13 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/8046/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо не вірного нарахування та не належної виплати грошей ОСОБА_1 за померлого військовослужбовця ОСОБА_2 при звільненні (виключені) з лав Збройних Сил України 16.04.2023 року, а саме:
- грошового забезпечення за 2022, 2023 роки;
- грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки;
- матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки;
- грошову компенсацію за дні використаної основної відпустки за 2022, 2023 роки;
- грошову компенсацію за невикористані дні основної відпусти за 2022, 2023 роки;
- грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпусти за 2022, 2023 роки, як учаснику бойових дій;
- грошову компенсацію сину втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати нарахувати, провести і доплатити по всім висе вказаним підставам у зв?язку з затримкою більше ніж на календарний місяць виплати доходів, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням (виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704);
- виплати до Дня Незалежності України;
- грошову компенсацію виплат з урахуванням індексації доходів за 2022, 2023 роки по дату звільнення.
Зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_2 , недоплачену раніше суму грошового забезпечення за 2022, 2023 роки станом на 16.04.2023 року, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також грошову компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати нарахувати, провести і доплатити за 2022, 2023 до дня фактичної виплати сум.
Зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_2 недоплачену раніше суму грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_2 недоплачену раніше суму грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за 2022, 2023 роки, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_2 недоплачену раніше суму грошової компенсації за дні використаної основної відпустки за 2022, 2023 роки, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також грошову компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати нарахувати, провести і доплатити за 2022, 2023 роки до дня фактичної виплати сум.
Зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_2 недоплачену раніше суму грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки виходячи з розміру грошового забезпечення, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також грошову компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати нарахувати, провести і доплатити за 2022, 2023 роки до дня фактичної виплати сум.
Зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_2 недоплачену раніше суму грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки виходячи з розміру грошового забезпечення, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року Nє704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також грошову компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати нарахувати, провести і доплатити за 2022, 2023 роки до дня фактичної виплати сум.
Зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_2 недоплачену раніше суму матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також грошову компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати нарахувати, провести і доплатити за 2022, 2023 роки до дня фактичної виплати сум.
Зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_2 недоплачену раніше суму виплати до Дня Незалежності України за 2022, 2023 роки згідно діючого законодавства У країни в розмірі, а також грошову компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати нарахувати, провести і доплатити за 2022, 2023 роки до дня фактичної виплати сум.
Зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_2 недоплачену раніше суму грошової компенсації виплат з урахуванням індексації доходів за 2022, 2023 роки по дату звільнення.
Зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі до дня фактичної виплати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 22.04.2022 та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно сповіщення про смерть (загибель).
Зазначає, що у період виключення сина з військової служби, а саме з 16.04.2023 року, відповідач невірно розраховував і виплатив грошове забезпечення, оскільки відповідач здійснив помилку в нарахуванні розмірів посадового окладу та окладу за військове звання. Вказана помилка зумовлена тим, що для розрахунків відповідач брав за основу прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01.01.2018 року в 1762 грн, у зв'язку із чим, 25.06.2025 позивач звернулася із скаргою до командира військової частини НОМЕР_1 про перерахунок та виплату грошового забезпечення за 2022, 2023 роки; грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки; грошової компенсацію за дні використаної основної відпустки за 2022, 2023 роки; грошової компенсації за невикористані дні основної відпусти за 2022, 2023 роки; грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпусти за 2022, 2023 роки, як учаснику бойових дій; грошової компенсації сину втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати нарахувати, провести і доплатити по всім вище вказаним підставам у зв?язку з затримкою більше ніж на календарний місяць виплати доходів, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням (виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704); виплати до Дня Незалежності України; грошової компенсації виплат з урахуванням індексації доходів за 2022, 2023 роки по дату звільнення.
Військова частина НОМЕР_1 листом від 02.07.2025 року №Ф/1384 повідомила, що підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення померлого військовослужбовця ОСОБА_2 його матері у командування військової частини немає.
Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та зазначає, що відмова у перерахунку та виплаті грошового забезпечення за 2022, 2023 роки; грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки; грошової компенсацію за дні використаної основної відпустки за 2022, 2023 роки; грошової компенсації за невикористані дні основної відпусти за 2022, 2023 роки; грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпусти за 2022, 2023 роки, як учаснику бойових дій; грошової компенсації сину втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати нарахувати, провести і доплатити по всім висе вказаним підставам у зв?язку з затримкою більше ніж на календарний місяць виплати доходів, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням (виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704); виплати до Дня Незалежності України; грошової компенсації виплат з урахуванням індексації доходів за 2022, 2023 роки по дату звільнення, порушує її конституційні права та гарантії на належний соціальний захист, як матері військовослужбовця, який помер під час проходження військової служби.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду нової редакції позовної заяви з чітким викладенням змісту позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року продовжено процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, на десять днів із дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвалою суду від 11.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що за час проходження військової служби військовослужбовець ОСОБА_2 не звертався до керівництва військової частини НОМЕР_1 або суду для перерахунку його грошового забезпечення, а отже підстави для здійснення такого перерахунку раніше виплачених сум відсутні. А отже, грошове забезпечення, належне загиблому військовослужбовцю ОСОБА_2 до дня смерті, виплачено в тому розмірі, в якому воно нараховувалось військовослужбовцю. Перерахунок за прожитковим мінімумом при виплаті членам сім'ї чинним законодавством не передбачений. Законодавство передбачає виплати, а не перерахунок вже сплачених коштів. Такі виплати залежать від обставин смерті та можуть включати одноразову допомогу, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, а також недоотриману пенсію.
Крім того, оскільки військовослужбовець ОСОБА_2 не звільнявся з військової служби, а був виключений зі списків особового складу у зв'язку зі смертю, то виплачувати грошову компенсацію членам його сім'ї за невикористані військовослужбовцем дні основної та додаткової відпустки як учасника бойових дій не має підстав згідно діючого законодавства.
Представник відповідача зазначає, що в законодавстві про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей відсутні гарантії щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у разі смерті військовослужбовця його спадкоємцям.
У зв'язку із чим, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Крім того, за змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, позаяк заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України.
Отже, заявлене у відзиві представником відповідача клопотання про залишення позову без розгляду не підлягало судом вирішенню по суті.
У відповіді від 03.11.2025 на відзив позивач підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та просила їх задовольнити. Додатково зауважила, що питанням не вірного розрахунку військової частини НОМЕР_1 з її сином вона почала займатися після ознайомлення з листом військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2025 року в справах ІНФОРМАЦІЯ_2 з середини липня 2025 року. Після загибелі сина у неї виникли об'єктивні обставини пов'язані з дійсно істотними перешкодами та труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, у зв'язку із чим просила вважати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити строк звернення до суду. Крім того, зазначила, що є спадкоємцем сина згідно повідомлення Луцької районної державної нотаріальної контори Волинської області від 11.08.2024 №691/02-14.
Інші заяви по суті спору від сторін не надходили.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що солдат ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді кухаря господарчого відділення взводу матеріального забезпечення НОМЕР_2 механізованого батальйону.
ІНФОРМАЦІЯ_1 солдат ОСОБА_2 помер, що стверджується сповіщенням про смерть (загибель) від 16.04.2023 №2356 та свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_3 від 24.04.2023 та його виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Позивач звернулася до відповідача із скаргою в якій просила, зокрема, виправити, перерахувати та виплатити недоплачену суму та різницю в грошах з раніше виплаченої суми сину, в тому числі:
грошового забезпечення за 2022, 2023 роки;
грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки;
матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки;
грошової компенсацію за дні використаної основної відпустки за 2022, 2023 роки;
грошової компенсації за невикористані дні основної відпусти за 2022, 2023 роки;
грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпусти за 2022, 2023 роки, як учаснику бойових дій;
грошової компенсації сину втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати нарахувати, провести і доплатити по всім висе вказаним підставам у зв?язку з затримкою більше ніж на календарний місяць виплати доходів, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням (виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704);
виплати до Дня Незалежності України;
грошової компенсації виплат з урахуванням індексації доходів за 2022, 2023 роки по дату звільнення.
Військова частина НОМЕР_1 листом від 02.07.2025 року №Ф/1384 повідомила, що підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення померлого військовослужбовця ОСОБА_2 його матері у командування військової частини немає.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частини друга і третя статті 9 Закону №2011-XII).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII), відповідно до статті 4 якого ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать, зокрема, учасники бойових дій.
Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час (стаття 5 Закону №3551-XII).
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону №3551-XII учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Статтею 4 Закону України "Про відпустки" від 05.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у законах України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) та "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII (далі - Закон №1932-XII).
За визначенням статті 1 Закону №3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Стаття 1 Закону №1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Крім того, в статті 1 Закону №3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку військовослужбовець набув за період проходження ним військової служби.
Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону №3551-XII, пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, статтею 16-2 Закону №504/96-ВР.
Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Наказ №260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ.
Дана позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, вказаними в постанові від 21.08.2019 року у зразковій справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19).
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 є матір'ю померлого сина ОСОБА_2 , військовослужбовця, учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 20.04.2023, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок набряку головного мозку та токсико-гіпоксичної енцефалопатії.
Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 22.03.2024 №86 солдата ОСОБА_2 , кухаря господарчого відділення взводу матеріального забезпечення НОМЕР_2 механізованого батальйону, у зв'язку зі смертю з 17.04.2023 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (грошовий атестат зворотній бік).
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного після загибелі (смерті) дня, військовослужбовець, визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошений померлим, - з дня набрання законної сили рішенням суду.
Таким чином, військовослужбовці, які загинули (померли), виключаються зі списків особового складу військової частини у зв'язку зі смертю (загибеллю), а не звільняються з військової служби.
Матеріалами справи підтверджується той факт, що ОСОБА_2 не був звільнений з військової служби, а був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку зі смертю. В даному випадку підстави для виплати компенсації за невикористані дні основної щорічної та додаткової відпустки, а також одноразової грошової допомоги за два повних роки служби відсутні, позаяк така компенсація та одноразової грошова допомога виплачується безпосередньо військовослужбовцю при його звільненні із служби.
Зважаючи на вищевикладене, відповідач правомірно відмовив позивачу, як члену сім'ї військовослужбовця, у виплаті грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки, а також одноразової грошової допомоги за два повних роки служби, оскільки військовослужбовець був виключений із списків особового складу у зв'язку із смертю і не звільнявся з військової служби.
Щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення ОСОБА_2 за 2022-2023 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704) затверджено: а) тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (додаток №1); б) схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (додаток №14).
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13, 14.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103), пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові №704 пункт 4 викладено в наступній редакції: " 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13 і 14".
Тобто, на момент набрання чинності Постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови №103, а саме: " 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14".
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
З наданих суду відомостей карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_2 вбачається, що йому протягом 2022-2023 років було встановлено посадовий оклад та оклад за військовим званням, що визначено з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2018.
Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-ІІІ (далі - Закон №2017-ІІІ) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону України №2017-ІІІ).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із статтею 92 частиною 2 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Відтак, зазначення у пункті 4 Постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення.
Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" №2629-VІІІ було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №294-ІХ, Закон України №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" №1928-ІХ та Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" №2710-ІХ таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік відповідно - не містить.
Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01 січня 2020 року - набрання чинності України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №294-ІХ не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Отже, з огляду на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Суд, також, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №400/6214/21, які полягають у такому.
З 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). При цьому, встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Крім того, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103. Отже, зміни внесені Постановою №103, зокрема до пункту 4 Постанови №704, в якому визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14, були визнані судом протиправними та нечинними, відтак з 29.01.2020 дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, зокрема, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Разом з тим, суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та викладено абзац перший в такій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 набрала чинності 20.05.2023.
Таким чином, з 20.05.2023 застосовується редакція пункту 4 Постанови №704, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»
Виходячи з викладеного, слідує, що з 29.01.2020 по 19.05.2023 відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.
Таким чином, суд зазначає, що під час проходження ОСОБА_2 військової служби, зокрема в період з 22 квітня 2022 року по 19 травня 2023 року відповідач мав би нараховувати та виплачувати грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови №704, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Проте, як вбачається із особистих карток грошового забезпечення позивача за 2022 - 2023 роки, посадовий оклад та оклад за військовим званням у період з 22 квітня 2022 року по 19 травня 2023 року встановлений у розмірі нижчому, ніж мав би бути розрахований відповідно до пункту 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
Відтак, ОСОБА_2 мав право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 22 квітня 2022 року по 19 травня 2023 року у належному розмірі, тобто, із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови №704, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 , звертався до суду з приводу перерахунку грошового забезпечення за період проходження військової служби з 22 квітня 2022 року по 19 травня 2023 року, є такі, що набрали законної сили, рішення суду з приводу перерахунку та виплати його грошового забезпечення за вищевказаний період.
Згідно ст.25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність особи виникає з моменту народження і припиняється з моменту смерті, тобто правоздатність нерозривно пов'язана з життям людини.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Право на судовий захист має лише та особа, права і свободи чи інтереси якої порушуються.
Таким чином, право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково ОСОБА_2 , що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом.
Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум.
А відтак, мати померлого військовослужбовця ОСОБА_2 - ОСОБА_1 не є суб'єктом відносин, які виникли між її сином і військовою частиною під час нарахування і виплати грошового забезпечення.
Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини, як це передбачено статтею 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, крім прав і обов'язків що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України(стаття 1219 ЦК України).
Відповідно до ст.1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 (провадження №61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум.
Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати.
Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
З огляду на що, суд вважає, що позовні вимоги щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення померлого ОСОБА_2 за період проходження військової служби в 2022-2023 роках, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, задоволенню не підлягають.
З аналогічних підстав не підлягає задоволенню і вимога позивача щодо перерахунку та виплати одноразової грошової виплати до Дня Незалежності України.
Водночас, оскільки суд відмовляє у задоволенні вищевказаних позовних вимог, не підлягає задоволеню вимога щодо грошової компенсації сину втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати.
Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно з п.п.1, 2 розділу ХХХ Порядку №260 у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово-службовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим (пункт 2 розділу ХХХ Порядку №260).
Згідно наведеного правового регулювання, належне, але не отримане військовослужбовцем до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення виплачується в такій черговості:
1) дружині військовослужбовця (якщо є зареєстрований шлюб);
2) повнолітнім дітям, які проживали разом з ним, законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей та особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців (у випадку відсутності дружини);
3) батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
Згідно положень ст.38 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Отже, для реалізації права на отримання грошового забезпечення померлого військовослужбовця є підтвердження факту перебування на утриманні цього військовослужбовця.
Суд зауважує, що ст.315 Цивільно процесуального кодексу України окреслено справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, серед яких, зокрема, є встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
З урахуванням наведено суд зазначає, що факт перебування фізичної особи на утриманні, заінтересована особа має вирішити у декілька способів: по-перше, особа має право звернутися до органів та організацій за отриманням довідки про підтвердження факту перебування особи на утриманні; по-друге, подати заяву до суду про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження у цивільному судочинстві.
При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого військовослужбовця ОСОБА_2 .
Водночас, з наявного в матеріалах справи листа військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2025 №2139/4131 вбачається, що усе нараховане грошове забезпечення ОСОБА_2 у сумі 144 008,81 грн було виплачене представнику неповнолітніх дітей згідно наданих документів.
Таким чином, в даному випадку, право ОСОБА_1 щодо отримання грошового забезпечення померлого ОСОБА_2 при виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 не порушено, оскільки належне, але не отримане військовослужбовцем ОСОБА_2 до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, виплачено законному представнику неповнолітніх дітей.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб'єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов'язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст.3 КАС України.
Беручи до уваги зібрані та досліджені письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя Ю.Ю. Сорока