13 листопада 2025 рокуСправа №160/11333/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії
18 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції, в якій просить:
- визнати протиправним і скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 21.03.2025 №502 о/с про звільнення сержанта поліції ОСОБА_1 0165287), поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №3 полку №1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції у м. Києві;
- поновити сержанта поліції ОСОБА_1 (0165287), на посаді поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №3 полку №1 (з обслуговування правого берега) У1111 у м. Києві ДПП.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі № 160/19140/22 його було поновлено на службі в поліції на посаді поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №3 полку №1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції від 11.11.2022 р. №1417 о/с про звільнення зі служби в поліції капрала поліції ОСОБА_1 (0165287), поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №3 полку №1 (з обслуговування правого берега), яким його було звільнено зі служби. 03.07.2024 наказом ДПП № 808 о/с позивача було звільнено від виконання службових завдань на час несення служби в ЗСУ. 21.03.2025 наказом ДПП № 502 о/с було звільнено ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (По стройовій частині) від 16.12.2022 № 23 відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 77 «Про Національну поліцію». Відповідно до ст. 119 КЗпП за мобілізованими працівниками під час дії особливого періоду на строк до його завершення або до дня фактичного звільнення зберігають місце роботи і посаду на підприємстві, на якому вони працювали на час призову. Крім того, з моменту призову на службу, позивач не виконував обов'язки поліцейського, а відтак, не суміщав службу в Національній поліції зі службою в Збройних Силах України. Разом з цим, збереження робочого місця та посади, тобто дотримання роботодавцем гарантій, визначених ч. 3 ст. 119 КЗпП України, не може вважатись одночасним проходженням військової служби та служби в поліції. Наведені обставини, на думку позивача, вказують на протиправність оскаржуваного рішення та необхідність його скасування.
Ухвалою від 23 квітня 2025 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
12.05.2025 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що згідно із пунктом 8 частини 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій). Наведені обставини вказують на правомірність прийнятого наказу про звільнення ОСОБА_1 та з огляду на викладене відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
12.05.2025 року від Військової частини НОМЕР_2 надійшла інформація про зарахування та перебування солдата ОСОБА_1 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 .
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходив службу в лавах Національної поліції України, на посаді поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №3 полку №1 (з обслуговування правого берега) УПП у м. Києві ДПП, в званні капрала.
11.11.2022 року Департаментом патрульної поліції видано наказ №1417 о/с По особовому складу, відповідно до якого відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України Про Національну поліцію звільнено зі служби в поліції капрала поліції ОСОБА_1 (0165287), поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №3 полку №1 (з обслуговування правого берега), з 11 листопада 2022 року, з виплатою грошової компенсації за 25 діб невикористаної частини чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у календарному році, установивши премію за листопад 2022 року в розмірі 238,071 відсотків.
Вважаючи накази №580 та №1417 о/с протиправними в частині, що стосується притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про їх скасування, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року у справі № 160/11333/25 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі № 160/19140/22 його було поновлено на службі в поліції на посаді поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №3 полку №1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції від 11.11.2022 р. №1417 о/с про звільнення зі служби в поліції капрала поліції ОСОБА_1 (0165287), поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №3 полку №1 (з обслуговування правого берега), яким його було звільнено зі служби.
03.07.2024 року наказом ДПП № 808 о/с позивача було звільнено від виконання службових завдань на час несення служби в ЗСУ.
21.03.2025 року наказом ДПП № 502 о/с було звільнено ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (По стройовій частині) від 16.12.2022 № 23 відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 77 «Про Національну поліцію».
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 04.05.2025 року солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 16.12.2022 року.
Не погоджуючись з наказом про звільнення зі служби в поліції та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України«Про Національну поліцію».
Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Статтею 3 Закону визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі Закон №2232) військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (ст. 2 Закону №2232).
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону №2322 громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 КЗпП України, а також ч. 1 ст. 53 і ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту», ч. 2 ст. 44, ч. 1 ст. 54 і ч. 3 ст. 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», ч. 2 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту».
Як передбачено статтею 119 КЗпП України, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Нормами спіціального закону не врегульовано порядок збереження робочого місця за поліцейським, що призваний на військову службу під час мобілізації. Водночас, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Відтак у цьому випадку застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми трудового законодавства.
Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31 жовтня 2019 року у справі №825/598/17 та від 16 липня 2020 року у справі №400/2884/18.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні'у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану'в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено.
Воєнний стан в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, з моменту призову на військову службу, за громадянами України, які були призвані на військову службу під час мобілізації на строк до її закінчення зберігаються: місце роботи, посада на підприємстві, установі, організації, незалежно від підпорядкування та форми власності, у яких вони працювали на час призову.
На думку суду, гарантії, встановлені ч. 3ст. 119 КЗпП України, спрямовані на забезпечення права громадян на працю, які повинні виконати свій конституційний обов'язок захисту Батьківщини.
Також суд вважає, що призов на військову службу під час мобілізації не є тотожним з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій), на що посилається відповідач, як на підставу звільнення ОСОБА_1 .
Як видно з матеріалів справи, позивач був призваний на військову службу на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, а тому на нього поширюються гарантії, передбачені ст. 119 КЗпП України.
Вищенаведе доводить, що Департамент патрульної поліції відповідно до вимог ч. 3ст. 119 КЗпП України не мав права звільняти ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі п. 8 ч. 1 ст. 77 Закону.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 21.03.2025 №502 о/с про звільнення сержанта поліції ОСОБА_1 0165287), поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №3 полку №1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції у м. Києві.
Поновити сержанта поліції ОСОБА_1 (0165287), на посаді поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №3 полку №1 (з обслуговування правого берега) У1111 у м. Києві ДПП.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук