11 листопада 2025 року м. Київ справа №320/20039/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, щодо обмеження належної ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром, під час проведення перерахунку пенсії з 01.03.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2022 без обмеження максимального розміру, з врахуванням індексації, відповідно до ст. 64 Закону України 2040-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства" від 15.02.2022 та подальшому проводити перерахунок максимального розміру пенсії у разі зміни розміру прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 01.03.2022 пенсія позивачу виплачується без індексації та обмежена максимальним розміром, що свідчить про протиправність дій органу ПФУ. На думку позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області порушено його конституційне право на соціальний захист.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
В подальшому ухвалою суду від 10 березня 2025 року до справи був залучений співвідповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області проти позову заперечував та пояснив, що законами України та постановами уряду встановлене обмеження пенсії максимальним розміром, а саме десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, тому відповідні дії є правомірними.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначив, що позивач на обліку в управлінні не перебуває, зі спірним питанням не звертався, рішення стосовно оскаржуваного питання не приймалося.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Позивач отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до наданого позивачу розрахунку пенсії, загальний розмір нарахованої позивачу пенсії з урахуванням індексації, доплат та підвищень складає з 01.03.2022 року 25612,61 грн, проте до виплати - сума 20930,00 грн.
12.04.2023 року позивач звернувся із заявою до відповідача про перерахунок пенсії без застосування обмеження.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 25.04.2023 № 1000-0202-8/61327 позивача повідомлено, що згідно з ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тому, виходячи із зазначеного пенсія нарахована та виплачується відповідно до чинного законодавства.
Вважаючи таку відмову і дії протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України з числа осіб, звільнених з військової служби, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інше забезпечення, що відповідає умовам проходження служби, та спрямоване на закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, уперше було введено Законом України від 08.07.2011 № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав чинності з 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VІ, максимальний розмір пенсії (крім виплат із Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням усіх надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової допомоги, індексацій та інших доплат, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом № 3668-VІ також внесено зміни до статті 43 Закону № 2262, якою передбачено аналогічне обмеження максимального розміру пенсії.
Однак Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). У пункті 2 резолютивної частини цього рішення зазначено, що вказані положення втрачають чинність з дня ухвалення Рішення, тобто з 20.12.2016.
Конституційний Суд України, визнаючи вказані норми неконституційними, виходив із того, що принципи, визначені частиною п'ятою статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей, мають безумовний і пріоритетний характер. Обмеження максимального розміру пенсії таких осіб порушує суть конституційних гарантій щодо їхнього соціального забезпечення.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016, у Законі № 2262 відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни є нереалізованими.
Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 30.10.2020 у справі № 522/16881/17, від 17.05.2021 у справі № 343/870/17 та від 31.07.2024 у справі № 480/1704/19.
Положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 та частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ є однопредметними, оскільки прийняті одночасно для регулювання аналогічних правовідносин щодо обмеження максимального розміру пенсій військовослужбовців. Відтак, після ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 у зазначеній сфері виникла колізія між нормами двох законів.
Оскільки Закон № 2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України не передбачає обмеження максимального розміру пенсії, а Закон № 3668-VІ таке обмеження містить, суд дійшов висновку, що зазначені норми суперечать одна одній. Згідно з принципом верховенства права, у разі наявності неоднозначного тлумачення прав особи, застосуванню підлягає норма, яка є більш сприятливою для особи.
Такий підхід відповідає позиції Європейського суду з прав людини, викладеній у рішеннях від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (пункти 52, 56), а також правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постановах від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 та від 13.02.2019 у зразковій справі № 822/524/18.
Отже, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016, а не положення Закону № 3668-VІ. Відтак, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого визначене Законом № 2262, є протиправним.
Суд також враховує, що положення статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX та постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 не підлягають застосуванню у даній справі, оскільки вони набрали чинності після виникнення спірних правовідносин і не є правовою підставою для дій відповідача.
З огляду на те, що дії відповідача не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, а порядок їх вчинення визначений законом, задоволення позову в частині зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.
Щодо вимоги адміністративного позову про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2022 з врахуванням індексації, відповідно до ст. 64 Закону України 2040-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства" від 15.02.2022 та подальшому проводити перерахунок максимального розміру пенсії у разі зміни розміру прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, суд зазначає таке.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач у відповідь на заяву позивача про перерахунок пенсії вказав на відсутність правових підстав для такого перерахунку без обмеження максимального розміру. Відтак, спору щодо індексації, а також щодо виплати її у майбутньому, у цій справі, не існує, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що позивачу не нараховується індексація або нараховується в іншому розмірі ніж передбачено чинним законодавством України.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити, як передчасної.
Аналогічний правовий висновок викладено у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі N 560/2120/20, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 1073,60 грн згідно з квитанцією від 22.06.2023 року № 147, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка, буд. 10), щодо обмеження належної ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) пенсії максимальним розміром, під час проведення перерахунку пенсії з 01.03.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка, буд. 10) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплатити пенсію з 01.03.2022 без обмеження максимального розміру, з врахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 500,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка, буд. 10).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 11.11.2025.
Суддя Панченко Н.Д.