13 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/19261/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , оформлене протоколом №12 від 15.04.2025;
- зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.04.2025 та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що утримує трьох неповнолітніх дітей, а тому відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку. Звернувся до відповідача з відповідною заявою, але отримав відмову у наданні відстрочки, у зв'язку з відсутністю одного із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те , з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України. Позивач зазначає що утримує всіх трьох дітей, та немає заборгованості зі сплати аліментів.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Копія ухвали була доставлена в електронний кабінет відповідача 10.09.2025.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень статей 257, 262 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Згідно із частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
02.04.2025 ОСОБА_1 направив до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки від мобілізації за підставами, передбаченими пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До заяви додав наступні документи: копія паспорта ОСОБА_1 ; копія довідки про реєстрацію місця проживання; довідка про відсутність заборгованості по аліментах; копія свідоцтва про шлюб; копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 ; копія рішення суду про розірвання шлюбу; копія довідки про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні; роздруківка електронного ВОД.
Згідно повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.05.2025 №2302 позивача було повідомлено, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто заяву та підтвердні документи та протоколом від 15.04.2025 №12 ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Зазначено наступні причини відмови: у зв'язку з відсутністю одного із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те , з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України.
Позивач, вважаючи таку відмову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 року №2232-ХІІ Про військовий обов'язок і військову службу (далі - Закон №2232-XII).
Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затверджено Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ) в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року введено воєнний стан, який неодноразово було продовжено.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №65/2022 "Про загальну мобілізацію" (затверджено Законом України від 03.03.2022 року №2105-IX) оголошено проведення загальної мобілізації.
На момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
За приписами частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно з частиною п'ятою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року № 3543-XII (далі - Закон №3543-XII) призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 (далі - Положення №154), визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560).
Відповідно до пп. 57-58 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Згідно пункту 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Суд встановив, що відповідно до протоколу від 15.04.2025 №12 комісія відмовила позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
У повідомленні ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.05.2025 №2302 зазначено наступні причини відмови у наданні відстрочки: у зв'язку з відсутністю одного із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те , з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України.
Під час надання оцінки спірному рішенню, суд врахував, що у заяві про надання відстрочки від 02.04.2025 позивач повідомив про наявність підстав для відстрочки відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та надав відповідні докази на підтвердження наявності на утриманні 3-х дітей віком до 18 років, батьком яких є позивач та відсутність заборгованості із сплати аліментів.
Так, як вбачається з матеріалів справи, до заяви про відстрочку ОСОБА_1 надав належним чином завірені копії:
- довідки про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості по сплаті аліментів (видана Бердичівським відділом державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19.03.2025 № 36703);
- свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (серія НОМЕР_1 від 04.11.2019, видане виконавчим комітетом Копашнівської сільської ради Хустського району Закарпатської області);
- свідоцтва про народження ОСОБА_2 (серія НОМЕР_2 від 26.09.2024, видане Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ));
- свідоцтва про народження ОСОБА_3 (серія НОМЕР_3 від 13.01.2021, видане Андрушівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький));
- свідоцтва про народження ОСОБА_4 (серія НОМЕР_4 від 20.08.2024, видане Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ));
- рішення суду про розірвання шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (від 19.12.2017, справа № 272/1045/17, провадження № 2/272/688/17);
- довідки про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні (від 03.02.2025 № 8, видана виконавчим комітетом Андрушівської міської ради Бердичівського району Житомирської області);
- паспорта ОСОБА_1 ( НОМЕР_5 , виданий 03.01.2020, органом 1812);
- довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 (від 27.01.2020 № 31, видана виконавчим комітетом Міньковської сільської ради Андрушівського району Житомирської області);
- роздруківка електронного ВОД.
Відповідно до Переліку документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", який є додатком 5 до Порядку №560, документи, що підтверджують право на відстрочку, за пунктом 3 частини першої статті 23 Закону є зокрема:
- свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов'язаного виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів:
- свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше);
- рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
- рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
- письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;
- свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
- рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим;
- вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);
- інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером зобов'язання) стягнення аліментів з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.
Вирішуючи зазначений спір, суд виходить з того, що пункт 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII наділяє особу правом на відстрочку на військову службу під час мобілізації за наявності наступних умов: 1) утримання ним трьох неповнолітніх дітей; 2) відсутність заборгованості зі сплати аліментів у розмірі якій перевищує суму платежів за три місяці.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України), батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із положеннями статті 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Таким чином, СК України, передбачає безумовний обов'язок утримання батьками неповнолітньої дитини, а також що це утримання може відбуватися у різні способи: за домовленістю між батьками, шляхом сплати аліментів за рішенням суду або за договором укладеним відповідно до статті 189 СК України, безпосередньо витрати на утримання дитини під час проживання з нею однієї сім'єю та інше.
Тобто, з цієї правової конструкції, можливо зробити висновки. По-перше, законодавець не виділяє якогось окремого способу утримання дітей, яке надає права на відстрочку за пунктом 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII . Будь-який спосіб утримання дітей, визначений СК України, у такому випадку є підставою для надання відстрочки від призову. По-друге, оскільки законодавцем прямо вказано на відсутність заборгованості зі сплати аліментів, як умови надання відстрочки, це вказує, що законодавець свідомо передбачає право на надання відстрочки тому військовозобов'язаному, який не проживає з дітьми, але утримує їх у спосіб сплати аліментів чи у інший спосіб за домовленістю з матерію дитини.
Разом з тим, відповідно Переліку, військовозобов'язаний для отримання відстрочки за пунктом 3 частини першої статті 23 Закону, повинен надати один з тих документів:
- свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше);
- рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
- рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
- письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні.
З цього, виходить, що Порядок №560, визначивши саме зазначений перелік документів, як обов'язковий, значно звузив способи утримання військовозобов'язаними дітей, лише до 1) проживання разом з матерію дітей та дітьми однією сім'єю; 2) після розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей з військовозобов'язаним; 3) утримання дітей на підставі письмового договору між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні. При цьому, з цього випливає, що постановою КМУ виключена можливість надання відстрочки військовозобов'язаними, які утримують дітей у спосіб визначений частиною першою статті 181 СК України за домовленістю між ними та частиною третьою статті 181 СК України шляхом сплати аліментів у розмірі визначеному судом. Зазначена звужувальна норма прямо суперечить пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, яка допускає надання відстрочки військовозобов'язаними, які утримують трьох дітей у спосіб шляхом сплати аліментів, у розмірі визначеному судом.
Відповідно до частини 3 статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Враховуючи вимоги частини 3 статті 7 КАС України, суд у цьому випадку застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, безпосередньо Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Дослідивши надані ОСОБА_1 на розгляд відповідача документи 02.04.2025, суд вбачає, що позивач є батьком трьох неповнолітніх дітей, 2015 р.н., 2021 р.н. та 2024 р.н. Двох дітей, позивач утримує в спосіб безпосередньо добровільного утримання проживаючи з ними однією сім'єю, а ще одну дитину ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) утримує у спосіб шляхом сплати аліментів за рішенням суду. При цьому, заборгованість зі сплати аліментів у позивача відсутня взагалі, що підтверджується довідкою Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19.03.2025 № 36703.
Зазначений обсяг документів, цілком відповідає вимогам Переліку, та з нього можливо встановити факт утримання позивачем у передбачений СК України спосіб трьох неповнолітніх дітей, відсутність заборгованості з аліментів та відповідність його вимогам пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення Комісії, оформлене протоколом від 15.04.2025 №12 про відмову у наданні відстрочки від призову необхідно визнати протиправним та скасувати.
Обираючи належний та ефективний спосіб відновлення порушеного права позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно із частинами третьою та четвертою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
Суд зазначає, що оцінка наданого військовозобов'язаним переліку документів на предмет їх повноти та достатності у процедурі надання відстрочки від призову на військову службу належить до виключної компетенції відповідача, у зв'язку із чим, виконуючи завдання адміністративного судочинства, передбачене у статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що у цьому випадку слід зобов'язати відповідача (як орган, який прийняв протиправне рішення) повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.
Згідно частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачений судовий збір в розмірі 968,96 грн, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який прийняв протиправне рішення.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, що оформлене протоколом від 15.04.2025 №12.
Зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.04.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Липа
13.11.25