11 листопада 2025 р.Справа № 160/31204/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Ількова В.В. розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова Максима Олександровича про визнання протиправних дій, скасування постанови,-
29.10.2025р. через систему "Електронний суд" надійшов позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова Максима Олександровича, у якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича ( НОМЕР_1 адреса вул. Сімферопольська, 2Н, прим. 263 265, м.Дніпро, 49005) щодо опису та арешту майна (коштів) боржника, яке мало місце 14.10.2025 у виконавчому провадженню № 75309396, зокрема, на: 1/2 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 20378728 (загальна площа 260,8 кв.м., житлова площею 117,1 кв.м., площа земельної ділянки 1500 кв.м.);
скасувати постанову приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича (РНОКПП2925910474 адреса вул. Сімферопольська, 2Н, прим. 263 265, м. Дніпро, 49005) від 14.102025 року у виконавчому проваджені №75309396 про опис та арешт майна боржника, а саме: 1/2 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 20378728 (загальна площа 260,8 кв.м., житлова площею 117,1 кв.м., площа земельної ділянки 1500 кв.м.).
У позовній заяві зазначено, що позивач у позові вказує про те, що 14.06.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим Максимом Олександровичем, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75309396 з примусового виконання вказаного виконавчого документа. Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.01.2025 у справі №183/2366/24 задоволено подання приватного виконавця Селезньова М.О. щодо визначення частки майна боржника. Так, згідно вказаної ухвали, з урахуванням ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.02.2025 по справі № 183/2366/24 щодо виправлення описок, визначено, що частка майна боржника - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , в спільній сумісній власності з його дружиною ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , у нерухомому майні, зокрема: у житловому будинку загальною площею 260,8 кв.м., житловою площею 117,1 кв.м., площа земельної ділянки 1500 кв.м., розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 20378728) - складає 1/2 частки. Постановою приватного виконавця Селезньова М.А. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 14.10.2025 №75309396 описано та накладено арешт на майно боржника, зокрема, на: 1/2 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 20378728 (загальна площа 260,8 кв.м., житлова площею 117,1 кв.м., площа земельної ділянки 1500 кв.м.). Вважаю, дії приватного виконавця Селезньова М.А. прийняте рішення щодо звернення стягнення на будинок, де мешкаю я, та мої спільні с боржником малолітні діти незаконними, такими що порушують мої права і права моїх дітей, із наступних підстав.
При цьому позивач не була стороною у справі № 183/2366/24, боржником у цій справі є ОСОБА_2 .
Спірною постановою приватного виконавця Селезньова М.А. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 14.10.2025 № 75309396 описано та накладено арешт на майно боржника, зокрема, на: 1/2 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 20378728 (загальна площа 260,8 кв.м., житлова площею 117,1 кв.м., площа земельної ділянки 1500 кв.м.).
Встановлено, що арешт накладено в рамках ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області саме на 1 / 2 частку ОСОБА_2 .
Слід вказати, що позивач не є стороною у цьому виконавчому провадженні.
При цьому у позові зазначає про порушення її майнових прав (нерухоме майно- будинок 1 / 2 частина) та прав її дитини.
Позивачем також надані пояснення, згідно яких остання вказує про те, що
за умови наявності іншого майна, на яке згідно із законом підлягає звернення стягнення, дії відповідача щодо накладення арешту на 1/2 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 20378728 (загальна площа 260,8 кв.м., житлова площею 117,1 кв.м., площа земельної ділянки 1500 кв.м.), яке належить згідно ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.02.2025, боржнику ОСОБА_2 , є протиправними. Постанова приватного виконавця Селезньова М.А. від 14.10.2025 № 75309396 про опис та арешт майна (коштів) боржника яким описано та накладено арешт 1\2 саме будинку незаконною. Враховуючи, що дії відповідача порушують встановлені законодавством України вимоги та спрямовані на звернення стягнення та реалізацію на майно, зазначене призведе до порушення прав позивача та її дитини на достатній життєвий рівень, право на житло та позбавлення права власності. Оскільки, в разі реалізації його на прилюдних торгах, як є неподільною річчю, право власності на майно може перейти іншій особі, яка в свою чергу може заселити до будинку інших осіб, або іншим чином унеможливіть вільно розпоряджатися нелажним позивачу майно та створить нестерпні умови на проживання у будинку для нього та її дитини.
При цьому яку на правове обґрунтування позивач посилається на норми ЦК, ЦПК, та норми Сімейного кодексу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 року позовну заяву було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.
Позивачем усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 10.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, рішення, дії чи бездіяльність виконавця можуть бути оскаржені до адміністративного суду у тому випадку, якщо законом не встановлений інший порядок їх оскарження.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частинами першою та другою статті 74 Закону №1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
У цьому випадку позивачем не заявлені позовні вимоги щодо постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, а також позовні вимоги не стосуються виконання інших органів (посадових осіб), тобто позовні вимоги не підпадають під випадки, зазначені у частині другій статті 74 Закону №1404-VIII.
За змістом статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.
З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Натомість, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №761/12676/17, від 29.08.2018 у справі №807/719/15 та від 27.06.2018 у справі №815/6945/16, Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 910/4286/20.
Суд звертає увагу, що відповідно до частин першої та другої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку.
Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов'язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).
Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування.
Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1301/29431, (далі - Порядок) організатор електронних аукціонів, аукціонів за фіксованою ціною (далі - Організатор) - суб'єкт господарювання, якого за результатами конкурсної процедури відбору організатора (далі - Конкурс), передбаченої цим Порядком, уповноважено на здійснення заходів із супроводження програмного та технічного забезпечення центральної бази даних системи електронних аукціонів, збереження та захисту даних, що містяться у ній, обслуговування цієї системи, забезпечення її постійної роботи та доступу користувачів до неї, публікації повідомлень про безоплатне передання нереалізованого конфіскованого майна, забезпечення збереження майна і виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.
Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Порядку виконавець призначає зберігача у порядку, встановленому статтею 58 Закону України "Про виконавче провадження", керуючись принципом забезпечення схоронності та цілісності майна.
Зберігачами можуть бути боржник, члени його сім'ї або інші особи, у тому числі Організатор.
Організатор призначається зберігачем рухомого майна, що підлягає реалізації відповідно до цього Порядку, крім випадків, коли це майно не може бути передано на зберігання Організатору з об'єктивних причин без пошкодження його функціональних властивостей, цілісності та зовнішнього вигляду (складні верстати, механізми, устаткування тощо). Організатор забезпечує транспортування такого майна до місця зберігання.
Боржник або члени його сім'ї призначаються зберігачами арештованого майна у виключних випадках, зокрема щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва та іншого майна, яке не може бути передано на зберігання Організатору з об'єктивних причин без пошкодження його властивостей, конструкції, функціональності чи зовнішнього вигляду (складні верстати, механізми, устаткування тощо). Боржник та члени його сім'ї забезпечують зберігання майна безоплатно.
У разі письмової відмови боржника та членів його сім'ї, інших осіб прийняти арештоване майно на зберігання таке майно підлягає в обов'язковому порядку передачі на зберігання Організатору.
Організатор не може відмовитися від забезпечення збереження майна, щодо якого існує загроза його втрати, знищення, пошкодження або суттєвого зменшення вартості.
У разі якщо реалізації підлягає рухоме майно, таке майно передається на зберігання Організатору не пізніше дня направлення відділом державної виконавчої служби, приватним виконавцем заявки на реалізацію цього майна.
Організатор зобов'язаний на вимогу виконавця забезпечити отримання арештованого майна з подальшим його зберіганням. У разі необхідності Організатор для зберігання арештованого майна на договірних засадах залучає третіх осіб, що мають відповідні можливості, приміщення, обладнання та підтверджений досвід.
Організатор відповідальний за належне збереження переданого йому арештованого майна, а також за вибір третіх осіб та належне збереження арештованого майна залученими ним третіми особами.
При передачі арештованого майна на зберігання Організатор (у разі передачі майна на зберігання іншим особам виконавець) забезпечує його фотозйомку. Матеріали зйомки зберігаються як доказ стану прийнятого на зберігання майна та обов'язково додаються до опису лота у Системі.
Зберігання і транспортування арештованого майна, пов'язані з цим послуги (навантаження, розвантаження тощо), оплата послуг третіх осіб (крім боржника та членів його сім'ї), залучених для надання таких послуг, здійснюються Організатором за рахунок коштів, отриманих як винагорода Організатора, за винятком випадків, передбачених абзацом дванадцятим цього пункту.
Якщо сума заборгованості була сплачена боржником до проведення електронних аукціонів чи аукціонів за фіксованою ціною, внаслідок чого майно не було реалізовано, Організатору, який був зберігачем такого майна, із коштів виконавчого провадження компенсується вартість зберігання на відповідному складі та інші витрати, пов'язані із доставкою майна на відповідний склад (навантаження, розвантаження тощо).
Оплата послуг зберігання арештованого майна іншими особами, крім боржника та членів його сім'ї, Організатора (крім випадку, передбаченого абзацом дванадцятим цього пункту), залучених ним третіх осіб, здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження.
Зберігач зобов'язаний забезпечити належні умови зберігання майна відповідно до властивостей такого майна, торговельно-технологічних, санітарно-гігієнічних і протипожежних норм, його демонстрацію та передачу переможцю електронного аукціону (аукціону за фіксованою ціною).
Зберігач забезпечує демонстрацію майна протягом трьох робочих днів з дня отримання звернення від зацікавленої особи.
У разі передачі майна на зберігання Організатору складається акт приймання-передавання арештованого майна.
В акті приймання-передавання арештованого майна зазначаються: дата, час і місце складання акта; прізвище, ім'я, по батькові особи, яка приймає майно на зберігання (у разі якщо майно приймається уповноваженою особою Організатора або третьої особи, залученої Організатором, зазначається документ, який підтверджує повноваження цієї особи); найменування відділу державної виконавчої служби, у якому працює державний виконавець, а також прізвище, ім'я, по батькові державного виконавця, який передає майно. Якщо арештоване майно передається приватним виконавцем, вказуються прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) приватного виконавця, виконавчий округ та номер посвідчення приватного виконавця; номер виконавчого провадження; назва кожного внесеного в акт предмета, опис його стану та наявних дефектів, його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проба, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу, додаткові елементи, аксесуари, наявна супровідна та технічна документація тощо); відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та майнову відповідальність за його розтрату, відчуження, приховування або підміну.
У разі передачі на зберігання транспортного засобу в акті приймання-передавання арештованого майна зазначаються: марка; модель; номер кузова (номер шасі); рік випуску; об'єм двигуна; вид пального; пробіг; комплектація; колір; тип кузова; тип трансмісії; наявність пошкоджень, подряпин, вм'ятин, корозії тощо; додаткові відомості.
Акт приймання-передавання підписується особою, якій передається майно, та виконавцем.
Згідно з матеріалами справи, позивач оскаржує постанову приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича (РНОКПП2925910474 адреса вул. Сімферопольська, 2Н, прим. 263 265, м. Дніпро, 49005) від 14.102025 року у виконавчому проваджені №75309396 про опис та арешт майна боржника, а саме: 1/2 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 20378728 (загальна площа 260,8 кв.м., житлова площею 117,1 кв.м., площа земельної ділянки 1500 кв.м.).
Позивач не є стороною цього виконавчого провадження
Позивач звертаючись до суду із цим позовом посилається на те, що за умови наявності іншого майна, на яке згідно із законом підлягає звернення стягнення, дії відповідача щодо накладення арешту на 1/2 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 20378728 (загальна площа 260,8 кв.м., житлова площею 117,1 кв.м., площа земельної ділянки 1500 кв.м.), яке належить згідно ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.02.2025, боржнику ОСОБА_2 , є протиправними.
Постанова приватного виконавця Селезньова М.А. від 14.10.2025 №75309396 про опис та арешт майна (коштів) боржника яким описано та накладено арешт 1\2 саме будинку незаконною. Враховуючи, що дії відповідача порушують встановлені законодавством України вимоги та спрямовані на звернення стягнення та реалізацію на майно, зазначене призведе до порушення прав позивача та її дитини на достатній життєвий рівень, право на житло та позбавлення права власності.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою та другою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Питання арешту майна боржника на час винесення згаданих вище постанов врегульовувалося статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на дату винесення оскаржуваної постанови). Так, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до ч.4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Встановлено, що спір між сторонами виник у зв'язку з описом та арештом майна, яке перебуває у власності, у т.ч і позивача та її дитини, отже у цьому випадку виникає спір про цивільне право, а саме спір про право власності.
Відповідно до частин 1 статей 317 та 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Суд зазначає, що необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Указане відповідає правовій позиції, викладеній, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 463/6961/18, від 20.03.2019 у справі 818/208/18.
Таким чином, у даному випадку має місце майновий спір.
Проте з огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що спір у даній справі не є публічно-правовим, а випливає з відносин, які стосуються реалізації права позивача на захист майнових прав, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
За суб'єктним складом сторін та сутністю спору ця справа підлягає розгляду загальним судом у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Роз'яснити, що повторне звернення позивача до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається щодо позовних вимог, стосовно яких судом вирішено питання про закриття провадження у справі.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 238, 239, 241, 243, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Провадження за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова Максима Олександровича про визнання протиправних дій, скасування постанови - закрити.
Роз'яснити позивачу, що розгляд таких позовних вимог має здійснюватися у порядку цивільного судочинства, із врахуванням правил територіальної підсудності відповідно до Цивільного процесуального кодексу України
Роз'яснити, що повторне звернення позивача до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається щодо позовних вимог, стосовно яких судом вирішено питання про закриття провадження у справі.
Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньов Максим Олександрович (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 2Н, прим. 263-265, РНОКПП НОМЕР_4 ).
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено 11.11.2025 року.
Суддя В.В. Ільков