спеціальність належить до галузі знань 20 «Аграрні науки та продовольство», а не до галузі 09 «Біологія» чи 10 «Природничі науки».
Отже, така спеціальність не може вважатися «відповідною» у розумінні статті 12 Закону «Про природно-заповідний фонд України».
Разом з тим, у статутних документах Нижньодністровського національного природного парку визначено основними завданнями установи збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, що потребує фахових знань саме у сфері біології, екології або географії, а не у сфері рибного господарства чи аграрного виробництва.
Крім того, доводи третьої особи про те, що стаття 12 Закону «Про природно-заповідний фонд України» не розділяє поняття «фахової передвищої» і «вищої» освіти, не впливають на правову оцінку справи, оскільки в матеріалах підтверджено, що він має саме вищу освіту, але питання у спорі полягає не у рівні освіти, а у галузевій відповідності здобутої спеціальності вимогам закону.
Наведене третьою особою тлумачення поняття «освіта», яке випливає із Закону «Про освіту», суд вважає таким, що не має правового значення для визначення кваліфікаційних вимог до посад державного управління, які чітко встановлюються спеціальними законами.
Тлумачення загального закону не може розширювати або змінювати зміст вимог спеціального закону.
З урахуванням наведеного, доводи третьої особи суд вважає такими, що не спростовують факту невідповідності освіти ОСОБА_2 встановленим законом вимогам до посади директора національного природного парку.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не відповідає критерію обґрунтованості, дотримання якого перевіряє суд відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідно до якого суд перевіряє, чи прийнято оскаржуване рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відтак, суд доходить висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (01008, м. Київ, вул. М Грушевського, 12/2, ЄДРПОУ 37508596), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, оформлене протоколом № 9 від 26 липня 2019, в частині визначення переможцем конкурсу на посаду директора Нижньодністровського національного природного парку (код ЄДР 36345146) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.