03 листопада 2025 року Справа № 640/33300/21 Провадження ЗП/280/1064/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Мінаєвої К.В.,
за участю секретаря судового засідання Шаповалової А.С.,
представника позивача - Трохимчука О.І.,
представника відповідача - Гери Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат»
до Державної служби геології та надр України
про визнання протиправним та скасування наказу в частині,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
16.11.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - позивач, ТОВ «Біланівський ГЗК») до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач, Держгеонадра), у якій позивач просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України №502 від 05.07.2021 «Про анулювання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 20.12.2004 №3571, наданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.12.2004 Товариству з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» видано спеціальний дозвіл на користування надрами №3571, а саме на видобування залізних руд на Кременчуцькому (Галещинському) родовищі, що знаходиться в Кременчуцькому районі Полтавської області. Дія вказаного дозволу була продовжена відповідачем строком на 20 років до 20.12.2036. Разом з тим, на виконання Закону України «Про санкції», рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021, та Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1174. Позивач вважає зазначений наказ протиправним, оскільки такий був прийнятий з порушенням встановленого законом порядку. Наголошує, що анулювання дозвільного документа можливе лише з вичерпного переліку підстав, передбаченого законом. Враховуючи відсутність згоди позивача на припинення дії спеціального дозволу, анулювання могло відбутися лише в судовому порядку. Крім того, вважає, що оскаржуваний наказ призвів до свавільного втручання у законну діяльність ТОВ «Біланівський ГЗК» та до втручання в право на повагу до майна товариства, що становить порушення статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також не відповідає практиці Суду Європейського Союзу. Вважаючи, що оскаржуваний наказ в частині анулювання спеціального дозволу прийнятий не в спосіб, визначений законодавством та не з урахуванням обставин, що мають значення для його прийняття, такий підлягає скасуванню.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
15.12.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що рішення РНБО від 18.06.2021 «Про застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введене в дію Указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021, є обов'язковим до виконання. Зауважує, що частина 7 статті 14-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» встановлює, що законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру. Крім того, відповідно до частини 3 статті 26 Кодексу України про надра законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами. Відтак, Держгеонадра діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Щодо порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції відповідач вказує, втручання у право мирного володіння майном позивача має легітимну мету забезпечити контроль за власністю особи, яка може нести потенційну загрозу національним інтересам України. Вказаний контроль є необхідним для ефективного реагування держави на загрози її безпеці, що підтверджує преамбула Закону України «Про санкції», та вказана мета відповідає пункту 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому процедура введення таких санкцій позивачем не оспорюється, а ознак порушення меж дискреції Президента при вирішенні питання достатності підстав і доказів для введення таких санкцій не встановлено. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
28.12.2021 судом отримано відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що положення частини 7 статті 14-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та частини 3 статті 26 Кодексу України про надра не спростовують порушення відповідачем встановленого законодавством порядку прийняття оскаржуваного наказу. Право користування надрами припиняється органом, який надав надрав в користування, самостійно або в судовому порядку у всіх випадках, коли відсутня згода користувача. Якщо Державною службою геології та надр України від ТОВ «Біланівський ГЗК» не отримано згоду на припинення права користування надрами, то відповідач не може самостійно припинити таке право, а зобов'язаний звернутися до суду з позовом. Ні статтею 26 Кодексу України про надра, ні іншими положеннями чинного законодавства не визначено, що анулювання спеціального дозволу може відбутися на підставі застосування обмежувальних заходів, передбачених Законом України «Про санкції». Наполягає на задоволенні позовних вимог.
23.04.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшли пояснення Державної служби геології та надр України, в яких зазначено, що рішення Ради національної безпеки та оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» та Указ Президента України №266/2021 від 24.06.2021 є чинними. Позиція відповідача узгоджується з висновками Верховного Суду у справах № 160/8773/23, № 240/12039/23, № 360/433/23. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
05.05.2025 судом отримано письмові пояснення ТОВ «Біланівський ГЗК», в яких позивач підтверджує актуальність спору з урахуванням викладеного в позовній заяві обґрунтуванням позовних вимог. Звертає увагу, що відповідно до Програми робіт з видобування корисних копалин, затвердженої Держгеонадра до Угоди про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 23.10.2020 №3571, видобування корисних копалин визначено з 1 кварталу 2030 року, відтак ТОВ «Біланівський ГЗК» чітко дотримувався своїх зобов'язань за вказаною Угодою. На запит представника позивача стало відомо, що в травні 2021 року проведено планову перевірку діяльності ТОВ «Біланівський ГЗК» за спеціальним дозволом на користування надрами №3571 від 20.12.2004 по результатам якої складено Акт від 14.05.2021 №39/3571-П та надано припис від 14.05.2021 №39/3571-П, за змістом якого у строк до 14.06.2021 ТОВ «Біланівський ГЗК» мало подати в письмовій формі матеріали, які підтверджують факт усунення порушень. станом на червень 2021 ТОВ «Біланівський ГЗК» повідомило Південний міжрегіональний відділ Департаменту державного геологічного контролю про стан виконання припису. Отже, в матеріалах справи не має жодного належного і допустимого доказу вчинення ТОВ «Біланівський ГЗК» протиправної діяльності на ділянці надр, як і не має доказів встановлення порушень вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр Держгеонадрами у вигляді незабезпечення виконання мети спеціального дозволу на користування надрами №3571 від 20.12.2004 через внесення Держгеонадра змін до спеціального дозволу, програми робіт, тощо, якими керується ТОВ «Біланівський ГЗК» відповідно до Кодексу України про надра.
30.09.2025 до суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких він зазначає, що станом на дату звернення до суду з цим позовом стаття 26 Кодексу не містила припису про можливість припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на підставі застосування до користувача надрами спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України «Про санкції» у вигляді анулювання спеціального дозволу на користування надрами. Тобто, до внесення відповідних змін Законом України №2805-ІХ від 01.12.2022 існувала прогалина: ні Кодекс України про надра, ні Закон України «Про санкції» не містили чітких положень про підстави і процедуру анулювання вже чинних спеціальних дозволів у зв'язку із застосуванням санкцій. Отже, у 2021 році відповідач мав діяти у спосіб, передбачений статтею 19 Конституції України, а саме звернутися до суду для вирішення питання про анулювання спеціального дозволу.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №640/33300/21 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві. На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2825-IX супровідним листом від 06.11.2023 № 03-19/33311/23 матеріали адміністративної справи №640/33300/21 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п'ятої статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно правових спорах наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва. З урахуванням положень Закону України № 2825-IX та результатів авторозподілу судових справ, не розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (протокол доступний за посиланням: https://court.gov.ua/gromadjanam/perelik_rozpodil/), матеріали адміністративної справи №640/33300/21 скеровано за належністю до Запорізького окружного адміністративного суду, які надійшли 15.04.2025 за вх.№18235.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.04.2025 прийнято до провадження справу №640/33300/21 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні); зобов'язано позивача та відповідача протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали надати до суду письмові пояснення щодо актуальності цього спору та процесуальної позиції по суті заявлених позовних вимог.
Ухвалою від 01.08.2025 суд призначив справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 09.09.2025.
Ухвалою від 08.09.2025 суд задовольнив заяву представника позивача адвоката Трохимчука Олега Івановича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; задовольнив заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції Гери Геннадія Геннадійовича.
Протокольною ухвалою від 09.09.2025 суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 01.10.2025. Протокольною ухвалою від 01.10.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до судового розгляду по суті на 16.10.2025. Протокольною ухвалою від 16.10.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 03.11.2025
03.11.2025 суд оголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
20.12.2004 Товариство з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» отримало спеціальний дозвіл на користування надрами № 3571, а саме на видобування залізних руд на Кременчуцькому (Галещинському) родовищі, що знаходиться в Кременчуцькому районі Полтавської області.
Відповідно до наказу від 09.03.2017 № 117 Державна служба геології та надр України продовжила ТОВ «Біланівський ГЗК» Спеціальний дозвіл строком на 20 років до 20 грудня 2036 року.
Рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України №266/2021 від 24.06.2021, відповідно до статті 5 Закону України «Про санкції» вирішено, зокрема, застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до юридичних осіб згідно з додатком 2 (пункт 2); Кабінету Міністрів України разом зі Службою безпеки України та Національним банком України забезпечити реалізацію і моніторинг ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), передбачених пунктом 2 цього рішення.
Відповідно до пункту 536 Додатку 2 до вказаного рішення РНБО до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» застосовано обмежувальний захід - анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами. Строк застосування - безстроково.
Наказом Державної служби геології та надр України від 05.07.2021 № 502 «Про анулювання спеціальних дозволів на користування надрами» відповідно до Закону України «Про санкції», рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021, та Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1174, наказано анулювати спеціальні дозволи на користування надрами згідно переліку, що додається (пункт 3).
У вказаному Переліку міститься власник спеціального дозволу на користування надрами - Товариство з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат».
Вважаючи протиправним наказ Державної служби геології та надр України від 05.07.2021 № 502 в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами, наданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Біланівський ГЗК», позивач звернувся до суду із позовною заявою.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною першою статті 2 Закону України від 14.08.2014 № 1644-VII «Про санкції» (далі - Закон № 1644-VII), визначено що правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права.
Статтею 3 Закону № 1644-VII передбачено, що підставами для застосування санкцій є, зокрема:
1) дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб'єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод;
2) резолюції Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй;
3) рішення та регламенти Ради Європейського Союзу щодо забезпечення національних інтересів та національної безпеки України;
4) факти порушень Загальної декларації прав людини, Статуту Організації Об'єднаних Націй.
Підставою для застосування санкцій також є вчинення іноземною державою, іноземною юридичною особою, юридичною особою, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземцем, особою без громадянства, а також суб'єктами, які здійснюють терористичну діяльність, дій, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, стосовно іншої іноземної держави, громадян чи юридичних осіб останньої (частина третя цієї статті).
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1644-VII видами санкцій згідно з цим Законом є, серед іншого, анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами.
Відповідно до частин першої, третьої, п'ятої-шостої статті 5 Закону № 1644-VII пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.
Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання.
Рішення щодо застосування санкцій повинно містити строк їх застосування, крім випадків застосування санкцій, що призводять до припинення прав, та інших санкцій, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово.
Рішення про внесення змін до санкцій приймається органом, що прийняв рішення про їх застосування відповідно до цього Закону, за власною ініціативою або на підставі пропозицій органів державної влади, зазначених у частині першій цієї статті.
Отже, законодавством України передбачено підстави та порядок застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).
Рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України №266/2021 від 24.06.2021, відповідно до статті 5 Закону України «Про санкції» вирішено, зокрема, застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до юридичних осіб згідно з додатком 2 (пункт 2); Кабінету Міністрів України разом зі Службою безпеки України та Національним банком України забезпечити реалізацію і моніторинг ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), передбачених пунктом 2 цього рішення (пункт 3).
Відповідно до пункту 536 Додатку 2 до вказаного рішення РНБО до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» застосовано обмежувальний захід - анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами. Строк застосування - безстроково.
Отже, до позивача застосовані обмежувальні заходи у вигляді анулювання або зупинення ліцензії та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення їх спеціальних дозволів на користування надрами.
Згідно з частиною третьою статті 106 Конституції України встановлено, що Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Частиною першою статті 26 Кодексу України про надра (у редакції Закону України від 13.04.2020 № 554-IX, чинній на момент спірних правовідносин) визначені підстави припинення права користування надрами, відповідно до якої право користування надрами припиняється у разі:
1) якщо відпала потреба у користуванні надрами;
2) закінчення встановленого строку користування надрами;
3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування;
4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення;
5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр;
6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами;
7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.
Відповідно до частини другої статті 24 Кодексу України про надра користувачі надр зобов'язані:
1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;
2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр;
3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища;
4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві;
4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України;
5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.
Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також процедура продовження строку дії, переоформлення, поновлення дії, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін врегульовані Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1172, чинній на момент спірних правовідносин).
В п.22 Порядку № 615 визначено, що право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбачених Кодексом України про надра, Законами України «Про нафту і газ» та «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
Згідно абзацами першим, одинадцятим, дванадцятим пункту 24 Порядку № 615 про надання, продовження строку дії, зупинення дії, поновлення дії, переоформлення, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження. Наказ Держгеонадр та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про надання, переоформлення, продовження строку дії, внесення змін до дозволу, зупинення дії, поновлення дії, анулювання, відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу розміщуються протягом п'яти робочих днів на офіційному веб-сайті відповідного органу. Наказ Держгеонадр та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про надання, переоформлення, продовження строку дії, внесення змін до дозволу, зупинення дії, поновлення дії, анулювання, відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.
Отже, право користування надрами припиняється органом, який надав надра в користування, самостійно або в судовому порядку.
Під час розгляду справи встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного наказу Державної служби геології та надр України від 05.07.2021 № 502 є рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних санкцій спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введене в дію Указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021. Вказане рішення Ради національної безпеки і оборони України позивач не оскаржував в судовому порядку та є чинним. Указ Президента України від 24.06.2021 №266/2021 також є чинним.
Отже, відповідач, приймаючи наказ від 05.07.2021 № 502 про анулювання дії спеціального дозволу, наданого раніше Товариству з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат», фактично реалізовував свої повноваження, які йому надані законами на виконання Указу Президента України від 24.06.2021 №266/2021, який є обов'язковим до виконання.
Основним аргументом позивача у цій справі є порушення процедури анулювання спеціального дозволу на користування надрами, зокрема, він наголошує, що анулювання дозвільного документа можливе лише з вичерпного переліку підстав, передбаченого законом. Враховуючи відсутність згоди позивача на припинення дії спеціального дозволу, анулювання могло відбутися лише в судовому порядку.
Суд зазначає, що частиною сьомою статті 4-1 Закону України від 06.09.2005 № 2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (в редакції Закону України від 04.12.2020 № 1071-IX, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав:
звернення суб'єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру;
наявність в Єдиному державному реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом;
наявність в Єдиному державному реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Абзацом восьмим частини сьомої вказаної статті встановлено, що законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру.
Відповідно до частини другої статті 26 Кодексу України про надра слідує, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів - у судовому порядку. При цьому, питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.
Разом з тим, згідно з частиною третьою статті 26 Кодексу України про надра, законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.
Водночас, ані Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», ані Кодексу України про надра не встановлює судового порядку припинення права користування надрами в інших випадках, передбачених законодавством.
У цьому контексті суд акцентує увагу, що судовий порядок звернення дозвільного органу передбачає звернення з відповідним позовом в порядку адміністративного судочинства. При цьому КАС України у статті 5 визначив, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Положеннями пункту 5 частини першої статті 19 Кодексу встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Отже, обов'язковою умовою звернення суб'єкта владних повноважень до адміністративного суду є наявність такого права, передбаченого в законі.
Як раніше зазналось судом, відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про санкції» анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами є одним із видів санкцій.
Таким чином, в даному випадку підставою для анулювання спеціального дозволу на користування надрами, наданого ТОВ «Біланівський ГЗК», є норми Закону України «Про санкції», яким одним із видів санкцій визначено анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, який реалізований Указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021.
Щодо посилань позивача на постанову Верховного Суду від 21.05.2025 у справі №400/9675/23, то суд зазначає, що у тій справі розглядались правовідносини, що виникли після набрання чинності Законом України від 01.12.2022 № 2805-IX (28.03.2023), до прийняття якого норма частини третьої статті 26 Кодексу України про надра визначала, що законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами. Верховний Суд вказав, що Законом № 2805-ІХ виключено вказане положення частини третьої статті 26 Кодексу України про надра та станом на дату звернення до суду у справі №400/9675/23 стаття 26 Кодексу не містила припису про можливість припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на підставі інших випадків, аніж визначені положеннями частини другої статті 26 Кодексу України про надра.
Стосовно доводів позивача про те, що оскаржуваний наказ призвів до свавільного втручання у законну діяльність ТОВ «Біланівський ГЗК» та до втручання у право на повагу до майна товариства, що становить порушення статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також не відповідає практиці Суду Європейського Союзу, суд зазначає, що навіть визначені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права не є абсолютними та можуть підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету й безсторонності суду.
Зі змісту частини першої статті 1 Закону України «Про санкції» слідує, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.
В даному випадку рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних санкцій спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яке введене в дію Указом Президента України від 24.06.2021 № 266/2021, є підставою для реалізації Державною службою геології та надр України повноважень для винесення оскаржуваного наказу від 05.07.2021 №502 про анулювання спеціальних дозволів користування надрами, однак вказане рішення РНБО позивачем не оскаржувалося, незгода ж рішенням відповідача - наказом Державної служби геології та надр України №502 від 05.07.2021 «Про анулювання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 20.12.2004 №3571, наданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат», мотивована порушенням процедури його прийняття, що не встановлено судом під час розгляду справи.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки Державна служба геології та надр України, як суб'єкт владних повноважень діяв в межах повноважень та у спосіб що визначені законами та Конституцією України.
Під час розгляду даного спору судом враховується правова позиція, висловлена Верховним Судом в постанові від 20.09.2023 у справі №640/22524/21.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого ним наказу, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
VII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу в частині відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат», місцезнаходження: вул.Будівельників, буд.16, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39802; код ЄДРПОУ 36601298.
Відповідач - Державна служба геології та надр України, місцезнаходження: вул. Цедіка Антона, буд. 16, м. Київ, 03057; код ЄДРПОУ 37536031.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 13.11.2025.
Суддя К.В. Мінаєва