13 листопада 2025 року Справа № 280/7421/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
25.08.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_4 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду позивача з позовними вимогами до відповідача - поважними та поновити строк звернення до адміністративного суду з наведеним позовом;
- звільнити позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення у повному розмірі, а саме: збільшеної до 100 000,00грн додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 за період його лікування з 01.09.2024 по 31.07.2025 внаслідок отриманого поранення тяжкого ступеня в загальному розмірі 1100000,00 (один мільйон сто тисяч) гривень;
- зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити позивачу збільшеної до 100 000,00грн додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 за період його лікування з 01.09.2024 по 31.07.2025 внаслідок отриманого поранення тяжкого ступеня в загальному розмірі 1100000,00грн (один мільйон сто тисяч гривень);
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди за період з 03.05.2023 по 30.11.2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01 вересня 2024 року по дату виплати, розрахувавши її розмір за методикою відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-III.
Ухвалою суду від 29.08.2025 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 15.09.2025 задоволено клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду із даною позовною заявою та поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду. Крім того, вказаною ухвалою суду відкрито провадження у справі №280/7421/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження).
Ухвалою суду від 19.09.2025 задоволено клопотання представника військової частини НОМЕР_2 про заміну відповідача у справі №280/7421/25 та замінено відповідача у справі №280/7421/25 з Військової частини НОМЕР_4 на його правонаступника - Військову частину НОМЕР_2 .
Ухвалою суду від 22.09.2025 витребувано від Військової частини НОМЕР_2 :
- інформацію про проходження позивачем військової служби у період з 24.06.2024 по 31.07.2025 у військових частинах НОМЕР_4 , НОМЕР_2 та НОМЕР_5 та докази на підтвердження вказаних обставин (копії військового квитка, наказів про зарахування до особового складу військової частини, тощо);
- інформацію щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та/або у відпустці для лікування після отримання тяжкого поранення за період з 01.09.2024 по 31.07.2025 включно та всі документи що стосуються предмету спору, в тому числі накази про виплату позивачу зазначеної винагороди за вказаний період та накази про надання позивачу відпустки для лікування після отримання тяжкого поранення.
Ухвалою суду від 22.09.2025 витребувано від ОСОБА_1 усі наявні докази щодо перебування позивача на стаціонарному лікуванні та/або у відпустці для лікування після отримання 24.06.2024 тяжкого поранення у період, який охоплюється заявленими позовними вимогами з 01.09.2024 по 31.07.2025.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в уточненій позовній заяві (вх.№42654 від 25.08.2025) та відповіді на відзив (вх.№46939 від 19.09.2025). Зокрема зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 під час якої втратив свій військовий квиток. 24.06.2024 в результаті ведення бойових дій, внаслідок мінометного обстрілу позивач за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме: виконуючи бойове завдання в районі н.п. Новоолександрівка, Покровського р-ну, Донецької області, під час відбиття збройної агресії Російської Федерації проти України та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану отримав вибухову травму, множинні ВОСП поперекової ділянки, ВОСП правої п'яти та лівої ступні. Отримане позивачем порання призвело до тривалого проходження ним стаціонарного лікування. Станом на 23.08.2025 позивач продовжує лікування на дому у зв'язку із фізичною неможливістю самостійно рухатись та відвідувати медичні заклади. Зауважено, що командуванням військової частини НОМЕР_4 починаючи з 01.09.2024 протиправно не здійснюється нарахування та виплата позивачу основних та додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі збільшеної до 100 000 гривень додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за період його стаціонарного лікування з 01.09.2024 по 23.08.2025 в наслідок отриманого поранення тяжкого ступеня. 04.07.2025 представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_4 із заявою про нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період його стаціонарного лікування з 01.09.2024 по 30.06.2025 внаслідок отриманого поранення тяжкого ступеня, а також направлення позивача на оцінювання повсякденного функціонування особи, однак жодної відповіді не отримав. Вважаючи таку позицію відповідача протиправною, а права позивача порушеними, представник позивача просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Позиція відповідача викладена у заяві про виконання ухвали суду (вх.№47626 від 23.09.2025). Зокрема зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 правонаступником якої є військова частина НОМЕР_2 . Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №25-РС від 04.02.2025 солдата ОСОБА_1 , колишнього кулеметника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_5 виведено в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , а на даний момент останній знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_6 . Підставою для виведення у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , а згодом командира військової частини НОМЕР_6 , слугував пп.15 пункту 116 Положення про проходження громадянам України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (зі змінами) у зв'язку з відсутністю військовослужбовця на військовій службі, а саме не повернення позивача з лікувального закладу згідно акту службового розслідування вх.№6513 від 23.12.2024 зареєстрованого у військовій частині НОМЕР_5 . Фактично позивач повинен був прибути до розташування військової частини НОМЕР_5 до відповідного населеного пункту Донецької області 16.12.2024, однак останній не прибув та був поданий як такий, що не повернувся з лікувального закладу та самовільно залишив військову частину. Зауважено, що на теперішній час дане службове розслідування є чинне та не скасовано. Водночас, вказано, що в подальшому позивачу було призупинено військову службу на підставі ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пункти 144-1 та 144-2 Положення про проходження громадянам України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (зі змінами), у зв'язку з внесенням відомостей до ЄРДР за фактом самовільного залишення військової частини в період воєнного стану (ч.4 ст.407 КК України).
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 .
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_5 від 12.07.2024 №2311 солдат ОСОБА_1 24.06.2024 в результаті ведення бойових дій, внаслідок мінометного обстрілу отримав Вибухову травму, множинні ВОСП поперекової ділянки, ВОСП правої п'яти та лівої ступні. За обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме: виконуючи бойове завдання в районі н.п. Новоолександрівка, Покровського р-ну, Донецької області, під час відбиття збройної агресії Російської Федерації проти України та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану. Поранення не пов'язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій в стані алкогольного чи токсичного сп'яніння. Під час поранення перебував в засобах індивідуального захисту. Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (а.с.11)
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №13212 від 26.06.2024 солдат ОСОБА_1 з 24.06.2024 по 26.06.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради. Діагноз: S31.7 - МВТ (24.06.2024) Множинні ВОСП поперекової ділянки обох сідниць та стегон. Множинні ВОСП лівої кисті ВОСП правої п'ятки та лівої ступні. СПО (24.06.2024): ПХО вогнепальних ран (а.с.14).
Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №57945 від 04.07.2024 солдат ОСОБА_1 з 27.06.2024 по 05.07.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «1 територіальне медичне об'єднання м.Львова». Діагноз: Множинні відкриті рани живота, нижньої частини спини та таза МВТ від 24.06.2024. Множинні ВОСП поперекової ділянки обох сідниць та стегон. Множинні ВОСП лівої кисті ВОСП правої п'ятки та лівої ступні. Стан після оперативного втручання (24.06.2024): ПХО вогнепальних ран (а.с.15).
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1664 від 09.07.2024 солдат ОСОБА_1 з 05.07.2024 по 09.07.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у Військовій частині НОМЕР_7 . Діагноз: Т01.8 Інші поєднання відкритих ран, що охоплюють кілька ділянок тіла МВТ (24.06.2024) Вогнепальні осколкові сліпі поранення м'яких тканин поперекової ділянки, обох сідниць, стегон. Множинні вогнепальні осколкові поранення лівої кисті, правої п'ятки та лівої ступні з наявністю невидалених сторонніх тіл (металевих осколків, операцій: 24.06.2024 ПХО вогнепальних ран, 06.07.2024 ВХО ран лівої сідниці, правого стегна, ушивання ран (а.с.16-17).
Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 6817 від 23.08.2024 солдат ОСОБА_1 з 22.07.2024 по 23.08.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві "Свалявська міська лікарня". Діагноз: Основний МВТ (24.06.2024) Вогнепальні осколкові сліпі поранення м'яких тканин поперекової ділянки, обох сідниць, стегон. Множинні вогнепальні осколкові поранення лівої кисті, правої п'ятки та лівої ступні з наявністю невидалених сторонніх тіл (металевих осколків, операцій: 24.06.2024° ПХО вогнепальних ран, 06.07.2024 ВХО ран лівої сідниці, правого стегна, ушивання ран. Множинні контрактури суглобів та м'яких тканин з вираженим больовим синдромом (а.с.17 зворотній бік - 18).
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 6817 від 27.08.2024 солдат ОСОБА_1 з 22.07.2024 по 23.08.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві "Свалявська міська лікарня". Діагноз: Основний МВТ (24.06.2024) Вогнепальні осколкові сліпі поранення м'яких тканин поперекової ділянки, обох сідниць, стегон. Множинні вогнепальні осколкові поранення лівої кисті, правої п'ятки та лівої ступні з наявністю невидалених сторонніх тіл (металевих осколків, операцій: 24.06.2024° ПХО вогнепальних ран, 06.07.2024 ВХО ран лівої сідниці, правого стегна, ушивання ран. Множинні контрактури суглобів та м'яких тканин з вираженим больовим синдромом (а.с.17 зворотній бік - 21).
Відповідно до Довідки №210 військово-лікарської комісії від 27.08.2024 №134/210 солдату ОСОБА_1 27.08.2024 проведено медичний огляд військово-лікарською комісією при КНП "Свалявська міська лікарня". Встановлено, що травма, поранення тяжкого ступеня, поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ потребує відпустки для лікування у зв'язку з травмою, пораненням на 30 (тридцять) календарних днів (а.с.20).
За результатами проведеного службового розслідування заступником командира з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_5 складено Акт проведення службового розслідування, затверджений командиром військової частини НОМЕР_5 та зареєстрований у військовій частині НОМЕР_5 за №6513 від 23.12.2024 (а.с.101 зворотній бік -103).
11.02.2025 командиром військової частини НОМЕР_5 (з основної діяльності) винесено наказ №523 «Про результати службового розслідування» пунктами 1-2 якого наказано:
Службове розслідування згідно наказу командира військової частини НОМЕР_5 «Про призначення службового розслідування» стосовно солдата ОСОБА_1 №1143 від 20.12.2024 вважати завершеним.
Економічно-фінансовій службі та іншим службам зупинити всі належні види забезпечення солдату ОСОБА_1 , передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (а.с.100 зворотній бік).
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) №25-РС від 04.02.2025 відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пунктів 144-1 та 144-2 Положення про проходження громадянам України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (зі змінами) солдату ОСОБА_1 , колишньому кулеметнику стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_5 призупинено військову службу (а.с.99).
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 1114 від 02.04.2025 солдат ОСОБА_1 з 17.03.2025 по 28.03.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська лікарня №8» Запорізької міської ради. 18.03.2025 р. операція: ампутація правої н/к на рівні н/з гомілки: ампутація лівої н/к на рівні н/3 гомілки. діагноз: відмороження обох стоп 4 ст. гангрена обох стоп, т35 (а.с.21 зворотній бік).
04.07.2025 представником позивача засобами поштового зв'язку на адресу військової частини НОМЕР_4 було направлено заяву про нарахування та здійснення виплат, а також про надання направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи, у якій представник позивача просив:
- нарахувати та здійснити виплату солдату ОСОБА_1 основні та додаткові види грошового забезпечення, в тому числі виплату збільшеної до 100 000 гривень додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за період його стаціонарного лікування з 01.09.2024 по 30.06.2025 в наслідок отриманого поранення тяжкого ступеня;
- надати солдату ОСОБА_1 направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи, з метою встановлення групи, причини, строку інвалідності та визначення відсотка втрати працездатності (а.с.22-26).
Жодної відповіді на заяву від 04.07.2025 представником позивача отримано не було, вимоги зазначеної заяви військовою частиною НОМЕР_4 задоволені не були.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення у повному розмірі, а саме: збільшеної до 100 000,00грн додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за період його лікування з 01.09.2024 по 31.07.2025 внаслідок отриманого поранення тяжкого ступеня, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав, свобод людини є головним обов'язком держави.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців-діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Приписами статей 1-2 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), яка набрала чинності з 01.03.2018.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 Постанови №704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Пунктом 8 Постанови №704 установлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктами 1, 3 Постанови № 168 (в первісній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.
01.04.2022 до Постанови №168 постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни, згідно якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцям у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.
Також, Постанову №168 (в редакції від 19.07.2022) доповнено пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».
Так, наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Для врегулювання питання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, Міністром оборони України прийнято рішення від 25.03.2022 №248/1298 та від 18.04.2022 №248/1529.
В подальшому, питання виплати додаткової винагороди регулюється рішенням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, чинним на час виникнення та існування спірних правовідносин, згідно з яким документальне підтвердження вказаних вище фактів здійснюється на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій (вахтовой, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорту (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. При цьому відряджені військові підтверджують безпосередню участь у бойових діях або заходах довідкою керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Виплата здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління командирам (начальникам) військових частин. При цьому в цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов'язково зазначають підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо. Такі накази за минулий місяць мають бути видані до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Крім цього, у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також включені військовослужбовців, зокрема, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
При цьому підставою для видачі наказу є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), в якій має бути зазначено: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво),пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).
Крім цього, згаданим наказом передбачений перелік випадків, згідно з яким не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди військовослужбовці, зокрема, які: самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
При цьому зазначене не стосується військовослужбовців, визначених у пунктах 4-8, 10, які протягом поточного місяця загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов'язаних із захистом Батьківщини) або захоплені в полон, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні або отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини.
З урахуванням вищезазначеного рішення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, в подальшому наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 затверджено зміни до Положення №260 та внесено до цього Положення новий розділ XXXIV (Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану).
Так, згідно з пунктом 9 розділу XXXIV Положення №260 (тут і далі в редакції Наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44) накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Пунктом 10 розділу XXXIV Положення №260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн також включаються військовослужбовці у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Пунктом 11 розділу XXXIV Положення №260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем.
З аналізу наведених норм чинного законодавства слідує, що військовослужбовці Збройних Сил за час несення ними військової служби отримують як основне грошове забезпечення, передбачене Постановою №704, а також на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), виплачується й додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, яка може становити до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, при цьому, право на отримання такої додаткової винагороди також мають і військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, а підставою для виплати цієї додаткової винагороди за вказаних обставин слугує довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком №5 до Положення №402, що видається командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини, та видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем. Вказана довідка, в свою чергу, є підставою для включення військовослужбовця до наказів командирів (начальників) про виплату такої додаткової винагороди.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається наявність лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме:
пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини;
факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
При цьому, суд зазначає, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним під час захисту Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000,00 грн винагорода.
З матеріалів справи встановлено, що після отримання 24.06.2024 тяжкого поранення, ТАК, пов'язаного із захистом Батьківщини, позивач у періоди з 24.06.2024 по 26.06.2024, з 27.06.2024 по 05.07.2024, з 05.07.2024 по 09.07.2024, з 22.07.2024 по 27.08.2024 перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до Довідки №210 військово-лікарської комісії від 27.08.2024 №134/210 солдату ОСОБА_1 27.08.2024 проведено медичний огляд військово-лікарською комісією при КНП "Свалявська міська лікарня". Встановлено, що травма, поранення тяжкого ступеня, поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ потребує відпустки для лікування у зв'язку з травмою, пораненням на 30 (тридцять) календарних днів.
Згідно із наданими представником позивача банківськими виписками по рахунку позивача військовою частиною НОМЕР_2 позивачу у період з червня по вересень 2024 року нараховувалось грошове забезпечення з урахуванням передбаченої Постановою №168 додаткової винагороди, а саме: червень 2024 року - 83 928,27грн, липень 2024 року - 138867,89грн, серпень 2024 року - 119833,11грн та вересень 2024 року - 94542,00грн.
Водночас, заявлені позивачем позовні вимоги, які стосуються періоду з 01.09.2024 по 31.07.2025 не підтверджуються жодними доказами щодо перебування позивача на лікуванні або у відпустці для лікування у зв'язку з травмою, пораненням.
Судом при відкритті провадження у справі було витребувано у позивача усі наявні докази щодо перебування позивача на стаціонарному лікуванні та/або у відпустці для лікування після отримання 24.06.2024 тяжкого поранення у період, який охоплюється заявленими позовними вимогами з 01.09.2024 по 31.07.2025.
У зв'язку із ненаданням позивачем витребуваних при відкритті провадження доказів, ухвалою суду від 22.09.2025 повторно витребувано від ОСОБА_1 усі наявні докази щодо перебування позивача на стаціонарному лікуванні та/або у відпустці для лікування після отримання 24.06.2024 тяжкого поранення у період, який охоплюється заявленими позовними вимогами з 01.09.2024 по 31.07.2025.
Натомість, жодних доказів перебування на стаціонарному лікуванні та/або у відпустці для лікування після отримання 24.06.2024 тяжкого поранення у період, який охоплюється заявленими позовними вимогами з 01.09.2024 по 31.07.2025 позивачем до матеріалів справи не надано.
Враховуючи не підтвердження позивачем факту перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення або у відпустці для лікування у зв'язку з травмою, пораненням, суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 у розмірі до 100000 гривень за заявлений ним період з 01.09.2024 по 31.07.2025.
Крім того, суд звертає вагу, що за результатами проведеного службового розслідування за фактом самовільного залишення позивачем військової частини, заступником командира з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_5 складено Акт службового розслідування, затверджений командиром військової частини НОМЕР_5 та зареєстрований у військовій частині НОМЕР_5 за №6513 від 23.12.2024.
11.02.2025 командиром військової частини НОМЕР_5 (з основної діяльності) винесено наказ №523 «Про результати службового розслідування» пунктами 1-2 якого наказано:
Службове розслідування згідно наказу командира військової частини НОМЕР_5 «Про призначення службового розслідування» стосовно солдата ОСОБА_1 №1143 від 20.12.2024 вважати завершеним.
Економічно-фінансовій службі та іншим службам зупинити всі належні види забезпечення солдату ОСОБА_1 , передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260.
Суд звертає увагу, що вищенаведені Акт службового розслідування, затверджений командиром військової частини НОМЕР_5 та зареєстрований у військовій частині НОМЕР_5 за №6513 від 23.12.2024 та наказ командира військової частини НОМЕР_5 (з основної діяльності) №523 від 11.02.2025 «Про результати службового розслідування» на момент розгляду даної справи є чинними та позивачем не оспорювались.
Згідно з пунктом 15 розділу XXXIV Положення №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які, зокрема, самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Оскільки згідно з актом службового розслідування №6513 від 23.12.2024 позивач починаючи з 16.12.2024 вважається таким, що самовільно залишив військову частину, у відповідача з 16.12.2024 були відсутні підстави для виплати позивачу грошового забезпечення, у тому числі додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
З огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову, підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно із статтею 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 13.11.2025.
Суддя І.В.Садовий