11 листопада 2025 року Справа № 280/9794/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (місце реєстрації АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітряних Сил, буд.6, код ЄДРПОУ 00034022)
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання бездіяльності, дій протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , або - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач 1), до Військової частини НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 , відповідач 2), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Міністерства Оборони України про ненадання відповіді позивачу на його скаргу від 16.12.2024 року з питань розрахунку і виплати позивачу у зв'язку зі звільненням, підйомної допомоги та добових, а також військової частини НОМЕР_4 про ненадання відповіді на мій відповідний рапорт від 18.10.2024 року;
зобов'язати Міністерство Оборони України надати позивачу, відповідь на скаргу від 16.12.2024 року з питань розрахунку і виплати мені, у зв'язку зі звільненням, підйомної допомоги та добових;
визнати протиправними дії Міністерства Оборони України щодо ненарахування та невиплати позивачу, у зв'язку зі звільненням, підйомної допомоги та добових, відповідно до пункту 3 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011 -XII (із змінами), Наказу Міністра оборони України від 05.02.2018 року № 45 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2018 року за №247/31699;
зобов'язати Міністерство Оборони України нарахувати та виплатити позивачу, у зв'язку із звільненням, підйомної допомоги та добових, відповідно до пункту 3 статті 9-І Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 20ІІ-ХІІ (із змінами), Наказу Міністра оборони України від 05.02.2018 року № 45 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2018 року за № 247/3 1699;
визнати протиправною бездіяльність Міністерства Оборони України про ненадання відповіді позивачу на його скаргу від 16.12.2024 року з питань розрахунку і виплати позивачу, у зв'язку зі звільненням, грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, військової частини НОМЕР_4 про ненадання відповіді на мій відповідний рапорт від 18.10.2024 року.
зобов'язати Міністерство Оборони України надати позивачу відповідь на його скаргу від 16.12.2024 року з питань розрахунку і виплати мені, у зв'язку зі звільненням, грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;
визнати протиправними дії Міністерства Оборони України щодо ненадання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, а також ненарахування та невиплати позивачу, у зв'язку зі звільненням, грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, згідно з Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки. Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 (із змінами).
зобов'язати Міністерство Оборони України надати позивачу довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, а також нарахувати та виплатити позивачу у зв'язку із звільненням, грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, згідно з Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки. Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 (із змінами);
визнати протиправними дії Міністерства Оборони України, військової частини НОМЕР_4 про надання відповіді позивачу, яка суперечить чинному законодавству України, на мою скаргу від 16.12.2024 року з питань розрахунку і виплати мені, у зв'язку зі звільненням, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, як особі з інвалідністю, отриманою внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини;
зобов'язати Міністерство Оборони України надати позивачу відповідь на мою скаргу від 16.12.2024 року з питань розрахунку і виплати мені, у зв'язку зі звільненням, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, як особі з інвалідністю, отриманою внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, відповідно до чинного законодавства України;
визнати протиправними дії Міністерства Оборони України щодо ненарахування та невиплати позивачу, у зв'язку зі звільненням, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань, як особі з інвалідністю, отриманою внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, згідно з підпунктом 3 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (із змінами), пунктом 6 окремого доручення Міністра оборони України від 16 січня 2024 року № 183/уд;
зобов'язати Міністерство Оборони України нарахувати та виплатити позивачу, у зв'язку із звільненням, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, як особі з інвалідністю, отриманою внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, згідно з підпунктом 3 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (із змінами), пунктом 6 окремого доручення Міністра оборони України від 16 січня 2024 року № 183/уд.
Відповідно до ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.160, 161, 172 КАС України.
Позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст. 160, 161 КАС України, з огляду на наступне.
Приписами ч. 1, 2 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З аналізу позовних вимог вбачається, що предметом цього спору є виплата додаткового грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.04.2022 по 20.10.2024.
Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас, у силу ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 233 КЗпП України, в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною 2 цієї статті.
З заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116 КЗпП України).
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Так, у рішенні від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду виклав наступну правову позицію:
«Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).»
Суд зазначає, що позивач 06 листопада 2025 року звернувся до суду із позовом щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01.04.2022 по 20.10.2024.
Ураховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом, суд дійшов висновку, що в цій справі до вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.04.2022 до 19.07.2022 застосуванню підлягає ч. 2 ст. 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом із цим, на думку суду, до вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.10.2024 - у редакції норми ч. 1 ст. 233 КЗпП України з 19.07.2022, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Позивач не врахував, що обчислення процесуальних строків відбувається не лише з часу, коди дізнався, а й коли міг дізнатися про порушення своїх прав.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду в частині вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.04.2022 по 20.10.2024.
Позивачем до позовної заяви не додано заяву про поновлення строку звернення до суду.
Так з Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по строковій частині) від 20.10.2024 №297 про звільнення його з військової служби прописані усі суми, які підлягають до нарахування йому та виплаті при звільненні.
Суд наголошує, що за загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Будь-яких обставин і фактів, які об'єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду щодо нарахування та виплати йому за період з 01.04.2022 по 20.10.2024 додаткових видів грошового забезпечення, у т.ч протягом розумного строку до відповідача, позовна заява не містять.
Статтею 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, позивачу слід надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду або обґрунтувань, за яких позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущений разом із доказами на підтвердження таких обставин.
Згідно з ч. 1 ст.160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавцем чітко визначено шляхи захисту порушених, на думку позивача, рішеннями, діями або бездіяльністю прав, свобод або законних інтересів позивача.
Так позивачем у позові відповідачем 2 зазначено Військову частину НОМЕР_2 , проте є незрозумілим які вимоги сформульовані саме до нього.
У відповідності до п.2 ч. 5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
За визначенням, наведеним у п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України, відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Отже, позивачу слід подати до суду належним чином оформлену позовну заяву (уточнену позовну заяву).
Відповідно до статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності, дій протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання позивачем суду обґрунтованого пояснення щодо причин пропуску строку звернення до суду або заяви про поновлення цього строку в частині позовних вимог за період з 01.04.2022 по 20.10.2024; належним чином завірені копії документів, що підтверджують поважність пропуску строку на звернення до суду з позовом, або обґрунтувань, за яких позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущений разом із доказами на підтвердження таких обставин;
позовної заяви із уточненням учасників справи, їх процесуального статусу, та/або прохальної частини позовної заяви, а також її копії для направлення на адреси інших учасників справи.
Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви терміном 10 календарних днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.В.Батрак