05 листопада 2025 року м. Ужгород№ 260/7369/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Маєцької Н.Д.
при секретарі судового засідання - Готра В.В.
за участю:
представника позивача - Порада С.В.,
представників відповідача - Ковбин Д.В., Петрова О.М., Пукіш А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Комунального підприємства "Ужгородпарксервіс" Ужгородської міської ради (пл. Поштова, 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 44205860) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Августина Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 листопада 2025 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 13 листопада 2025 року.
Комунальне підприємство “Ужгородпарксервіс» Ужгородської міської ради звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Закарпатській області, якою просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Закарпатській області від 17.07.2025 року № 00101520705.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 17.07.2025 року № 00101520705, яким за не проведення розрахункової операції через РРО/ПРРО та невидачу відповідного розрахункового документу застосовано штраф у сумі 18 323 468,79 грн. Таке податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі акту фактичної перевірки від 29.05.2025 №9599/Ж5/0716/РРО/44205860. Позивач вважає, що при наданні послуг з паркування не здійснював розрахункових операцій у розумінні ст.2 Закону України від 06.07.1995 р. №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265), оскільки оплата проводилась у безготівковій формі через залучену фінансову компанію із використанням платіжного терміналу або мобільного застосунку. На думку позивача, такі платежі підпадають під виняток, передбачений п.14 ст.9 Закону №265 (розрахунки, здійснені через системи дистанційного обслуговування та/або сервіси переказу коштів), у зв'язку з чим застосування РРО/ПРРО та видача розрахункових документів не були обов'язковими. Позивач також посилається на те, що контролюючим органом неправильно кваліфіковано спосіб розрахунків і не враховано роль фінансового посередника.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно з яким проти задоволення позову заперечує у повному обсязі. Відповідач вказує на те, що за результатами фактичної перевірки встановлено, що КП “Ужгородпарксервіс» під час надання послуг із паркування транспортних засобів здійснює приймання коштів (зокрема готівкових) від споживачів у момент отримання послуги, у тому числі через програмно-технічні комплекси самообслуговування (ПТКС) та мобільні застосунки, при цьому розрахункові документи споживачам не видаються, а РРО/ПРРО не застосовується.
Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, згідно з якою зазначає, що КП не приймає кошти від споживачів безпосередньо, а отримує їх від фінансової установи - що свідчить про відсутність розрахункової операції в розумінні Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265 і, відповідно, про безпідставність висновків податкового органу щодо обов'язку застосовувати РРО/ПРРО. Також, представник позивача вважає, що оплата, здійснена через фінансову компанію, що має ліцензію НБУ на переказ коштів без відкриття рахунків, є операцією через сервіс переказу коштів і звільняє позивача від обов'язку застосовувати РРО або ПРРО.
Від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких звертає увагу, що саме факт прийняття коштів за місцем надання послуги - незалежно від способу їх внесення (готівкою, через POS-термінал, ПТКС чи мобільний застосунок) - свідчить про здійснення розрахункової операції, що підлягає фіскалізації через РРО/ПРРО. Також вважає, що квитанція про переказ коштів, сформована банком, платіжним сервісом або небанківською фінансовою установою, не є розрахунковим документом у розумінні Закону №265, оскільки вона лише підтверджує факт переказу коштів, але не засвідчує факту продажу послуги чи виконання розрахункової операції. Така квитанція не містить обов'язкових реквізитів розрахункового документа (найменування суб'єкта, назви послуги, ставки ПДВ тощо) і тому не може замінювати фіскальний чек.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та просив їх задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що КП “Ужгородпарксервіс» надає послуги з платного паркування на майданчиках для паркування (паркувальних зонах) відповідно до Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМ України від 03.12.2009 року № 1342 та на підставі укладених з Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради Договорів про організацію та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування м.Ужгород від 20.05.2022 року без номеру, 08.11.2022 року № 2, 03.03.2023 № 3.
Відповідно до наказу ГУ ДПС у Закарпатській області від 29.04.2025 № 364-п “Про проведення фактичних перевірок» та направлень на перевірку від 15.05.2025 № 2132/07-16-07-05, № 2133/07-16-07-05, контролюючим органом з 15.05.2025 по 29.05.2025 на підставі п.п. 20.1.10 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України проведено фактичну перевірку КП “Ужгородпарксервіс» (код за ЄДРПОУ 44205860).
За наслідками перевірки складено акт від 29.05.2025 №9599/Ж5/0716/01/РРО/44205860, яким встановлено порушення позивачем, п.1, п.2 ст.3 Закону №265, а саме не проведення КП “Ужгородпарксервіс» через РРО/ПРРО коштів, отриманих за послуги паркування, та не видача відповідних розрахункових документів за послуги паркування на загальну суму 13 457 393,75 грн., в т.ч. 291,00 грн. вперше.
На підставі акту перевірки від 29.05.2025 року, Головним управлінням ДПС у Закарпатській області 17.07.2025 року складено податкове повідомлення-рішення № 00101520705, яким за не проведення розрахункової операції через РРО/ПРРО та невидачу відповідного розрахункового документу застосовано штраф у сумі 18 323 468,79 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 06.07.1995 р. №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265)
Його дія поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до ст. 2 Закону №265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо (ст. 2 Закону №265).
Стаття 3 Закону № 265 визначає, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або у безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний РРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Закон України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII “Про електрону комерцію» (далі - Закон № 675-VIII) визначає засади діяльності у сфері електронної комерції, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно з підпунктом 15 пункту 1 статті 3 Закону № 675-VIII суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Продавець, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку (пункт 3 статті 13 Закону № 675-VIII).
Перевіркою встановлено порушення Позивачем, зокрема, п.1, п.2 ст.3 Закону № 265, а саме не проведення КП “Ужгородпарксервіс» через РРО/ПРРО коштів, отриманих за послуги паркування, та не видача відповідних розрахункових документів за послуги паркування на загальну суму 13 457 393,75 грн., в т.ч. 291,00 грн. вперше.
Судом встановлено, що до початку перевірки на парковках КП “Ужгородпарксервіс» за адресами: м.Ужгород, вул.Івана Чендея, пл.Корятовича - вул.Духновича, пл.Жупанатська - вул. Олександра Фединця, за допомогою програмно-технічного комплексу (далі - ПТКС) були проведені контрольні розрахункові операції з придбання послуг паркування у безготівковій формі (розрахунок банківською карткою) на загальну суму 100,00грн. Розрахунковий документ за послуги паркування встановленої форми не видавався. ПТКС видано квитанцію про переказ коштів.
Судом встановлено, що послуги з переказу коштів КП “Ужгородпарксервіс» надає небанківська фінансова установа ТОВ ФК “Контрактовий дім» (код за ЄДРПОУ 44205860) на підставі договору від 01.01.2025 № 1/2025-П.
Відповідно до вказаного Договору закупівлі платіжних послуг № 1/2025-П від 01.01.2025 року, укладеного між КП “Ужгородпарксервіс» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія “Контрактовий дім» (ФК), остання надає послуги з приймання Платежів на користь Клієнта та їх перерахування відповідно до умов Договору та чинного законодавства.
При цьому, відповідно до Договору Платіж - кошти, що сплачуються Споживачем за послуги паркування, що надаються Клієнтом, та за посередництвом Виконавця переказуються на користь Клієнта. Платіж може бути ініційований шляхом внесення готівки з використанням Терміналу або через сайт з використанням електронного платіжного засобу/електронного пристрою, що містить електронні гроші Платника через Сайт.
Відповідно до п.4.1 Договору фінансова установа бере на себе обов'язок надати фінансові платіжні послуги, а саме виконати разову платіжну операцію-Переказ, що ініційована у відповідний спосіб (зокрема, через ПТКС у готівковій формі або безготівковій формі) Платником на користь юридичної особи (резидента України), із зарахуванням суми переказу на рахунок (відкритий у будь-якому банку в Україні).
Згідно з наданим Національним банком України у листі від 28.11.2019 р. № 57-0007/62082 роз'ясненням, квитанція, отримана при здійсненні розрахунку за допомогою електронних платіжних засобів (далі - ЕПЗ), не є розрахунковим документом, у розумінні Закону № 265 та не підтверджує факту продажу товару (отримання послуг), а лише підтверджує ініціювання переказу коштів з рахунку держателя ЕПЗ. Також, у листі від 13.01.2021 №57-0010/2314 Національний банк України роз'яснив, що до систем дистанційного обслуговування належать інтернет-банкінг, мобільні застосунки (наприклад, “Приват24», “Ощад24/7»), тобто ті, що передбачають оплату без фізичної присутності покупця у місці реалізації.
Судом досліджено наявні в матеріалах справи чеки від 14.05.2025 року та від 10.10.2025 року, сформовані фінансовою установою ТОВ “ФК Контрактовий дім». Такі чеки містять відомості про приймання коштів від споживачів за надані послуги паркування, отримувачем коштів зазначено КП “Ужгородпарксервіс», код ЄДРПОУ 44205860. Також зазначено банк отримувача АТ “Укрексімбанк», та рахунок IBAN: НОМЕР_1 , який належить КП “Ужгородпарксервіс» , що підтверджує факт передачі грошових коштів за місцем реалізації послуги через програмно-технічні комплекси самообслуговування (ПТКС), розташовані безпосередньо на майданчиках для паркування міста Ужгорода. Зміст зазначених документів свідчить про те, що вони є платіжними документами, які засвідчують виконання фінансовою компанією платіжної інструкції з переказу коштів, але не є розрахунковими документами у розумінні Закону №265.
Судом встановлено, що оплата послуг паркування, які надаються КП “Ужгородпарксервіс» споживачам послуг, здійснюється безпосередньо на майданчиках для паркування (парковках) через програмно-технічні комплекси самообслуговування (ПТКС), тобто у місці реалізації послуги. Відповідно, такий спосіб оплати відповідає ознакам розрахункової операції у готівковій формі, оскільки споживач передає кошти (як готівкові, так і безготівкові) за надану послугу безпосередньо у момент її отримання.
Також під час судового розгляду представник позивача пояснив, що саме КП самостійно несе відповідальність за якість наданих послуг паркування.
Відтак суд приходить до висновку, що фінансова компанія (платіжний сервіс) не є стороною господарської операції, а лише забезпечує технічне виконання розрахунку, що не змінює факту отримання доходу від надання послуг саме КП як надавачем послуг.
Стосовно твердження позивача про те, що отримані ним платежі підпадають під виняток, передбачений п.14 ст.9 Закону №265 (розрахунки, здійснені через системи дистанційного обслуговування та/або сервіси переказу коштів), у зв'язку з чим застосування РРО/ПРРО та видача розрахункових документів не були обов'язковими, суд враховує наступне.
Відповідно до пункту 14 статті 9 Закону №265, реєстратори розрахункових операцій не застосовуються у разі здійснення розрахунків виключно у безготівковій формі через банківські системи дистанційного обслуговування та/або сервіси переказу коштів.
Правову природу понять “система дистанційного обслуговування» та “сервіс переказу коштів» роз'яснено Національним банком України у листі від 13.01.2021 № 57-0010/2314, згідно з яким до систем дистанційного обслуговування належать системи типу “клієнт-банк», “клієнт-інтернет-банк», “телефонний банкінг», “платіжні застосунки» (зокрема, Приват24, Ощад24/7 тощо). До сервісів переказу коштів віднесено банківські та небанківські платіжні сервіси (LiqPay, Portmone, iPay, WayforPay, EasyPay тощо), які діють на підставі ліцензії Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунку.
З аналізу наведених положень випливає, що дистанційна оплата означає переказ коштів за товари чи послуги без фізичної присутності споживача у місці реалізації, за допомогою інтернет-банкінгу або інтернет-еквайрингу, тобто із застосуванням електронних платіжних сервісів, які забезпечують ідентифікацію платника та підтвердження операції.
Водночас положення Закону №265 не передбачають звільнення від застосування реєстратора розрахункових операцій у випадку, коли суб'єкт господарювання, поряд із дистанційною оплатою, приймає будь-які інші форми розрахунків - готівкові кошти або оплату через платіжні термінали.
Також, суд звертає увагу, що системне тлумачення статті 9 у взаємозв'язку зі статтею 2 Закону №265 свідчить, що розрахунковою операцією визнається приймання готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг).
Відповідно, звільнення, передбачене пунктом 14 статті 9 Закону №265, застосовується виключно у випадку, коли всі розрахунки за реалізовані товари або надані послуги проводяться дистанційно, що передбачає: здійснення усіх розрахункових операцій виключно через банківські системи дистанційного обслуговування або сервіси переказу коштів, ліцензовані НБУ; відсутність будь-яких фактів приймання готівкових коштів або оплати через платіжні термінали; відсутність здійснення розрахунків за місцем реалізації товарів чи надання послуг. А отже, лише ті операції, які не містять ознак безпосереднього приймання коштів від споживача у місці надання послуги, можуть вважатися такими, що здійснюються у формі дистанційної оплати.
У разі порушення хоча б однієї з вказаних умов, суб'єкт господарювання повинен проводити всі розрахункові операції із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або програмного РРО у загальному порядку.
Відтак, суд приходить висновку, що застосування пункту 14 статті 9 Закону №265 можливе виключно у випадку, коли оплата за товари чи послуги проводиться лише дистанційним шляхом, без будь-яких інших форм розрахунків. Будь-яке поєднання дистанційних платежів з розрахунками готівкою або за допомогою платіжних карток через платіжний термінал позбавляє платника податків права на звільнення від застосування РРО.
Щодо посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах №320/10602/24 від 11.03.2025 та №320/16081/24 від 04.08.2025, суд зауважує таке. Предметом розгляду у вказаних справах було питання застосування РРО під час оплати виключно через мережу інтернет (оплата ставок, повернення коштів, внесених гравцями для участі в азартних іграх (онлайн казино), що не є релевантним до даної справи, оскільки в межах розглядуваної справи судом встановлено здійснення розрахунків шляхом безпосереднього приймання коштів від споживача у місці надання послуги
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення -рішення від 17.07.2025 форми “С» року № 00101520705 про застосування до Комунального підприємства «Ужгородпарксервіс» Ужгородської міської ради штрафу у сумі 18 323 468,79 грн. прийняте контролюючим органом обґрунтовано, з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже є правомірним і не підлягає скасуванню.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні позовної заяви Комунального підприємства "Ужгородпарксервіс" Ужгородської міської ради (пл. Поштова, 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 44205860) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Августина Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька