м. Вінниця
03 листопада 2025 р. Справа № 120/9482/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни,
за участю секретаря судового засідання: Бугай Олени Валентинівни
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: Супруна Миколи Івановича
представника відповідача: Левченка Олексія Сергійовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до: Головного управління ДПС у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач не погоджується із висновками акту фактичної перевірки про порушення п.1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", вказує на протиправність рішення відповідача від 13.06.2025 №0178370705, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф (фінансові) санкції, а також вказує на відсутність підстав для проведення фактичної перевірки.
Ухвалою від 14.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
24.07.2025 подано відзив на позову заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. На переконання податкового органу, ПК України не передбачено розкриття в наказі про призначення перевірки змісту інформації та фактів, які свідчать про порушення/ймовірне порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. Єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питань дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Відповідач зауважує, що підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у норма ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосереднє право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло.
Відповідач зазначив, що ППР від 13.06.2025 про застосування сум штрафних (фінансових) санкцій №0178370705 в сумі 1 149 753,96 грн. розраховувалося наступним чином:
100 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення вчинене вперше - 10 грн;
150 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення - 766495,97*150%=1149743,96 грн.
За таких обставин відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення є правомірним та прийнятим в межах компетенції контролюючого органу та відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення даного позову.
Крім того, відповідач зауважив, що не вбачає правових підстав для відшкодування з державного бюджету витрат на правову допомогу на користь позивача.
29.07.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зокрема вказує, що в наказі про проведення перевірки зазначається, що ця перевірка призначена з метою упередження порушення вимог чинного законодавства з питань порядку проведення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки), а тому така перевірка з такою «метою» жодним чином не відповідає підставам, визначеним підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу. Аргументуючи встановлені порушення даними інформаційної системи ДПС України «Податковий блок СОД РРО», лише підтверджує не виконання своїх функціональних обов'язків відповідача, адже таке «упередження» контролюючого органу могло бути здійснено після першого виявлення «так званого порушення», та доведення до платника податків про його «невідповідність дій» на думку контролюючого органу щодо проведення розрахункових операцій через електронний кабінет, а не очікування щодо «продовження правопорушення» платником податків.
Тобто, позивач, вважає, що в разі коли контролюючий орган встановив «порушення» за даними інформаційної системи ДПС України «Податковий блок СОД РРО», він зобов'язаний повідомити про таке порушення платника податків, а не очікувати продовження на його думку «порушення». В разі не прийняття платником податків повідомлення та позиції контролюючого органу провести перевірку, констатувавши порушення, про які повідомлено платника податків «з метою упередження правопорушень» та скласти відповідний акт.
Така бездіяльність або вибірковість відповідача щодо здійснення перевірок певних суб'єктів господарської діяльності, лише підтверджує порушення відповідачем основних засад податкового законодавства України, передбачених статтею 4 Податкового кодексу України, зокрема рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації-забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, регілійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця знаходження капіталу.
При цьому, контролюючий орган, незважаючи на електронний обіг з платником податків жодним чином не надіслав платнику податків повідомлення про порушення так би мовити чинного законодавства, з «метою упередження правопорушення».
Позивач зауважує, що відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України, відповідач, з метою упередження правопорушення міг надіслати запит суб'єкту господарювання, а в разі неотримання відповіді або в залежності від її суті, здійснити фактичну перевірку. Надіславши такий запит, контролюючий орган провів би превентивний захід щодо порушення, що прослідковувалось в його підсистемах, а не очікувати зростання фінансових санкцій, за порушення, внаслідок тлумачення чинного законодавства.
Позивач вважає, що, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки, відповідач лише обмежився посиланнями на норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків та доповідну записку відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області №1630/02-32-07-05 від 29.04.2025 р., але при цьому відповідач не зазначив, що саме зумовило необхідність проведення перевірки у позивача, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення.
Позивач вказує, що у спірній ситуації перевірка даних його господарської діяльності за минулий період часу (з 22.10.2024 року) носить характер документальної перевірки, а тому такі дії відповідача не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій. Порушення, зазначені в акті фактичної перевірки №///3193608442 від 26.05.2025 року щодо господарської діяльності позивача з 22.10.2024 року, тобто за період до початку проведення фактичної перевірки, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачений законом, за минулий період, а не за період, у який проводилась фактична перевірка, а отже такий акт фактичної перевірки не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, внаслідок прийняття стосовно позивача оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Окрім того, під час фактичної перевірки не виявлено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, адже посадовими особами під час фактичної перевірки жодним чином не встановлено не виконання вищезазначених обов'язків, за які передбачена відповідальність пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, адже до акту фактичної перевірки не додано будь-якого документу, що міг підтвердити протиправне невиконання позивачем своїх обов'язків.
Однак, якщо проаналізувати фіскальні чеки, твердження відповідача в акті перевірки не відповідають дійсності, позивачем виконувались вимоги «Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 року №13, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11 лютого 2016 р. за №220/28350, адже в фіскальних чеках визначено «назву товару» і таке відображення назви товару, здійснювалось на підставі даних попереднього режиму програмування, що підтверджує система обліку 1 С, на підставі, якої покупцю, поряд з наданням фіскального чеку видавалась видаткова накладна, що містила дані попереднього режиму програмування.
Позивач вважає, що він діяв відповідно вимог чинного законодавства та внутрішніх розпоряджень, наказів, зокрема наказу «Про застосування ПРРО для проведення розрахункових операцій», а тому при проведені фактичної перевірки відповідачем не встановлено порушення норм чинного законодавства з належними доказами.
Позивач зауважує, що навіть при «встановленні» порушення, відповідач не міг враховувати, такі «порушення», вчиненні до 01.01.2025 року, з урахуванням вимог підпункту 1 пункту 4 наказу Міністерства фінансів України від 22.11.2024 року №601.
В підготовчому засіданні, яке відбулося 04.08.2025, оголошено перерву, наступне судове засідання призначено на 10.09.2025.
04.08.2025 представником позивача подано заяву, в якій вказано, що при поданні позовної заяви помилково визначено статус позивача як фізичної особи, тому просить вважати позивачем фізичну особу-підприємця.
02.09.2025 представником відповідача подано клопотання про долучення до матеріалів справи витягу з СОД РРО.
Ухвалою суду від 10.09.2025, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача та змінено статус позивача на фізичну особу-підприємця.
Ухвалою від 10.09.2025 закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
31.10.2025 представником відповідача подано клопотання про долучення до матеріалів справи повного витягу з СОД РРО.
Позивач та його представник під час судового розгляду справи підтримали позовні вимоги та надали суду пояснення, які відповідають змісту позовної заяви та відповіді на відзив, просили суд позов задовольнити в повному обсязі.
Своєю чергою, представник відповідача позовні вимоги заперечив, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 05.11.2021, РНОКПП НОМЕР_1 , види діяльності КВЕД:
28.13 Виробництво інших помп і компресорів (основний);
33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання;
33.19 Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устатковання
47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами;
47.74 Роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах;
47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах;
47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах;
46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням;
95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устатковання;
46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами;
25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н. в. і. у.;
85.59 Інші види освіти, н. в. і. у.
Головним управлінням ДПС у Вінницькій області, на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 глави 8 розділу ІІ, п. 69.27 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" та керуючись ст. 20, 61, 62, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України, Законів України: від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), від 02.03.2015 №222-VІІІ «Про ліцензування видів господарської діяльності» (із змінами та доповненнями), від 21.06.2012 №5007-VІ «Про ціни і ціноутворення (із змінами та доповненнями), Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VІІІ (із змінами та доповненнями) та інших нормативних актів, контроль за дотримання яких покладено на територіальні органи ДПС та відповідно доповідної записки відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області №1630/02-32-07-05 від 29.04.2025, прийнято наказ від 01.05.2025 №2112к "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ", з 12.05.2025 року тривалістю 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 15.08.2024 по дату закінчення перевірки з метою упередження порушень вимог чинного законодавства з питань порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки).
01.05.2025 згідно наказу №2112к видані направлення на перевірку №2617 та №2616, які вручені позивачу.
Податковим органом сформовано запит про надання документів від 16.05.2025.
16.05.2025 позивачем до податкового органу скеровано заяву про відтермінування фактичної перевірки у зв'язку з відрядженням. Також повідомлено, що зобов'язується підготувати та надати усі копії документів за переліком у запиті.
Наказом Головного управління ДПС у Вінницькій області від 21.05.2025 №2424к "Про продовження термінів проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 " продовжено проведення фактичної перевірки магазину "ExpressDent", з 22.05.2025 року тривалістю 5 діб.
За результатами перевірки складено Акт фактичної перевірки від 26.05.2025 №14402/5/02-32-07-05/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення вимог:
пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР (із змінами і доповненнями, надалі Закон №265/95).
Згідно цього Акту, податковим органом встановлено, що суб'єктом господарювання ОСОБА_1 забезпечено передавання до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку інформацію у формі електронних копій розрахункових документів, які створено програмним реєстратором розрахункових операцій (фіскальний номер 4000441321), що використовується в магазині «ExpressDent», АДРЕСА_1 .
При продажу виробів медичного призначення розрахункові операції СГ Трофименко Т. проведено із застосуванням програмного реєстратора розрахункових операцій без створення в паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджує виконання розрахункових документів із наданням особам, що отримували товари (вироби медичного призначення).
Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 затверджено «Положення про форму та зміст розрахункових документів» (далі Положення). Відповідно пункту 2 розділу ІІ Положення, фіскальні касові чеки на товари мають містити обов'язкові реквізити-назву товару (послуги) / спрощена назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ. Спрощена назва товару зазначається у випадку, визначеним абзацом 2 пункту 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Відповідно пункту 2 розділу 1 даного Положення назва товару (послуги) це слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують товар чи послугу в документообігу СГ.
Таким чином за період з 22.10.2024 року по 17.05.2025 року при продажу виробів медичного призначення розрахункові операції на загальну суму 766505,97 грн., проведено через програмний реєстратор розрахункових операцій, без створення та надання отримувачам товарів відповідних розрахункових документів, які б містили обов'язковий реквізит - назву товару. Порушення вчинене вперше 22.10.2024 р. в сумі 10,00 грн., порушення вчиненні наступні в сумі 766495,97 грн. з 07.11.2024 по 17.05.2025.
Почекову інформацію програмного реєстратора розрахункових операцій відібрано із інформаційної системи ДПС України «Податковий блок» СОД РРО.
З розрахунку до акту фактичної перевірки №14402/5/02-32-07-05/3193608442 від 26.05.2025 року вбачається, що за результатами перевірки встановлено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відповідальність за які передбачена пунктом 1 статті 17 вказаного Закону: 1149753,96 грн.
На підставі матеріалів вищезазначеного акту перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.06.2025 №0178370705, яким позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 149 753, 96 грн.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення безпідставним та протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
При наданні оцінки спірних правовідносин та встановлених обставин справи, суд керується такими мотивами.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Підпунктом 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Згідно з підпунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України. Так, пунктом 80.1 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;
80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування;
80.2.4. неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;
80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;
80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;
80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Згідно з пунктом 80.4 статті 80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Підпунктом 80.5 статті 80 ПК України передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу
Відповідно до пункту 80.7 статті 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Положеннями пункту 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Акт перевірки документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків.
Довідка перевірки документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Згідно з пунктом 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.
Відповідно до підпункту 86.6 статті 86 ПК України відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання.
Суд звертає увагу, що дослідженню по суті вчиненого правопорушення передує обов'язок перевірити процедурні порушення проведення перевірки, адже порушення порядку проведення та призначення перевірки є самостійною підставою для задоволення позовних вимог.
Так, судом встановлено, що на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 глави 8 розділу ІІ, п. 69.27 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" та керуючись ст. 20, 61, 62, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України, Законів України: від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), від 02.03.2015 №222-VІІІ «Про ліцензування видів господарської діяльності» (із змінами та доповненнями), від 21.06.2012 №5007-VІ «Про ціни і ціноутворення (із змінами та доповненнями), Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VІІІ (із змінами та доповненнями) та інших нормативних актів, контроль за дотримання яких покладено на територіальні органи ДПС та відповідно доповідної записки відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області №1630/02-32-07-05 від 29.04.2025, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято наказ від 01.05.2025 №2112к "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ", з 12.05.2025 року тривалістю 10 діб.
Разом з тим, згідно доповідної записки начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області №1630/02-32-07-05 від 29.04.2025, вбачається, що така створена (суть питання) на виконання вимог листів Державної податкової служби України, зокрема:
- від 21.04.2025 року №10914/7/99-00-07-03-02-07 щодо зобов'язання проведення аналізу та організації проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері торгівлі пальним та середньомісячний виторг по РРО на АЗС становить менше 250 тис. грн. (ТОВ «ВКФ «СЕНС ЛТД», код ЄДРПОУ 30641728, ТОВ «ВІКТАН», код ЄДРПОУ 30641728);
- від 25.04.2025 року №11409/7/99-00-07-03-04-07 щодо зобов'язання проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання, в яких за результатами аналізу наявні ризики діяльності, а саме: при здійсненні розрахункових операцій під час роздрібної торгівлі тютюновими виробами, алкогольними напоями чи пальним не забезпечення використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (ТОВ «ОВЕРТОН ДИЗЕЛЬ» код ЄДРПОУ 45263614, ПП «ВІТАР- ЛВ» код 34549577, ПП «ЕСКОН» код ЄДРПОУ 13322107, ФОП ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 , ФОП ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_3 , ФОП ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_4 , ФОП ОСОБА_5 РНОКПП НОМЕР_5 );
- від 22.04.2025 року №10982/7/99-00-07-03-04-07 щодо зобов'язання проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання, в яких за результатами аналізу наявні ризики у діяльності, які здійснюють продаж підакцизних товарів, та у січні-березні 2025 року виторг по РРО становить менше 20 тис. грн. (СТ "ЯЛАНЕЦЬКЕ" код ЄДРПОУ 35143610, ФОП ОСОБА_6 РНОКПП НОМЕР_6 , ФОП ОСОБА_7 РНОКПП НОМЕР_7 , ФОП ОСОБА_8 РНОКПП НОМЕР_8 ).
Тобто, згідно вищезазначених листів Державної податкової служби України, відповідача зобов'язано здійснити фактичні перевірки суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів, яким позивач не являється.
Також вказано, що до ГУ ДПС у Вінницькій області надійшов лист Томашпільської селищної ради №02-07/2410 від 11.12.2024 щодо низької сплати СГ акцизного податку за рахунок не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій при продажу тютюнових виробів та алкогольних напоїв. Управлінням здійснено додатковий аналіз діяльності платників податку, які зазначені в додатку 1 до цього листа (ФОП ОСОБА_9 РНОКПП НОМЕР_9 , ФОП ОСОБА_10 РНОКПП НОМЕР_10 ).
Вказаний лист також не стосується позивача.
Водночас, в доповідній записці зазначено, що в ході проведення аналізу господарської діяльності магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ФОП ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , виявлено факти проведення розрахункових операцій без створення відповідних розрахункових документів.
Однак, варто зауважити, що податковий орган зробив висновок про невідповідність розрахункових документів, однак не конкретизовано в чому полягає така невідповідність.
Згідно наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області №2112к від 01.05.2025 року «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 », правовою підставою його винесення зазначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
При цьому в наказі від 01.05.2025 №2112к визначено, що перевірку слід провести за період діяльності з 15.08.2024 по дату закінчення перевірки з метою упередження порушень вимог чинного законодавства з питань порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки).
Варто зауважити, що нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.
Відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює. Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.03.2024 року по справі №420/9909/23 в питанні тлумачення та застосування підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Однак у досліджених судом матеріалів фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , відсутні докази наявної у Головного управління ДПС у Вінницькій області та/або отриманої ним в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування щодо можливого допущеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 порушення податкової дисципліни у сферах здійснення розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Отже, відповідач як суб'єкт владних повноважень у ході судового розгляду цієї справи не обґрунтував й, відповідно, не надав належних доказів щодо наявності підстав, передбачених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, для проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (зокрема щодо отримання контролюючим органом в установленому порядку інформації про порушення позивачем-платником податків тих вимог чинного законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки згідно вказаної вище норми).
Таким чином, суд приходить до висновку, що приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, відповідач лише обмежився посиланнями на норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків та доповідну записку відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області №1630/02-32-07-05 від 29.04.2025, але при цьому відповідач не зазначив та в ході судового розгляду цієї справи не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки у позивача, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення.
Так, в наказі про проведення перевірки зазначається, що ця перевірка призначена з "метою упередження порушення вимог чинного законодавства з питань порядку проведення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки)", однак вказана "мета" не відповідає підставам, визначеним підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, а тому не може тягнути відповідальність, що стала передумовою такої "мети упередження порушень", що нівелює протиправне очікування контролюючих органів щодо тривалості такого порушення.
Вказане свідчить про незаконність призначення фактичної перевірки позивача і, як наслідок, про незаконність застосованої відповідачем до позивача за результатом проведення такої перевірки оскаржуваної суми штрафу.
Окрім цього, суд вважає за доцільне зазначити і таке.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану позивачем суму штрафу було застосовано відповідачем до ФОП ОСОБА_1 за порушення, виявлені в ході проведення у травні 2025 року фактичної перевірки у магазині "ExpressDent", де здійснює свою господарську діяльність позивач, за період з 15.08.2024 по дату закінчення перевірки.
Так, податковим органом було взято до уваги здійснення позивачем господарської діяльності з реалізації виробів медичного призначення у період з 22.10.2024, який передував проведенню фактичної перевірки, яка розпочата 16.05.2025.
У зав'язку з цим суд звертає увагу на те, що за змістом підпункту 75.1.3 пункту 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Отже, виходячи з буквального аналізу змісту норми підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, проведення фактичної перевірки вимагає чіткого з'ясування місця безпосереднього провадження платником податків конкретного виду діяльності та фактичного проведення цієї перевірки у такому місці або ж за місцем розташування тих чи інших об'єктів, які використовуються господарюючим суб'єктом у його діяльності, яка охоплюється предметом фактичної перевірки.
Натоміть, згідно приписів підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Тобто, на відміну від фактичної перевірки документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих податковим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, що охоплюється предметом саме документальної перевірки: своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків та зборів. Натомість проведення фактичної перевірки не передбачає контролю за нарахуванням і сплатою податків.
Суд звертає увагу, що особливість фактичних перевірок та їх відмінність від усіх інших перевірок, які проводяться податковими органами, полягає у тому, що при їх проведенні перевіряються не бухгалтерські документи, а правильність фактичних дій (фактичного стану речей) суб'єкта підприємницької діяльності. Тому, така перевірка проводиться не за місцем розташування платника податку (місцем розташування органу управління), а саме за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.
Змістом (особливістю) фактичної перевірки є перевірка дотримання суб'єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки), це кореспондується із правом податкового органу прийти на перевірку без попередження у будь-яку годину доби, згідно робочого графіка суб'єкта господарювання.
Однак, перевірка даних за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 380/13375/21.
Указаної вище позиції притримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд, що вбачається з постанов від 18.09.2024 року у справі №120/13878/23, від 21.03.2024 року у справі №560/13197/23, від 11.03.2024 року у справі №600/6031/23-а, від 13.01.2025 у справі №600/2565/24-а.
Натомість, контролюючий орган звернувся із запитом до позивача про надання документів (копій документів) від 16.05.2025 (а.с. 31).
Враховуючи викладене, суд вважає, що у спірній ситуації перевірка даних господарської діяльності позивача за минулий період часу (з 22.10.2024 року) носить характер документальної перевірки, а тому такі дії відповідача не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки (розпочата 16.05.2025 року) та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій. Порушення, зазначені в акті фактичної перевірки №14402/5/02-32-07-05/3193608442 від 26.05.2025 року щодо операцій з реалізації позивачем товару з 22.10.2024 року, тобто за період до початку проведення фактичної перевірки, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачений законом, а тому такий акт фактичної перевірки не може бути підставою для застосування до позивача оскаржуваного у цьому позові штрафу.
Разом з тим, з доказів долучених до справи, суд встановив, що за результатами проведеної фактичної перевірки складено акт №14402/5/02-32-07-05/3193608442 від 26.05.2025, в якому зафіксовано порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
В ході проведення перевірки встановлено:
- при продажу виробів медичного призначення розрахункові операції СГ ОСОБА_1 проведено із застосуванням програмного реєстратора розрахункових операцій без створення в паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджує виконання розрахункових документів із наданням особам, що отримували товари (вироби медичного призначення);
- за період з 22.10.2024 року по 17.05.2025 року при продажу виробів медичного призначення розрахункові операції на загальну суму 766505,97 грн, проведено через програмний реєстратор розрахункових операцій, без створення та надання отримувачам товарів відповідних розрахункових документів, які б містили обов'язковий реквізит - назву товару.
Відповідно до пунктів 1, 2, статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі Закон №265/95-ВР), суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.
Приписами пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР визначено, що у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
- 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) за порушення, вчинене вперше;
- 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) за кожне наступне вчинене порушення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків:
1) непроведення розрахункової операції через РРО;
2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки;
3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.
Перші два обов'язки суб'єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій з пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.
На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області прийняло податкове-повідомлення рішення №0178370705 від 13.06.2025 за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції.
Згідно з розрахунком штрафних санкцій за встановлені порушення до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 1149753,96 грн.
Суд зауважує, згідно з податковим повідомленням-рішенням та розрахунком штрафних санкцій відповідач в спірній частині виявлених порушень застосовано штрафні санкції за порушення пунктів 1 та 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Однак відповідно до змісту акту перевірки, під час проведення фактичної перевірки в цій частині порушень, не встановлено фактів непроведення розрахункових операцій через РРО або проведення розрахункових операцій через РРО, однак на неповну суму покупки.
Суд зауважує, що до акту фактичної перевірки не додано будь-якого доказу, що підтверджує невиконання позивачем своїх обов'язків.
Таким чином, висновки відповідача в частині порушення позивачем вимог пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР є безпідставними.
Відповідно до акту перевірки відповідачем встановлено: "за період з 22.10.2024 року по 17.05.2025 року при продажу виробів медичного призначення розрахункові операції на загальну суму 766505,97 грн, проведено через програмний реєстратор розрахункових операцій, без створення та надання отримувачам товарів відповідних розрахункових документів, які б містили обов'язковий реквізит - назву товару. Порушення вчинене вперше 22.10.2024 в сумі 10,00 грн, порушення вчинені внаступне в сумі 766495,97 грн з 07.11.2024 по 17.05.2025. Почекову інформацію програмного реєстратора розрахункових операцій відібрано із інформаційної системи ДПС України "Податковий блок" СОБ РРО.".
Статтею 8 Закону №265/95-ВР визначено, що форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пункту 3 розділу І Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затвердженого наказом Міністерства фінансів України 21.01.2016 №13 (далі Положення №13), установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.
У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.
Пунктом 2 розділу ІІ Положення №13 визначено, які обов'язкові реквізити має містити фіскальний чек на товари (послуги):
найменування суб'єкта господарювання (рядок 1);
назва господарської одиниці - найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику «Типи об'єктів оподаткування» та повідомлене ДПС формою 20-ОПП (рядок 2);
адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку/офісу/квартири) та повідомлена ДПС формою 20-ОПП (рядок 3);
для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери «ПН» (рядок 4);
для СГ, що не є платниками ПДВ,- податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), перед яким друкуються великі літери «ІД» (рядок 5);
якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру,- кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (отриманої послуги) (рядок 6);
код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7);
цифрове значення штрихового коду товару (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі непередбачення - за бажанням платника) (рядок 8);
цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) на алкогольні напої або унікальний ідентифікатор електронної марки акцизного податку, або серійний номер електронної марки акцизного податку (зазначаються у випадках, передбачених законодавством) (рядок 9);
вага одиниці тютюнового виробу (зазначається для сигарил, тютюну та тютюнових виробів, що реалізуються в наборі) та кількість тютюнових виробів в одиниці товару (пачці), міцність алкогольних напоїв та об'єм (у літрах) одиниці товару (пляшки) (для алкогольних напоїв) (зазначаються магазинами безмитної торгівлі при продажу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв) (рядок 10);
назва товару (послуги) / спрощена назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 11);
ідентифікатор еквайра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 12);
ідентифікатор платіжного пристрою (рядок 13);
сума комісійної винагороди еквайра (у разі наявності) (рядок 14);
вид операції (рядок 15);
реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки) у форматі, що дозволений правилами безпеки емітента або платіжної системи (для електронних платіжних засобів, що використовуються для здійснення операцій у платіжній системі), перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ» (рядок 16);
напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду) (рядок 17);
позначення форми оплати («ГОТІВКА», «БЕЗГОТІВКОВА», «ІНШЕ»), суму коштів за цією формою оплати та валюту операції (рядок 18);
засоби оплати (вид платіжного інструменту, талон, жетон тощо) (рядок 19);
загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО» (рядок 20);
для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери «ПДВ» (рядок 21);
для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ),- окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 22). У реквізиті «Акцизний податок» його назва наводиться згідно з Кодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення;
заокруглення (рядок 23);
до сплати, валюта (рядок 24);
решта, валюта (зазначається у разі здійснення оплати в готівковій формі) (рядок 25);
фіскальний номер фіскального чека / фіскальний номер електронного фіскального чека, перед яким друкується назва «ЧЕК №» (рядок 26);
дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції (рядок 27);
реквізити паспортного документа покупця: серія (за наявності) та номер, країна видачі паспортного документа, перед якими друкуються великі літери «РПД» (зазначаються магазинами безмитної торгівлі при продажу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв) (рядок 28);
QR-код, який містить у собі пошуковий запит до Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) в такому форматі:
https://cabinet.tax.gov.ua/cashregs/check?mac=ABCD…&date=yyyyMMdd& time=HHmm&id=NNNN…&sm=» «&fn=1234567890, де:
ABCD… - MAС (hash) зазначається лише для чеків, створених програмним реєстратором розрахункових операцій в режимі офлайн;
yyyyMMdd - дата чека;
HHmmss - час;
NNNN… - фіскальний номер розрахункового документа;
sm - сума розрахункової операції (роздільник «.»);
1234567890 - фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій / програмного реєстратора розрахункових операцій, яким створено чек (рядок 29);
для фіскального чека, що створюється реєстратором розрахункових операцій:
код автентифікації повідомлення (МАС) чека (рядок 30);
для фіскального чека, що створюється програмним реєстратором розрахункових операцій:
позначку щодо режиму роботи (офлайн/онлайн), в якому створений фіскальний чек програмним реєстратором розрахункових операцій (рядок 31), контрольне число, сформоване в режимі офлайн (рядок 32);
заводський номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ЗН». Заводський номер для програмних реєстраторів розрахункових операцій не зазначається (рядок 33);
фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН» або фіскальний номер програмного реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН ПРРО» (рядок 34);
напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та графічне зображення найменування або логотипу виробника (рядок 35).
Згідно з пунктом 3 розділу І Положення №13 встановлені в ньому вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.
Таким чином, Закон №265/95-ВР встановлює безпосередній зміст обов'язку суб'єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення №13 форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності).
Згідно з фіскальними чеками від 22.10.2024, від 06.01.2025, від 03.02.2025, від 14.04.2025, від 18.04.2025, від 01.05.2025, від 01.05.2025, від 01.05.2025, від 03.05.2025 (а.с. 40-48) наявна назва товару, та вказано:
"Стоматологічне обладнання (прилади та інструменти)";
"Зубні цементи та інші стоматологічні матеріали для пломбування зубів: цементи для реконструкції (відновлення) кісток";
"Папір артикуляційний стоматологічний, серветки стоматологічні, пакувальні матеріали для стерилізації та зберігання виробів медичного призначення, набори операційні стерильні та інші вироби";
"Бори, фрези, диски, наконечники і щітки для використання в стоматологічних бормашинах;
"Деталі для протезування зубів";
"Стоматологічне обладнання (прилади та інструменти)";
"Папір артикуляційний стоматологічний, серветки стоматологічні, пакувальні матеріали для стерилізації та зберігання виробів медичного призначення, набори операційні стерильні та інші вироби";
"Зубні цементи та інші стоматологічні матеріали для пломбування зубів: цементи для реконструкції (відновлення) кісток";
"Стоматологічне обладнання (прилади та інструменти)".
Тобто, у всіх чеках вказано такий обов'язковий реквізит, як "назва товару (послуги)".
Вказане також і підтверджується копією витягу даних із CHECKBOX (а.с. 49-78).
Окрім того, на виконання вимог ухвали суду, відповідачем надано витяг з інформаційної системи ДПС України "Податковий блок" СОД РРО за період, що перевірявся, з якого вбачається, що останній також містить "найменування товару" у всіх фіскальних документах, що спростовує твердження відповідача про відсутність у розрахункових документах такого обов'язкового реквізиту як "назва товару".
Слід зауважити, що у постанові Верхового Суду від 02.02.2023 у справі №500/6845/21 викладений правовий висновок щодо правового регулювання подібних правовідносин, відповідного до якого за змістом норм Положення №13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення №13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий.
Проте відповідач дійшов висновку, що розрахункові документи з виявленими недоліками не є взагалі розрахунковими через відсутність обов'язкових реквізитів, оскільки контролюючий орган ототожнює відсутність реквізиту розрахункового документа з неправильним або помилковим його заповненням.
При цьому, санкція пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР передбачає відповідальність саме за невидачу (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, а не за роздрукування та надання розрахункового документа, у якому певні реквізити мають недоліки.
Положення №13 передбачає, що у разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (абзац 2 пункту 3 Розділу 1).
Недоліки в частині реквізитів не свідчать про порушення суб'єктом господарювання вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР і не утворюють складу правопорушення, за яке передбачена відповідальність пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР.
Відтак, фіскальні чеки відповідають визначенню розрахункового документа, зокрема, містять назву господарської одиниці, назву товару, загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг), тощо.
Суд зауважує, що формальні недоліки у фіскальному касовому чеку не змінюють встановленого факту придбання товару покупцем у визначеного продавця, а згадані чеки підтверджують виконання розрахункової операції.
З огляду на викладене суд висновує, що формальні недоліки в назві товару не змінює встановленого факту придбання товару покупцем у визначеного продавця, а вищевказані чеки підтверджують виконання розрахункових операцій та містять реквізити, які достатньо повно ідентифікують господарську операцію. Саме розрахунковий документ є доказом, що підтверджує факт продажу товару, та саме такий документ має контролюючим органом братися до уваги.
Також, відповідальність згідно пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» настає виключно у випадку непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи.
Таким чином, порушення оформлення документів при проведені розрахункових операції через РРО не є тотожним не проведенню розрахункових операцій через РРО та/або програмні РРО з фіскальним режимом роботи, про що зазначається в акті відповідача, та таке порушення не тягне за собою таку саму відповідальність як за непроведення розрахункових операції через РРО взагалі, які застосовані до позивача.
З викладеного суд приходить до висновку, що контролюючим органом не доведено належними та допустимими доказами факту невидачі позивачем відповідних розрахункових документів, що підтверджує виконання розрахункової операції на загальну суму 766495,97 грн.
При цьому, спірні розрахункові документи позивача створено у паперовій формі реєстратором розрахункових операцій, який відповідає Положенню №13 та містять назву, назву населеного пункту, назву вулиці, податковий номер, кількість придбаного товару, вартість одиниці виміру придбаного товару, назву товару (послуги), вартість, позначення форми оплати, суму коштів, фіскальний номер касового чека, фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН», напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК».
Однак контролюючим органом не враховано, що при проведенні розрахункових операцій покупцям видано розрахункові документи встановленої форми та змісту, на повну суму проведених операцій, і вказані документи у своїй сукупності містять всі реквізити, передбачені для розрахункових операцій та підтверджували їх виконання в розумінні пунктів 1, 2 статті 3 Закону України №265/95-ВР.
Відтак, відповідач при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення діяв без врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до безпідставного прийняття податкового повідомлень-рішення.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 13.06.2025 №0178370705 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Оцінюючи інші доводи сторін, суд зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частинами першою та другою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", заява № 36985/97, рішення від 23 липня 2002 року, п. 110, адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у зв'язку з повним задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 11 497,54 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу адвоката, суд виходить з таких міркувань.
Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
При цьому згідно з ч. 6 та ч. 7 ст. 132 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7, 9 статті 139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Також за змістом частини дев'ятої статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У пункті 269 Рішення у вказаній справі зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, - є неспівмірним.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 та від 19.12.2019 у справі № 520/1849/19.
Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI зазначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
За змістом статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Згідно з визначенням, наведеним у статті 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.
На підтвердження витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, представником позивача надано копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 23.06.2025 № 23/06-2025 (за умовами цього договору об'єднання зобов'язується надавати клієнту юридичні послуги та правничу допомогу. Також встановлено фіксований гонорар в розмірі 15 000 грн), платіжну інструкцію № 1902 від 08.07.2025 про сплату гонорару в сумі 15 000 грн, копію рахунку № 27/06-25 від 27.06.2025, детальний опис робі (наданих послуг) виконаних адвокатом від 08.07.2025 та ордер серії АО № 1178179.
Враховуючи вищевикладене, а також враховуючи заперечення відповідача щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суд приходить до переконання, що витрати позивача на допомогу адвоката підлягають задоволенню у сумі 15 000,00 грн і що такий розмір відповідає критеріям співмірності та вимогам розумності.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 13.06.2025 №0178370705.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 11 497,54 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 44069150)
Суддя Віятик Наталія Володимирівна