про залишення позовної заяви без руху
12 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/25548/25
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Шимонович Р.М., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період 21.09.2020 по 30.06.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 21.09.2020 по 31.12.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2025 по 30.06.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 21.09.2020 по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 по 30.06.2025 року з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п'ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 21.09.2020 по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 по 30.06.2025 року, з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п'ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової допомоги після укладання першого контракту;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразову допомогу після укладання першого контракту;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року за період перебування на лікуванні за період з 21.07.2022 по 09.08.2022, з 16.09.2022 по 05.10.2022, з 14.11.2022 по 06.12.2022, з 12.12.2022 по 30.12.2022, з 02.01.2023 по 01.02.2023, з 27.02.2023 по 26.03.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року за період перебування на лікуванні за період з 21.07.2022 по 09.08.2022, з 16.09.2022 по 05.10.2022, з 14.11.2022 по 06.12.2022, з 12.12.2022 по 30.12.2022, з 02.01.2023 по 01.02.2023, з 27.02.2023 по 26.03.2023;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень у зв'язку з перебуванням на посаді інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 за період з 19.04.2024 по 30.06.2025;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 30000 гривень у зв'язку з перебуванням на посаді інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 за період з 19.04.2024 по 30.06.2025.
Разом із позовом позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду, у якому зазначив, що проходить безперервну військову службу під час дії воєнного стану, що об'єктивно унеможливлювало своєчасне звернення до суду для захисту своїх прав. Вказує, що воєнний стан триває з 24.02.2022 року, що спричинило обмеження конституційних прав і створило істотні перешкоди у реалізації права на доступ до правосуддя. Також звертає увагу на психологічні наслідки проходження служби, втрату побратимів, підвищене навантаження та відсутність можливості відлучатися від виконання службових завдань. Крім того, зазначає, що остаточний розрахунок із ним мав бути проведений до 20.10.2025 року, тому вважає, що перебіг строку звернення до суду слід обчислювати з 21.10.2025 року.
Перевіряючи адміністративний позов на його відповідність вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд дійшов висновку, що дана позовна заява не відповідає положенням вказаних статей з наступних підстав.
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Предметом спору у цій справі є невиплата, ненарахування та неперерахунок грошового забезпечення, індексації, одноразової допомоги після укладання першого контракту та додаткових винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №168, за визначені періоди служби ОСОБА_1 у Військовій частині НОМЕР_1 .
Суд зазначає, що до 19 липня 2022 року строк звернення до суду з трудових спорів, пов'язаних із стягненням належних працівникові сум, не обмежувався будь-яким часовим періодом, відповідно до попередньої редакції статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Отже, у частині вимог про невиплати, що мали місце до 19.07.2022, відсутні підстави вважати строк звернення до суду пропущеним.
Натомість з 19 липня 2022 року набрала чинності чинна редакція статті 233 КЗпП України, якою передбачено, що працівник може звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
Початок перебігу цього тримісячного строку для подання позову щодо вимог за період після 19.07.2022 слід обчислювати з моменту, коли позивач отримав достовірну, документально підтверджену інформацію про розмір і характер виплачених йому сум.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, ознайомлення військовослужбовця з розрахунками при звільненні відбувається шляхом вручення грошового атестата - письмового документа, що містить дані про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
Згідно з пунктом 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року №280 у редакції наказу від 22 квітня 2021 року №104), грошовий атестат видається військовослужбовцю у випадках вибуття до нового місця служби, звільнення з військової служби тощо.
Отже, саме дата вручення позивачу грошового атестата є подією, з якою пов'язується початок перебігу строку звернення до суду. Визначення цього моменту відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та принципу юридичної визначеності.
Позивач долучив до матеріалів справи грошовий атестат №5180 від 01.07.2025 року, однак не зазначив дати свого ознайомлення з ним. У документі відсутній його підпис, що унеможливлює встановлення дати фактичного вручення та моменту, коли він був обізнаний про розмір нарахованого грошового забезпечення.
З витягу із наказу №186 від 30.06.2025 року вбачається, що позивача виключено зі списків особового складу 30.06.2025 року. З позовом він звернувся 06.11.2025 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України у поєднанні з частиною другою статті 233 КЗпП України.
Виходячи із поданого клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає, що позивач не навів переконань та доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду за захистом порушеного права.
Враховуючи це, суд вважає, що позивач має надати суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, вказавши інші обґрунтовані причини його пропуску щодо періоду після 19.07.2022, та надати докази отримання грошового атестата.
При цьому, суд наголошує, що отримання листа-відповіді на заяву оцінюється судом як дії з метою збирання доказів для звернення з цим позовом до суду та не змінює момент, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При визначенні початку перебігу строку для звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 805/3881/18-а.
Під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття ж "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 420/3001/19, від 25 лютого 2020 року у справі № 360/1870/19.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом 10 днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частинами першою та другою статті 169 КАС України, визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду:
- клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших причин його пропуску в частині періоду після 19.07.2022 та наданням доказів на підтвердження таких обставин;
- доказів отримання грошового атестата.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя Р.М.Шимонович