12 листопада 2025 року Справа № 280/7372/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в розрахунку позивачу пенсії за віком з урахуванням вимог ч.2 ст.40 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно до ч.2 ст.40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2020, 2021, 2022 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, починаючи з 16.02.2023.
Ухвалою від 26 серпня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 09 вересня 2025 року визнано поважною причину пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду у даній справі, відкрито спрощене позовне провадження.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду України та отримувала пенсію за вислугу років. У зв'язку із набуттям права на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Відповідачем переведено позивача з одного виду пенсії на інший без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки. Вказані дії, на думку позивача, порушують його законні права та інтереси, оскільки вони ґрунтуються на безпідставних мотивах і не відповідають критеріям правомірності. Просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивача з 16.02.2023 переведено з пенсії за вислугу років, яка була призначена 06.12.2006 на пенсію за віком, на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148 були внесені зміни до Закону № 1058. Так, Розділ XV Прикінцевих положень Закону № 1058 було доповнено пунктом 4-3, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Враховуючи вищевикладене, з 16.02.2023 року позивача було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на пільгових умовах та перераховано відповідно до ст.ст. 40, 42, 45 Закону №1058. Тож, у відповідності до норм ст. 45 Закону № 1058 при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком при обчисленні розміру пенсії має застосовуватися показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014, 2015, 2016 роки (3764, 40 х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14=6186,32 грн). В свою чергу, за заявою позивачки з 06.12.2006 року їй вже була призначена пенсія за вислугу років, тобто позивачка вже скористалася своїм правом на призначення пенсії та певний час її отримувала, що виключає повторне призначення пенсії. Таким чином, виходячи з норм чинного законодавства України та на підставі вищевикладеного, оскільки Позивачу первинно було призначено пенсію за вислугу років у 2006 році, у відповідачки відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки при переході на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки показник середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки застосовується лише при первинному призначенні пенсії. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для рішення у справі, з огляду на наступне.
З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, з 06.12.2006 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788.
З 16.02.2023 позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.
На звернення позивача, листом від 03.06.2025 відповідач повідомив про те, що пенсія позивача розрахована вірно у відповідності до Закону №1058-IV, підстав для обчислення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення, а саме за 2020-2022 роки, немає.
Вважаючи, протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку застосовуючи показник середньої заробітної плати по Україні за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії, тобто 2020-2022 роки, позивач звернулась до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-ІV(тут та надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Відповідно до абзацу першого пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Відповідно до статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів за її вибором.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Суд звертає увагу, що 06.12.2006 позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернулась вперше 16.02.2023.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 26.03.2019 у справі №335/13242/16-а (2-а/335/33/2017), від 31.05.2019 у справі №314/272/17 (2-а/314/33/2017) та від 31.03.2020 у справі №348/1296/17.
Таким чином, оскільки позивач до 16.02.2023 не отримувала пенсію відповідно до Закону №1058-ІV, відповідач в даному випадку мав призначити позивачу пенсію, а не перевести з одного виду пенсії на інший, та відповідно при призначенні пенсії застосувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки.
Суд не приймає доводи відповідача, оскільки в ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсій по матеріалам пенсійної справи, що в даному випадку відсутнє, так як мало місце призначення іншої пенсії за іншим Законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону.
Таким чином, факт отримання позивачем до досягнення пенсійного віку пенсії за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення", а не за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не позбавляє позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2020-2022 роки.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.11.2016 по справі № 133/476/15-а та підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 по справі № 876/5312/17.
За приписами частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення розміру пенсії за віком позивачу без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки та зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки, починаючи з 16.02.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 72,77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду Українив Запорізькій області щодо обчислення ОСОБА_1 розміру пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплатити (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, починаючи з 16.02.2023.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова