м. Вінниця
11 листопада 2025 р. Справа № 120/15826/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.04.2025 року адміністративний позов задоволено, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 на підставі довідки про грошове забезпечення, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХЛ61453 від 02.08.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
30.10.2025 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні, а саме, стягувача: ОСОБА_3 на правонаступників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є дітьми померлого позивача (стягувача) по справі № 120/15826/24, оскільки вважають, що мають право на отримання недоодержаної суми пенсії.
Також у заяві вказують, що виконавчий лист по справі № 120/15826/24 не був виданий.
Ухвалою суду від 04.11.2025 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.11.2025 року.
11.11.2025 року заявник в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялась належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в судове засідання не з'явилася, проте подала клопотання про розгляд справи без її участі.
Відповідно до частини 2 статті 379 КАС України суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
За приписами частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву про заміну стягувача у виконавчому листі без участі заявників та осіб, які беруть участь у справі, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Визначаючись щодо заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд виходить з наступного.
Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Отже, процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірних правовідносин, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки сторони або третьої особи.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
Проте, стаття 379 КАС України розмежовує заміну сторони виконавчого провадження після відкриття виконавчого провадження та заміну боржника у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, оскільки це відбувається на різних стадіях виконання рішення.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України від 09 квітня 1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон № 2262-ХІІ).
Згідно ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Пунктом 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (Порядок № 3-1) передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Стаття 61 Закону № 2262-ХІІ узгоджується із положеннями ЦК України.
Нормами статей 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Таким чином, Закон № 2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Лише у разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ) членів сім'ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім'ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини пов'язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими.
Відтак, вимоги зобов'язального характеру, заявлені позивачем у цій справі, нерозривно пов'язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва, а тому заміна стягувача, у цьому випадку, не є належним способом захисту прав заявника.
Разом з тим, відмова пенсійного органу у виплаті заявнику таких сум може бути підставою для звернення останнього до суду із позовом за захистом своїх прав.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.05.2023 у справі №520/926/21, від 16.05.2023 у справі № 420/288/21, від 27.09.2023 у справі №420/16546/21, від 13.02.2024 у справі № 240/17105/21, від 15.02.2024 у справі №420/25417/21, від 11.04.2024 у справі № 280/737/19, від 03 липня 2024 року у справі № 420/8083/20 та інших.
У постанові Верховного Суду від 15 грудня 2023 року у справі № 805/2628/18-а сформовано такий правовий висновок:
« 57. «…» тільки у змагальному судовому процесі, суд відповідної юрисдикції має можливість, зокрема, встановити, необхідні для вирішення спору щодо виплати неодоотриманої за життя суми пенсії, фактичні обставини, зокрема:
- поточну суму заборгованості органу пенсійного фонду, яка виникла, зокрема, у зв'язку з невиконанням рішення суду за життя пенсіонера, шляхом витребування у органу пенсійного фонду відповідної довідки із зазначенням конкретної суми, яка залишилася невиплаченою;
- статус позивача у справі щодо стягнення недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (член сім'ї/особа, що перебувала на утриманні померлого пенсіонера/спадкоємець);
- наявність інших осіб з аналогічним статусом, які також претендують/мають право на отримання недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера;
- дату звернення позивача із заявою до пенсійного фонду про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера;
- подання позивачем всіх необхідних документів, передбачених Порядками № 22-1, № 3-1 (в залежності від положень, за якими призначалася пенсія особі, яка померла);
- процедури, за якої у особи виникло відповідне право (суд має встановити, в якому порядку особа звернулася за недоотриманою пенсією у зв'язку зі смертю пенсіонера як член сім'ї, який проживав разом із пенсіонером на день його смерті/особа, яка перебувала на його утриманні або як спадкоємець).»
З огляду на вищенаведені висновки, враховуючи відповідне законодавче регулювання та судову практику, що склалася при вирішенні спірних правовідносин аналогічного характеру, а також приймаючи до уваги необхідність дотримання критерію ефективності у правовідносинах щодо захисту осіб, що наділені правом отримання нарахованих, але неодержаних за життя пенсіонера сум пенсії, вказане процесуальне питання не може бути вирішене за правилами статті 379 КАС України, тобто з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони у виконавчому провадженні.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 28 листопада 2023 року у справі № 420/244/20 та від 14 березня 2024 року у справі № 420/3331/21.
Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні відсутні, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 256, 379 КАС України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Дончик Віталій Володимирович