13 листопада 2025 р. Справа № 120/13486/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
25.09.2025 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про:
- визнання протиправними дій відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 02.04.1988 по 03.05.1990;
- зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 23.05.2025 (дата призначення пенсії), зарахувавши до страхового стажу період роботи з 02.04.1988 по 03.05.1990 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, при цьому просив зарахувати до страхового стажу періодів роботи 02.04.1988 по 03.05.1990. Листом пенсійного органу від 19.09.2025 № 11765-10027/О-02/8-0200/25 у перерахунку пенсії було відмовлено, оскільки запис від 02.04.1988 про прийняття на роботу містить виправлення.
Позивач з такими діями відповідача не погоджується та вважає їх протиправними.
Ухвалою суду від 30.09.2025 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
21.10.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки при призначенні пенсії позивачу було враховано усі подані документи, тоді як спірний період правомірно не був зарахований до страхового стажу позивача через те, що запис від 02.04.1988 про прийняття на роботу містить виправлення.
Одночасно відповідачем заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на подання відзиву та поновлення такого строку.
Ухвалою суду від 13.11.2025 вказане клопотання задоволено.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши доводи сторін на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив, що ОСОБА_1 є пенсіонером і отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 23.05.2025.
Під час ознайомлення з порядком індексації пенсій та їх перерахування Пенсійним фондом України, позивач виявив, що до його страхового стажу під час призначення пенсії не було зараховано період роботи з 02.04.1988 по 03.05.1990 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 .
Відтак 26.08.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо зарахування спірного періоду.
Листом № 11765-10027/О-02/8-0200/25 від 19.09.2025 відповідач повідомив про відсутність підстав для цього, посилаючись на те, що запис від 02.04.1988 про прийняття на роботу містить виправлення.
Позивач вважає відмову пенсійного органу протиправною, а тому за захистом своїх прав звернувся до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог в контексті розгляду цієї справи, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який, згідно з преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За правилами частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 (далі - Порядок № 22-1).
Так, пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.
За приписами пункту 2.1 Порядку № 22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Судом встановлено, що 26.08.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо зарахування періоду роботи з 02.04.1988 по 03.05.1990 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , однак листом № 11765-10027/О-02/8-0200/25 від 19.09.2025 отримав відмову з посиланням на те, що запис від 02.04.1988 про прийняття на роботу містить виправлення.
Оцінюючи твердження пенсійного органу щодо незарахування періоду роботи позивача з 02.04.1988 по 03.05.1990 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки запис від 02.04.1988 про прийняття на роботу містить виправлення, то суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також відповідно до статті 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
За вимогами пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а.
Суд враховує, що на момент заповнення (02.04.1988) трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 та до 29.07.1993 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Державним комітетом по праці та соціальним питанням СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162), а з 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).
Пунктом 1.1 Інструкції № 162 установлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше недільного терміну з дня прийому на роботу.
Пунктом 2.3 Інструкції № 162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції № 162).
Крім того, відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 162 у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін., виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу.
Подібні правові приписи містить і діюча Інструкція № 58, пунктами 2.6, 2.9 якої передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу виправлені. Відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
Системний аналіз вищезазначених положень дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що обов'язок ведення трудових книжок покладено на адміністрацію підприємств, а тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Як видно з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , запис № 5 дійсно містить виправлення, однак наступні записи № 6, № 7 за період з 02.04.1988 по 03.05.1990 оформлені належним чином, без будь-яких виправлень, що підтверджує безперервність трудових відносин позивача з відповідним підприємством.
Суд зауважує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 р. у справі № 754/14898/15-а та від 17.07.2018 у справі № 220/989/17.
Відповідачем під час розгляду цієї справи не доведено недійсність трудової книжки серії НОМЕР_1 , а також не спростовано належність зазначеної трудової книжки саме ОСОБА_1 .
У свою чергу, формальні неточності в оформленні окремих документів, зокрема наявність виправлення у записі № 5 трудової книжки, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема на включення відповідного періоду до страхового стажу.
Крім того, суд погоджується з доводами позивача, що на особу не може покладатися тягар доведення автентичності чи правдивості інформації, що міститься у трудових чи довідкових документах, які були оформлені та велися уповноваженими органами і які не містять ознак підроблення або недостовірності. Обставини, що стосуються оформлення записів у трудовій книжці та супровідних довідках, перебувають поза межами контролю з боку особи та не можуть розглядатись як безумовна підстава для відмови у зарахуванні періодів роботи до страхового стажу.
Особливо враховуючи те, що відмова у врахуванні періоду роботи обґрунтована виключно формальним зауваженням щодо одного з записів, у той час як інші записи (№ 6, 7), які підтверджують подальшу безперервну роботу, жодних виправлень не містять. Це свідчить не про наявність об'єктивних перешкод для включення цього періоду до страхового стажу, а про надмірний формалізм з боку пенсійного фонду.
Отже, відмова відповідача у зарахуванні періоду роботи з 02.04.1988 по 03.05.1990 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 до страхового стажу є необґрунтованою і такою, що не ґрунтується на об'єктивних доказах.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 02.04.1988 по 03.05.1990 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 та здійснити перерахунок та виплату йому призначеної пенсії з 23.05.2025 з урахуванням раніше виплачених сум.
За змістом ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн стягуються на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 02.04.1988 по 03.05.1990 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.04.1988 по 03.05.1990 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 та у зв'язку з цим здійснити перерахунок та виплату призначеної йому пенсії починаючи з 23.05.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
2) відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005).
Повне рішення суду складено 13.11.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович