12 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/5700/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання дій протиправними щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зобов'язання прийняти рішення, яким надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на відстрочку від призову на військову службу відповідно до п. 9, 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку із необхідністю утримання та здійснення догляду за матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи. Однак відповідач рішенням від 20.12.2024 №31 протиправно відмовив в оформленні відстрочки, покликаючись на наявність інших осіб, які зобов'язані утримувати ОСОБА_2 .
Позивач з посиланням на норми чинного законодавства, які регламентують право осіб на відстрочку від мобілізації з підстави здійснення догляду за матір'ю ОСОБА_2 , вважає протиправною відмову відповідача в наданні йому відстрочки та такою, що порушує його права. ОСОБА_1 вказує на те, що ним до заяви долучено усі документи згідно з пунктом 9,13 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), на підтвердження відсутності у його матері ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, інших членів сім'ї, які можуть її утримувати та здійснювати догляд за нею. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав. Вказав на те, ОСОБА_1 28.11.2024 звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пунктів 9 та 13 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ. Комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у зв'язку з наявністю інших осіб, які зобов'язані утримувати ОСОБА_2 та не долученням доказів, а саме висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
З посиланням на норми чинного законодавства вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. З урахуванням наведеного просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується військово-обліковим документом з додатку “Резерв+» (а.с.16) та військовим квитком № НОМЕР_1 (а.с.15).
ОСОБА_1 звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою від 28.11.2024 (а.с.63-64), в якій просив надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пунктів 9 та 13 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ - у зв'язку з необхідністю здійснення догляду за матір'ю ОСОБА_2 , яка згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії ААГ №049434 від 09 лютого 2023 року має довічно ІІ групу інвалідності та якій протипоказані фізичні навантаження, відповідно до висновку лікаря потребує постійного лікування та догляду на непрофесійній основі. У заяві позивач також вказав, що батько ОСОБА_3 не є військовозобов'язаним, хворіє та потребує постійного лікування, сестра ОСОБА_4 на цей час мешкає в селі Чубинське Київської області та сестра ОСОБА_5 мешкає в Німеччині, а тому не можуть утримувати та здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 . До заяви позивачем додано документи на 36 аркушах.
Згідно з протоколом від 20.12.2024 №31 комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняла рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з наявністю інших невійськовозобов'язаних осіб, які зобов'язані утримувати ОСОБА_2 , про що позивача повідомлено листом від 20.12.2024 №19786 (а.с.66-69).
Предметом оскарження у цій справі є дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо відмови у наданні відстрочки на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України “Про оборону України», “Про Збройні Сили України», “Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).
Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» (затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ) в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово було продовжено.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 “Про загальну мобілізацію» (затверджено Законом України від 03 березня 2022 року №2105-IX) оголосити проведення загальної мобілізації.
На момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
За приписами частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з частиною п'ятою статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так згідно з пунктом 9 частини першої цієї статті не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Згідно з пунктом 13 частини першої цієї статті не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Підстави надання відстрочки визначені даними нормами є різними.
В контексті статті 23 Закону №3543-XII (пункти 9, 13 та 14 частини першої) варто розмежовувати поняття “утримання» та “постійний догляд», які є різними та не завжди збігаються.
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону №3543-XII Кабінет Міністрів України постановою від 16 травня 2024 року затвердив Порядок №560 (далі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Підпунктами 56, 57 Порядку №560 установлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Отже, комісія, яка розглядає питання надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період утворюється і діє при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (відокремленому відділі).
Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку №560).
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку. До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України.
Аналізуючи наведені норми Порядку №560 можна дійти висновку, що військовозобов'язаний має право на подання заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зобов'язані вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.
ОСОБА_1 звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою від 28.11.2024 (а.с.63-64), в якій просив надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, на підставі пункту 9, 13 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ. Позивач обґрунтовує наявність підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації необхідністю здійснення утримання та догляду за своєю матір'ю ОСОБА_2 , яка згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №049434 від 09.12.2023 є особою з інвалідністю ІІ групи. При цьому ОСОБА_1 вказує, що такий догляд за матір'ю окрім нього ніхто не може здійснювати.
Зі змісту протоколу від 20.12.2024 №31 слідує, що комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняла рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації по пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки наявні інші невійськовозобов'язані особи, які зобов'язані утримувати ОСОБА_2 .
Законність відмови у наданні відстрочки на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ відповідачем, була оскаржена позивачем у судовому порядку.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 у справі №140/859/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зобов'язання прийняти рішення про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, в задоволенні позову відмовлено повністю.
Вказане рішення набрало законної сили 06.05.2025.
Із змісту даного рішення вбачається, що судом надано оцінку рішенню ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.12.2024 № 31 саме в частині законності відмови позивачу у наданні відстрочки на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ.
Як вже зазначав суд вище, предметом оскарження у цій справі є дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо відмови у наданні відстрочки на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, який за своїм змістом не є тотожними позовним вимогам у справі №140/859/25.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вказує на наступне.
Із змісту поданої заяви позивачем від 28.11.2024 вбачається, що ним обґрунтовувалась наявність у нього права на відстрочку на підставі пунктів 9 та 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ.
Рішенням від 20.12.2024 №31, яке прийнято у формі протоколу відповідач відмовив позивачу у наданні відстрочки по п.13 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ та вказано з яких підстав.
Однак, комісією не було прийнято будь-якого рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про надання йому відстрочки за п.9 ч.1 ст.23 даного Закону.
Відтак підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що отримавши таку заяву з додатками, відповідач, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки, після її отримання, повинен був за наслідком її розгляду по суті прийняти відповідне рішення щодо надання відстрочки або відмови у наданні відстрочки.
Тобто на даний час його заява в цій частині є нерозглянутою та будь-які рішення з цього приводу відповідачем всупереч Порядку №560 не прийнято.
Позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у наданні відстрочки на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ»; та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 таку відстрочку.
З даного приводу суд зазначає наступне.
У спірному випадку заява позивача від 28.11.2024 відповідачем щодо наявності у ОСОБА_1 підстав для надання йому відстрочки з підстав, визначених пунктом 9 ч.1 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та перевірки законності надання відстрочки по суті не розглянута та будь-які рішення за наслідками її розгляду не прийнято (Протоколом №31 від 20.12.2024 відмовлено у наданні відстрочки позивачу за п.13. ч.1 ст.23 вказаного закону, який не є предметом оцінки в даній справі).
Вказане свідчить про відсутність рішення по суті порушеного у заяві питання.
Фактично розглядаючи заяву від 28.11.2024 відповідач будь-якого рішення щодо наявності підстав для надання відстрочки відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не прийняв та оцінку долученим до неї документів не надавав.
Наявні у справі докази свідчать про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ухилився від розгляду наданих документів, зокрема, перевірки наявності підстав для надання ОСОБА_1 відстрочки та прийняття відповідного рішення.
У даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
При цьому протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
За таких обставин, коли заява ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації по пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ відповідачем по суті не розглядалася, позаяк відсутнє належним чином оформлене рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивована відмова в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, то відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає в не прийнятті рішення.
Суд вважає, що за обставин цієї справи має місце бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.11.2024 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з прийняттям відповідного рішення за всіма підставами, про які йдеться у заяві.
До вирішення цього питання комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 , уповноваженим на те органом, суд такі повноваження не може перебирати та здійснює лише функцію судового контролю за правомірністю прийнятих рішень (вчинених дій чи бездіяльності) суб'єкта владних повноважень. Суд не повинен перебирати на себе функції, які належать до виключної компетенції суб'єкта владних повноважень, та надавати оцінку доводам, які не відображенні у відповідному рішенні.
Тому вимоги про зобов'язання прийняти рішення про надання відстрочки позивачу на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у цьому разі є передчасними.
Оскільки відповідач належним чином не розглянув заяву позивача від 28.11.2024, про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, то для захисту порушеного права позивача, враховуючи вимоги ст.245 КАС України, необхідно зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.11.2024 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення з даного питання.
Стосовно оцінки інших аргументів (доводів), наданих стороною, то суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 605,60 гривень, сплачений згідно з квитанцією до платіжної інструкції № 53 від 21.05.2025 (а.с. 11).
Керуючись статтями 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.11.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.11.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення з даного питання.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в сумі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя Р.С. Денисюк