ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" листопада 2025 р. справа № 300/7115/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Косівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Косівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.09.2025 ВП №37900807.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №37900807 щодо примусового виконання виконавчого листа №347/337/13-а, виданого Косівським районним судом Івано-Франківської області 15.04.2013, оскільки рішення суду з 2013 року, на підставі якого видано вказаний виконавчий документ, фактично не виконано.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.10.2025 даний позов залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (а.с. 14-15).
У зв'язку із усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 287 КАС України - з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, та призначено судове засідання на 13.11.2025 о 13:15 год (а.с. 23-24).
04.11.2025 відповідачем через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення проти заявлених позовних вимог. Зазначено, що у межах виконавчого провадження №37900807 28.02.2025 державним виконавцем направлено вимогу про необхідність повідомити про результат виконання зобов'язання від 02.01.2021. В подальшому, 23.04.2025 отримано рішення №2873-51/2025 від 08.04.2025 Косівськї міської ради про виконання доручення від 02.07.2021 в частині наданих законодавством повноважень, а саме відновлено санітарну-захисну зону в її межах, що існувала станом на 2009 рік. Заборонено проводити поховання в межах санітарної зони, що існувала станом на 2009 рік відповідно до схеми додатку №1 розпорядження сільського голови №16 від 17.07.2009, що у відповідності до ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень сільського голови не відноситься вирішення питання встановлення санітарної зони. У зв'язку із цим, 22.09.2025 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. З огляду на викладене, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити (а.с. 33-35).
12.11.2025 представник відповідача Йоник І.М. подав суду клопотання про відкладення розгляду прави через неможливість представника прибути у судове засідання, оскільки на цей час має брати участь у проведенні виконавчих дій по іншому провадженні (а.с. ).
Проте, суд зауважує, що жодного доказу на підтвердження участі у проведенні виконавчих дій в іншому провадженні відповідачем не надано. Більше того, суд зазначає, що відповідачем у даній справі є не конкретний виконавець, а державний орган - Косівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, який може забезпечити участь іншого представника.
Воднораз, 13.11.2025 представник відповідача Йоник І.М., який згідно із клопотанням від 12.11.2025 мав брати участь у проведенні виконавчих дій по іншому провадженні, подав суду клопотання, в якому просив залучити до справи №300/7115/25 представника Косівської міської ради (а.с. 58).
Проте, суд вказане клопотання відхиляє з тих підстав, що, в клопотанні жодного обґрунтування необхідності залучення Косівської міської ради до справи немає, тобто воно є безпідставним.
У судове засідання, призначене на 13.11.2025, сторони не з'явилися, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлялись належним чином, з урахуванням положень статті 268 КАС України.
Згідно із ч. 4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду.
Крім того, частиною 1 статті 205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.
При цьому, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд вирішив розгляд даної справи здійснити за відсутності сторін чи їх представників, повідомлених належним чином про місце, дату й час розгляду справи на підставі поданих сторонами доказів, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, ознайомившись зі змістом відзиву на позовну заяву, дослідивши і оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 26.03.2013 в справі №347/337/13-а визнано нечинним та скасовано розпорядження виконавчого комітету Бабинської сільської ради від 29.02.2012 №5 щодо встановлення санітарно-захисної зони між господарством ОСОБА_1 та сільським кладовищем. Визнано бездіяльність сільського голови Самокіщука Василя Васильовича щодо зміни санітарно-захисної зони та в частині заборони проведення поховань поза межами відведеної території для сільського кладовища - нечинними. Зобов'язано Бабинську сільську раду та сільського голову с. Бабин відновити санітарно-захисну зону в її межах, що існувала станом на 2009 рік, заборонити проводити поховання в межах санітарної зони, що існувала станом на 2009 рік відповідно до схеми додатку №1 розпорядження сільського голови №16 від 17.07.2009, тобто в межах земельної ділянки площею 0,5809 га, яка належить церковній громаді с. Бабин Косівського району Івано-Франківської області.
На виконання вказаної постанови судом видано виконавчий лист №347/337/13-а від 05.04.2013 (а.с. 37), на підставі якого Косівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області відкрито виконавче провадження №37900807.
02.07.2021 винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, а саме замінено боржника ОСОБА_2 на Косівського міського голову Плосконоса Юрія Олександровича (а.с. 48).
02.07.2021 міському голові Косівської міської ради направлено зобов'язання виконати рішення суду №347/337/13-а, а саме визнати нечинним та скасувати розпорядження виконавчого комітету Бабинської сільської ради від 29.02.2012 №5 щодо встановлення санітарно-захисної зони між господарством ОСОБА_1 та сільським кладовищем. Визнати бездіяльність сільського голови Самокіщука Василя Васильовича щодо зміни санітарно-захисної зони та заборони проведення поховань поза межами відведеної території для сільського кладовица - нечинними. Зобов'язати Бабинську сільську раду та сільського голову с. Бабин відновити санітарно-захисну зону в її межах, що існувала станом на 2009 рік, заборонити проводити поховання в межах санітарної зони, що існувала станом на 2009 рік відповідно до схеми додатку №1 розпорядження сільського голови №16 від 17.07.2009, тобто в межах земельної ділянки площею 0,5809 га, яка належить церковній громаді с. Бабин Косівського району, Івано-Франківської області (а.с. 49).
Листом від 20.07.2021 №1381 міський голова Косівської міської ради повідомив відповідача, що вирішення поставлених на виконання питань у зобов'язанні відносяться до виключної компетенції Косівської міської ради, дане зобов'язання скероване постійній комісії Косівської міської ради із земельних відносин з подальшим розглядом на пленарному засіданні (зв. ст. а.с. 50).
06.08.2021 рішенням №1181-12/2021 Косівська міська рада відклала розгляд питання для більш детального вивчення (а.с. 50).
28.02.2025 державним виконавцем направлено вимогу про необхідність повідомити про результат виконання зобов'язання від 02.01.2021 (а.с. 51).
23.04.2025 листом №685 міський голова Косівської міської ради направив державному виконавцю рішення №2873-51/2025 від 08.04.2025 Косівської міської ради про виконання зобов'язання від 02.07.2021 в частині наданих законодавством повноважень (а.с. 52).
Так, рішенням Косівської міської ради від 08.04.2025 №2873-51/2025 відновлено санітарну-захисну зону в її межах, що існувала станом на 2009 рік (п. 1.1.). Заборонено проводити поховання в межах санітарної зони, що існувала станом на 2009 рік відповідно до схеми додатку №1 розпорядження сільського голови №16 від 17.07.2009 (п. 1.2.) (а.с. 53).
У зв'язку із цим, 22.09.2025 відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №37900807 (а.с. 3).
Позивач, не погоджуючись із вказаною постановою та вважаючи, що рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 26.03.2013 в справі №347/337/13-а фактично не виконано, звернувся із даним позовом до суду з метою захисту своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VІІІ (далі - Закон №1403-VІІІ), завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частинами 1 та 2 статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Так, суд встановив, що на виконання зобов'язання державного виконавця від 02.07.2021, Косівською міською радою прийнято рішення від 08.04.2025 №2873-51/2025, яким відновлено санітарну-захисну зону в її межах, що існувала станом на 2009 рік (п. 1.1.). Заборонено проводити поховання в межах санітарної зони, що існувала станом на 2009 рік відповідно до схеми додатку №1 розпорядження сільського голови №16 від 17.07.2009 (п. 1.2.) (а.с. 53).
Про прийняття вказаного рішення міський голова Косівської міської ради повідомив відповідача листом №685 від 23.04.2025 (а.с. 52). У листі також зауважено, що міський голова у відповідності до пунктів 15 та 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одноосібно не може вирішувати питання, яке було поставлене у зобов'язанні від 02.07.2021, оскільки таке відноситься до виключної компетенції Косівської міської ради і підлягає розгляду на пленарному засіданні (сесії) шляхом прийняття відповідного рішення.
У зв'язку з прийняттям даного рішення від 08.04.2025 №2873-51/2025, державним виконавцем 22.09.2025 винесено оскаржену постанову про закінчення виконавчого провадження №37900807, оскільки рішення суду згідно з виконавчим документом фактично виконано в повному обсязі.
Суд зауважує, що відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
Пунктами 15 та 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (п. 15) та вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п. 34).
Окрім того, згідно статті 23 Закону України «Про поховання та похоронну справу» для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов'язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог. Рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у місцях поховання можуть бути відведені сектори для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), а також сектори для поховання померлих за національною чи релігійною ознакою. Орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про часткове або повне припинення поховання померлих (закриття) кладовища в разі, якщо на території кладовища немає вільних місць для облаштування нових могил (колумбарних ніш), а поховання померлих можливе лише на місцях родинного поховання або шляхом підпоховання в могилах за згодою користувачів місць поховання відповідно до статті 25 цього Закону.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що питання розміщення місця поховання, віднесення земельної ділянки для поховань, часткове або повне припинення поховання померлих, (закриття) кладовища вирішуються виключно у формі рішень відповідного органу місцевого самоврядування чи його виконавчого органу.
Так, відповідно до резолютивної частини рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 26.03.2013 у справі №347/337/13-а постановлено, зокрема, відновити санітарно-захисну зону в її межах, що існувала станом на 2009 рік, заборонити проводити поховання в межах санітарної зони, що існувала станом на 2009 рік відповідно до схеми додатку №1 розпорядження сільського голови №16 від 17.07.2009, тобто в межах земельної ділянки площею 0,5809 га, яка належить церковній громаді с. Бабин Косівського району Івано-Франківської області.
Таким чином, оскільки рішенням уповноваженого органу, а саме Косівської міської ради від 08.04.2025 №2873-51/2025 відновлено санітарну-захисну зону в її межах, що існувала станом на 2009 рік (п. 1.1.) та заборонено проводити поховання в межах санітарної зони, що існувала станом на 2009 рік відповідно до схеми додатку №1 розпорядження сільського голови №16 від 17.07.2009 (п. 1.2.), суд вважає, що рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 26.03.2013 у справі №347/337/13-а є виконаним.
Згідно пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Отже, суд дійшов висновку, що спірна постанова про закінчення виконавчого провадження з виконання виданого в межах справи №347/337/13-а виконавчого листа є правомірною, оскільки державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження №37900807, діяв в межах та з дотриманням норм Закону №1404-VІІІ.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами частини 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв у межах повноважень, передбачених Конституцією та Законами України, що відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України. Натомість, позивачем не доведено та не підтверджено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у зв'язку із чим позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , с. Бабин, Косівський район, Івано-Франківська обл., 78651) до Косівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 34701701, вул. Незалежності, 85, м. Косів, Івано-Франківська обл., 78600) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду у справах, визначених статтею 287 КАС України, подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ “Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.