13 листопада 2025 року Справа № 280/7801/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057 м. Запоріжжя, вул. Матросова, буд. 29, ЄДРПОУ 40108688) про визнання наказу протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
08 вересня 2025 року на адресу Запорізького окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 (далі - позивач) надійшла позовна заява до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 06 серпня 2025 року № 1392 в частині застосування до капітана поліції ОСОБА_1 (0091283), інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 07 серпня 2025 року № 491 о/с про звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 (0091283), інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області;
- поновити капітана поліції ОСОБА_1 (0091283) на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області з 08 серпня 2025 року;
-стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0091283) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 08 серпня 2025 року по день винесення рішення у цій справі;
- відповідно до статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду в частині поновлення капітана поліції ОСОБА_1 (0091283) на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області з 08 серпня 2025 року та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працював на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області. Наказом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 06 серпня 2025 року № 1392 за вчинення дисциплінарного проступку до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції. В подальшому Наказом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 07 серпня 2025 року № 491 о/с позивача звільнення зі служби в поліції. Щодо наказу від 06 серпня 2025 року № 1392 представник позивача зазначив, що при проведенні службового розслідування, за наявності ознак кримінального правопорушення, в разі прийняття рішення про звільнення зі служби у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, обов'язково повинні бути встановлені інші порушення дисципліни, відмінні від тих, які інкримінуються в рамках кримінального провадження. Сам по собі факт внесення відомостей до ЄРДР та повідомлення про підозру не свідчить про скоєння позивачем дисциплінарного проступку та порушення Присяги. Вважає, що доказом порушення службової дисципліни може бути лише вирок суду, який набрав законної сили. Посилається на неповноту службового розслідування та неврахування позитивної характеристики позивача. Наказ від 06 серпня 2025 року № 1392 не містить даних про те, які саме дії вчинив позивач, що є порушенням норм Дисциплінарного статуту, в чому полягає порушення Правил етичної поведінки поліцейських. Щодо протиправності наказу від 07 серпня 2025 року № 491 о/с зазначив, що він є похідним від наказу від 06 серпня 2025 року № 1392 та таким, що прийнятий внаслідок існування другого. Протиправність наказу від 06 серпня 2025 року № 1392 є підставою для скасування наказу від 07 серпня 2025 року № 491 о/с та поновлення позивача на посаді з 08 серпня 2025 року. Просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Для відновлення порушеного права звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 15 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та витребувано у відповідача засвідчені належним чином копії документів, що слугували підставою для винесення оскаржуваного наказу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 07 серпня 2025 року № 491 о/с про звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 (0091283), інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, а також розрахунок середньомісячної та середньоденної заробітної плати позивача, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що в ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією відповідача зроблено висновок про те, що позивачем вчинено дисциплінарний проступок, а саме: під час несення служби з охорони громадського порядку, зупинив громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був облікований УІАП ГУНП в Дніпропетровській області з 21 січня 2025 року в ІП «Блокпост» системи ІПНП, як особа, що самовільно залишила військову частину та розшукується ІНФОРМАЦІЯ_2 , не повідомив про вказаний факт скороченим номером «102», не вжив заходів щодо припинення правопорушення та не вжив заходів щодо уникнення поведінки, яка була сприйнята як підстава підозрювати його в корупційному правопорушенні, що ганьбить звання поліцейського та підриває авторитет поліції. Обставини, які пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 , передбачені частиною 4 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII були відсутні. Звертає увагу суду на те, що причинами та умовами, що сприяли скоєнню зазначеного дисциплінарного проступку, стали особиста недисциплінованість ОСОБА_1 , нехтування ним вимогами чинного законодавства України, наказів Національної поліції України та МВС України. За результатами проведеного службового розслідування, дисциплінарна комісія ГУНП дійшла висновку, що за вчинення дисциплінарного проступку позивача слід застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Таким чином, за скоєння дисциплінарного проступку, порушення вимог, передбачених частинами 1, 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (зі змінами), пунктами 1, 2 частини 1, частиною 2 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статтею 22, частиною 1 статті 24, статтею 38, пунктом 2 частини 3 статті 61 Закону України «Про запобігання корупції», пунктом 1 розділу ІІ, пунктом 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопад 2016 року № 1179, пунктом 6 Розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року № 100, Присяги працівника поліції та своєї посадової інструкції (функціональних обов'язків), що виразилося у не повідомленні 29 квітня 2025 року скороченим номером «102» про факт виявлення громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який облікований УІАП ГУНП в Дніпропетровській області в ІП «Блокпост» системи ІПНП, як особа, що самовільно залишила військову частину та розшукується ІНФОРМАЦІЯ_2 , не вжитті заходів щодо припинення правопорушення та не вжитті заходів щодо уникнення поведінки, яка була сприйнята як підстава підозрювати його в корупційному правопорушенні, що ганьбить звання поліцейського та підриває авторитет поліції, застосувати до інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_1 (0091283) дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Наказом ГУНП в Запорізькій області від 06 серпня 2025 року № 1392 до позивача застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Наказом ГУНП в Запорізькій області від 07 серпня 2025 року № 491 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VІII у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Вказує, що під час проведення службового розслідування та прийняття по ньому відповідного рішення, ГУНП виходило виключно з наявних фактів порушення позивачем службової дисципліни, не виконання ним нормативних документів, що регламентують діяльність поліцейського, під час провадження службової діяльності, дотримання позивачем Конституції та законів України. З врахуванням викладеного просить в задоволенні позову відмовити повністю.
29 вересня 2025 року від представника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на адресу суду надійшло клопотання про призначення справи до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 30 вересня 2025 року у задоволенні вищезазначеного клопотання відмовлено.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проходив службу в ГУНП в Запорізькій області на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції у період з 07 листопада 2015 року по 07 серпня 2025 року, що підтверджено записами 3-4 Трудової книжки Серії НОМЕР_2 від 17 жовтня 2006 року, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 21-22).
Відповідно до функціональних обов'язків інспектор сектору реагування патрульної поліції ВП № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітан поліції Хохоляк С.В., зокрема: - здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; - виявляє причини та умови, що призводять до вчинення кримінальних та адміністративних правопорушень, уживає, у межах компетенції, заходів для їх усунення; - уживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; - розшукує осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від мобілізації (відповідно до алгоритму взаємодії органів поліції з ТЦК та СП щодо реалізації практичних заходів з установлення місцезнаходження осіб, які ухиляються від військового обліку та призову на військову службу під час мобілізації), ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом; - здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події, превентивну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, співпрацю поліції та громади; - самостійно виявляє правопорушення під час патрулювання та в інших випадках, передбачених законодавством, звертає увагу на правопорушення з метою їх запобігання, припинення, документування і притягнення винних осіб до відповідальності; - зобов'язаний неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, заборон, вимог, пов'язаних зі службовою в Національній поліції України, визначених ЗУ «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; організаційно-розпорядчих документів (наказів, доручень) керівництва, виданих на виконання ЗУ «Про запобігання корупції», утримуватись від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
Наказом ГУНП в Запорізькій області від 23 липня 2025 року № 959 призначено проведення службового розслідування за фактом повідомлення працівниками ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі (з дислокацією у м. Запоріжжі) позивачу кримінального правопорушення передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до ЄРДР № 42024080000000050.
За результатами службового розслідування начальником Головного управління Національної поліції в Запорізькій області генералом поліції третього рангу Артемом Кисько 06 серпня 2025 року затверджено висновок службового розслідування, проведеного за фактом можливих порушень службової дисципліни окремими поліцейськими ВП № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області № 714/01/35-2025 (далі - Висновок).
Відповідно до зазначеного Висновку, з урахуванням наданих матеріалів ТУ ДБР розташованого у м. Мелітополі (з дислокацією у м. Запоріжжі) під час службового розслідування, Дисциплінарною комісією ГУ НП в Запорізькій області встановлено, що 23 липня 2025 року до ГУНП в Запорізькій області надійшла доповідна записка УГІ про те, що 23 липня 2025 року працівниками ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі (з дислокацією у м. Запоріжжі), під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024080000000050 за частиною 3 статті 368 КК України від 09 травня 2024 року, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 368 КК України, інспектору СРПП відділу поліції № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітану поліції ОСОБА_1 .
Згідно з текстом повідомлення про підозру ОСОБА_1 , наведено обставини щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 368 КК України, що виразилось у проханні службовою особою надати неправомірну вигоду для себе за невчинення такою службовою особою інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, а також в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинених повторно.
Також, під час проведення службового розслідування дисциплінарною комісією опитано громадянина ОСОБА_2 , який підтвердив обставини викладені у повідомленні про підозру та повідомив, що передав ОСОБА_1 20 000 грн. неправомірної вигоди за невжиття поліцейськими відносно нього мобілізаційних заходів та не притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за керування автомобілем без посвідчення водія.
З урахуванням положень статті 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарною комісією опитано позивача за обставинами вчинення ним дисциплінарного проступку.
Позивач у поясненнях від 04 серпня 2025 року зазначив, що 23 липня 2025 року слідчим ДБР йому вручено повідомлення про підозру в скоєні злочину передбаченого частиною 3 статті 368 КК України. Вважає вручене повідомлення про підозру не обґрунтованим, вказані в ньому факти не відповідають дійсності, оскільки позивач ніяких порушень за період служби не вчиняв. Неправомірної вигоди не вимагав та не отримував.
В ході службового розслідування також отримано службову характеристику позивача виданої його керівником з якої вбачається, що за час служби в поліції позивач зарекомендував себе посередньо. Накази та нормативні акти, які регламентують його роботу, засвоїв недостатньо, ініціативи в роботі не проявляє. Функціональні обов'язки за обійманою посадою засвоїв не в повному обсязі. Має низький рівень дисциплінованості. До виконання службових обов'язків відносився з помірною відповідальністю. Має низькій професійний потенціал.
У практичній діяльності ОСОБА_1 допускав порушення службової дисципліни, за що неодноразово був притягнутий до дисциплінарної відповідальності наказами ГУНП В запорізькій області № 813 від 27 червня 2018 року, № 548 від 21 серпня 2018 року, № 104 від 20 січня 2020 року, № 987 від 24 листопада 2020 року, № 334 від 23 вересня 2022 року, № 2016 від 15 грудня 2023 року.
Дисциплінарна комісія проаналізувавши зібрані у ході проведення службового розслідування матеріали у їх сукупності та проаналізувавши правові норми, дійшла до висновку, що дисциплінарною комісією об'єктивно підтвердити або спростувати факти вчинення інспектором СРПП відділу поліції № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, не надалося можливим, у зв'язку з відсутністю інших джерел інформації, які б свідчили про це та дали змогу встановити істину. Зазначене можливо встановити лише у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42024080000000050, відкритого 09.05.2024 Територіальним управлінням ДБР, розташованого у м. Мелітополі (з дислокацією у м. Запоріжжі), шляхом проведення відповідних слідчих дій, що, згідно з вимогами статті 216 КПК України (підслідність), перебуває поза межами компетенції працівників Національної поліції України.
Але, дисциплінарною комісією встановлено, що інспектор СРПП відділу поліції № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітан поліції ОСОБА_1 , який, як поліцейський, зобов'язаний неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, не вчиняти будь-яких дій, що ганьблять звання поліцейського, неухильно дотримуватись законодавства України, обмежень та заборон, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію» та іншими актами законодавства України, а також, будучи суб'єктом дії Закону України «Про запобігання корупції», зобов'язаний утримуватися від поведінки, яка може бути розцінена як готовність вчинити корупційне правопорушення, неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень та заборон, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України, 29 квітня 2025 року о 07:30, під час несення служби з охорони громадського порядку спільно з інспектором СРПП ВП № 6 Запорізького РУП лейтенантом поліції ОСОБА_3 , зупинив громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який був облікований УІАП ГУНП в Дніпропетровській області з 21 січня 2025 року в III «Блокпост» системи ІПНП, як особа, що самовільно залишила військову частину та розшукується ІНФОРМАЦІЯ_2 , не повідомив про вказаний факт скороченим номером «102», не вжив заходів щодо припинення правопорушення та не вжив заходів щодо уникнення поведінки, яка була сприйнята як підстава підозрювати його в правопорушенні, що ганьбить звання поліцейського та корупційному підриває авторитет поліції, скоївши тим самим дисциплінарний проступок.
Такі дії ОСОБА_1 , з урахуванням наданих ним пояснень, його службової характеристики, пояснень громадянина ОСОБА_2 та повідомлених ТУ ДБР обставин з кримінального провадження, є дисциплінарним проступком, що підриває авторитет Національної поліції України, суперечать покладеним на поліцію функціям та обов'язкам, підривають довіру до поліції як до носія влади, та є підставою для застосування до вказаного поліцейського дисциплінарного стягнення.
Висновок службового розслідування містить пропозицію: за скоєння дисциплінарного проступку, порушення вимог, передбачених частинами 1, 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (зі змінами), пунктами 1, 2 частини 1, частиною 2 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статтею 22, частиною 1 статті 24, статтею 38, пунктом 2 частини 3 статті 61 Закону України «Про запобігання корупції», пунктом 1 розділу ІІ, пунктом 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, пунктом 6 Розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року № 100, Присяги працівника поліції та своєї посадової інструкції (функціональних обов'язків), що виразилося у не повідомленні 29 квітня 2025 року скороченим номером «102» про факт виявлення громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який облікований УІАП ГУНП в Дніпропетровській області в ІП «Блокпост» системи ІПНП, як особа, що самовільно залишила військову частину та розшукується ІНФОРМАЦІЯ_2 , не вжитті заходів щодо припинення правопорушення та не вжитті заходів щодо уникнення поведінки, яка була сприйнята як підстава підозрювати його в корупційному правопорушенні, що ганьбить звання поліцейського та підриває авторитет поліції, застосувати до інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_1 (0091283) дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУНП в Запорізькій області від 06 серпня 2025 року № 1392 до позивача застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУНП в Запорізькій області від 07 серпня 2025 року № 491 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VІII у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Вважаючи що наказ від 06 серпня 2025 року № 1392 в частині застосування до капітана поліції ОСОБА_1 (0091283), інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, а також наказ від 07 серпня 2025 року № 491 о/с про звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 (0091283), інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, винесені відповідачем безпідставно, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду із даним позовом.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про Національну поліцію" визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Згідно із статтею 1 Закону України “Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом убезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно статті 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до частини 1 статті 19 вищезазначеного закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Частиною 2 статті 19 Закону № 580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Частиною 3 статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
Згідно з частиною 1 статтею 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком, відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Частинами 1, 2, 4 статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до вимог статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII) особам, зазначеним в підпункті «з» (поліцейські) пункту 1 частини 1 статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної виголи (грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав) для себе чи інших осіб.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 1700-VII особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів: 1) відмовитися від пропозиції; 2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; 3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; 4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Зі змісту частини 3 статті 11 Закону № 1700-VII вбачається, що рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.
Відповідно частини 1 статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Така присяга складена ОСОБА_1 12 квітня 2016 року.
Метою Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Згідно пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських поліцейський за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Згідно з абзацом 5 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.
Необхідно звернути увагу, що зі змісту присяги працівника поліції слідує, що його поведінка має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції.
Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
За статтею 14 Дисциплінарного статуту, обставини дисциплінарного проступку підлягають з'ясуванню під час проведення службового розслідування і в разі підтвердження факту його вчинення на поліцейського повинно бути накладене дисциплінарне стягнення, у тому числі, шляхом його звільнення зі служби, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
З урахуванням положень частини 2 статті 5 Дисциплінарного статуту, притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності є самостійним юридичним наслідком, який настає у разі скоєння ним дисциплінарного проступку. Обставини, що передували притягненню особи до даного виду відповідальності, можуть потягнути за собою настання інших наслідків у вигляді адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, але, це не може слугувати підставою для звільнення працівника поліції саме від дисциплінарної відповідальності.
Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку.
Аналіз співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності особи свідчить про те, що перша застосовується за діяння, котре є суспільно небезпечним, охоплюється положеннями Кримінального кодексу України, та за яке передбачено найбільш суворий захід державного примусу. На відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов'язань, які можуть бути передбачені службовими обов'язками суб'єкта проступку.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97).
Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 804/6242/17, від 22 жовтня 2020 року у справі № 826/3499/18, від 17 березня 2020 року у справі № 818/235/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 300/1406/19, від 22 січня 2020 року у справі № 160/1750/19, та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 9901/918/18, від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 02 жовтня 2018 року у справі № 9901/454/18 (П/9901/454/18), від 13 червня 2018 року у справі № 800/395/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18) тощо.
Повертаючись до матеріалів справи та встановлених обставин, можна дійти висновку, що дисциплінарна комісія ГУ НП в Запорізькій області не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 , яке здійснюється в межах кримінального провадження, а лише перевірила викладені у матеріалах службового розслідування відомості на предмет дотримання вимог, що ставляться до посадових осіб органів Національної поліції та наявності в описаних позивача діях складу дисциплінарного проступку.
Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , хоч і прийнято на підставі відомостей згідно матеріалів кримінального провадження, розпочатого відносно нього, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.
Тобто судом в межах розгляду дисциплінарної справи щодо позивача не досліджувалось питання наявності або відсутності вини в його діях щодо вчинення кримінального правопорушення, а надавалась правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.
Суд зазначає, що враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Подібна за змістом позиція висловлена Верховним судом у постанові від 20 травня 2019 року у справі № 815/2658/17.
Набрання законної сили судовим рішенням про притягнення особи до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення є окремою підставою для звільнення особи зі служби. В цьому випадку, звільнення відбулось за порушення службової дисципліни, вина позивача у скоєнні якого встановлюється у визначеному законом порядку.
Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі № 805/623/16.
Окрім вказаного, як встановлено матеріалами службового розслідування, підставою для накладення дисциплінарного стягнення стало не лише факт повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а й інші дії, зокрема і те, що відповідно до пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року № 100, поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції «102» і зобов'язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.
При цьому, позивач безпосередньо виконуючи службові обов'язки виявив особу, яка самовільно залишила військову частину та розшукується ІНФОРМАЦІЯ_2 . Водночас, ознайомившись з інформацією щодо розшуку вказаної особи, позивач не повідомив про вказаний факт за скороченим номером «102» та не вжив, передбачених законодавством, заходів для припинення виявленого правопорушення, що є проявом грубого порушення Присяги працівника поліції, визначеної «Про Національну поліцію», та дискредитують звання поліцейського.
Щодо посилання представника позивача на те, що він не має жодного відношення до факту можливого вимагання та отримання неправомірної вигоди, який встановлено 20 червня 2025 року, оскільки повідомлення про підозру зазначеного кримінального провадження ОСОБА_1 не вручалось, а за змістом того повідомлення про підозру, що вручене ОСОБА_1 , за фактом, який мав місце у липні 2024 року, службове розслідування не проводилось і зазначений факт не досліджувався під час проведення службового розслідування, а відтак обставини, викладені в повідомленні про підозру від 24 липня 2025 року за обставинами, які мали місце в липні 2024 року наразі встановлюються, суд зазначає, що вказане не має значення для цієї справи, оскільки вказане повідомлення не невілює вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Суд звертає увагу на усталену практику Верховного Суду, відповідно до якої обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 806/647/15, від 21 січня 2021 року у справі № 826/4681/18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 520/1578/2020, від 09 лютого 2022 року у справі № 160/12290/20, від 23 листопада 2023 року у справі № 420/14443/22).
З огляду на сукупність встановлених фактичних обставин, висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, виходячи із вимог національного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відбулось на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством, та що позовні вимоги є необґрунтованими.
Позивачем, у свою чергу, не спростовані встановлені відповідачем обставини допущення грубого порушення службової дисципліни, що свідчить про наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість наказу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 06 серпня 2025 року № 1392 в частині застосування до капітана поліції ОСОБА_1 (0091283), інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, то наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 07 серпня 2025 року № 491 о/с про звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 (0091283), інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області зі служби в поліції також є правомірним, оскільки винесений з метою реалізації дисциплінарного стягнення.
Вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з моменту фактичного звільнення є похідними від вимоги про скасування наказів та поновлення на роботі.
Оскільки суд дійшов висновку про правомірність звільнення позивача у задоволенні похідних вимог також необхідно відмовити.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
У відповідності до вимог стаття 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статті 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 13 листопада 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов