м. Вінниця
13 листопада 2025 р. Справа № 120/10185/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ( далі - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач 2), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 11.07.2025 № 025350007187;
- зобов'язати призначити пенсію за віком з 03.07.2025 р., зарахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 09.10.1984 року, з 19.10.1984 року по 20.08.1997 року та період навчання з 05.09.1983 року по 10.10.1984 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою щодо призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням в Донецькій області та рішенням від 11.07.2025 № 025350007187 відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Так, в рішенні вказано, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 19.10.1984 р. по 20.08.1997 р., оскільки в записі про звільнення наявні виправлення наказу.
З цим рішенням позивач не погоджується пояснюючи, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Ухвалою від 28.07.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 263 КАС України.
11.08.2025 до суду надійшов відзив від відповідача 2, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення мотивує тим, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії, оскільки відсутній необхідний страховий стаж. Відтак, слід відмовити в задоволенні позову.
З аналогічних підстав просив відмовити й представник відповідача 1, про що вказав у своєму відзиві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
04.07.2025 р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
За екстериторіальністю заяву передано до Головного управління ПФУ в Донецькій області.
За наслідком розгляду поданої заяви Головним управлінням ПФУ в Донецькій області прийнято рішення від 11.07.2025 № 025350007187, яким відмовлено в призначенні пенсії. Зокрема вказано, що страховий стаж становить 18 років 19 днів, при необхідних 30 роках.
До стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки з 19.10.1984 р. по 20.08.1997 р., оскільки в записі про звільнення наявні виправлення наказу.
Період навчання не зараховано, оскільки відсутня дата закінчення навчання, а також назва навчального закладу на печатці не відповідає назві на штампі.
Відтак, за відсутності необхідного стажу відсутні підстави для призначення пенсії за віком- відсутні.
Вважаючи наведене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог суд керується та виходить з наступного.
Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У своєму рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі-Закон N 1058-IV)
Статтею 9 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника
Відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Отже право на призначення пенсії за віком мають особи , які після досягнення 60 років та за наявності стажу 29 років.
В свою чергу, процедура подання документів для оформлення пенсій визначається, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок №22-1)
Відповідно до пункту 1. 1 Порядку 22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно пункту 2.1 Порядку 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, такі документи:
- документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;
- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу);
- для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
Оцінюючи спірне рішення в контексті не зарахування до стажу періодів роботи з 19.10.1984 р. по 20.08.1997 р., оскільки в записі про звільнення наявні виправлення наказу., суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ст. 62 Закону 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі -Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно трудової книжки НОМЕР_1 наявний запис про роботу позивача матросом Чорноморського судноплавства в період з 19.10.1984 р. по 20.08.1997 р., наявний відтиск печатки та підпис посадової особи.
Суд зауважує, що виправлення у наказі про звільнення не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача цього періоду роботи.
При цьому, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відтак, суд доходить висновку, що період роботи з 19.10.1984 р. по 20.08.1997 р. не зараховано до стажу безпідставно, а тому, наявні підстави для зобов'язання відповідача зарахувати цей період .
Щодо не зарахування до стажу періоду навчання, то суд вказує на наступне.
Відповідно до пункту «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац 1 частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з абзацом 1 частини другої, частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно п. 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Так згідно атестату №16058 ОСОБА_1 з 05.09.1983 р. по 10.09.1984 р. навчався в морехідній школі.
Суд зауважує , що атестат містить і дату початку і дату закінчення навчання. Окрім того відтиск печатки відповідає найменуванню школи, а отже аргументи відповідача 2 наведені у рішенні про відмову в призначенні пенсії не знайшли свого підтвердження.
Отже період навчання з 05.09.1983 р. по 10.09.1984 р. не зараховано до стажу безпідставно, а тому, наявні підстави для зобов'язання відповідача зарахувати цей період.
Враховуючи, що оскаржуваним рішенням безпідставно не зараховано до стажу періоди роботи з 19.10.1984 р. по 20.08.1997 р. та навчання з 05.09.1983 р. по 10.09.1984 р. таке є протиправним та підлягає скасуванню.
Як наслідок, беручи до уваги, що позивач досяг 60 років та із урахуванням стажу, що підлягає зарахуванню на підставі судового рішення та зарахованого пенсійним органом, такий складає більш ніж 30 років, що є достатнім для призначення пенсії, відтак, слід зобов'язати призначити пенсію з 03.07.2025 р.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів , суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 968,96 грн. судового збору підлягають відшкодуванню повністю з відповідача 2, оскільки саме останній виніс спірне рішення.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.07.2025 № 025350007187.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 19.10.1984 року по 20.08.1997 року та період навчання з 05.09.1983 року по 10.10.1984 року і призначити пенсію за віком з 03.07.2025 р.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл.Соборна, 3,м.Слов'янськ, Донецька область, код ЄДРПОУ 13486010).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ін НОМЕР_2 )
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця код ЄДРПОУ 13322403).
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл.Соборна, 3,м.Слов'янськ, Донецька область, код ЄДРПОУ 13486010).
Повний текст рішення сформовано 13.11.25 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна