ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" листопада 2025 р. справа № 300/6192/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії та виплаті підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ, із розрахунку 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком;
скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про відмову у перерахунку пенсії № 92611013527 від 28.07.2025 щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії та виплаті підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ, із розрахунку 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити позивачу перерахунок пенсії та виплату підвищення до пенсії у розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ, починаючи з 21.07.2025, із врахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має право на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону № 1788-XII із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, оскільки позивач є членом сім'ї репресованої особи, народився у спецпоселенні та проживав з репресованими особами однією сім'єю.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачі скористалися правом на подання відзиву на позовну заяву.
22.09.2025 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Згідно відзиву відповідач щодо задоволення позовної заяви заперечив, вказавши, що позивач відноситься до членів сім'ї репресованих, яких було примусово переселено. Відповідно до п. 6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися па день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" № 654 від 16.07.2008 визначено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні. Згідно з п. 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Кошти на виплату підвищення, особі, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, враховані в Державному бюджеті України у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654. Бюджетні призначення на виплату підвищень у інших розмірах, ніж у вказаній постанові, не передбачені. Щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вчинити дії зобов'язального характеру зазначено, що оскільки, рішення за результатами поданої позивачем заяви від 21.07.2025 за принципом екстериторіальності приймало Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, то і дії зобов'язального характеру має вчиняти саме дане управління. Представник відповідача просив суд в задоволенні позову відмовити (а.с. 30-36).
23.09.2025 через систему "Електронний суд" до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідно до якого представник відповідача вважає позов безпідставним, необґрунтованим та просить в задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі. Зазначено, що 21.07.2025 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме зміна надбавки згідно Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 років". Заява позивача та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 926110143527 від 28.07.2025 позивачу відмовлено в проведенні перерахунку як члену сім'ї репресованого та згодом реабілітованого з обґрунтувань, що позивач не була примусово переселена, а народилась під час перебування матері на спецпоселенні в с-щі Соловйовськ Джелтулацького району Амурської області, тому підстави для встановлення надбавки до пенсії згідно пункту "г" статті 77 Закону № 1788-XII відсутні (а.с. 40-42).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком призначену за нормами Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
21.07.2025 позивач звернулася до органів Пенсійного фонду України звернулася із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону № 1058-IV, а саме зміна надбавки згідно Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". До заяви було долучено, зокрема, посвідчення реабілітованої особи серії НОМЕР_1 від 10.10.2006 та довідка про реабілітацію № 3/3-24105 від 29.10.1993.
За результатом розгляду вказаного звернення позивача, за принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішенням від 28.07.2025 № 926110143527 відмовило позивачу в перерахунку пенсії, з обґрунтувань, що Відповідно до пункту "г" ст. 77 Закону № 1788-ХІІ репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії підвищуються - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком. Відповідно до пункту 2.13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 до заяви про перерахунок пенсії надаються документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається посвідчення реабілітованого. Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення. Згідно із наявними документами в електронній пенсійній справі проведено аналіз вищезазначеного звернення. В результаті встановлено, що позивач згідно доданих до заяви документів народилася на спецпоселенні в Приморському краї, а не була примусово переселена, тому проводити перерахунок пенсії як члену сім'ї репресованого та згодом реабілітованого немає підстав. Отже, враховуючи вищезазначене, підстави для встановлення надбавки відсутні, оскільки відсутнє посвідчення, яке засвідчує, що особа визнана реабілітованою (а.с. 11, 12).
Згідно посвідчення Серії НОМЕР_1 , виданого 10.10.2006 позивач має право на пільги і компенсації, встановленні Законам України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 років" № 962-XII (а.с. 19).
Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 позивач ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Соловйовськ Джелтулацького району Амурської області. Батьки: батько ОСОБА_3 , українець, мати ОСОБА_4 , українка (а.с. 16).
У відповідності до довідки про реабілітацію № 3/3-24105, виданої 29.10.1993 Управлінням Внутрішніх Справ в Івано-Франківській області громадяни ОСОБА_3 , 1928 р.н., ОСОБА_4 ., 1930 р.н., і ОСОБА_5 , 1884 р.н. - 20 лютого 1950 із села Нижній Струтин Рожнятівського району Станіслівської області виселені на спецпоселення в Приморський край з конфіскацією майна. З спецпоселення звільнені 24 липня 1958 року. На підставі ст. 3 Закону Української РСР від 17.04.1991 "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" вищеназвані особи реабілітовані з відновленням у всіх громадянських правах і поверненням конфіскованого майна або його вартості (а.с. 20).
Згідно довідки про реабілітацію № 3/11-Ф-5, Управлінням внутрішніх справ Амурської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с-ща Соловйовськ Джелтулацького району Амурської області знаходилася на спецпоселенні з батьками з 27.06.1954 по 24.07.1958 на підставі рішення Особливої Наради при МГБ СРСР (до батьків) (а.с. 18).
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Зміст нормативно-правових положень щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності через надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 № 962-XII (далі - Закон № 962-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою ліквідувати наслідки беззаконня, допущені з політичних мотивів до громадян Української РСР, поновити їх права, встановити компенсації за незаконні репресії та пільги реабілітованим.
Статтею 1 Закону № 962-XII встановлено, що реабілітованими особами слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.
Відповідно до статті 3 Закону № 962-XII реабілітації підлягають всі громадяни, заслані і вислані з постійного місця проживання та позбавлені майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.
Наведене свідчить, що законодавець до реабілітованих осіб відносить як громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій, так і примусово переселених осіб.
Статтею 1-1 Закону № 962-XII визначенні наступні терміни, зокрема: вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР; депортація - примусове виселення народів, етнічних, етноконфесійних, соціальних або інших груп населення з місць їхнього постійного проживання з політичних, класових, соціальних, релігійних, національних мотивів; заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення; репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; члени сім'ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім'єю були пов'язані спільним побутом.
Відповідно до статті 1-3 Закону № 962-XII потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року № 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена.
Положення цієї норми чітко визначають, що потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі: діти, які були переселені разом із батьками; діти, які народилися під час перебування репресованої особи на засланні і проживали з репресованою особою однією сім'єю.
Таким чином, до членів сімей, яких було примусово переселено, належать й діти, які народилися на засланні і проживали з репресованою особою однією сім'єю.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII.
Згідно з пунктом "г" статті 77 Закону № 1788-XII призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 13.05.2024 у справі № 500/5507/23.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 500/5507/23.
Як встановлено, згідно посвідчення Серії НОМЕР_1 , виданого 10.10.2006 позивач має право на пільги і компенсації, встановленні Законам України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 років" № 962-XII (а.с. 19).
Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 позивач ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Соловйовськ Джелтулацького району Амурської області. Батьки: батько ОСОБА_3 , українець, мати ОСОБА_4 , українка (а.с. 16).
У відповідності до довідки про реабілітацію № 3/3-24105, виданої 29.10.1993 Управлінням Внутрішніх Справ в Івано-Франківській області громадяни ОСОБА_3 , 1928 р.н., ОСОБА_4 ., 1930 р.н., і ОСОБА_5 , 1884 р.н. - 20 лютого 1950 із села Нижній Струтин Рожнятівського району Станіслівської області виселені на спецпоселення в Приморський край з конфіскацією майна. З спецпоселення звільнені 24 липня 1958 року. На підставі ст. 3 Закону Української РСР від 17.04.1991 "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" вищеназвані особи реабілітовані з відновленням у всіх громадянських правах і поверненням конфіскованого майна або його вартості (а.с. 20).
Згідно довідки про реабілітацію № 3/11-Ф-5, Управлінням внутрішніх справ Амурської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с-ща Соловйовськ Джелтулацького району Амурської області знаходилася на спецпоселенні з батьками з 27.06.1954 по 24.07.1958 на підставі рішення Особливої Наради при МГБ СРСР (до батьків) (а.с. 18).
Отже, відповідно до статті 1-3 Закону № 962-XII позивач є потерпілою від репресії, оскільки є дитиною репресованої особи, яка народилися на засланні.
Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, зокрема, що позивач належить до категорії громадян, членів сім'ї, висланих з постійного місця проживання, позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління, з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями, реабілітованої по статті 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", суд вважає що позивач, як член сім'ї громадянина, який необґрунтовано зазнав політичних репресій та був реабілітований, має право на підвищення пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону № 1788-XII з 06.03.2024.
Відмова Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області у встановленні позивачу підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону № 1788-XII у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до поданої позивачем заяви від 21.07.2025, є протиправною.
За таких обставин, слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області від 28.07.2025 № 92611013527 про відмову в перерахунку пенсії.
Оскільки оскаржуване рішення приймало Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності, відсутні підстави для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії та виплаті підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону № 1788-ХІІ.
Щодо позовної вимоги про зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити позивачу перерахунок пенсії та виплату підвищення до пенсії у розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом "г" статті 77 Закону № 1788-ХІІ, починаючи з 21.07.2025, суд зазначає наступне.
За змістом статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії тощо.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Отже, належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному конкретному випадку, буде зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату підвищення пенсії позивачу з 21.07.2025 згідно пункту "г" статті 77 № 1788-XII у розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком, з врахуванням виплачених сум.
Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області слід відмовити.
Відповідно до частин 1, 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1000,00 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. С.Стрільців, 15, код ЄДРПОУ 20551088), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області від 28.07.2025 № 92611013527 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату підвищення пенсії ОСОБА_1 з 21.07.2025 згідно пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII у розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком, з врахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.