12 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/2247/25
категорія 111030700
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 26.12.2024 №00293940902.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що посадовими особами Головного управління ДПС у Житомирській області проведено фактичну перевірку з питань дотримання норм законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, за результатами якої складено акт від 24.11.2024 №24010/06-30-09-02/ НОМЕР_1 , у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог п.п.230.1.2. п.230.1. ст.230 Податкового кодексу України. На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на наведене порушення контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми "ПС" від 26.12.2024 №00293940902 про застосування до позивача штрафу в сумі 1000000,00 грн на підставі п.128-1.2. ст.128-1 Податкового кодексу України.
Позивач не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням вважає, що воно було винесене відповідачем протиправно та не у відповідності до діючих норм права. Зазначає, що наявність у нього ємності обсягом 75000 л, що не перевищує 1000 кубічних метрів, на належній йому території за адресою: АДРЕСА_1 , та її використання виключно для потреб власного споживання, при відсутності фактів її використання для операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, - не вказує на її відповідність акцизному складу у розумінні підпункту 14.1.6. пункту 14.1. статті 14 ПК України. Тимчасове перебування на вказаній території транспортних засобів зі статусом "акцизного складу пересувного" також не є кваліфікуючою ознакою "акцизного складу" згідно підпункту 14.1.6. пункту 14.1. статті 14 ПК України. Таким чином, відповідач при проведенні перевірки не з'ясував та не відобразив в акті всі необхідні обставини для встановлення в поведінці позивача складу правопорушення.
Зазначає, що кожною операцією із ввезення пального позивачем складаються акцизні накладні, які вносяться до Єдиного реєстру акцизних накладних, чим автоматично забезпечується реєстрація транспортних засобів в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового як акцизних складів пересувних.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання у справі на 24.02.2025.
Відповідач у строк та в порядку, визначеному ст.152, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 18.02.2025 подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказує, згідно наданих до перевірки документів позивач здійснював зберігання пального, а також операції з реалізації пального іншим особам з приміщення або території на митній території України, де СГ провадить свою господарську діяльність, без реєстрації акцизного складу. Враховуючи вищенаведене, позивачем порушено п.п.230.1.2. п.230.1. ст.230 Податкового кодексу України в частині реєстрації акцизного складу.
21.02.2025 представником відповідача подано до суду клопотання, в якому просить викликати та допитати в якості свідка головного державного інспектора відділу контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС ОСОБА_2 , яка підтвердить обставини проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , результати якої оформлено актом від 24.11.2024 №24010/06-30-09-02/ НОМЕР_1 , за наслідками якої встановлені порушення, що стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення та повідомити про факти встановлених в ході проведення перевірки порушень.
Протокольною ухвалою від 24.02.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 11:00 03.03.2025 для надання можливості представнику позивача ознайомитись із відзивом на позовну заяву.
Підготовче засідання 03.03.2025 не відбулося у зв'язку з надходженням від представника позивача клопотання про відкладення підготовчого судового засідання на іншу дату. Наступне судове засідання призначено на 17.03.2025 о 10:00.
Протокольною ухвалою від 17.03.2025 клопотання представника відповідача про виклик та допит свідка задоволено, вирішено під час розгляду справи по суті викликати та допитати в якості свідка головного державного інспектора відділу контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС в Житомирській області ОСОБА_2 . Підготовче судове засідання закінчено та призначено справу до розгляду по суті на 28.04.2025 о 10:00.
Судове засідання 28.04.2025 не відбулося у зв'язку з надходженням від представника позивача клопотання про відкладення підготовчого судового засідання на іншу дату. Наступне судове засідання призначено на 12.05.2025 о 11:30.
У зв'язку з надходженням від представника позивача клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, судове засідання 12.05.2025 не відбулось. Наступне судове засідання призначено на 26.05.2025 о 12:00.
26.05.2025 до суду від представника Головного управління ДПС у Житомирській області надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв'язку з перебуванням свідка - ОСОБА_2 у відрядженні у зв'язку з проведенням фактичної перевірки, згідно витягу з наказу ГУ ДПС у Житомирській області від 23.05.2025 №1301-п та від 23.05.2025 №1300-п.
26.05.2025 представником позивача подано до суду додаткові пояснення у справі, в яких вказує що пальне, яке отримане від внутрішніх постачальників чи було імпортоване, та яке було заплановане для продажу покупцям (а не для власного споживання), не "зливалось" у ємність 75000 л за адресою: АДРЕСА_1 , а зберігалось у транспортному засобі до моменту визначення покупця та укладання із ним договору поставки. Відтак відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій згідно п.128-1.2. ст.128-1 Податкового кодексу України, адже за її змістом суб'єктом відповідальності є розпорядник акцизного складу, до якого позивач за вказаними операціями не відносився. Позивач за такими операціями мав статус розпорядника акцизного складу пересувного. Згідно податкового законодавства окремо стандартизовані як терміни "акцизний склад" і "акцизний склад пересувний", так і терміни "розпорядник акцизного складу" і "розпорядник акцизного складу пересувного". При цьому відсутня норма про їх ототожнення. Тому тимчасова стоянка завантаженого автомобіля, як акцизного складу пересувного, за адресою: Житомирська обл., Звягельський р-н, с.Наталівка, вул.Промислова,13 - не може являтись ознакою відповідності акцизному складу за цією ж ознакою.
Протокольною ухвалою від 26.05.2025 клопотання представника відповідача про відкладення (перенесення) розгляду справи задоволено, визнано поважною причину неявки свідка в судове засідання. Розгляд справи відкладено на 16.06.2025 о 14:00.
Судове засідання 16.06.2025 не відбулося у зв'язку з надходженням від представника позивача клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату. Наступне судове засідання призначено на 23.06.2025 о 11:30.
Протокольною ухвалою від 23.06.2025 клопотання представника відповідача про відкладення (перенесення) розгляду справи задоволено, в судовому засіданні оголошено перерву до 11:00 28.07.2025.
Протокольною ухвалою від 28.07.2025 зобов'язано Головне управління ДПС в Житомирській області надати суду письмові матеріали перевірки на підставі яких були зроблені висновки про порушення позивачем вимог п.п.230.1.2. п.230.1. ст.230 Податкового кодексу України. Наступне судове засідання призначено на 08.09.2025 об 11:30.
26.08.2025 представником Головного управління ДПС в Житомирській області подано до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи, до якого долечено витяг з Єдиного державного реєстру акцизних накладних за 2023 рік.
Судове засідання 08.09.2025 не відбулося у зв'язку з надходженням від представника позивача клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату. Наступне судове засідання призначено на 22.09.2025 о 11:30.
19.09.2025 до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких вказує що згідно інформації наявної в Єдиному державному реєстрі акцизних накладних ФОП ОСОБА_1 станом на 24.11.2024 (останній день проведення фактичної перевірки) протягом 2024 року (без врахування імпортних операцій) було отримано пальне у кількості 6305463,17 л. (6305,4 м3) враховуючи обсяг коригування пального в літрах (6426023,37 л. - 120560,2 л.). Таким чином, якщо загальний обсяг отримання пального протягом календарного року перевищить 1000 м3, то такий суб'єкт господарювання повинен зареєструвати акцизні склади на всіх своїх територіях, де розміщується пальне.
Також просить долучити до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру акцизних накладних за 2024 рік, що підтверджує вищезазначені обсяги отриманого ФОП ОСОБА_1 пального за 2024 рік та встановлені під час проведення перевірки порушення, що зазначені в акті перевірки від 24.11.2024 №24010/06-30-09-02/ НОМЕР_1 .
Представник позивача в судових засіданнях позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві та додаткових поясненнях від 26.05.2025.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві від 18.02.2025 на позовну заяву та додаткових поясненнях від 19.09.2025.
07.02.2025, з 31.03.2025 по 14.04.2025, з 07.07.2025 по 25.07.2025, з 05.08.2025 по 25.08.2025, 31.10.2025 головуюча суддя перебувала у відпустці; 14.03.2025, 21.03.2025, 23.05.2025, 29.05.2025, 13.06.2025, 19.09.2025 та 17.10.2025 - на періодичному навчанні.
Протокольною ухвалою суду від 22.09.2025 відбувся перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка та дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом, відповідно до підпунктів 80.2.5. та 80.2.7. пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-V1, та на підставі наказу Головного управління ДПС у Житомирській області від 12.11.2024 №2717-п проведено фактичну перевірку суб'єкта господарювання: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання норм законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального за адресою державної реєстрації суб'єкта господарської діяльності: АДРЕСА_2 .
Перевірено питання дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, алкогольних та тютюнових виробів та контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС у частині:
- наявності передбачених законодавством ліцензій, необхідних для здійснення діяльності з виробництва, зберігання та реалізації пального, алкогольних та тютюнових виробів;
- необхідність реєстрації акцизних складів при наявності діючої ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) та ліцензії на право оптової торгівля пальним, за відсутності місця оптової торгівлі.
За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт від 24.11.2024 №24010/06-30-09-02/ НОМЕР_1 .
Зі змісту висновків вказаного акту перевірки контролюючим органом встановлені порушення п.п.230.1.2. п.230.1. ст.230 Податкового кодексу України.
На підставі вказаного акта перевірки Головним управлінням ДПС у Житомирській області винесено податкове повідомлення-рішення від 26.12.2024 №00293940902 про застосування до позивача штрафу в сумі 1000000,00 грн на підставі п.128-1.2. ст.128-1 Податкового кодексу України.
Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення контролюючого органу протиправним та прийнятим в порушення норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).
Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1. ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з п.п.75.1.3. п.75.1. ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 ПК України, пунктом 80.1. якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Сама процедура проведення фактичної перевірки позивачем не оскаржується.
Як вже було зазначено, за результатами перевірки контролюючим органом складено акт фактичної перевірки від 24.11.2024 №24010/06-30-09-02/2499019174 та встановлено порушення п.п.230.1.2. п.230.1. ст.230 ПК України, а саме: не зареєстрований в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового акцизний склад.
На підставі вказаного акту фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "ПС" від 26.12.2024 №00293940902 про застосування до позивача штрафу в сумі 1000000,00 грн.
Щодо прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення форми "ПС" від 26.12.2024 №00293940902, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 212.1. статті 212 ПК України платниками акцизного податку є, зокрема, особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.
Згідно з підпунктом 212.3.4. пункту 212.3. статті 212 ПК України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб- підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.
Відповідно до п.230.1. ст.230 ПК України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.
Згідно з п.п.230.1.2. п.230.1. ст.230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу.
Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати:
а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;
б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
Відповідно до п.п.14.1.6. п.14.1. ст.14 ПК України акцизний склад - це:
а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом:
а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;
в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару;
Згідно п.п.14.1.6-1. п.14.1. ст.14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.
Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:
а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини 2 статті 91 Митного кодексу України);
б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;
в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.
Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.
Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб'єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.
Не є акцизним складом пересувним:
транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;
паливний бак транспортного засобу.
Відповідно до п.п.14.1.224. п.14.1. ст.14 ПК України розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.
Згідно з п.п.14.1.224-1. п.14.1. ст.14 ПК України розпорядник акцизного складу пересувного - суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:
реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий;
ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.
При переході від одного суб'єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.
Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб'єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.
Пунктом 231.1. статті 231 ПК України встановлено, що платник податку при ввезенні на митну територію України пального або спирту етилового, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу, або реалізації пального або спирту етилового зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального або спирту етилового з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати таку акцизну накладну в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
Платник податку зобов'язаний скласти акцизну накладну на обсяги пального або спирту етилового, використаного для власного споживання; реалізованого та/або використаного для виробництва непідакцизної продукції на умовах, встановлених статтею 229 цього Кодексу; втраченого у межах та/або понад встановлені норми втрат; зіпсованого, знищеного, в тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування у процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального або спирту етилового, а також при здійсненні операцій, які не підлягають оподаткуванню або звільняються від оподаткування.
Виробник пального, а також особа, яка здійснює розлив пального у споживчу тару ємністю до 5 літрів (включно), зобов'язані скласти акцизну накладну на обсяги такого пального.
Виробник спирту етилового, що здійснює розлив спирту етилового, який використовується як лікарський засіб, у флакони з медичного скла об'ємом не більше 100 кубічних сантиметрів, зобов'язаний скласти акцизну накладну на обсяги такого спирту етилового.
В акцизній накладній зазначаються в окремих полях такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер акцизної накладної з номером примірника;
б) дата складання акцизної накладної;
в) повна або скорочена назва юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник акцизного податку, - особи, яка реалізує пальне або спирт етиловий;
г) код ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) особи, яка реалізує пальне або спирт етиловий, та суб'єкта господарювання - отримувача пального або спирту етилового;
ґ) повна або скорочена назва юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - суб'єкта господарювання - отримувача пального або спирту етилового;
д) код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД або умовний код, визначений підпунктом 230.1.3. пункту 230.1. цієї статті;
е) опис пального або спирту етилового;
є) обсяг пального в літрах, приведених до температури 15° C, або обсяг спирту етилового в декалітрах 100-відсоткового спирту, приведених до температури 20° C;
ж) уніфікований номер акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, з якого реалізовано пальне або спирт етиловий;
з) уніфікований номер акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, на який отримане пальне;
и) номер реєстрації транспортного засобу в уповноважених органах відповідної держави та тип і ємність транспортного засобу - акцизного складу пересувного, а для трубопровідного транспорту - назва трубопроводу. При зазначенні номера державної реєстрації (української, міжнародної або іноземної) транспортного засобу допускається використання літер (латиниця, кирилиця) та цифр без пропусків та розділових знаків. У разі якщо літерна частина номера збігається в написанні кирилицею та латиницею, вона зазначається латиницею, а якщо зустрічається специфічна літера кирилиці, літерна частина зазначається кирилицею;
і) ознака напряму використання та умов оподаткування пального або спирту етилового;
ї) ознака щодо реалізації пального у паливний бак транспортного засобу або в тару споживача через паливороздавальну або оливороздавальну колонку з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним;
й) ознака щодо ввезення/вивезення пального або спирту етилового на митну територію України/за межі митної території України;
к) ознака щодо реалізації пального або спирту етилового з акцизного складу до іншого акцизного складу з використанням акцизного складу пересувного, у разі якщо до реалізації пального або спирту етилового такий інший акцизний склад уже відомий;
л) ознака щодо реалізації пального на умовах, визначених пунктом 229.8. статті 229 цього Кодексу, із зазначенням реквізитів податкового векселя, суб'єктів господарювання, які здійснюють авіапаливозабезпечення згідно з чинним сертифікатом на відповідність вимогам авіаційних правил України на здійснення наземного обслуговування, або суб'єктів літакобудування, або замовників, які здійснили закупівлю для забезпечення потреб держави або територіальної громади відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", або підприємств, установ та організацій системи державного резерву;
м) адреса місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб'єкт господарювання - не платник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки;
н) ознака для зведених акцизних накладних;
о) ознака щодо реалізації пального у паливний бак транспортного засобу платника податку через паливороздавальну або оливороздавальну колонку з акцизного складу, який не є місцем роздрібної торгівлі пальним;
п) ознака щодо реалізації пального з акцизного складу пересувного у паливний бак транспортного засобу, обладнання або пристрою.
При реалізації пального через паливороздавальну або оливороздавальну колонку з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, обов'язкові реквізити акцизної накладної, що ідентифікують отримувача пального, визначені підпунктами "г" та "ґ" цього пункту:
можуть не заповнюватися виключно при реалізації пального не суб'єкту господарювання;
обов'язково заповнюються при реалізації пального суб'єкту господарювання із зазначенням даних, що ідентифікують такого суб'єкта господарювання.
При реалізації пального або спирту етилового з акцизного складу до іншого акцизного складу з використанням акцизного складу пересувного, у разі якщо до реалізації пального або спирту етилового такий інший акцизний склад уже відомий, складається одна акцизна накладна на реалізацію пального з акцизного складу на такий інший акцизний склад із зазначенням у такій акцизній накладній ідентифікаційних даних такого акцизного складу пересувного.
При заправленні повітряних суден бензинами авіаційними або паливом для реактивних двигунів суб'єктами господарювання, визначеними підпунктом 1 підпункту 229.8.10. статті 229 цього Кодексу, акцизні накладні на такі операції складаються та реєструються в Єдиному реєстрі акцизних накладних такими суб'єктами господарювання незалежно від того, кому належать такі бензини авіаційні або паливо для реактивних двигунів.
При переході права власності від одного суб'єкта господарювання до іншого на пальне, що знаходиться у транспортному засобі, змінюється розпорядник акцизного складу пересувного, а транспортний засіб стає іншим акцизним складом пересувним і на таку операцію складається акцизна накладна.
Відповідальність за порушення норм п.п.230.1.2. п.230.1. ст.230 ПК України передбачена п.128-1.2. ст.128-1 цього Кодексу.
Відповідно до п.128-1.2. ст.128-1 ПК України відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000,00 гривень.
Контролюючий орган зазначає, що згідно наданих до перевірки документів позивач здійснював зберігання пального, а також операції з реалізації пального іншим особам з приміщення або території на митній території України де суб'єкт господарювання провадить свою господарську діяльність, без реєстрації акцизного складу.
В свою чергу позивач зазначає, що з метою забезпечення пальним власного автотранспорту для основного виду діяльності він придбаває пальне та зберігає його у ємності обсягом 75000 л за адресою: Житомирська обл., Звягельський р-н, с.Наталівка, вул.Промислова,3. Пальне, що зберігається у вказаній ємності, використовується ним виключно для потреб власного споживання. Він не використовує вказане пальне в операціях з реалізації та зберігання пального іншим особам, тому згідно п.п.14.1.6. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України територія, на якій розташовані ємності, не є акцизним складом.
Так, з матеріалів справи судом встановлено та не заперечується сторонами, що основним видом господарської діяльності позивача є "Вантажний автомобільний транспорт" (код КВЕД 49.41).
У періоді, що перевірявся, позивач мав дві ліцензії:
- ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №06150414202000360 терміном дії з 28.02.2020 до 28.02.2025, адреса місця зберігання: Україна, Житомирська обл., Звягельський (Новоград-Волинський) р-н, с.Наталівка, вул.Промислова,13 загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального - 75000 л;
- ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місця оптової торгівлі №990614202200468, терміном дії з 09.06.2022 до 09.06.2027.
Згідно інформації наявної в Єдиному державному реєстрі акцизних накладних ФОП ОСОБА_1 станом на 24.11.2024 (останній день проведення фактичної перевірки) протягом 2024 року (без врахування імпортних операцій) було отримано пальне у кількості 6305463,17 л (6305,4 м3), враховуючи обсяг коригування пального в літрах (6426023,37 л -120560,2 л).
При вирішенні цього спору слід враховувати, що зі змісту акта перевірки від 24.11.2024 №24010/06-30-09-02/2499019174 та додатків до нього неможливо поза розумним сумнівом встановити, що позивач у 2024 році отримав пальне в обсязі більше ніж 1000 кубічних метрів безпосередньо в ємності за адресою: Україна, Житомирська обл., Звягельський (Новоград-Волинський) р-н, с.Наталівка, вул.Промислова,13.
Таким чином, відповідач при проведенні перевірки, не з'ясував та не відобразив в акті усі необхідні обставини для встановлення в поведінці позивача складу правопорушення.
Безпосередньо в акті перевірки від 24.11.2024 №24010/06-30-09-02/2499019174 контролюючий орган, визнаючи лише факт придбання позивачем пального, що підтверджується акцизними накладними, не встановив факт його зберігання, у якій кількості перебувало на зберіганні паливо, тобто місце зберігання; чи не має місце зберігання позивачем пального ознак, які згідно з нормами підпунктів 14.1.6., 14.1.6-1. пункту 14.1. статті 14 ПК України виключають визначення "акцизного складу" та/або "акцизного складу пересувного", а також порядок його використання.
Суд акцентує увагу, що державний інспектор відділу контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Житомирській області - Лутай О.В., яка під час перевірки безпосередньо перевіряла дотримання позивачем норм законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального та була допитана в якості свідка під час розгляду справи, вказаного факту не спростувала.
Зі змісту доводів, викладених у позові, вбачається, що позивач жодним чином не заперечує того, що обсяг пального, отриманого ним протягом календарного року перевищує 1000 м3 (1000000 літрів). Однак, на переконання позивача, набувши статусу розпорядника акцизного складу пересувного згідно п.п.14.1.224-1. п.14.1. ст.14 ПК України, склавши акцизну накладну форми "П" за "кодом операцій для складання в одному примірнику - 4 - ввезення (імпорт) пального на митну територію України" згідно п.231.3. ст.231 ПК України, зареєструвавши таку акцизну накладну в Єдиному реєстрі акцизних накладних не пізніше наступного дня за днем оформлення митної декларації, - автоматично забезпечив реєстрацію транспортних засобів в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового як акцизних складів пересувних. Враховуючи, що за кожною операцією із ввезення пального складались акцизні накладні, відтак за кожною такою операцією позивачем забезпечено реєстрацію акцизних складів пересувних.
Подальша реалізація ввезеного пального для оптових покупців відбувалась того ж дня, якщо із покупцем був завчасно укладений договір поставки нафтопродуктів. У випадку, коли на дату ввезення і розмитнення пального покупець був невідомий, то пальне, будучи запломбованим, зберігалось у транспортному засобі до моменту визначення покупця та укладання із ним договору.
Як вже зазначалось судом, відповідно до підпункту 14.1.6-1. пункту 14.1. статті 14 ПК України акцизний склад пересувний - це транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.
Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:
а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини 2 статті 91 Митного кодексу України);
б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;
в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 ПК України.
Таким чином, згідно п.п.14.1.6-1. п.14.1. ст.14 ПК України статус акцизного складу пересувного розповсюджується і на період зберігання пального у транспортному засобі, а не лише на період ввезення та транспортування пального.
З огляду на викладе, суд дійшов цілком об'єктивного висновку про те, що твердження відповідача, що позивач після отримання обсягів пального, що перевищують 1000 кубічних метрів (1000000 літрів) в межах календарного року, здійснював зберігання пального, а також операції з реалізації пального іншим особам з приміщення або території на митній території України де він провадить свою господарську діяльність, без реєстрації акцизного складу, має характер припущення, без жодного документального підтвердження.
За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 26.12.2024 №00293940902 є протиправним та підлягає скасуванню.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Судом враховується, що згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1-2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжною інструкцією від 27.01.2025 №4168.
Враховуючи задоволення позову, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 8000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 КАС України,
вирішив:
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника,7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003. ЄДРПОУ: 44096781), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 26.12.2024 №00293940902
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва
12.11.25