13 листопада 2025 р.Справа №160/17511/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати:
1) визнати протиправними дії ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування земельного податку фізичній особі ОСОБА_1 ;
2) скасувати ППР: №2687957-2413-0417-UA12020250000010438, №2687958-2413-0417-UA12020250000010438, №2687857-2413-0417-UA12020250000010438;
3) зобов'язати ГУ ДПС виключити земельну ділянку з об'єктів оподаткування для фізичних осіб.
Ухвалою від 02.07.2025 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за правилами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
13.11.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про забезпечення позову шляхом:
1) зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 15.10.2025 №0033630-1310-0436 про опис майна у податкову заставу до набрання законної сили рішенням суду у справі №160/17511/25;
2) заборони Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області:
а) вчиняти будь-які дії щодо реалізації податкової застави, описаної за рішенням від 15.10.2025 №0033630-1310-0436, зокрема: звертати стягнення на майно позивача; арештовувати рахунки; ініціювати виконавче провадження;
б) нараховувати земельний податок ОСОБА_1 за земельну ділянку з кадастровим номером 1221455800:01:044:0001 за періоди після 13.05.2025 (дати реєстрації права оренди за ФГ "Сузір'я");
в) виносити нові податкові повідомлення-рішення щодо земельного податку та/або мінімального податкового зобов'язання для позивача за земельну ділянку з кадастровим номером 1221455800:01:044:0001 до набрання законної сили рішенням суду у справі №160/17511/25;
3) заборони державному/приватному виконавцю вчиняти виконавчі дії за виконавчими документами, виданими на підставі: податкових повідомлень-рішень, оскаржуваних у справі №160/17511/25; рішення про податкову заставу від 15.10.2025 №0033630-1310-0436.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що позивачем в межах цієї справи оскаржуються податкові повідомлення-рішення про нарахування земельного податку за 2022-2024 на загальну суму 41 454,50 грн. Підставою для оскарження є: порушення строків направлення податкових повідомлень-рішень; неправильне визначення платника податку; фактичне використання земельної ділянки Фермерським господарством «Сузір'я», яке звільнене від земельного податку як платник єдиного податку 4 групи. 13.05.2025 у Державному реєстрі речових прав зареєстровано право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1221455800:01:044:0001) за ФГ «Сузір'я» на підставі договору оренди від 09.05.2025. 30.06.2025 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення №2120202-24/04-62 на мінімальне податкове зобов'язання за 2024 рік на суму 45 115,35 грн; 15.10.2025 відповідач виніс рішення №0033630-1310-0436 про опис майна позивача у податкову заставу на суму 41 454,50 грн, яке, на думку ОСОБА_1 , вручено з порушенням процедури. Крім того, 03.11.2025 відповідач виніс нове податкове повідомлення-рішення №2194772-2412-0417-UA12020250000010438 за 2025 рік на суму 17 484,14 грн, не врахувавши зміну землекористувача. Невжиття заходів забезпечення позову може привести до реалізації відповідачем податкової застави, винесення відповідачем інших актів індивідуальної дії, нарахування штрафів/пені та порушенню господарської діяльності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням приписів частини 1 статті 154 КАС України суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, суд доходить до висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на таке.
Так, відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому частиною 4 статті 150 КАС України встановлено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Частиною 1 статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З аналізу наведених норм КАС України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову суд зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень закону, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
До вирішення справи по суті суд може застосувати заходи забезпечення позову. Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд звертає увагу, що спірними у цій справі є податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30.10.2024: №2687957-2413-0417-UA12020250000010438, №2687958-2413-0417-UA12020250000010438, №2687857-2413-0417-UA12020250000010438.
В заяві про забезпечення позову заявник посилається на рішення відповідача №0033630-1310-0436 від 15.10.2025 про опис майна у податкову заставу та на податкове повідомлення-рішення від 03.11.2025 №2194772-2412-0417-UA12020250000010438, які не стосується цієї справи та не є предметом розгляду справи №160/17511/25.
Щодо вимоги про зупинення дії та заборони державному/приватному виконавцю вчиняти відповідні дії на підставі іншого акту індивідуальної дії, винесеного відповідачем (рішення про опис майна у податкову заставу №0033630-1310-0436 від 15.10.2025), суд звертає увагу про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову, оскільки вказане рішення не є предметом розгляду справи №160/17511/25.
Стосовно вимоги про заборону державному/приватному виконавцю вчиняти виконавчі дії за податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржуваними у справі №160/17511/25, суд зауважує, що абзацом 4 пункту 56.18 Податкового кодексу України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Отже, враховуючи те, що предметом спору у цій справі є правомірність винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 30.10.2024: №2687957-2413-0417-UA12020250000010438, №2687958-2413-0417-UA12020250000010438, №2687857-2413-0417-UA12020250000010438, то, відповідно, на час процедури їх оскарження, грошові зобов'язання вважаються неузгодженими до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Суд зазначає, що заявником не надано належних доказів на підтвердження реальної наявності підстав, передбачених статтею 150 КАС України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Разом з тим, протиправність винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
При цьому, суд відзначає, що заява представника позивача про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, з яких позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть заявником при цьому понесені.
Таким чином, у ході розгляду заяви представника позивача про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
За таких обставин, наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову, на думку суду, не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів його забезпечення, оскільки матеріали справи не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування підстав, визначених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України, отже, подана представником позивача заява є необґрунтованою та передчасною, а тому задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України , суд,
У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар