13 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/9676/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 10.06.2025 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV(далі - Закон № 1058-IV) та виплату грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону 1058-IV.
Проте, рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 17.06.2025 №032550009244 позивачу відмовлено у призначенні грошової допомоги у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Вказане рішення мотивоване тим, що до стажу не враховано період з 28.08.2003 по 30.08.2014, оскільки посада заступник директора з виробничого навчання відсутня в переліку посад, роботи на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).
Позивач вважає протиправним рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 17.06.2025 №032550009244 про відмову у виплаті вказаної допомоги та зазначає, що станом на день звернення до відповідача за призначенням пенсії позивач досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV, працювала на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, має страховий стаж більше 30 років, тому має право на виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.
Позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а. с. 111-112), просить визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 17.06.2025 № 032550009244 про відмову у призначенні (нарахуванні) та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, та зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області призначити (нарахувати) та виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1058-IV, зарахувавши до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е»-«ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ період роботи з 28.08.2023 по 30.08.2014, стаж роботи на посаді заступника директора з навчально-виробничої роботи.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 80).
В поданих до суду відзивах на позовну заяву (а. с. 84-87, 102-104) відповідачі ГУ ПФУ в Одеській області та ГУ ПФУ у Волинській області позов не визнали та просять відмовити у його задоволенні з підстав правомірності прийнятого рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу (наявний 20 років 06 місяців 15 днів, при необхідному 30 років). Вказують, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу за вислугу років не зараховано період роботи з 28.08.2003 по 30.08.2014, оскільки позивач працювала на посаді заступника директора з виробничого навчання, а у переліку передбачено посаду заступника директора з навчально-виробничої роботи.
Представник позивача - адвокат Нівчик А.М. подав до суду відповідь на відзив, у якій підтримав правову позицію, викладену у позовній заяві (а. с. 92-93).
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 10.06.2025 позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії та виплату грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону 1058-IV, надавши документи згідно з переліком відповідно до розписки-повідомлення (а. с. 13-14), та вказану заяву про призначення пенсії за принципом екстериторіальності було скеровано до ГУ ПФУ в Одеській області.
17.06.2025 ГУ ПФУ в Одеській області прийняло рішення №032550009244 про відмову в призначенні грошової допомоги (а. с. 15).
З вказаного рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 032550009244 від 17.06.2025 видно, що за наданими документами стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, склав 20 років 06 місяців 15 днів. Період з 28.08.2003 по 30.08.2014 не враховується до стажу за вислугу років, оскільки зазначена посада заступник директора з виробничого навчання, а у переліку є заступник директора з навчально-виробничої роботи. Встановлено відсутність сплати внесків за травень 2025 року, що унеможливлює здійснення перерахунку пенсії (одноразової допомоги).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191), цей Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 49 - 51, ст.376), та механізм її виплати.
Пунктом 2 Порядку № 1191 передбачено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 3, ст. 10), що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (ЗП України, 1994 р., № 4, ст. 70; Офіційний вісник України, 2002 р., № 39, ст. 1820; 2004 р., № 46, ст. 3052).
За приписами пунктів 5 - 7 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Як убачається із Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909), до переліку посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах на таких посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Відповідно до абзацу першого пункту 3 частини першої статті 28 Закону України ««Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII (далі - Закон № 1556-VII), в Україні діють заклади вищої освіти таких типів: коледж - заклад вищої освіти або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження та/або творчу мистецьку діяльність.
Приписами частини другої статті 53 Закону № 1556-VII визначено, що педагогічні працівники - це особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах провадять навчальну, методичну та організаційну діяльність.
Як убачається із матеріалів справи, при призначенні пенсії за віком грошова допомога відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону № 1058-IV не була нарахована позивачу у зв'язку із відсутністю необхідного спеціального стажу, який, на думку відповідача, становить 20 років 06 місяців 15 днів при необхідному 30, та з цих підстав відповідач ГУ ПФУ в Одеській області відмовив позивачу у виплаті зазначеної допомоги рішенням від 17.06.2025 №032550009422. При цьому, період з 28.08.2003 по 30.08.2014 не був зарахований до спеціального стажу роботи позивачки у зв'язку з відсутністю у Переліку № 909 посади заступника директора з виробничого навчання (а. с. 15).
Суд не погоджується із таким рішенням відповідача ГУ ПФУ в Одеській області та зазначає, що розділом 1 «Освіта» «Вищі навчальні заклади I - II рівнів акредитації, професійно-технічні навчальні заклади» Переліку № 909 визначені посади, робота на яких зараховується до спеціального стажу, та визначає право на пенсію за вислугу років, а саме: директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
На думку суду, до спеціального стажу позивача, який дає право на пенсію за вислугу років та грошової допомоги, підлягає зарахуванню період роботи з 28.08.2003 по 30.08.2014 на посаді заступника директора з виробничого навчання, з огляду на таке.
Вказаний період роботи підтверджений записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а. с. 16-19), наказом від 29.08.2003 № 51 «Про призначення заступника директора з виробничого навчання» (а. с. 20), наказом від 29.08.2014 № 72-к/тр «Про переведення» (а. с. 21), довідками, виданими Відокремленим структурним підрозділом «Рожищенський фаховий коледж Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького» від 19.08.2025 №264, № 264а (а. с. 22, 23).
При цьому, за період роботи на посаді заступника директора з виробничого навчання, позивач вела викладацьку роботу та в період 2003-2014 рр. мала таке педагогічне навантаження (а. с. 47):
- 360 год. - згідно наказу «Про педагогічне навантаження викладачам технікуму на 2003-2004 рр.» від 29.08.2003 № 51 та згідно довідки навчальної частини було вичитано 600 год. за 2003-2004 рр. (а. с. 48);
- 360 год. - згідно наказу «Про педагогічне навантаження викладачам технікуму на 2004-2005 рр.» від 31.08.2004 № 45 та згідно довідки навчальної частини було вичитано 600 год. за 2004-2005 рр. (а. с. 49);
- 360 год. - згідно наказу «Про педагогічне навантаження викладачам технікуму на 2006-2007 рр.» від 31.08.2006 № 60 та згідно довідки навчальної частини було вичитано 600 год. за 2006-2007 рр. (а. с. 50-51);
- 360 год. - згідно наказу «Про педагогічне навантаження викладачам технікуму на 2007-2008 рр.» від 03.09.2007 № 85 (а. с. 52-53);
- 360 год. - згідно наказу «Про педагогічне навантаження викладачам технікуму на 2008-2009 рр.» від 01.09.2008 № 66а (а. с. 54-55);
- 360 год. - згідно наказу «Про педагогічне навантаження викладачам технікуму на 2009-2010 рр.» від 01.09.2009 № 77 (а. с. 56-57);
- 360 год. - згідно наказу «Про педагогічне навантаження викладачам технікуму на 2010-2011 рр.» від 31.08.2010 № 62 (а. с. 58-59);
- 360 год. - згідно наказу «Про педагогічне навантаження викладачам технікуму на 2011-2012 рр.» від 31.08.2011 № 74 (а. с. 60-61);
- 360 год. - згідно наказу «Про педагогічне навантаження викладачам технікуму на 2012-2013 рр.» від 31.08.2012 № 62 (а. с. 62-63);
- 360 год. - згідно наказу «Про педагогічне навантаження викладачам технікуму на 2013-2014 рр.» від 31.08.2013 № 69 (а. с. 64-65).
Суд звертає увагу, що згідно із довідкою від 19.08.2025 № 264 (а. с. 22) позивач 22.08.2023 була призначена на посаду заступника директора з виробничого навчання, залишившись викладачем за суміщенням. При цьому, посада «викладач» розділом 1 «Освіта» «Вищі навчальні заклади I - II рівнів акредитації, професійно-технічні навчальні заклади» Переліку № 909 також віднесена до посад, робота на яких зараховується до спеціального стажу, та визначає право на пенсію за вислугу років.
Відтак, суд погоджується із доводами позивача про те, що вона має право на виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, оскільки станом на день звернення до відповідача за призначенням пенсії позивач досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV, працювала на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, має спеціальний страховий стаж більше 30 років.
З наведених вище підстав, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а. с. 111-112), належить задовольнити у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 17.06.2025 № 032550009244 про відмову в призначенні грошової допомоги, та зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області призначити (нарахувати) грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1058-IV, зарахувавши до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е»-«ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ період роботи з 28.08.2003 по 30.08.2014 на посаді заступника директора з виробничого навчання.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ПФУ в Одеській області необхідно стягнути витрати на сплату судового збору в сумі 968,96 грн, сплаченого квитанцією від 27.08.2025 (а. с. 8).
При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує такі положення КАС України та правові висновки Верховного Суду.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі № 520/6658/21).
Як вбачається із наявних у справі письмових доказів, а саме: договору про надання правової допомоги від 19.08.2025 (а. с. 69), акту до договору про надання правової допомоги від 19.08.2025 (а. с. 70), квитанції до прибуткового касового ордеру від 19.08.2025 № 16 (а. с. 71), адвокат Нівчик А.М. надав позивачу ОСОБА_1 правову допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін) та значення справи для сторін, час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, дійшов висновку про те, що на користь позивача необхідно стягнути 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати в загальному розмірі 2968,96 грн (з них: судовий збір в сумі 968,96 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн).
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління в Одеській області від 17.06.2025 № 032550009244 про відмову в призначенні грошової допомоги.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) призначити (нарахувати) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, зарахувавши до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ період роботи з 28.08.2003 по 30.08.2014 на посаді заступника директора з виробничого навчання.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 2968 гривень 96 копійок (дві тисячі дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М. Валюх