12 листопада 2025 року Справа № 160/26057/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/26057/25 за позовом ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії,-
І. ПРОЦЕДУРА
12.09.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №912390186547 від 29.08.2025 року про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 09.07.1999 року Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , у переведенні з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника, відповідна до заяви від 22.08.2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 09.07.1999 року Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , переведення з 22.08.2025 року з призначеної їй пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника за померлого чоловіка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до заяви від 22.08.2025 року.
Ухвалою суду від 16.09.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/26057/25, та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 16.09.2025 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:
- пенсійної справи позивача;
- заяви позивача про переведення на інший вид пенсії;
- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №912390186547 від 29.08.2025 року про відмову ОСОБА_1 , у переведенні з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника, відповідна до заяви від 22.08.2025 року;
- інформацію щодо підстав прийняття спірного рішення
- листи/відмови (рішення)Пенсійного органу на звернення позивача щодо здійснення такого перерахунку пенсії;
- усі наявні докази щодо суті спору.
26.09.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву позивача.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 12.11.2025 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії Пенсійного органу порушують право позивача на достатній рівень пенсійного забезпечення.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 22.08.2025 № 912390186547, позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії.
Відмовляючи в перерахунку пенсії щодо переходу на пенсію у разі втрати годувальника, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виходило з наступних обставин:
Пунктом 2.1 п.п. 2 та 3 та пунктом 2.3 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.
Згідно п.п.9 п.2.3 Порядку до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, зокрема, подається документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.
Відповідно до п. 2.11 Порядку 22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утримання непрацездатних членів сім'ї, приймається документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Проаналізувавши матеріали електронної пенсійної справи гр. ОСОБА_1 та додані до заяви документи було встановлено, що відсутнє підтвердження сумісного проживання разом з годувальником за однією адресою.
Довідка № 978 від 18.08.2025 видана квартальним комітетом, який не являється органом виконавчої влади.
Враховуючи вищезазначене, гр. ОСОБА_1 було відмовлено у перерахунку пенсії, щодо переходу на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 22.08.2025 року звернулася до органів Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок пенсії - перехід на інший вид пенсії, а саме перехід на пенсію у разі втрати годувальника за померлого чоловіка згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058.
Звертаючись із заявою Позивач надала усі необхідні документи, як то: копії своїх документів - паспорта, РНОКПП, пенсійного посвідчення, а також свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 , виданого 01.04.2014 року Самарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, свідоцтва про смерть ОСОБА_2 НОМЕР_4 , виданого Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), довідки про фактичне місце проживання сім'ї Анісімових №978 від 18.08.2025 року, виданої головою квартального комітету №31 Шкваровою В.І. Територіального комітету самоорганізації населення селища Рибальськ Самарського району міста Дніпра (ЄДРПОУ 39025846), акта про непроживання особи за місцем реєстрації від 21.08.2025 року, виданого ТОВ «ЖСК «Проспект Лівобережний» (далі - Акт від 21.08.2025року) та інших документів.
Зазначена заява була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, згідно п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058 затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 22.08.2025 № 912390186547, позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії.
Відмовляючи в перерахунку пенсії щодо переходу на пенсію у разі втрати годувальника, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виходило з таких обставин.
Згідно п.п.9 п.2.3 Порядку до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, зокрема, подається документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.
Відповідно до п. 2.11 Порядку 22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утримання непрацездатних членів сім'ї, приймається документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Проаналізувавши матеріали електронної пенсійної справи гр. ОСОБА_1 та додані до заяви документи було встановлено, що відсутнє підтвердження сумісного проживання разом з годувальником за однією адресою. Довідка №978 від 18.08.2025 видана квартальним комітетом, який не являється органом виконавчої влади.
Враховуючи вищезазначене, гр. ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії, щодо переходу на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
Не погодившись із таким рішенням Пенсійного органу, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Згідно статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно статті 92 Основного закону виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено види пенсійних виплат і соціальних послуг, зокрема в частині першій зазначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоровя, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Частиною 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок).
Відповідно до п. 2.3 Порядку, до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Також, надаються такі документи:
1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи);
2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія;
3) довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності);
4) свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
5) документи про вік померлого годувальника сімї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;
7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
8) документи про місце проживання (реєстрації);
9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;
10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
За викладених норм чинного законодавства, суд доходить висновку, що зокрема дружина померлого має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника за умови перебування на утриманні померлого чоловіка.
Згідно матеріалів справи, Позивач та її померлий чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у шлюбі з 14.10.1978 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_3 .
Помер ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 .
Слід в порушення приписів зазначеного Порядку не було надано до відповідача документ про перебування членів сім'ї на утриманні померлого годувальника.
Разом з тим, позивач у позовній заяві посилається на обставини перебування позивача на утриманні померлого чоловіка та норми Цивільного процесуального кодексу України.
Отже, за умови встановлення такого факту в суді, шляхом подання відповідної заяви до місцевого суду, в порядку та у строки передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, а не Кодексом адміністративного судочинства України, відповідне рішення суду буде документом про перебування на утриманні померлого годувальника.
Слід також вказати про те, що в матеріалах справи відсуне рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення юридичного факту сумісного проживання позивача з її чоловіком, який помер.
22 серпня 2025 року (протягом 12 місяців з дня смерті годувальника) позивач звернулася до сервісного центру із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника.
Відповідачем, який розглянув заяву, позивачу було відмовлено. Підставою для відмови зазначено, що Довідка №978, видана квартальним комітетом, який не є органом виконавчої влади, на якого поширюється повноваження щодо підтвердження реєстрації місця проживання або місця перебування особи.
Позивач у позові стверджує, що постійно разом проживала з чоловіком за адресою: АДРЕСА_2 . За адресою, де був зареєстрований померлий ОСОБА_2 - АДРЕСА_3 , фактично проживала та проживає їх спільна донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Актом гро непроживання особи за місцем реєстрації від 21.08.2025 року, виданим ТОВ «ЖСК «Проспект Лівобережний». За адресою АДРЕСА_3 знаходиться квартира, яка належить доньці - ОСОБА_4 , яка їй була подарована батьками у грудні 2020 року, що підтверджується договором дарування та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. До лютого 2020 року в означеній квартирі були зареєстровані та проживали разом позивачка, її чоловік ОСОБА_2 та донька ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою №016273 від 08.09.2025 року, виданою Центром надання адміністративнихпослуг м. Дніпра.
У підтвердження факту проживання разом з годувальником за однією адресою позивачем було надано до сервісного центру Довідку №978.
21.08.2025 року позивачем отриманий Акт про непроживання свого чоловіка ОСОБА_2 за місцем реєстрації.
Слід вказати про те, що вказаним вище обставина та наданим позивачем доказам, відповідачем не було надано належної оцінки.
Акт від 21.08.2025 року, яким підтверджується те, що померлий ОСОБА_2 не проживав за місцем реєстрації, тобто за адресою: АДРЕСА_3 , відповідачем фактично не досліджено та в спірному рішенні не описано та не надано належної правової оцінки.
Таким чином, слід дійти висновку, що відповідачем було прийнято спірне рішення передчасно та без належної оцінки вказаних вище обставин справи та наданих позивачем матеріалів.
Враховуючи наведене, положення ст. 9 КАС України, слід дійти висновку про задоволення вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №912390186547 від 29.08.2025 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника згідно поданої нею заяви від 22.08.2025 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.08.2025 року про перерахунок пенсії - перехід на інший вид пенсії, а саме перехід на пенсію у разі втрати годувальника за померлого чоловіка, згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду здійснених у цій справі.
За таких обставин, слід дійти висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Слід також врахувати позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №912390186547 від 29.08.2025 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника згідно поданої нею заяви від 22.08.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.08.2025 року про перерахунок пенсії - перехід на інший вид пенсії, а саме перехід на пенсію у разі втрати годувальника за померлого чоловіка, згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду здійснених у цій справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 908,40гривень.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, Майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 12.11.2025 року.
Суддя В.В. Ільков