13 листопада 2025 року Справа № 280/7723/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд.3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121; код ЄДРПОУ 13486010)
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
03.09.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у неправильному нарахуванні позивачу розміру пенсії по втраті годувальника;
- зобов'язати відповідача зробити позивачу перерахунок пенсії з 03.01.2025 по втраті годувальника, виходячи з розміру 50% від пенсії, яку отримував померлий годувальник, ОСОБА_2 , на час настання смерті.
Ухвалою суду від 05.09.2025 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунено недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 10.09.2025 задоволено клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду. Крім того, вказаною ухвалою відкрито провадження у справі №280/7723/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2025 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ в Донецькій області). Розгляд адміністративної справи ухвалено розпочати спочатку.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№44179 від 03.09.2025). Зокрема зазначено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком. Після смерті чоловіка 03.01.2025 позивач звернулася до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. За результатами розгляду заяви позивач отримала відмову, яка обґрунтована тим, що розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника 6365,20 грн є меншим за розмір пенсії за віком, яку отримує позивач. На думку позивача отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що було призначене померлому годувальнику, а тому розмір пенсії у разі втрати годувальника має бути обчислено із пенсії, яку отримував годувальник на день смерті. На підставі вищенаведеного представник позивача просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Заперечення відповідача-1 проти задоволення позовних вимог викладені у відзиві на позовну заяву (вх.№47007 від 19.09.2025). Зокрема зазначено, що ГУ ПФУ в Запорізькій області не вчиняло жодних протиправних дій чи бездіяльності стосовно не призначення ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника та, відповідно, не розраховувало позивачу розмір пенсії по втраті годувальника. Відповідальним за розгляд заяви позивача від 03.01.2025 про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника було визначено ГУ ПФУ в Донецькій області, яким за результатами розгляду наданих позивачем до заяви від 03.01.2025 документів прийнято рішення № 923020800826 від 09.01.2025 про відмову в переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV). Водночас вказано, що основний розмір пенсії позивача до перерахунку складав 7624,61 грн, у разі переведення на пенсію по втраті годувальника розмір пенсії зменшується до 6365,20 грн, отже переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника не доцільне. З огляду на вищевикладене представник відповідача-1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позиція відповідача-2 щодо заявлених позовних вимог відображена у відзиві на позовну заяву (вх.№50461 від 08.10.2025). Окрім іншого вказано, що з 20.09.2006 ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком, призначену їй згідно з Законом України №1058-IV. 03.01.2025 позивач звернулась з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший (з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника). За результатами розгляду заяви позивача ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший від 09.01.2025 № 923020800826, оскільки розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника є меншим за розмір призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком. Зауважено, що при опрацюванні заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, пенсію у зв'язку з втратою годувальника позивачу обчислено відповідно до вимог Закону України №1058-IV, яким передбачено, що розмір пенсії у разі втрати годувальника обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника. На підставі вищевказаного представник відповідача-2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 30.09.1997 Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області (а.с.7).
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області на пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058-ІV, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 від 17.10.2006 (а.с.8).
Чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до норм статті 54 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (а.с.110-113).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 06.12.2024 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).
03.01.2025 позивач звернулася до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України № 1058-IV (а.с.64).
У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (із подальшими змінами та доповненнями) (далі - Порядок № 22-1) передбачено, що з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Відповідно до пункту 4.2. Порядку №22-1 засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, а саме ГУ ПФУ в Донецькій області.
Враховуючи наведене, заява позивача від 03.01.2025 в порядку екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в Донецькій області.
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 09.01.2025 позивачу відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до статті 36 Закону України № 1058-ІV, оскільки основний розмір пенсії позивача до перерахунку складав 7624,61грн, а у разі переведення на пенсію по втраті годувальника розмір пенсії зменшується до 6365,20грн (а.с.65 зворотній бік).
Листом відповідача від 02.05.2025 №0800-0210-8/42475 представнику позивача повідомлено що за документами пенсійної справи було розраховано розмір пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника, яка обчислена відповідно до Закону України № 1058-ІV з урахуванням страхового стажу годувальника 33 роки 04 місяці 03 дні (коефіцієнт страхового стажу - 0,33333) та із заробітної плати годувальника 36391,55 грн (показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі (3764,40*1,17*1,11*1,11*1,14*1,197*1,0796): 7994,47 грн х 4,55209 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати), визначеної за період роботи з 01.01.1994 по 31.12.1995. Основний розмір пенсії позивача до перерахунку складав 7624,61 грн, у разі переведення на пенсію по втраті годувальника розмір пенсії зменшується до 6365,20 грн (а.с.6).
Вважаючи протиправними дії відповідача-1 щодо неправильного нарахування розміру пенсії по втраті годувальника, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачами докази, суд приходить до наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України №1058-IV.
Згідно зі статтею 1 Закону України № 1058-ІV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно зі статтею 5 Закону України №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до приписів частини першої статті 10 Закону України №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника встановлені статтею 36 Закону України №1058-IV, за змістом якої пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, оскільки за змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону України №1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважається дружина, яка досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то позивач має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Така обставинами не є спірною та визнається учасниками справи.
Питання, пов'язані з обчисленням розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону України №1058-IV, якою передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії, призначеної у зв'язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону України №1058-IV є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.07.2019 у справі №676/6529/15-а, від 11.07.2019 у справі №667/1568/16, від 21.02.2020 у справі №523/13150/16-а, від 28.04.2020 у справі №635/4299/17, від 01.06.2022 у справі №620/3519/18, від 14.11.2023 у справі №620/5200/22.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-IV. Її померлий чоловік ( ОСОБА_2 ) за життя отримував пенсію за вислугу років, як працівник льотного складу, призначену відповідно до статті 54 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідно до норм Закону №1058-IV вона має право на переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, яка має бути розрахована виходячи з 50% від фактичного розміру пенсії, яку отримував її чоловік.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі №523/13150/16-а та від 06.04.2021 у справі № 617/724/16-а вже вирішував питання правильного застосування норм матеріального права щодо обчислення розміру пенсії по втраті годувальника, який за життя не отримував пенсію за віком, а отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Так, Суд зазначав, що стаття 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які можуть бути призначені відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі, а саме: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Враховуючи викладене, оскільки позивач звернулась за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника саме на підставі Закону №1058-IV, розмір такої пенсії обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника. Іншого цим Законом не передбачено.
Відтак, оскільки померлий годувальник за час життя не отримував пенсію за віком, то відповідач, визначаючи розмір пенсії по втраті годувальника, обґрунтовано виходив із розміру пенсії за віком, який належав би годувальнику. Суд зазначає, що право на пенсію за віком виникає в особи з досягненням нею відповідного віку та гарантоване навіть, якщо особа не реалізувала таке право.
Відповідачем-2 встановлено, що при проведенні перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника розмір пенсії позивача є нижчим за розмір пенсії, який вона отримує за віком, а саме основний розмір пенсії за віком позивача становить 7624,61грн в той час як у разі переведення на пенсію по втраті годувальника розмір пенсії зменшується до 6365,20грн (заробіток - 36391,55 грн х 0,33333 - коефіцієнт стажу х 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника + 300 грн - компенсаційна виплата 70-ти річним).
При цьому, за приписами пункту 4 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України №1058-IV у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Приписи наведеної правової норми необхідно застосовувати й у спірному випадку, оскільки, як встановлено судом, позивач вже отримує пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-IV, а тому призначення іншого виду пенсії, передбаченому цим же Законом, в іншому розмірі, за своєю суттю, є тотожним перерахунку пенсійної виплати й, до того ж, внаслідок цього її розмір зміниться у бік зменшення, що, у розумінні вказаних вище законодавчих приписів, є неприпустимим і виключає можливість прийняття суб'єктом владних повноважень рішень або вчинення ним дій, які б звужували зміст, обсяг існуючих соціальних гарантій.
Таким чином, відмова відповідача-2 у призначенні позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника є правомірною, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання відповідача-1 зробити позивачу перерахунок пенсії з 03.01.2025 по втраті годувальника, виходячи з розміру 50% від пенсії, яку отримував померлий годувальник ОСОБА_2 на час настання смерті.
Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, діяли у межах повноважень, наданих їх законодавством та довели правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не проводиться.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012), до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд.3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121; код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 13.11.2025.
Суддя І.В.Садовий