12 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/4174/25
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати неправомірними дії відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови зарахувати до його страхового стажу періоди роботи в колгоспі з 02.06.1982 по 06.11.1982 та з 15.05.1984 по 15.02.1992, а також періоди роботи в російській федерації з 03.04.1992 по 03.03.1994 та з 26.10.1994 по 26.12.1994;
- зобов'язати відповідачів Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до його страхового стажу періоди роботи в колгоспі з 02.06.1982 по 06.11.1982 та з 15.05.1984 по 15.02.1992 та періоди роботи в російській федерації з 03.04.1992 по 03.03.1994 та з 26.10.1994 по 26.12.1994 і призначити йому пенсію за віком з 14.01.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що після досягнення 65-річного віку звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач, Пенсійний фонд) із заявою про призначення пенсії відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач 2, Управління) за принципом екстериторіальності та прийнято рішення про відмову у її задоволенні, у зв'язку із відсутність необхідного страхового стажу. З діями Пенсійного органу позивач не погоджується, вважає, що надана трудова книжка, має усі необхідні відомості, які підтверджують його період роботи в с.Кирнасівка Тульчинського району Житомирської області та період безробіття, а тому такі мають бути зараховані до страхового стажу. Крім того звертає увагу суду, що у російській федерації працював до припинення Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, а тому така трудова діяльність підлягає врахуванню, оскільки відповідно до ст.58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім того, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
12.03.2025 від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що у позивача недостатньо страхового стажу для призначення пенсії. При цьому, наголошує, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 13.11.1981, а саме:
- у колгоспі з 02.06.1982 по 06.11.1982 та з 15.05.1984 по 15.02.1992, оскільки у наданих довідках від 14.08.2020 № 270/1 та від 08.01.2025 № 25 про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані трудодні зазначене по батькові " ОСОБА_2 " не відповідає даним паспорту " ОСОБА_3 ";
- період роботи в російській федерації з 03.04.1992 по 03.03.1994 та з 26.10.1994 по 26.12.1994 з підстав припиненням участі російської федерації з 01.01.2023 в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року;
- період отримування допомоги по безробіттю з 11.02.2000, оскільки відсутня інформація про припинення виплати.
Встановлені факти, на думку відповідача 2, підтверджують відсутність підстав для зарахування даного періоду роботи до страхового стажу позивача.
24.03.2025 позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, оскільки прийняте рішення порушує його конституційне право на соціальний захист. Додатково пояснює, що трудова книжка дійсно належить йому і є основним документом для підтвердження страхового стажу. Невідповідність запису по батькові " ОСОБА_2 " не може застосовуватись для неврахування записів, які така містить, так як у паспорті на першій сторінці вказано " ОСОБА_3 " на українській мові, а на другій сторінці паспорту вказано " ОСОБА_2 " російською мовою, аналогічно запису у трудовій книжці. Наголошує, що на той час адміністрація підприємства (колгоспу) заповнювала трудову книжку російською мовою та її формальні неточності не можуть бути підставою для їх неврахування. Враховуючи викладене вважає, що всі записи про роботу в його трудовій книжці мають бути за раховані в його страховий стаж.
24.03.2025 від відповідача 1 надійшов до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку із безпідставністю та необґрунтованістю, оскільки за поданими позивачем документами та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку страховий його стаж становить 08 років 02 місяці 16 днів, якого не достатньо для призначення пенсії за віком.
Положенням ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд вказує наступне.
Встановлено, що ОСОБА_1 23.01.2025 звернувся до відповідача 1 із заявою про призначення йому пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
За результатами розгляду заяви відповідачем 2 за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 064450003398 від 30.01.2025, яким відмовлено у її задоволення у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 15 років.
Про прийняте рішення, відповідач 1 листом від 31.01.2025 повідомив позивача.
Позивач не погоджується із такими діями відповідачів та вважає, що наявна в матеріалах справи трудова книжка підтверджує необхідний його страховий стаж, а будь-яку відповідальність за дії уповноважених осіб роботодавця щодо вчинення записів із неточностями нести не може.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-IV.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частина 3 статті 4 Закону № 1058-IV передбачає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Закон № 1058-IV відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (ч.1 ст.5 Закону № 1058-IV).
Статтею 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.
Згідно з частинами 1, 3 статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Однією із обов'язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу зараховується до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Положеннями ст.56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також:
а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;
б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом "в" статті 3 цього Закону. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України, Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України, Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об'єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора;
в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;
г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв'язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання;
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;
е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи;
є) час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду;
ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку;
з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.
За період до 1 січня 2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону № 1788-XII.
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі також - Порядок № 22-1, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1.1 Порядку № 22-1 передбачено, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 встановлено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії, зокрема: документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Як свідчить зміст оскаржуваного рішення відповідачем 2 до страхового стажу позивача не зараховано періоди його трудової діяльності:
- у колгоспі з 02.06.1982 по 06.11.1982 та з 15.05.1984 по 15.02.1992, оскільки у наданих довідках від 14.08.2020 № 270/1 та від 08.01.2025 № 25 про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані трудодні зазначене по батькові " ОСОБА_2 " не відповідає даним паспорту " ОСОБА_3 ";
- період роботи в російській федерації з 03.04.1992 по 03.03.1994 та з 26.10.1994 по 26.12.1994, у зв'язку з припиненням участі російської федерації з 01.01.2023 в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року;
- період отримування допомоги по безробіттю з 11.02.2000, оскільки відсутня інформація про припинення виплати.
Спір у даних правовідносинах виник з приводу не зарахування позивачу до його страхового стажу періоду роботи в колгоспах "Україна" та с.Кирнасівка Тульчинського району Житомирської області у зв'язку із неточностями у записах трудової книжки, періоду роботи в російській федерації, враховуючи зміну законодавчих норм та період безробіття з підстав відсутності усіх необхідних відомостей, зокрема інформації про припинення виплат.
Щодо незарахування позивачу до його страхового стажу періоду роботи з 02.06.1982 по 06.11.1982 в колгоспі "Україна" та з 15.05.1984 по 15.02.1992 в колгоспі с.Кирнасівка Тульчинського району Житомирської області слід врахувати наступне.
Положення ст.56 Закон № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з'їздом колгоспників 27.11.1969, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також необхідно вказати на встановлений зразок трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Отже, виходячи з наведеного, можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі).
У той час, матеріали справи містять основний документ про трудову діяльність членів колгоспів - трудову книжка НОМЕР_2 від 13.11.1981, за відомостями якої позивач, відповідно до протоколу №7 від 02.06.1982 з 02.06.1982 прийнятий на роботу в колгосп "Україна" на посаду "тракториста" та 06.11.1982 за його заявою розрахований з колгоспу на підставі протоколу № 17 від 03.11.1987.
Крім того, з 15.05.1984 відповідно до рішення № 9 від 30.05.1984 позивача прийнято на роботу в колгосп ім. 21 з'їзду КПРС смт Кирнасівка Тульчинського району Житомирської області на посаду тракториста та за власним бажанням з 15.02.1992, відповідно до рішення № 2 від 15.02.1992 його звільнено із займаної посади.
Вказані записи вчинені у трудовій книжці засвідчені підписом голови колгоспу та скріплені печатками.
Крім того, матеріали справи містять архівну довідку № 270/1 від 14.08.2020 видану Комунальною установою "Тульчинський районний трудовий архів" на підставі ф. 163, оп.2, книги обліку трудового стажу № 4, арк. 31. Згадана довідка містить кількість вироблених трудоднів ОСОБА_1 та трудову участь в сільськогосподарському виробництві.
Також на підтвердження трудового стажу у колгоспі позивач долучив до матеріалів справи архівну довідку № 270 від 14.08.2020 про розмір та виплату йому заробітної плати з 1984 по 1992 року. Вказана інформація зазначена на підставі ф. 163, оп.2 та відповідно до первинних документів, які знаходяться в архівних книжках, прошитих і пронумерованих та зберігаються в архіві, спр. 847, 878, 895, 928, 939, 966, 981, 1006.
У той час, як звертає увагу Пенсійний фонд, зазначене по батькові у архівних довідках " ОСОБА_2 " не відповідає даним паспорту " ОСОБА_3 ".
Натомість, як свідчить другий аркуш паспорту, копія якого наявна в матеріалах справи, російською мовою по батькові позивача саме " ОСОБА_2 ", як і зазначено у архівних довідках, які не враховані відповідачем 2 під час розгляду питання про призначення йому пенсії та аналогічно запису у трудовій книжці.
З огляду на викладене, доводи відповідачів щодо невідповідності зазначеної інформації про позивача в архівних довідках та трудовій книжці спростовані матеріалами справи.
Суд вважає, що наявна в матеріалах справи трудова книжка містить необхідну інформацію (запис про прийняття та звільнення з посади з посиланням на відповідні рішення правління колгоспу та протоколи засідань), яка підтверджує трудову діяльність позивача у спірний період.
Зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не зарахував позивачу до страхового стажу періоди його роботи у колгоспі з 02.06.1982 по 06.11.1982 в колгоспі "Україна" та з 15.05.1984 по 15.02.1992 в колгоспі с.Кирнасівка Тульчинського району Житомирської області.
Щодо незарахування періодів роботи в російській федерації з 03.04.1992 по 03.03.1994 та з 26.10.1994 по 26.12.1994, у зв'язку з припиненням участі російської федерації з 01.01.2023 в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями статті 8 Закону № 1058-ІV.
Відповідно до записів трудової книжки позивач з 03.04.1992 по 03.03.1994 та з 26.10.1994 по 26.12.1994 працював в російській федерації.
Втім представники відповідачів вважають, що такі періоди трудової діяльності не підлягають зарахуванню до його страхового, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992.
Однак слід врахувати, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" прийнято рішення про вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м.Москві. При цьому, ч.2 ст.13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Зважаючи на викладене, суд не погоджується із такими твердженнями представників відповідачів, оскільки жодних посилань на підстави відмови у зарахуванні такої трудової діяльності на території російської федерації не навели, крім факту її припинення участі з 01.01.2023 в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Вказана Угода підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи в рф, оскільки така була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Таким чином, під час судового розгляд справи встановлено, що факт трудової діяльності позивача на території російської федерації у спірний період підтверджено записами трудової книжки, яка наявна в матеріалах справи.
Проаналізувавши встановлені обставини справи, які підтверджені відповідними доказами та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, в тому числі вимоги ч.3 ст.26 Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку про наявність у позивача необхідного страхового стажу від 15 років.
Щодо зобов'язальних дій стосовно Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, суд враховує наступне.
Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області, рішенням якого відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Відтак, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії за віком, у даному випадку є відповідач 2.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 по справі № 500/1216/23.
З огляду на викладене позовні вимоги спрямовані до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Конституційний Суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.
Відтак, відповідно статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 КАС України).
За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат вирішується судом відповідно до ст.139 КАС України, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 КАС України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003. ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012. ЄДРПОУ: 20987385) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 064450003398 від 30.01.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспах: з 02.06.1982 по 06.11.1982 в колгоспі "Україна" та з 15.05.1984 по 15.02.1992 в колгоспі ім. 21 з'їзду КПС смт Кирнасівка Тульчинського району Житомирської області, періоди роботи в російській федерації з 03.04.1992 по 03.03.1994 та з 26.10.1994 по 26.12.1994 і призначити йому пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 з 14.01.2025.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області сплачений судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 12 листопада 2025 р.
12.11.25