13 листопада 2025 рокум. Ужгород№ 260/7017/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків завданих державі, -
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд: 1. Стягнути з ОСОБА_1 - збитки завдані державі, в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 6210,14 грн. Реквізити для сплати: отримувач коштів: військова частина НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 банк отримувача коштів: ДКСУ м.Київ МФО 820172 р/р НОМЕР_3 . 2. Витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 3028 грн.00 коп. стягнути з відповідача, ОСОБА_1 , на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 . Реквізити для сплати: отримувач коштів: військова частина НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 банк отримувача коштів: ДКСУ м.Київ, МФО 820172, р/р НОМЕР_3 .
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.04.2025 №554 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметником першої групи інспекторів прикордонної служби першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ).
Відповідно до рапорту заступника начальника штабу - начальника відділу бойової та спеціальної підготовки підполковника ОСОБА_2 від 17.07.2025 №Р-27052-25 солдат ОСОБА_1 не прибув з відпустки.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.07.2025 №1091-ОС «Про особовий склад» солдата ОСОБА_1 з 05.07.2025 знято з усіх видів забезпечення, оскільки він у встановлений термін не прибув з ВЛК до місця несення служби та відсутній у місці дислокації підрозділу.
До моменту зняття зі всіх видів забезпечення, йому було нараховано та виплачено грошове забезпечення за повний місяць липень 2025 року в розмірі 7942,74 грн, яке він отримав на картковий рахунок.
Таким чином переплата грошового забезпечення ОСОБА_1 становить 31 дн. - 5 дн. = 27 днів, тому сума заборгованості перед ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовою частиною НОМЕР_1 ) становить - 6210,14 грн.
Розрахунковий лист ОСОБА_1 за липень 2025 року додається. Таким чином, Відповідач набув та зберіг майно, а саме грошові кошти в сумі 6210,14 грн. без достатньої правової підстави, оскільки самовільно залишив місце служби під час дії воєнного стану та фактично не виконував військового обов'язку з 05.07.2025 до 31.07.2025.Таким чином, наявні підстави для стягнення з відповідача отриманого за час відсутності на службі без поважних причин грошового забезпечення у сумі 6210,14 грн.
Ухвалою суду від 05 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду від 20.01.2025 року скерована на адресу ОСОБА_1 проте конверт повернувся до суду згідно довідки «за закінченням терміну зберігання»
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до статті 131 КАС України, учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до статі 162 частини 6 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.04.2025 №554 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметником першої групи інспекторів прикордонної служби першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ).
Відповідно до рапорту заступника начальника штабу - начальника відділу бойової та спеціальної підготовки підполковника ОСОБА_2 від 17.07.2025 №Р-27052-25 солдат ОСОБА_1 не прибув з відпустки.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.07.2025 №1091-ОС «Про особовий склад» солдата ОСОБА_1 з 05.07.2025 знято з усіх видів забезпечення, оскільки Він у встановлений термін не прибув з ВЛК до місця несення служби та відсутній у місці дислокації підрозділу.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, згідно розрахункових листів за липень 2025 року відповідачу було виплачено грошове забезпечення у розмірі 7942,74 грн., оскільки відповідача наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.07.2025 №1091-ОС «Про особовий склад» з 05.07.2025 знято з усіх видів забезпечення, відтак переплата грошового забезпечення за період з 06.07.2025 по 31.07.2025 року становить 6210,14 грн.
Представник позивача, вважаючи, що відповідач без наявних правових підстав отримав 6210,14 грн грошового забезпечення, звернувся до суду з цим позовом з метою стягнення переплати грошового забезпечення.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни врегульовано Законом України 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон №2232-XI).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260).
Відповідно до п.12 розділу І Порядку №260 військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.
Отже, у період перебування військовослужбовця за ним зберігається виплата грошового забезпечення.
Водночас, згідно з п.15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Згідно з витягом з наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.07.2025 року №1091-ОС солдата ОСОБА_1 знято з усіх видів забезпечення з 05.07.2025 року у зв'язку з тим, що останній у встановлений термін не прибув до місця дислокації підрозділу. Відповідно до вказаного наказу визначено, що виплату грошового забезпечення , здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення на них пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством для військовослужбовців не здійснювати з 05.07.2025 року до дня повернення до виконання військового обов'язку.
Враховуючи, що відповідач з 05.07.2025 не прибув до місця розташування підрозділу, де проходив військову службу та з 05.07.2025 року був відсутній на службі у в/ч НОМЕР_1 , суд вважає, що на підставі п.15 Порядку №260 відповідач не мав права на виплату грошового забезпечення за час відсутності відповідача на службі без поважних причин.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (далі Закон №160-IX).
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (ст. 4 Закону №160-IX).
Згідно з ч.4 ст.3 Закону №160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій (п.1 ч.1 ст.6 Закону №160-IX).
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі змістом цієї норми, зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.
Водночас стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.
Так не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Отже, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п.1 ч.1 ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.
Оскільки відповідач з 05.07.2025 не прибув до місця розташування підрозділу, де проходив військову службу та був відсутній на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 , суд вважає, що ОСОБА_1 діяв недобросовісно та за липень 2025 року безпідставно отримав грошове забезпечення на суму 6210,14 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь в/ч НОМЕР_1 безпідставно набутих ним коштів під час фактичного невиконання обов'язків військової служби.
Відповідно до ст.72-76 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Відтак, відсутні підстави для розподілу судових витрат по сплаті судового збору позивачем.
Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд,
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 6210,14 (шість тисяч двісті десять гривень 14 копійок) грн. під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби за липень 2025 року (за реквізитами для сплати: отримувач коштів: військова частина НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 банк отримувача коштів: ДКСУ м.Київ МФО 820172 р/р НОМЕР_3 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору