м. Вінниця
12 листопада 2025 р. Справа № 120/5633/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернулася з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
У позовній заяві позивач просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 023830030322 від 18.02.2025, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 023830030322 від 28.03.2025 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 023830030322 від 14.04.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до загального страхового стажу період роботи з 06.12.1993 по 24.01.2000, згідно з записами у трудовій книжці та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 11.02.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до загального страхового стажу період роботи з 15.12.2005 по 05.04.2006, з записами у трудовій книжці.
Ухвалою від 30.04.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позову шляхом приведення у відповідність змісту позовних вимог із суб'єктним складом сторони відповідача та надання суду доказів доплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Позивач 06.05.2025 подала заяву на усунення недоліків позову та позовну заяву у новій редакції, у якій відповідачами зазначила Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області (далі - відповідач-1), Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач-2) та Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-3).
До заяви позивач долучила квитанцію про доплату судового збору.
Ухвалою від 12.05.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання відзивів.
Скориставшись своїм процесуальним правом відповідач 2 подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечує. По суті позову відповідач вказав, що первинно ОСОБА_1 11.02.2025 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заява розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Рішенням № 023830030322 від 18.02.2025 року Позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю страхового стажу. До страхового стажу згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 18.04.1984 року не зараховано: періоди роботи з 06.12.1993 по 24.01.2000, оскільки назва організації при прийнятті не відповідає назві організації при звільненні.
Позивачка 21.03.2025 повторно звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заява від 21.03.2025 розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.
За результатами розгляду вищевказаної заяви прийнято рішення №023830030322 від 28.03.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу Позивачки згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 18.04.1984 року не зараховано:
- за записом №16-№17 не зараховано період одержання матеріальної допомоги по безробіттю з 15.12.2005 по 05.04.2006, оскільки статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статтею 24 Закону України № 1058 зарахування не передбачено;
- за записом №11-№13 період роботи з 06.12.1993 по 24.01.2000, оскільки запис про звільнення з роботи завірено печаткою, на якій відсутній код підприємства.
Отже, страховий стаж ОСОБА_1 за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування склав 30 років 01 місяць 25 днів.
Відповідач 3 подав відзив, у якому позовні вимоги не визнає та вказує, що згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в призначенні пенсії №023830030322 від 14.04.2025, оскільки відповідно до поданих документів право на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 у позивача відсутнє.
Так, вік заявниці 60 років 01 місяць 25 днів, страховий стаж позивача становить 30 років 04 місяці 29 днів. Стаж для визначення права згідно з пунктом 3.1 "Прикінцевих положення" Закону №1058 становить 30 років 05 місяців 29 днів.
Згідно з поданими позивачкою документами, до страхового стажу не зараховано:
- період роботи з 06.12.1993 по 24.01.2000, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення з роботи завірено печаткою, на якій відсутній код підприємства. Даний період частково зарахований згідно з актом перевірки з 15.12.1993 по 15.09.1995 та з 15.01.1996 по 15.03.1996.
Відповідач 1 подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечує та вказує, що заява позивача від 11.02.2025 розглядалася структурним підрозділом Головним управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області.
Розглянувши документи Управління встановило, що загальний страховий стаж відповідно до ст. 24 Закону № 1058 становить 27 років 7 місяців 4 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До страхового стажу не зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 : з 06.12.1993 по 24.01.2000, оскільки назва організації при прийнятті не відповідає назві при звільненні з роботи.
Тому відповідач прийняв рішення від 18.02.2025 № 023830030322 про відмову у призначенні пенсії.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 11.02.2025 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням пенсійного органу в Закарпатській області та прийнято рішення від 18.02.2025 №023830030322 про відмову у призначенні пенсії за віком в зв'язку з відсутності необхідного страхового стажу (а. с. 28).
До страхового стажу не зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 : з 06.12.1993 по 24.01.2000, оскільки назва організації при прийнятті не відповідає назві при звільненні з роботи.
Надалі позивач повторно 21.03.2025 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву позивача від 21.03.2025 розглянуто Головним управлінням пенсійного органу в Херсонській області та прийнято рішення від 28.03.2025 №023830030322 про відмову у призначенні пенсії за віком в зв'язку з відсутності необхідного страхового стажу (а. с. 31-33).
Згідно з рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області до страхового стажу позивачки згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 18.04.1984 року не зараховано:
- за записом №16-№17 період одержання матеріальної допомоги по безробіттю з 15.12.2005 по 05.04.2006, оскільки статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статтею 24 Закону України № 1058 зарахування не передбачено;
- за записом №11-№13 період роботи з 06.12.1993 по 24.01.2000, оскільки запис про звільнення з роботи завірено печаткою, на якій відсутній код підприємства.
Вказано, що заявницею надана довідка від 23.09.2024 № К/24/68968/24-30, видана архівним відділом Вінницької міської ради, що в документах про нарахування заробітної плати за 1993-1996 за 2000 р. значиться ОСОБА_1 , працювала у Вінницькій обласній вечірній газеті "Подолія", яка підтверджена Актом перевірки факту роботи Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 27.02.2025 № 0200-0902-1/1677, та до стажу відповідно до акту не зараховано травень 1996 року, оскільки внески не утримувалися.
ОСОБА_1 втретє звернулася 07.04.2025 до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто ГУ ПФУ у Львівській області та прийнято рішення від 14.04.2025 № 023830030322 про відмову у призначенні пенсії за віком в зв'язку з відсутності необхідного страхового стажу (а. с. 36).
Згідно з поданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період роботи з 06.12.1993 по 24.01.2000, згідно з трудовою книжки НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення з роботи завірено печаткою, на якій відсутній код підприємства. Даний період частково зарахований згідно з актом перевірки з 15.12.1993 по 15.09.1995 та з 15.01.1996 по 15.03.1996.
Позивач не погоджується із прийнятими рішеннями, тому звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон від 09.07.2003 № 1058-IV).
Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
За правилами частини другої статті 26 Закону № 1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Отже, з вище зазначеного слідує, що страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону від 09.07.2003 № 1058-IV.
Так, позивач тричі зверталась до пенсійного органу про призначення пенсії за віком із заявами від 11.02.2025 (далі - Заява-1), від 21.03.2025 (далі - Заява-2), від 07.04.2025 (далі - Заява-3).
Першу заяву позивачки за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ у Закарпатській області та рішенням від 18.02.2025 № 023830030322 заявниці відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу.
За рішенням, до страхового стажу не зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 : з 06.12.1993 по 24.01.2000, оскільки назва організації при прийнятті не відповідає назві при звільненні з роботи.
Оцінюючи вказані доводи відповідача, суд зазначає про таке.
Абзацом першим частини другої статті 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування
Згідно з вимогами ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 у справі № 242/2536/16-а.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 (301-93-п) "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства. Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Згідно з п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, а також внесення до неї записів, є підприємство роботодавець.
Відповідно до висновку Верховного Суду, сформованого у постанові від 06 березня 2018 року по справі № 754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18), положеннями Закону №1058-IV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Отже, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Більше того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 18.04.1984, містять записи про спірний період:
- з 06.12.1993 позивач зарахована на посаду кур'єра редакції у Редакцію Української громадсько-політичної газети "Подолія" на підставі наказу від 06.12.1993 (запис трудової книжки № 11) (а.с. 18);
- з 28.04.1994 переведена на посаду коректора редакції на підставі наказу від 28.04.1997 № 23 (запис трудової книжки № 12) (а.с. 18);
- з 24.01.2000 звільнена з посади коректора відповідно до ст. 36 п. 1 КЗпП України за згодою сторін на підставі наказу від 24.01.2000 № 4 (запис трудової книжки № 13) (а.с. 18).
Водночас, в матеріалах справи міститься Архівний витяг. Історична довідка на фонд Комунального підприємства "Редакція обласної газети "Подолія" за 1992-березень 2011 роки від 04.03.2025 № К/24/13387/24-30, у якій зокрема, зазначено, що Комунальне підприємство "Редакція обласної газети "Подолія" було створене як Вінницька обласна вечірня газета "Подолія" згідно з рішенням виконавчого комітету Вінницької Ради народних депутатів № 311 від 21.11.1991 (а.с. 39-40).
За час науково-технічного опрацювання документів (1992-березень 2011 року) відбулись зміни у назві фондоутворювача.
У 1994 році Вінницька обласна вечірня газета "Подолія" стала називатись Українською загальнодержавною газетою "Подолія".
Зміни у назві фондоутворювача відбулись і в 1998 році. Українська загальнодержавна газета "Подолія" була перейменована у редакцію газети "Подолія". Статут затверджений головою Вінницької облдержадміністрації 29.12.1998.
У 2001 році назва газети знову змінилась: Редакція газети "Подолія" стала називатись обласною комунальною організацією "Редакція газети "Подолія". Статут газети затверджений рішенням 20 сесії Вінницької обласної ради 3-го скликання 27.03.2001.
Суд зауважує, що записи про спірний період роботи у трудовій книжці позивача не містять недопустимих (таких, що внесені всупереч Інструкції) перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, містять печатки.
Тому, посилання відповідача, що назва організації при прийнятті позивача на роботу не відповідає назві при звільненні за період з 06.12.1993 по 24.01.2000 не є тим недоліком, який може стати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення, а відтак період трудової діяльності згідно з трудовою книжкою позивача має бути зарахований їй до загального страхового стажу.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 року по справі № 490/123 92/16-а.
Отже, суд встановив, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про спірний період роботи з 06.12.1993 по 24.01.2000, ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження страхового стажу позивача, а недоліки на які зіслався відповідач носять формальний характер.
Тому, суд доходить висновку про протиправність рішення Головного управління пенсійного органу в Закарпатській області від 18.02.2025 № 023830030322 про відмову у призначенні пенсії за віком, а тому рішення підлягає скасуванню.
Другу заяву позивачки за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Херсонській області та рішенням від 28.03.2025 № 023830030322 відмовлено у призначенні пенсії за віком в зв'язку з відсутності необхідного страхового стажу (а. с. 31-33).
Згідно з цим рішенням до страхового стажу позивачки відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 18.04.1984 року не зараховано:
- за записом №16-№17 період одержання матеріальної допомоги по безробіттю з 15.12.2005 по 05.04.2006, оскільки статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статтею 24 Закону України № 1058 зарахування не передбачено;
- за записом №11-№13 період роботи з 06.12.1993 по 24.01.2000, оскільки запис про звільнення з роботи завірено печаткою, на якій відсутній код підприємства.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Суд зауважує, що відповідно до ст. 24 Закону № 1058, період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Водночас, в трудовій книжці позивачки містяться записи, що 15.12.2005 розпочато виплату матеріальної допомоги відповідно до ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття" та 05.04.2006 припинено виплату матеріальної допомоги відповідно до ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття" (а.с. 18-19).
Також, в матеріалах справи міститься довідка Вінницького обласного центру зайнятості від 03.04.2025 № 10.2-22/549-25, у якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно перебувала на обліку в Ленінському районному центрі зайнятості м. Вінниці як безробітна (а.с. 43).
Відповідно до цієї довідки виплату допомоги по безробіттю розпочато з 15.12.2005 (наказ № НТ060221 від 21.02.2006). Припинено виплату допомоги по безробіттю з 06.04.2006 (наказ № НТ060406 від 06.04.2006).
Відтак, період з 15.12.2005 по 05.04.2006, коли позивач отримувала допомогу по безробіттю, підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача для призначення пенсії.
Також відповідач 2 вказує, що до страхового стажу за записом №11-№13 не зараховано період роботи з 06.12.1993 по 24.01.2000, оскільки запис про звільнення з роботи завірено печаткою, на якій відсутній код підприємства.
Щодо вказаного періоду роботи, суд надав вище оцінку таким доводам та вважає їх безпідставними, адже працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
У трудовій книжці позивача містяться записи про спірний період роботи, тому і відсутність коду підприємства на печатці органу, з якого позивача було звільнено, не є тим недоліком, який може стати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення, а відтак періоди трудової діяльності згідно з трудовою книжкою позивача мають бути зараховані їй до загального страхового стажу.
З приводу доводів відповідача, що не утримувалися внески, суд враховує, що Верховний Суд у постановах від 27.03.2018 р. у справі № 208/6680/16-а, від 20.03.2019 р. у справі № 688/947/17 та від 30.09.2019 р. у справі № 316/1392/16-а, зазначив, що за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку про протиправний характер рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 28.03.2025 № 023830030322, а тому таке рішення підлягає скасуванню.
За третьою заявою позивачки рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.04.2025 №023830030322 відмовлено у призначенні пенсії за віком .
Відповідно до рішення до страхового стажу не зараховано період роботи з 06.12.1993 по 24.01.2000, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення з роботи завірено печаткою, на якій відсутній код підприємства.
Разом з тим, цей період частково зарахований згідно з актом перевірки з 15.12.1993 по 15.09.1995 та з 15.01.1996 по 15.03.1996.
Суд зазначає, що за правового регулювання підстави для не врахування спірного періоду відсутні, що наведено вище.
Водночас, за приписами пунктів 3, 20 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до частини другої статті 44 Закону №1058, у разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Отже, зміст наведених норм права свідчить, що основним документом є трудова книжка, а за наявності неточностей, встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
При цьому, орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу про необхідність їх надати.
Архівними довідками від 04.03.2025 та від 23.09.2024, виданими Архівним відділом Вінницької міської ради міститься інформація про зміни назви редакції газети в якій працювала позивачка, та пояснюється зміна печатки та реквізитів підприємства (а.с. 39-40).
Надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу лише з тих міркувань, що на печатці у записі про звільнення відсутній код підприємства, за умови того, що запис про прийняття заявниці на роботу у це підприємство відповідач не заперечує.
Тож, не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивачки до стажу, який враховується для призначення пенсії, оскільки належними та допустимими доказами підтверджується робота ОСОБА_1 у період з 06.12.1993 по 24.01.2000.
Тому спірне рішення від 14.04.2025 №023830030322 є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, суд погоджується з доводами позивача про порушення її права на належне пенсійне забезпечення, а рішення відповідачів не відповідають критеріям правомірних, обумовлених статтею 2 КАС України.
Підсумовуючи, встановлені при розгляді справи обставини та надану їм оцінку, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 18.02.2025 № 023830030322, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 28.03.2025 № 023830030322 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.04.2025 № 023830030322 про відмову в призначенні пенсії за віком.
Беручи до уваги те, що суд дійшов висновку про зарахування періодів роботи з 06.12.1993 по 24.01.2000 та з 15.12.2005 по 05.04.2006 до страхового стажу, тому, керуючись статтею 9 КАС України, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист якого вона просить.
Так, згідно з частиною 2 вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту третього цієї постанови, виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Суд звертає увагу, що позивачка тричі зверталась до пенсійного органу із Заяваю-1 від 11.02.2025, із Заявою-2 від 21.03.2025, із Заявою-3 від 07.04.2025 з одним і тим же питанням про призначення пенсії за віком.
Подання наступних зумовлено неналежним вирішенням першої від 11.02.2025.
З огляду на це, немає підстав для зобов'язання відповідачів розглядати ці три заяви як окремі і, відповідно, виносити окремі рішення по одному і тому ж питанню.
Такий підхід виснував Верховний Суд у постанові від 21.09.2023 у справі №280/6884/21 у правовідносинах особи з пенсійним органом за умови декількох звернень позивача про призначення пенсії (п.п. 61-63).
Через протиправність рішень територіальних органів Пенсійного фонду України, позивач не повинна мати негативних наслідків у питанні призначення пенсії, з підстав дотримання нею всіх передбачених Законом №1058 умов. Зокрема і дати призначення пенсії, оскільки пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відтак, керуючись положеннями частини 2 статті 9 КАС України, суд вважає можливим вийти за межі заявлених позовних вимог та з метою ефективного захисту порушених прав позивачки зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, як органу, який розглядав перше звернення позивачки та прийняв рішення про відмову у її призначенні, повторно розглянути заяву від 11.02.2025 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 06.12.1993 по 24.01.2000 та період отримання допомоги по безробіттю з 15.12.2005 по 05.04.2006.
Вирішуючи із якої дати позивач має право на призначення пенсії, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки, позивач досягла 60 років 12.02.2025, а її первинне звернення до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії відбулось 11.02.2025, тобто в межах строку визначеного п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, то призначення пенсії має відбутися з 13.02.2025 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).
Вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Херсонській області розглянути її заяву та зарахувати до загального страхового стажу період з 15.12.2005 по 05.04.2006, для задоволення підстав немає, оскільки суб'єктом системи пенсійного забезпечення в Україні, є, зокрема, Пенсійний фонд України, який діє безпосередньо та через систему територіальних управлінь, які розташовані в регіонах.
Пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 обумовлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо зарахування спірного періоду та призначення пенсії позивачу згідно із Законом №1058-IV має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав заяву позивача від 11.02.2025, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Закарпатській області.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 у подібних правовідносинах.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення цього позову частково.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Суд зазначає, хоча позов задоволений частково, сплачений при зверненні до суду судовий збір належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно, оскільки основні вимоги позивачки про визнання протиправними та скасування рішень задоволено повністю, лише в частині похідних вимог суд визначив спосіб захисту прав позивача.
Керуючись ст. ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 18.02.2025 № 023830030322, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 28.03.2025 № 023830030322 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.04.2025 №023830030322 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 11.02.2025 та призначити з 13.02.2025 пенсію за віком на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу період роботи з 06.12.1993 по 24.01.2000 та період отримання допомоги по безробіттю з 15.12.2005 по 05.04.2006.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ - 20453063, пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, 88000);
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ - 21295057, вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон, 73036);
Відповідач 3: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ - 13814885, вул. Митрополита Андрія, 10, м. Львів, 79016).
Повне судове рішення складено 12.11.2025.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна